Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою

{ Конвенція не застосовується на території України згідно із Законом N 2215-IX ( 2215-20 ) від 21.04.2022 }

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Президент Чехословацької Соціалістичної Республіки,

керовані бажанням дальшого розвитку дружніх відносин згідно з договором про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою ( 203_150 ), підписаним у Празі 6 травня 1970 року,

беручи до уваги, що підписана в Празі 5 жовтня 1957 року Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою потребує оновлення,

вирішили укласти дану Консульську конвенцію і з цією метою зазначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Миколу Івановича Молякова, начальника Консульського правління Міністерства закордонних справ Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

Президент Чехословацької Соціалістичної Республіки - Іллека Бедржіха, начальника Консульського відділу Міністерства закордонних справ Чехословацької Соціалістичної Республіки,

які після взаємного пред'явлення своїх повноважень, визнаних у належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

Розділ I
Визначення

Стаття 1

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство і консульське агентство;

2) "глава консульства" означає генерального консула, консула, віце-консула і консульського агента, які є керівниками консульств;

3) "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено виконання консульських функцій. У визначення "консульська службова особа" включаються також особи, прикомандировані до консульства для навчання консульській службі (стажисти);

4) "співробітник консульства" означає особу, яка не є консульською службовою особою і виконує в консульстві адміністративні чи технічні обов'язки. Під терміном "співробітник консульства" розуміються також шофери, служники, садівники і такі інші особи, які виконують обов'язки по обслуговуванню консульства;

5) "приміщення консульства" означає будинки або частини будинків, включаючи резиденцію глави консульства, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

6) "консульські архіви" означає все службове листування, тобто документи, книги, технічні засоби діловодства, а також обладнання, призначене для їх зберігання;

7) "судно" означає будь-яке судно, що плаває під прапором репрезентованої держави.

Розділ II
Заснування консульств і призначення консульських
службових осіб
Стаття 2

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульства, його клас і межі консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

Стаття 3

1. До призначення глави консульства репрезентована держава повинна переконатися дипломатичним шляхом у тому, що дана особа дістане згоду держави перебування на визнання її як глави консульства.

2. Репрезентована держава через своє дипломатичне представництво направляє Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент чи інший документ про призначення глави консульства. В патенті чи іншому документі зазначаються ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, посада, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульства.

3. Після подання патенту чи іншого документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл.

4. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства згоду на тимчасове виконання своїх обов'язків.

5. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

6. З моменту визнання або видачі тимчасового дозволу власті держави перебування вживають необхідних заходів до того, щоб глава консульства міг виконувати свої функції.

Стаття 4

Репрезентована держава заздалегідь повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування ім'я і прізвище, громадянство на посаду консульської службової особи, що її призначено в консульство не як главу консульства.

Стаття 5

Консульською службовою особою може бути тільки громадянин репрезентованої держави.

Стаття 6

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл глави консульства взято назад чи що консульська службова особа або співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, якщо вони вже приступили до своєї роботи.

Розділ III
Привілеї та імунітети

Стаття 7

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульства і житлових приміщень консульських службових осіб.

Стаття 8

1. Коли глава консульства через якусь причину не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу даного чи іншого консульства в державі перебування або одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування для тимчасового керівництва консульством. Ім'я і прізвище цієї особи перед тим повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, має право виконувати обов'язки глави консульства, замість якої її призначено. На неї поширюються ті ж обов'язки і вона користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3 цієї Конвенції.

3. Призначення члена дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в консульство відповідно до пункту 1 цієї статті не зачіпає привілеїв та імунітетів, які дані йому за його дипломатичним статусом.

Стаття 9

Репрезентована держава відповідно до законодавства держави перебування може набувати у власність або орендувати в будь-якій формі земельні ділянки, будинки або частини будинків для розміщення консульства та житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства.

Держава перебування в разі необхідності подає допомогу репрезентованій державі в набутті земельних ділянок, будинків або частини будинків для зазначених вище цілей.

Стаття 10

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинки, де міститься консульство.

2. На консульстві, а також на резиденції глави консульства можуть вивішуватись прапор репрезентованої держави.

3. Глава консульства може також вивішувати на своїх засобах пересування відповідний прапор репрезентованої держави.

Стаття 11

1. Будинки або частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства, а також земельні ділянки, що обслуговують будинки або частини будинків, є недоторканними.

Власті держави перебування не можуть вступати в будинки, частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства або на земельні ділянки, що обслуговують ці будинки або частини будинків, без згоди на це глави консульства, глави дипломатичного представництва репрезентованої держави чи особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлових приміщень консульських службових осіб і співробітників консульства.

Стаття 12

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.

Стаття 13

1. Консульство має право зноситися зі своїм урядом або з дипломатичним представництвом і консульствами репрезентованої держави. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифром, кур'єрами та опечатаними валізами.

При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Службове листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку ним використовуються, та опечатані валізи, що мають видимі зовнішні знаки, які вказують на їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю чи затриманню з боку властей держави перебування.

3. Консульські кур'єри репрезентованої держави користуються на території держави перебування тими ж правами, привілеями та імунітетами, що й дипломатичні кур'єри.

4. Консульську валізу може бути доручено командирові судна чи літака. Він забезпечується офіційним документом із зазначенням місць, що становлять валізу, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська службова особа може прийняти валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна чи літака, а також передати йому таку валізу.

Стаття 14

Консульська службова особа чи співробітник консульства є недоторканними. Вони не підлягають арештові чи затриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність.

Стаття 15

Консульська службова особа чи співробітник консульства користується імунітетом від юрисдикції держави перебування, крім випадків:

a) речових позовів, що стосуються приватного нерухомого майна, яке знаходиться на території держави перебування, якщо тільки вони не володіють ним від імені репрезентованої держави для консульських цілей;

b) позовів щодо спадкоємства, відносно яких консульська службова особа чи співробітник консульства виступає виконавцем заповіту, піклувальником над спадковим майном, спадкоємцем або відказоодержувачем як приватна особа, а не від імені репрезентованої держави;

c) позовів щодо будь-якої професійної або комерційної діяльності, здійснюваної консульською службовою особою чи співробітником консульства в державі перебування за межами своїх офіційних функцій.

2. Ніяких виконавчих заходів не може бути вжито щодо консульської службової особи чи співробітника консульства, за винятком тих випадків, які підпадають під підпункти "a", "b" і "c" пункту 1 цієї статті, і інакше як при умові, що відповідних заходів може бути вжито без порушення недоторканності їх особи або їх резиденції.

3. Члени сімей консульських службових осіб чи співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування і особистою недоторканністю в тій же мірі, що й консульські службові особи чи співробітники консульства.

4. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету консульських службових осіб і співробітників консульства та членів їхніх сімей. Відмовлення в усіх випадках має бути певно погодженим.

Відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних і адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окреме відмовлення.

Стаття 16

1. Консульська службова особа і співробітник консульства не зобов'язані давати показання свідка.

2. В разі згоди репрезентованої держави на те, щоб консульська службова особа чи співробітник консульства дали показання свідка, вони можуть на просьбу дати такі показання.

3. Вжиття заходів з метою примусити консульську службову особу чи співробітника консульства давати свідчення перед судом або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення їх до відповідальності в разі відмовлення давати свідчення або нез'явлення в суд не допускаються.

4. Співробітник консульства, на якого відповідно до статті 26 даної Конвенції не поширюються положення пунктів 1, 2 і 3 цієї статті, може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.

5. При застосуванні положення, передбаченого пунктом 2 цієї статті, буде вжито всіх розумних заходів, щоб уникнути перешкод в роботі консульства.

У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідної консульської службової особи чи співробітника консульства.

6. Положення цієї статті стосуються як судочинства, так і провадження, здійснюваного адміністративними властями.

7. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними.

Стаття 17

1. Консульська службова особа і співробітник консульства звільняються в державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на членів сімей консульських службових осіб і співробітників консульства, які проживають разом з ними.

Стаття 18

Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування відносно реєстрації, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

Стаття 19

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від оподаткування і стягання будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на:

земельну ділянку, будинки або частини будинків, використовувані виключно для консульських цілей, включаючи житлові приміщення консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо зазначене майно є у власності або орендується від імені репрезентованої держави або якоїсь фізичної чи юридичної особи, котра діє від імені цієї держави;

угоди або документи, що стосуються набуття зазначеного нерухомого майна, коли репрезентована держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування.

Стаття 20

Консульська службова особа і співробітник консульства звільняються в державі перебування від сплати всіх податків та інших подібних зборів усякого виду, які накладаються або стягаються державою перебування щодо заробітної плати, одержуваної ними за виконання службових обов'язків.

Стаття 21

Консульська службова особа чи співробітник консульства і члени їхніх сімей, що проживають разом з ними, звільняються в державі перебування від усіх податків та інших зборів усякого виду: державних, районних і місцевих. Зазначені особи звільняються також від податків і зборів на належне їм рухоме майно.

Стаття 22

1. Держава перебування не оподатковує і не стягає ніяких податків чи інших подібних зборів усякого виду з рухомого майна, яке є власністю репрезентованої держави або перебуває в її володінні чи користуванні і використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з набуттям такого майна, виплачувати які в іншому разі репрезентована держава мусила б на законній підставі.

2. Всі предмети, включаючи автомобілі, що ввозяться виключно для службового користування консульства, звільняються від мита й інших податків усякого виду, які накладаються у зв'язку із ввозом чи з причини ввозу, так само як і предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування.

3. Особистий багаж консульської службової особи і членів її сім'ї звільняється від митного огляду. Консульська службова особа чи співробітник консульства, а також члени сім'ї такої консульської службової особи чи співробітника консульства, які проживають разом з ними, звільняються від мита й інших зборів усякого виду, що накладаються у зв'язку з ввозом чи з причини ввозу, як і відповідні категорії персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави.

4. У пункті 3 цієї статті термін "відповідна категорія персоналу дипломатичного представництва" стосується членів дипломатичного персоналу, якщо йдеться про консульських службових осіб, і членів адміністративно-технічного персоналу, якщо йдеться про співробітників консульства.

Стаття 23

1. Консульство може у зв'язку з виконанням консульських функцій стягати встановлені репрезентованою державою збори.

2. Репрезентована держава звільняється від сплати всіх державних, районних і місцевих податкових зборів усякого виду, які встановлено або які стягаються в державі перебування щодо сум, зазначених у пункті 1 цієї статті.

Стаття 24

Всі особи, яким за цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, повинні без шкоди для їхніх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила регулювання руху транспорту й страхування автомобілів.

Стаття 25

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд до яких забороняється чи обмежується з міркувань державної безпеки, консульській службовій особі має дозволятися вільно пересуватись у межах її консульського округу для виконання нею своїх службових обов'язків.

Стаття 26

Положення статей 11, пункт 2; 14; 15; 16, пункти 1, 2, 3 і 7; 17; 18; 20; 21; 22, пункт і цієї Конвенції не поширюються на громадян держави перебування та осіб, які постійно проживають у державі перебування.

Розділ IV
Консульські функції

Стаття 27

Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

a) захищати права та інтереси репрезентованої держави, своїх громадян і юридичних осіб;

b) сприяти розвиткові торговельних, економічних, культурних і наукових зв'язків між репрезентованою державою і державою перебування, сприяти розвиткові туризму і допомагати іншим чином розвиткові дружніх відносин між ними;

c) консульська службова особа може, крім того, виконувати й інші офіційні консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування;

d) у зв'язку з виконанням своїх функцій консульська службова особа може звертатися письмово чи усно до компетентних властей консульського округу.

Стаття 28

1. Консульська службова особа в межах консульського округу має право:

a) приймати будь-які заяви, необхідні за законодавством репрезентованої держави, в питаннях громадянства;

b) вести облік громадян репрезентованої держави;

c) видавати, поновлювати, погашати паспорти, в'їзні, виїзні і транзитні візи та інші аналогічні документи, а також вносити до них зміни;

d) реєструвати і одержувати повідомлення про народження або смерть громадян репрезентованої держави;

e) вчинювати шлюби і провадити розірвання шлюбу за законодавством репрезентованої держави при умові, що обидві особи є громадянами репрезентованої держави;

f) приймати заяви, що стосуються сімейних відносин громадян репрезентованої держави, за законодавством репрезентованої держави;

g) легалізувати документи.

2. Консульська службова особа передає компетентним органам держави перебування відомості про реєстрацію актів громадянського стану, проведену в консульстві відповідно до підпунктів "d" і "f" пункту 1 цієї статті, якщо це потрібно за місцевими законами.

Стаття 29

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу вчинювати нотаріальні дії, передбачені законодавством репрезентованої держави:

a) на просьбу особи будь-якого громадянства для використання в репрезентованій державі;

b) на просьбу громадян репрезентованої держави для використання поза цією державою.

2. Консульська службова особа має право перекладати документи і засвідчувати правильність перекладу.

Стаття 30

Складені або засвідчені чи перекладені консульською службовою особою документи відповідно до статті 29 цієї Конвенції розглядатимуться в державі перебування консульської службової особи як документи, що мають таке ж юридичне значення і доказову силу, як коли й вони були складені, перекладені або засвідчені компетентними властями та установами держави перебування.

Стаття 31

1. Консульська службова особа має право приймати на зберігання від громадян репрезентованої держави документи, гроші, цінності та інше належне їм майно.

2. Зазначені документи, гроші, цінності і майно може бути вивезено з держави перебування лише відповідно до законодавства цієї держави.

Стаття 32

1. Компетентні власті держави перебування в якнайкоротший строк повідомляють консульську службову особу про смерть громадянина репрезентованої держави і передають їй відомості про спадкове майно, про спадкоємців, відказоодержувачів, а також про наявність заповіту.

2. Компетентні власті сповіщають консульську службову особу про відкриття спадщини в державі перебування, коли спадкоємцем чи відказоодержувачем є громадянин репрезентованої держави.

Це стосується й випадків, коли компетентним властям держави перебування стане відомо про відкриття спадщини на користь громадянина репрезентованої держави на території третьої держави.

Стаття 33

Функції консульських службових осіб у справах про спадщину регулюються постановами Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою про подання правової допомоги в цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах.

Стаття 34

Консульська службова особа має право, коли законодавство репрезентованої держави уповноважує її на це, провадити усиновлення і встановлювати опіку в разі, якщо за Договором між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою про подання правової допомоги в цивільних, сімейно-шлюбних і кримінальних справах провадження усиновлення або встановлення опіки належать до компетенції репрезентованої держави.

Стаття 35

Консульська службова особа має право в межах консульського округу представляти перед властями держави перебування громадян репрезентованої держави, якщо ці особи внаслідок відсутності або з інших поважних причин не можуть своєчасно захищати свої права та інтереси. Це представництво триває доти, поки репрезентовані особи не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

Стаття 36

1. Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати йому поради і всіляко сприяти, включаючи в необхідних випадках вжиття заходів для подання йому правової допомоги.

Держава перебування ніяким чином не обмежує зносини громадянина репрезентованої держави з консульством і доступ його в консульство.

2. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють відповідну консульську службову особу репрезентованої держави про арешт чи затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

3. Консульська службова особа має право негайно відвідати і мати зносини з громадянином репрезентованої держави, який перебуває під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк ув'язнення. Права, зазначені в цьому пункті, здійснюються відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

Стаття 37

1. Консульська службова особа має право всіляко сприяти і допомагати судну репрезентованої держави в портах, територіальних чи внутрішніх водах держави перебування.

2. Консульська службова особа може піднятися на борт судна репрезентованої держави, як тільки судну дозволено вільні зносини з берегом, а капітан судна і члени екіпажу можуть зноситися з консульською службовою особою.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування в будь-яких питаннях, що стосуються виконання її функцій відносно суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цих суден.

Стаття 38

Консульська службова особа має право в межах консульського округу:

a) без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які події, що мали місце в дорозі на суднах репрезентованої держави, опитувати капітана і будь-якого члена екіпажу судна репрезентованої держави, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання судна і місця призначення, а також сприяти входові, виходові і перебуванню судна в порту;

b) без шкоди для прав властей держави перебування вирішувати спори всякого роду між капітаном і будь-яким членом екіпажу, включаючи спори, що стосуються заробітної плати і договору про найом, оскільки це передбачається законодавством репрезентованої держави;

c) вживати заходів для лікування в лікарні і для репатріації капітана чи будь-якого члена екіпажу судна;

d) одержувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію чи інший документ, передбачені законодавством репрезентованої держави щодо суден.

Стаття 39

1. В разі, коли суди або інші компетентні власті держави перебування мають намір вдатися до якихось примусових дій або почати якесь офіційне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то компетентні власті держави перебування повідомляють про це відповідну консульську службову особу. Таке повідомлення робиться до початку таких дій з тим, щоб консульська службова особа або її представник могли бути присутніми при здійсненні таких дій. Якщо консульська службова особа або її представник не були присутні, на їх просьбу компетентні власті держави перебування подадуть їх повну інформацію відносно того, що мало місце.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються і в тому разі, коли капітана або членів екіпажу судна мають допитувати на березі власті місцезнаходження порту.

3. Положення цієї статті не застосовуються, однак, до звичайного митного, паспортного або санітарного контролю, а також до будь-яких дій, проваджених на просьбу або за згодою капітана судна.

Стаття 40

1. Коли судно репрезентованої держави зазнає корабельної аварії, сяде на мілину або буде викинуте на берег, або зазнає якоїсь іншої катастрофи в державі перебування, або коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, будучи власністю громадянина репрезентованої держави, знайдено на березі чи поблизу берега держави перебування або доставлено в порт цієї держави, то компетентні власті держави перебування якнайскоріше повідомляють про це відповідну консульську службову особу. Вони також сповіщають консульську службову особу про заходи, яких уже вжито для врятування людей, судна, вантажу та іншого майна на борту судна і предметів, що належать судну або становлять частину його вантажу і відділилися від судна.

2. Консульська службова особа може подавати всіляку допомогу такому судну, його пасажирам і членам його команди. З цією метою вона може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування.

Консульська службова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також заходів щодо ремонту судна або може звернутися до компетентних властей з просьбою вжити чи продовжувати вживання таких заходів.

3. Коли потерпіле від аварії судно або будь-який предмет, що належить такому судну, були знайдені на березі чи поблизу берега держави перебування або доставлені в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страховики не можуть вжити заходів щодо збереження або розпорядження таким судном чи предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника судна таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Положення цього пункту застосовуються також до будь-якого предмета, що становить частину вантажу судна і є власністю громадянина репрезентованої держави.

4. Коли будь-який предмет, що становить частину вантажу потерпілого від аварії судна третьої держави, є власністю громадянина репрезентованої держави і знайдений на березі чи поблизу берега держави перебування або доставлений у порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страховики не можуть вжити заходів щодо збереження або розпорядження таким предметом, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Стаття 41

Статті 37 - 40 застосовуються відповідно також і до повітряних суден.

Розділ V
Загальні і заключні постанови

Стаття 42

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано їм чи їх дипломатичним статусом.

Стаття 43

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Празі щонайскоріше.

2. Конвенція діятиме до скінчення шести місяців від дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить другу Договірну Сторону про свій намір припинити її дію.

3. З моменту набрання чинності цією Конвенцією припинить свою дію Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою, підписана у Празі 5 жовтня 1957 року.

На посвідчення чого Уповноважені обох Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено у Москві 27 квітня 1972 року в двох примірниках, кожний російською та чеською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

 Від імені Президії                      Від імені Президента 
 Верховної Ради Союзу Радянських         Чехословацької 
 Соціалістичних Республік                Соціалістичної Республіки 

 М.Моляков                                           Іллек Бедржіх 

Обмін ратифікаційними грамотами проведено у Празі 8 серпня 1973 року.

Протокол до Консульської конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою

При підписанні цього числа Консульської конвенції між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою (далі іменованої "Конвенцією") Уповноважені Договірних Сторін погодилися про нижченаведене.

1. Повідомлення консульської службової особи, передбачене в пункті 2 статті 36 Конвенції, провадиться протягом трьох днів від часу арешту чи затримання в іншій формі громадянина репрезентованої держави.

2. Права консульської службової особи відвідувати і зноситися з громадянином репрезентованої держави, згадані в пункті 3 статті 36 Конвенції, надаються протягом чотирьох днів від часу арешту чи затримання в іншій формі такого громадянина.

3. Права консульської службової особи, зазначені в пункті 3 статті 36 Конвенції, відвідувати і зноситися з громадянином репрезентованої держави у той час, коли він перебуває під арештом чи затриманий в іншій формі або відбуває строк ув'язнення, надаються на періодичній основі.

4. Цей Протокол є невід'ємною частиною Конвенції.

На посвідчення чого Уповноважені обох Договірних Сторін підписали цей Протокол і скріпили його своїми печатками.

Складено у Москві 27 квітня 1972 року в двох примірниках, кожний російською і чеською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

 Від імені Президії                  Від імені Президента 
 Верховної Ради Союзу Радянських     Чехословацької Соціалістичної 
 Соціалістичних Республік            Республіки 

 М.Моляков                                           Іллек Бедржіх 

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 18 червня 1973 року, Президентом Чехословацької Соціалістичної Республіки - 31 січня 1973 року.