(До Розділу IV: Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею
Глава 6. Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля)

РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2018/1139
від 4 липня 2018 року
про спільні правила у галузі цивільної авіації та про створення Агентства з безпеки польотів Європейського Союзу, та про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2111/2005, (ЄС) № 1008/2008, (ЄС) № 996/2010, (ЄС) № 376/2014 та директив Європейського Парламенту і Ради 2014/30/ЄС та 2014/53/ЄС, а також про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 552/2004 та (ЄС) № 216/2008 та Регламенту Ради (ЄЕС) № 3922/91

(Текст стосується ЄЕП)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 100(2),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-2),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-3),

Оскільки:

(1) Необхідно забезпечити високий та однаковий рівень безпеки цивільних польотів у будь-який час шляхом ухвалення спільних правил безпеки та заходів, які забезпечують, щоб будь-які товари, особи і організації, залучені до діяльності цивільної авіації у Союзі, дотримувалися таких правил.

(2) Крім того, необхідно забезпечити високий та уніфікований рівень охорони довкілля у будь-який час шляхом вжиття заходів, які забезпечують, щоб будь-які товари, особи і організації, залучені до діяльності цивільної авіації у Союзі, дотримувалися релевантного права Союзу та відповідали міжнародним стандартам та рекомендованій практиці.

(3) Крім того, повітряні судна третіх країн, що їх експлуатують для польотів на територію, в межах території або з території, до якої застосовуються положення Договору про Європейський Союз («ДЄС») та Договору про функціонування Європейського Союзу («ДФЄС»), підлягають відповідному нагляду на рівні Союзу в межах, визначених Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію, підписаною 7 грудня 1944 року в місті Чикаго («Чиказька Конвенція»), сторонами якої є всі держави-члени.

(4) Недоцільно застосовувати спільні правила до всіх повітряних суден. Зокрема, з огляду на обмежений ризик для безпеки цивільних польотів, який вони становлять, повітряні судна простої конструкції, повітряні судна, які експлуатуються переважно на місцевому рівні, а також аматорські конструкції чи особливо унікальні або доступні в незначних кількостях повітряні судна залишаються під регулятивним контролем держав-членів без покладання на інші держави-члени будь-яких зобов’язань щодо визнання таких національних механізмів відповідно до цього Регламенту. Проте Агентство з безпеки польотів Європейського Союзу («Агентство») може ухвалити керівні матеріали для цілей сприяння розробленню національних правил, що не підпадають під дію цього Регламенту.

(5) Проте необхідно передбачити можливість застосування певних положень цього Регламенту до певних типів повітряних суден, які в іншому виключені зі сфери дії цього Регламенту, особливо до тих, які виробляються промисловим способом та які могли б отримати переваги від вільного обігу в межах Союзу. Тому потрібно дозволити організаціям, залученим до проектування таких повітряних суден, подавати заявку до Агентства на отримання сертифіката типу або, якщо застосовно, подавати декларацію до Агентства щодо типу повітряних суден, який така організація має намір ввести в обіг.

(6) У цьому Регламенті необхідно передбачити низку нових інструментів для підтримки імплементації простих і пропорційних правил для спортивної та рекреаційної авіації. Заходи, вжиті згідно з цим Регламентом для регулювання цього сегменту сфери авіації, повинні бути пропорційними, результативними за витратами і гнучкими та ґрунтуватися на найкращих практиках, наявних у державах-членах. Такі заходи повинні бути розроблені своєчасно у тісній співпраці з державами-членами та не створювати зайвих адміністративного і фінансового тягарів для виробників і експлуатантів.

(7) Недоцільно застосовувати спільні правила до всіх аеродромів. Аеродроми, закриті для громадського користування, аеродроми, що їх не використовують для комерційного авіаційного транспорту, або аеродроми, які не мають злітно-посадкової смуги для посадки за приладами з твердим покриттям довжиною більше ніж 800 метрів та які не призначені виключно для вертольотів, які використовують процедури заходження на посадку або вильоту за приладами, залишаються під регулятивним контролем держав-членів без покладання на інші держави-члени будь-яких зобов’язань щодо визнання таких національних механізмів відповідно до цього Регламенту.

(8) Потрібно дозволити державам-членам звільняти від вимог цього Регламенту аеродроми з незначним обсягом руху, за умови, що зазначені аеродроми відповідають мінімальним спільним цілям безпеки, визначеним у відповідних суттєвих вимогах, встановлених у цьому Регламенті. Якщо держава-член надає такі звільнення, вони також застосовуються до обладнання, що його використовують на відповідному аеродромі, та до провайдерів послуг наземного обслуговування і послуг з управління на пероні (ПУП) на аеродромах, звільнених від вимог цього Регламенту. Звільнення, надані державами-членами аеродромам до набуття чинності цим Регламентом, залишаються дійсними, та інформація про такі звільнення повинна бути доступною для громадськості.

(9) Аеродроми, що їх контролюють і експлуатують військові, а також послуги з організації повітряного руху та аеронавігаційне обслуговування («ОрПР/АНО»), що їх надають військові, звільняються від вимог цього Регламенту. Проте держави-члени повинні забезпечити відповідно до свого національного права, щоб такі аеродроми, якщо вони відкриті для громадського користування, та такі ОрПР/АНО, якщо вони надаються повітряному руху, до якого застосовується Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 549/2004 (-4), пропонували рівень безпеки і взаємодійності з цивільними системами такої ж ефективності, як і рівень, що є наслідком застосування суттєвих вимог до аеродромів і ОрПР/АНО, визначених у цьому Регламенті.

(10) Потрібно дозволити державам-членам, якщо вони вважають це доречним, зокрема для цілей підвищення безпеки, взаємодійності чи ефективності, застосовувати цей Регламент замість їхнього національного права до повітряних суден, що їх використовують для здійснення військової, митної, поліцейської, пошуково-рятувальної, протипожежної діяльності, прикордонного контролю і берегової охорони чи подібних видів діяльності та надання послуг у суспільних інтересах. Держави-члени, які використовують таку можливість, повинні співпрацювати з Агентством, зокрема шляхом надання всієї інформації, необхідної для підтвердження того, що відповідні повітряні судна і види діяльності відповідають вимогам релевантних положень цього Регламенту.

(11) Для врахування інтересів і позиції аеронавігаційної галузі та експлуатантів повітряних суден потрібно дозволити державам-членам звільняти від вимог цього Регламенту діяльність, пов’язану з проектуванням, виробництвом, технічним обслуговуванням і експлуатацією деяких малих повітряних суден, окрім безпілотних повітряних суден, якщо щодо такого повітряного судна не був виданий чи не вважався виданим сертифікат згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 216/2008 (-5), або якщо щодо нього не була подана декларація згідно з цим Регламентом. Такі звільнення не повинні створювати будь-яких зобов’язань для інших держав-членів щодо визнання таких національних механізмів відповідно до цього Регламенту. Проте такі виключення не повинні перешкоджати організації, основне місце діяльності якої розташоване на території держави-члена, яка надала таке звільнення, прийняти рішення про здійснення своєї діяльності, пов’язаної з проектуванням і виробництвом повітряних суден, які підпадають під дію такого рішення згідно з цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі.

(12) Заходи, вжиті для регулювання цивільної авіації в Союзі згідно з цим Регламентом та згідно з делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі, повинні відповідати та бути пропорційними характеру і ризикам, пов’язаним із різними типами повітряних суден, експлуатації та діяльності, яких вони стосуються. Такі заходи також повинні, наскільки це можливо, бути сформульовані таким чином, щоб бути орієнтованими на цілі, яких необхідно досягнути, допускаючи різні засоби досягнення таких цілей, та повинні сприяти системному підходу до цивільної авіації з урахуванням взаємозв’язків між безпекою та іншими технічними сферами авіаційного регулювання, у тому числі кібербезпекою. Це повинно сприяти більш результативному за витратами досягненню необхідних рівнів безпеки та стимулюванню технічних і експлуатаційних інновацій. Необхідно використовувати визнані стандарти і практики галузі, якщо встановлено, що вони забезпечують дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому Регламенті.

(13) Застосування принципів раціонального управління безпекою є необхідним для постійного вдосконалення безпеки цивільних польотів у Союзі, передбачення нових ризиків для безпеки та максимально ефективного використання обмежених технічних ресурсів. Тому необхідно встановити спільні рамки для планування та імплементації заходів для вдосконалення безпеки. З цією метою необхідно розробити Європейський план безпеки польотів та Європейську програму безпеки польотів на рівні Союзу. Кожна держава-член також повинна розробити Державну програму безпеки згідно з вимогами, що містяться в додатку 19 до Чиказької конвенції. Така програма повинна супроводжуватися планом з описом заходів, яких повинні вжити держави-члени для пом’якшення виявлених ризиків для безпеки.

(14) Згідно з додатком 19 до Чиказької конвенції, держави-члени повинні встановити прийнятний рівень ефективності безпеки стосовно авіаційної діяльності під їхньою відповідальністю. Для допомоги державам-членам у дотриманні цієї вимоги у скоординований спосіб необхідно встановити у Європейському плані безпеки польотів рівень ефективності безпеки для Союзу щодо різних категорій авіаційної діяльності. Такий рівень ефективності безпеки не повинен мати зобов’язального характеру, проте повинен виражати наміри Союзу і держав-членів стосовно безпеки цивільних польотів.

(15) Чиказька конвенція передбачає мінімальні стандарти для забезпечення безпеки цивільної авіації та пов’язаної з нею охорони довкілля. Суттєві вимоги Союзу і подальші правила для їх імплементації, встановлені цим Регламентом, повинні забезпечувати однакове виконання державами-членами обов’язків, встановлених у Чиказькій конвенції, у тому числі обов’язків щодо третіх країн. Якщо правила Союзу відрізняються від мінімальних стандартів, встановлених Чиказькою конвенцією, це не впливає на обов’язки держав-членів щодо повідомлення Міжнародної організації цивільної авіації відповідним чином.

(16) Відповідно до міжнародних стандартів та рекомендованої практики, встановлених Чиказькою конвенцією, повинні бути встановлені суттєві вимоги, що застосовуються до аеронавігаційних продуктів, частин, невстановленого обладнання, аеродромів і надання ОрПР/АНО. Крім того, необхідно також встановити суттєві вимоги, що застосовуються до осіб і організацій, залучених до експлуатації повітряних суден, експлуатації аеродромів та надання ОрПР/АНО, та суттєві вимоги, що застосовуються до осіб і продуктів, залучених до підготовки та медичного огляду екіпажу повітряного судна і диспетчерів управління повітряним рухом.

(17) Важливо, щоб персонал, залучений провайдерами ОрПР/АНО, такий як персонал з електронних засобів для забезпечення безпеки повітряного руху («ATSEP»), був належним чином кваліфікований і підготовлений для виконання своїх обов’язків. Провайдери ОрПР/АНО також повинні імплементувати програми навчання та перевірки з урахуванням різних типів завдань, пов’язаних із безпекою, що їх виконує їхній персонал. В імплементаційних актах, ухвалених на підставі цього Регламенту, стосовно обов’язків провайдерів ОрПР/АНО повинні бути встановлені подальші детальні гармонізовані правила для такого персоналу, включно з персоналом ATSEP, для забезпечення необхідного рівня безпеки.

(18) Суттєві вимоги стосовно екологічної сумісності конструкції аеронавігаційних продуктів за необхідності повинні стосуватися як шуму, так і викидів повітряних суден, щоб захистити довкілля і здоров’я людей від шкідливих впливів таких продуктів. Вони повинні відповідати вимогам, які були встановлені у цій сфері на міжнародному рівні, як визначено у Чиказькій конвенції. Для забезпечення повної відповідності доцільно покликатися в цьому Регламенті на відповідні положення зазначеної Конвенції. Проте продукти, частини і невстановлене обладнання повинні підпадати під дію суттєвих вимог до екологічної сумісності, встановлених у додатку III до цього Регламенту, тією мірою, якою положення Чиказької конвенції не містять вимог щодо охорони довкілля. Що стосується таких продуктів, частин і невстановленого обладнання, слід також передбачити можливість встановлення детальних вимог щодо охорони довкілля.

(19) Також повинні бути встановлені суттєві вимоги до безпечного надання послуг наземного обслуговування і ПУП.

(20) З огляду на зростання залежності цивільної авіації від сучасних інформаційних та комунікаційних технологій, слід встановити суттєві вимоги для забезпечення захищеності інформації, що використовується у сфері цивільної авіації.

(21) Обов’язки оператора аеродрому може виконувати безпосередньо оператор аеродрому або, у деяких випадках, третя сторона. У таких випадках оператор аеродрому укладає угоди з третьою стороною для забезпечення дотримання цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі.

(22) Необхідно встановити суттєві вимоги щодо повідомлення про події, пов’язані з безпекою, та аналізу таких подій. Детальні правила, ухвалені для забезпечення однакового застосування та дотримання таких суттєвих вимог, повинні відповідати Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 376/2014 (-6).

(23) Аеронавігаційні продукти, частини і невстановлене обладнання, аеродроми і їхнє обладнання, пов’язане із безпекою, експлуатанти повітряних суден і оператори аеродромів, системи ОрПР/АНО, компоненти ОрПР/АНО і провайдери ОрПР/АНО, а також пілоти, диспетчери управління повітряним рухом та особи, продукти і організації, залучені до їх підготовки і медичного огляду, повинні бути сертифіковані чи ліцензовані як тільки буде встановлено, що вони відповідають відповідним суттєвим вимогам або, за необхідності, іншим вимогам, встановленим у цьому Регламенті або згідно з ним. Для сприяння процесу сертифікації повинні бути ухвалені необхідні детальні правила видачі таких сертифікатів та, якщо застосовно, подання декларацій, з урахуванням цілей цього Регламенту та характеру і ризику відповідного виду діяльності.

(24) Кабінний екіпаж, залучений до експлуатації комерційного авіаційного транспорту, підлягає сертифікації та видачі атестацій за результатами такої сертифікації. Для забезпечення уніфікованих правил видачі такої атестації необхідно наділити Комісію виконавчими повноваженнями для встановлення детальних правил та процедур кваліфікації членів кабінного екіпажу. Також слід передбачити для Комісії можливість вимагати в таких імплементаційних актах від кабінного екіпажу, залученого до інших видів експлуатації, пройти сертифікацію та мати атестацію, з урахуванням характеру і ризику відповідного виду діяльності. Зазначені повноваження необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-7).

(25) У організацій, залучених до проектування і виробництва аеронавігаційних продуктів, частин і невстановленого обладнання, повинна бути можливість декларування відповідності конструкції продуктів, частин і невстановленого обладнання відповідним стандартам галузі, якщо вважається, що це забезпечить прийнятний рівень безпеки. Така можливість повинна обмежуватися продуктами, що їх використовують у спортивній і рекреаційній авіації, у рамках належних обмежень та умов для забезпечення безпеки.

(26) Оскільки безпілотні повітряні судна також експлуатуються в повітряному просторі разом із пілотованими повітряними суднами, безпілотні повітряні судна підпадають під дію цього Регламенту незалежно від їхньої експлуатаційної маси. Технології для безпілотних повітряних суден уможливлюють широкий спектр видів експлуатації, та такі види експлуатації повинні підпадати під дію правил, пропорційних ризику певної операції чи виду експлуатації.

(27) Для імплементації ризик-орієнтованого підходу і принципу пропорційності потрібно передбачити для держав-членів рівень гнучкості стосовно експлуатації безпілотних повітряних суден, з урахуванням різних характеристик місцевості в окремих державах-членах, таких як щільність населення, одночасно забезпечуючи належний рівень безпеки.

(28) Правила щодо безпілотних повітряних суден повинні сприяти дотриманню відповідних прав, гарантованих правом Союзу, зокрема права на повагу до приватного і сімейного життя, визначеного у статті 7 Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу, та права на захист персональних даних, визначеного у статті 8 зазначеної Хартії та у статті 16 ДФЄС, що регулюються Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/679 (-8).

(29) Суттєві вимоги, що застосовуються до безпілотних повітряних суден та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання, також повинні охоплювати питання, які стосуються електромагнітної сумісності і радіочастотного спектру, для забезпечення уникнення викликаних ними шкідливих радіозавад, а також для забезпечення ефективного користування та підтримання ефективного користування радіочастотним спектром. Проте багато видів авіаційного обладнання не обов’язково призначені спеціально для використання у безпілотних повітряних суднах або в пілотованих повітряних суднах, а можуть використовуватися в обох типах повітряних суден. Таким чином, такі вимоги щодо електромагнітної сумісності і радіочастотного спектру застосовуються тільки тоді, коли та тільки такою мірою, якою конструкція безпілотного повітряного судна і його двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання підлягає сертифікації відповідно до цього Регламенту. Причиною цього є забезпечення того, щоб режим, який застосовується до такого авіаційного обладнання, узгоджувався з режимом, який застосовується до інших повітряних суден та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання, щодо яких також вимагається сертифікація відповідно до цього Регламенту. Із точки зору змісту, для забезпечення узгодженості такі вимоги повинні бути еквівалентними вимогам Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/30/ЄС (-9) і Директиви Європейського Парламенту і Ради 2014/53/ЄС (-10).

(30) Для деяких типів безпілотних повітряних суден застосування положень цього Регламенту, які стосуються реєстрації, сертифікації, ідентифікації, нагляду і правозастосування, а також положень щодо Агентства, необов’язкове для досягнення належних рівнів безпеки. У таких випадках повинні застосовуватися механізми ринкового нагляду, передбачені гармонізаційним законодавством Союзу щодо продуктів.

(31) З огляду на ризики, які безпілотні повітряні судна можуть представляти для безпеки, приватності, захисту персональних даних, захищеності чи довкілля, слід встановити вимоги щодо реєстрації безпілотних повітряних суден і експлуатантів безпілотних повітряних суден. Також необхідно створити цифрові, гармонізовані та взаємодійні національні системи реєстрації, у яких повинна зберігатися інформація, у тому числі основні дані, щодо безпілотних повітряних суден і експлуатантів безпілотних повітряних суден, зареєстрованих згідно з цим Регламентом та імплементаційними актами, ухваленими на його підставі. Такі національні системи реєстрації повинні відповідати застосовному праву Союзу і національному праву про приватність і опрацювання персональних даних, та інформація, яка зберігається у таких системах реєстрації, повинна бути легкодоступною.

(32) В умовах, правилах та процедурах для ситуацій, у яких проектування, виробництво, технічне обслуговування і експлуатація безпілотних повітряних суден, а також персонал та організації, залучені до такої діяльності, підлягають сертифікації, необхідно врахувати характер і ризик відповідного типу експлуатації. У таких умовах, правилах та процедурах повинні бути враховані, зокрема, тип, масштаб і складність експлуатації, у тому числі, за доцільності, розмір і тип руху, регульованого відповідальною організацією чи особою; чи відкрита експлуатація для осіб з населення; якою мірою така експлуатація ставить під загрозу інший повітряний рух або осіб чи власність, які перебувають на землі; призначення польоту і тип використовуваного повітряного судна; та складність і характеристики залученого безпілотного повітряного судна.

(33) Повинна існувати можливість заборонити чи обмежити діяльність, згадану у главі III цього Регламенту, або встановити певні умови для такої діяльності, якщо це необхідно в інтересах безпеки цивільних польотів. Така можливість повинна здійснюватися відповідно до делегованих та імплементаційних актів, ухвалених Комісією для таких цілей. Держави-члени мають можливість вживати відповідно до права Союзу заходів, які не входять до сфери застосування цього Регламенту, із причин, які включають громадську безпеку та захист права на приватність і захист персональних даних.

(34) Авіамоделі для цілей цього Регламенту вважаються безпілотними повітряними суднами та використовуються переважно для дозвілля. У делегованих і імплементаційних актах щодо безпілотних повітряних суден, ухвалених на підставі цього Регламенту, необхідно враховувати, що такі авіамоделі до цього часу мали хороші показники безпеки, особливо ті, які експлуатувалися членами авіамодельних асоціацій чи клубів, які розробили спеціальні зводи правил для такого виду діяльності. Крім того, при ухваленні таких делегованих і імплементаційних актів Комісія повинна враховувати потребу в такому безперебійному переході від різних національних систем до нових регулятивних рамок Союзу, щоб експлуатація авіамоделей могла продовжуватися таким же чином, як і на сьогоднішній день, а також наявні найкращі практики держав-членів.

(35) Для досягнення цілей цього Регламенту Комісія, Агентство та компетентні органи держав-членів повинні діяти як єдина Європейська система безпеки польотів шляхом обміну ресурсами і спільної роботи. Агентство активно сприяє спільній культурі сертифікації і нагляду та обміну найкращими адміністративними практиками, у тому числі шляхом сприяння особистому обміну між компетентними органами для сприяння досягненню цілей цього Регламенту з урахуванням зворотного зв’язку від стейкхолдерів. Заходи моніторингу Агентства, які стосуються застосування цього Регламенту державами-членами, також повинні бути спрямовані на посилення здатності компетентних органів держав-членів виконувати свої обов’язки, пов’язані з сертифікацією і наглядом, та на обмін знаннями між такими органами.

(36) Необхідно підтримувати держави-члени у виконанні їхніх завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом, зокрема кооперативним і транскордонним наглядом, та правозастосуванням, шляхом встановлення ефективних рамок для пулінгу та обміну авіаційними інспекторами й іншими спеціалістами з відповідними експертними знаннями. У цьому контексті, для сприяння таким обмінам персоналом між національними компетентними органами Агентству необхідно надати координаційну роль.

(37) Агентство і національні компетентні органи повинні працювати спільно для покращення виявлення небезпечних умов та вжиття відновлювальних заходів у відповідних випадках. Держави-члени повинні, зокрема, мати змогу перерозподіляти одна одній або Агентству обов’язки відповідно до цього Регламенту, пов’язані з сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, якщо це необхідно для посилення безпеки або більш ефективного використання ресурсів. Такий перерозподіл повинен бути добровільним, здійснюватися тільки у разі достатньої впевненості у тому, що такі завдання можуть бути виконані ефективно, та обов’язково охоплювати, з огляду на тісний зв’язок між сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, усі зазначені обов’язки стосовно юридичної чи фізичної особи, повітряного судна, обладнання, аеродрому, системи ОрПР/АНО чи компонента ОрПР/АНО, яких стосується такий перерозподіл. Перерозподіл обов’язків повинен бути предметом взаємної згоди та передбачати можливість відкликання перерозподілу і укладення угод щодо встановлення необхідних деталей для забезпечення плавного переходу і постійного ефективного виконання відповідних завдань. При укладенні таких детальних угод слід належним чином враховувати позицію і законні інтереси відповідних юридичних і фізичних осіб та, якщо застосовно, позицію Агентства.

(38) Після такого перерозподілу обов’язків іншій державі-члену національний компетентний орган держави-члена, яка прийняла запит про перерозподіл, стає компетентним органом та, таким чином, повинен мати всі повноваження і обов’язки стосовно відповідної юридичної чи фізичної особи, передбачені цим Регламентом, делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі, та національним правом держави-члена, яка прийняла запит. Перерозподіл обов’язків щодо правозастосування стосується тільки рішень та заходів, пов’язаних із завданнями у сфері сертифікації і нагляду, які були перерозподілені національному компетентному органу держави-члена, яка прийняла запит. Такі рішення і заходи підлягають перегляду національними судами держави-члена, яка прийняла запит, відповідно до національного права такої держави-члена. Можливо, що держава-член, яка прийняла запит, буде нести відповідальність за виконання відповідних завдань. Перерозподіл не впливає на всі інші обов’язки, пов’язані з правозастосуванням, держави-члена, яка подала запит.

(39) Можливість перерозподілу відповідальності за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, передбачених цим Регламентом, Агентству чи іншій державі-члену не обмежує прав та обов’язків держав-членів, передбачених Чиказькою конвенцією. Таким чином, хоча такий перерозподіл передбачає передачу відповідальності Агентству чи іншій державі-члену для цілей права Союзу, він не впливає на відповідальність держави-члена, яка подала запит, відповідно до Чиказької конвенції.

(40) З огляду на те, що співпраця між Агентством і національними компетентними органами є важливою для забезпечення високого та уніфікованого рівня безпеки у Союзі, у разі перерозподілу завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, стосовно організацій, значна частина об’єктів і персоналу яких розташована у більш ніж одній державі-члені, національними компетентними органами Агентству такий перерозподіл не повинен ставити під загрозу сталість національних компетентних органів у розрізі їхніх знань, навичок, ресурсів і економічної життєздатності, не повинен створювати форм конкуренції між Агентством і національними компетентними органами та не повинен впливати на незалежність Агентства при проведенні стандартизаційних інспектувань для цілей верифікації однакового застосування цього Регламенту.

(41) Необхідно забезпечити механізм сприяння нагляду у ситуаціях, у яких верифіковані докази, пов’язані з безпекою, отримані у результаті інспектувань та інших заходів моніторингу, здійснюваних Агентством, вказують на значну тривалу нездатність держави-члена забезпечувати ефективне виконання певних або всіх покладених на неї завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту, та коли такі ситуації ставлять під загрозу безпеку цивільних польотів. У таких випадках Агентство та відповідна держава-член за запитом Комісії запроваджують тимчасову програму технічної допомоги для надання допомоги відповідній державі-члену в усуненні виявлених недоліків. Така програма технічної допомоги може включати, зокрема, підготовку інспекторів та іншого відповідного персоналу, допомогу в розробці процедур і документації з нагляду, а також іншу практичну і матеріальну підтримку, необхідну для відновлення безпеки. При розробці програми технічної допомоги та у ході її імплементації слід враховувати потреби і позицію Агентства і відповідної держави-члена. Проте якщо відповідна держава-член визнає, що програма не може бути успішно імплементована, як було заплановано, вона повинна повідомити Комісію та перерозподілити відповідальність за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, яких стосуються недоліки, Агентству чи іншій державі-члену або вжити інших заходів для усунення недоліків.

(42) Для досягнення основних цілей цього Регламенту, а також цілей, пов’язаних із вільним рухом товарів, осіб, послуг та капіталу, сертифікати і декларації, видані і подані згідно з цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі, повинні бути дійсними і визнаними у всіх державах-членах без додаткових вимог чи оцінювання.

(43) При видачі сертифікатів згідно з цим Регламентом може виникнути необхідність враховувати сертифікати або іншу відповідну документацію, яка підтверджує відповідність, видані згідно з законами третіх країн. Це необхідно робити, якщо це передбачають відповідні міжнародні угоди, укладені Союзом з третіми країнами, або делеговані акти, ухвалені Комісією відповідно до цього Регламенту, та згідно з такими угодами чи делегованими актами.

(44) З огляду на правила, передбачені цим Регламентом, щодо прийняття сертифікатів та іншої відповідної документації, яка підтверджує відповідність, виданих згідно з законами третіх країн, будь-які міжнародні угоди, укладені між державою-членом і третьою країною, повинні бути розірвані чи оновлені, якщо такі угоди несумісні з такими правилами.

(45) Необхідно передбачити ступінь гнучкості щодо застосування правил, визначених у цьому Регламенті або в делегованих і імплементаційних актах, ухвалених на його підставі, щоб дати можливість державам-членам вживати необхідних заходів для негайного реагування на проблеми, пов’язані з безпекою цивільних польотів, або надавати звільнення у разі виникнення певних термінових непередбачуваних обставин чи нагальних експлуатаційних потреб на відповідних умовах для забезпечення, зокрема, пропорційності, об’єктивного контролю і прозорості. Без обмеження повноважень Комісії згідно зі статтею 258 ДФЄС, з міркувань пропорційності Агентство і Комісія повинні оцінювати відповідні звільнення тільки з метою видачі рекомендації або ухвалення рішення відповідно, якщо термін їхньої дії перевищує тривалість одного запланованого сезону авіакомпанії, що становить вісім місяців. Якщо Агентство є компетентним органом щодо видачі певних сертифікатів відповідно до цього Регламенту, воно також повинне мати повноваження надавати такі звільнення у таких самих ситуаціях та на таких самих умовах, що застосовуються до держав-членів. У зв’язку з цим необхідно передбачити можливість внесення змін у відповідних випадках до відповідних правил, встановлених у делегованих і імплементаційних актах, ухвалених на підставі цього Регламенту, зокрема для уможливлення інших методів відповідності за одночасного забезпечення прийнятного рівня безпеки цивільних польотів у Союзі.

(46) Для забезпечення належного застосування цього Регламенту та беручи до уваги потребу у виявленні, оцінюванні і пом’якшенні ризиків для безпеки цивільних польотів, Комісія, Агентство та національні компетентні органи повинні обмінюватися інформацією, доступною їм у контексті застосування цього Регламенту. З цією метою Агентству потрібно дозволити організовувати структуровану співпрацю щодо збору, обміну і аналізу відповідної інформації, пов’язаної з безпекою, з використанням, якщо можливо, наявних інформаційних систем. З цією метою необхідно дозволити укладати необхідні домовленості з фізичними і юридичними особами, які підпадають під дію цього Регламенту, або з об’єднаннями таких осіб. Необхідно уточнити, що у ході виконання будь-яких своїх координаційних завдань, пов’язаних зі збором, обміном і аналізом інформації, Агентство зобов’язане дотримуватися обмежень стосовно доступу Агентства до інформації із записів бортового мовного самописця чи приладів для запису зображення та реєстраторів польотних даних, визначених у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 996/2010 (-11), зокрема пункту (d) його статті 8(2), пункту (g) його статті 14(1) і статті 14(2).

(47) Необхідно встановити заходи для забезпечення належного захисту інформації, що її було зібрано, обміняно і проаналізовано відповідно до цього Регламенту Комісією, Агентством і національними компетентними органами, а також для забезпечення захисту джерел такої інформації. Такі засоби не повинні негативно впливати на системи правосуддя держав-членів. Таким чином, вони не повинні обмежувати положення чинного національного матеріального і процесуального кримінального права, у тому числі щодо використання інформації як доказу. Крім того, такі заходи не повинні впливати на права третіх країн порушувати цивільні провадження, та такі права повинні підпадати під дію тільки національного права.

(48) Для сприяння обміну інформацією між Комісією, Агентством і державами-членами, у тому числі даними, релевантними для сертифікаційної, наглядової і правозастосовної діяльності, Агентство у співпраці з Комісією і державами-членами повинне створити електронний репозиторій такої інформації та здійснювати управління ним.

(49) До опрацювання персональних даних, здійснюваного на виконання цього Регламенту, застосовується Регламент (ЄС) № 2016/679. Відповідно до зазначеного Регламенту держави-члени можуть передбачати звільнення і обмеження щодо певних прав та обов’язків, передбачених у зазначеному Регламенті, у тому числі щодо опрацювання медичних даних і даних про стан здоров’я. Опрацювання персональних даних, зокрема медичних даних і даних про стан здоров’я, внесених до репозиторію, створеного згідно з цим Регламентом, є необхідним для дієвої співпраці між державами-членами у сертифікації та нагляді за придатністю пілотів за станом здоров’я. Обмін персональними даними повинен підлягати суворому дотриманню вимог та обмежуватися тією мірою, що є абсолютно необхідною для досягнення цілей цього Регламенту. Таким чином, принципи, визначені у Регламенті (ЄС) № 2016/679, повинні бути за необхідності доповнені чи уточнені в цьому Регламенті.

(50) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (-12), зокрема його положення стосовно конфіденційності і захищеності опрацювання, застосовуються до опрацювання персональних даних Агентством у ході виконання його обов’язків на виконання цього Регламенту і, більш конкретно, у здійсненні управління репозиторієм, створеним згідно з цим Регламентом. Таким чином, принципи, визначені у Регламенті (ЄС) № 45/2001, повинні бути за необхідності доповнені чи уточнені в цьому Регламенті.

(51) Агентство було створене Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1592/2002 (-13) в рамках існуючої інституційної структури та балансу повноважень Союзу, воно незалежне у технічних питаннях та має правову, адміністративну і фінансову автономію. Агентство отримало додаткові компетенції відповідно до Регламенту (ЄС) № 216/2008. Необхідно внести певні коригування до його структури і функціонування для кращого виконання нових завдань, покладених на нього відповідно до цього Регламенту.

(52) У рамках інституційної системи Союзу імплементація права Союзу є насамперед відповідальністю держав-членів. Таким чином, завдання, пов’язані з сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, повинні виконувати, в принципі, один чи більше компетентних органів держав-членів на національному рівні. Проте у деяких чітко визначених випадках Агентство також повинне мати повноваження виконувати такі завдання. У таких випадках Агентству також необхідно дозволити вживати необхідних заходів, пов’язаних із експлуатацією повітряних суден, кваліфікацією екіпажу повітряного судна чи використання повітряних суден третіх країн, якщо це є найкращим засобом забезпечення однорідності і сприяння функціонуванню внутрішнього ринку.

(53) Агентство повинне забезпечити Комісію експертними знаннями при розробленні необхідного законодавства та надавати у відповідних випадках допомогу державам-членам і галузі в його імплементації. Воно повинне мати змогу видавати сертифікаційні специфікації і керівні матеріали, а також інші детальні специфікації і керівні матеріали, та робити технічні висновки і видавати сертифікати або реєструвати декларації за необхідності.

(54) Глобальні навігаційні супутникові системи («GNSS»), зокрема програма Союзу «Галілео», заснована Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1285/2013 (-14), відіграватиме вирішальну роль в імплементації Європейської системи організації повітряного руху. У зв’язку з цим необхідно уточнити, що послуги, які підсилюють сигнали, що їх подають супутники основних груп GNSS для цілей аеронавігації, такі як ті, що їх надає оператор Європейської геостаціонарної служби навігаційного покриття (EGNOS) та інші провайдери, вважаються ОрПР/АНО. У Агентства мають бути повноваження розробляти необхідні технічні специфікації та сертифікувати організації, які надають загальноєвропейські ОрПР/АНО, такі як провайдер послуг EGNOS, для забезпечення високого та уніфікованого рівня безпеки, взаємодійності й операційної ефективності.

(55) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2111/2005 (-15) покладає на Агентство обов’язок повідомляти всю інформацію, яка може бути релевантною для оновлення переліку повітряних перевізників, які з міркувань безпеки підлягають забороні на експлуатацію. Агентство також повинне надавати допомогу Комісії в імплементації зазначеного Регламенту шляхом проведення необхідних оцінювань експлуатантів третіх країн і органів, відповідальних за нагляд за ними, та надання належних рекомендацій Комісії.

(56) Для забезпечення дотримання цього Регламенту повинна існувати можливість накладення штрафів та/або періодичних штрафних стягнень на володільців сертифікатів, виданих Агентством, та на підприємства, які подають декларації до Агентства, якщо вони порушили правила, які застосовуються до них згідно з цим Регламентом. Комісія повинна накладати такі штрафи і періодичні штрафні стягнення за рекомендацією Агентства. У зв’язку з цим Комісія повинна, з огляду на обставини кожного окремого випадку, реагувати на такі порушення у пропорційний і адекватний спосіб, з урахуванням інших можливих заходів, таких як анулювання сертифікату.

(57) Для сприяння однаковому застосуванню цього Регламенту Агентству необхідно надати повноваження здійснювати моніторинг такого застосування державами-членами, у тому числі шляхом проведення інспектувань.

(58) На основі своїх технічних експертних знань Агентство повинне надавати допомогу Комісії у визначенні науково-дослідної політики та в імплементації дослідних програм Союзу. Необхідно дозволити Агентству проводити нагально необхідні дослідження та брати участь у ad hoc дослідних проектах Рамкової програми з науково-дослідної діяльності та інновацій Союзу або інших приватних чи державних програм Союзу чи третіх країн.

(59) З урахуванням наявних взаємозв’язків між безпекою і захищеністю цивільної авіації, Агентство повинне брати участь у співпраці у сфері авіаційної безпеки, у тому числі кібербезпеки. Агентство повинне надавати свої експертні знання для сприяння імплементації Комісією і державами-членами правил Союзу у цій сфері.

(60) За запитом Агентство повинне надавати допомогу державам-членам і Комісії у сфері міжнародних відносин щодо питань, які регулюються цим Регламентом, зокрема щодо гармонізації правил та взаємного визнання сертифікатів. У нього має бути право встановлювати за допомогою робочих домовленостей відповідні відносини з органами третіх країн і міжнародними організаціями, компетентними в питаннях, які регулюються цим Регламентом, після консультацій з Комісією. Для сприяння безпеці на світовому рівні, з огляду на високі стандарти, які застосовуються в межах Союзу, у Агентства має бути право у межах сфери своєї компетенції брати участь у ad hoc технічній співпраці, науково-дослідних проектах і проектах допомоги з третіми країнами і міжнародними організаціями. Агентство також повинне надавати допомогу Комісії в імплементації права Союзу в інших технічних сферах регулювання цивільної авіації, таких як захищеність чи Єдине європейське небо, якщо Агентство має відповідні експертні знання.

(61) Для сприяння найкращим практикам та однаковій імплементації законодавства Союзу у сфері безпеки польотів у Агентства має бути можливість схвалювати провайдерів авіаційної підготовки та надавати таку підготовку.

(62) Управління Агентством та його функціонування повинні здійснюватися згідно з принципами Спільної заяви Європейського Парламенту, Ради та Європейської Комісії щодо децентралізованих агентств від 19 липня 2012 року.

(63) Комісія і держави-члени повинні бути представлені у Правлінні Агентства для ефективного контролю за здійсненням його функцій. Правлінню слід доручити необхідні повноваження, зокрема щодо призначення Виконавчого директора та ухвалення консолідованого річного звіту про діяльність, програмного документа, річного бюджету і фінансових правил, що застосовуються до Агентства.

(64) В інтересах прозорості зацікавленим сторонам слід надати статус спостерігачів у Правлінні Агентства.

(65) Суспільний інтерес вимагає, щоб Агентство у своїх заходах, пов’язаних з безпекою, спиралося виключно на незалежні експертні знання, строго застосовуючи цей Регламент та делеговані і імплементаційні акти, ухвалені на його підставі. З цією метою рішення Агентства, пов’язані з безпекою, повинні ухвалюватися Виконавчим директором, який повинен користуватися високим ступенем гнучкості щодо отримання порад та організації внутрішнього функціонування Агентства.

(66) Необхідно забезпечити, щоб сторони, яких стосуються рішення Агентства, мали доступ до всіх необхідних засобів правового захисту, які повинні відповідати особливому характеру сфери авіації. Таким чином, слід встановити належний апеляційний механізм для забезпечення можливості оскарження Агентства в Апеляційній раді, рішення якої можуть бути предметом позову до Суду Європейського Союзу згідно з ДФЄС.

(67) Усі рішення, ухвалені Комісією відповідно до цього Регламенту, повинні підлягати перегляду Судом згідно з ДФЄС. Відповідно до статті 261 ДФЄС, Суду повинна бути надана необмежена юрисдикція щодо рішень Комісії про накладення штрафів чи періодичних штрафних стягнень.

(68) Якщо Агентство розробляє проект правил загального характеру, які повинні бути імплементовані національними органами, необхідно проводити консультації з державами-членами. Крім того, якщо такий проект правил може мати важливі соціальні наслідки, Агентство повинне провести відповідні консультації зі стейкхолдерами, включно з соціальними партнерами Союзу.

(69) У цілях ефективного виконання своїх завдань відповідно до цього Регламенту Агентство повинне за необхідності співпрацювати з установами, органами, офісами та агентствами Союзу у сферах, у яких їхня діяльність стосується технічних аспектів цивільної авіації. Зокрема, Агентство повинне співпрацювати з Європейським хімічним агентством, заснованим Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 (-16) для обміну інформацією щодо безпечності хімічних речовин, їх впливу на безпеку польотів та пов’язаних наукових і технічних аспектів. Якщо необхідні консультації стосовно військових аспектів, Агентство, окрім держав-членів, повинне проконсультуватися з Європейським оборонним агентством, заснованим Рішенням Ради (СЗБП) 2015/1835 (-17), та з військовими експертами, призначеними державами-членами.

(70) Необхідно надати громадськості належну інформацію стосовно безпеки цивільних польотів і пов’язаної з ними охорони довкілля, з урахуванням положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 1049/2001 (-18) та релевантного національного законодавства.

(71) Для гарантування повної автономії і незалежності Агентства йому необхідно надати автономний бюджет, профінансований переважно за рахунок внеску Союзу та зборів і тарифів, сплачених користувачами Європейської системи безпеки польотів. Жодні фінансові внески, отримані Агентством від держав-членів, третіх країн або інших суб’єктів чи осіб, не повинні ставити під загрозу його незалежність і неупередженість. Бюджетна процедура Союзу застосовується у випадках, які стосуються вкладу Союзу і будь-яких інших субсидій, які виплачуються із загального бюджету Союзу, тоді як аудит рахунків має проводити Європейська Рахункова Палата. Для надання Агентству можливості брати участь у всіх релевантних майбутніх проектах йому необхідно надати можливість отримувати гранти.

(72) Для забезпечення здатності Агентства ефективно і своєчасно реагувати на попит на діяльність, яку він здійснює, зокрема щодо сертифікації і діяльності, пов’язаної з можливим перерозподілом відповідальності держав-членів, дотримуючись принципів розсудливого управління фінансами, у штатному розписі повинні бути враховані ресурси, необхідні для ефективного і своєчасного задоволення вимог до сертифікації та іншої діяльності Агентства, у тому числі пов’язані з перерозподілом відповідальності. З цією метою необхідно встановити набір показників для вимірювання робочого навантаження й ефективності Агентства стосовно діяльності, профінансованої за рахунок зборів і тарифів. Беручи до уваги такі показники, Агентство повинне адаптувати своє кадрове планування та управління ресурсами, пов’язаними зі зборами і тарифами, у такий спосіб, що дозволить належним чином реагувати на такий попит та на будь-які коливання доходів зі зборів і тарифів.

(73) Необхідно встановити належні заходи для забезпечення необхідного захисту конфіденційної інформації, пов’язаної з безпекою.

(74) Збори і тарифи, що їх стягує Агентство, повинні бути визначені у прозорий, справедливий, недискримінаційний і однаковий спосіб. Вони не повинні ставити під загрозу конкурентоспроможність відповідної галузі Союзу. Крім того, вони повинні бути встановлені з належним урахуванням здатності відповідної юридичної чи фізичної особи сплатити їх, зокрема якщо це стосується малих і середніх підприємств.

(75) Щоб забезпечити однакові умови імплементації цього Регламенту, необхідно надати Комісії виконавчі повноваження. Більшість таких виконавчих повноважень, зокрема тих, які пов’язані з встановленням детальних положень стосовно правил та процедур, повинні здійснюватися відповідно до Регламенту (ЄС) № 182/2011.

(76) Комісія повинна ухвалювати негайно застосовні імплементаційні акти, якщо цього вимагає невідкладна терміновість, у належно обґрунтованих випадках щодо коригувальних дій та запобіжних заходів.

(77) Для врахування технічних, наукових, експлуатаційних і безпекових потреб необхідно делегувати Комісії повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС щодо внесення змін до або, якщо застосовно, доповнення положень щодо льотної придатності, пов’язаних із проектуванням і виробництвом, обмеженнями часу польоту, операторами аеродромів, системами ОрПР/АНО і компонентами ОрПР/АНО та проектуванням, виробництвом і технічним обслуговуванням безпілотних повітряних суден та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного контролю, а також положень щодо персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, та організацій, залучених до такої діяльності, операторів третіх країн, щодо певних аспектів нагляду і правозастосування, щодо прийняття сертифікації третьої країни, щодо штрафів і періодичних штрафних стягнень, щодо Апеляційної ради та щодо вимог, визначених у додатках II-IX до цього Регламенту.

Крім того, необхідно делегувати Комісії повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС щодо внесення змін до покликання у цьому Регламенті на вимоги щодо охорони довкілля, які містяться у доповненні 12 до Тому I, доповненні 9 до Тому II та у початковому виданні Тому III, усі станом на 1 січня 2018 року, додатка 16 до Чиказької конвенції, для їх оновлення з огляду на внесення подальших змін до додатка 16 зазначеної Конвенції.

(78) Ухвалюючи делеговані акти про внесення змін до додатків II-IX цього Регламенту, Комісія повинна належним чином враховувати міжнародні стандарти та рекомендовану практику, зокрема міжнародні стандарти, визначені у всіх додатках до Чиказької конвенції.

(79) При ухваленні делегованих актів відповідно до цього Регламенту особливо важливо, щоб Комісія на етапі підготовчої роботи проводила належні консультації, у тому числі на рівні експертів, та щоб такі консультації проводилися відповідно до принципів, встановлених у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року (-19). Зокрема, для забезпечення рівної участі у розробленні делегованих актів Європейський Парламент і Рада мають отримувати всі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти мають систематично отримувати доступ до засідань експертних груп Комісії, які займаються розробленням делегованих актів.

(80) Провайдери АНО повинні створити та імплементувати плани реагування у разі порушення надання послуг ОрПР.

(81) Для забезпечення покращення безпеки цивільних польотів на території Європи необхідно прагнути до залучення європейських третіх країн. Європейські треті країни, які уклали міжнародні угоди з Союзом з метою ухвалення та застосування acquis Союзу у сфері, яка регулюється цим Регламентом, повинні залучатися до роботи Агентства згідно з правилами та процедурами, встановленими в рамках таких угод.

(82) Цей Регламент встановлює спільні правила у сфері цивільної авіації та підтримує заснування Агентства. Таким чином, Регламент (ЄС) № 216/2008 необхідно скасувати.

(83) Оскільки правила, необхідні для забезпечення взаємодійності Європейської мережі організації повітряного руху (EATMN) містяться у цьому Регламенті або міститимуться в делегованих і імплементаційних актах, ухвалених на його підставі, Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 552/2004 (-20) необхідно скасувати. Проте знадобиться певний період часу, перш ніж необхідні делеговані і імплементаційні акти будуть розроблені, ухвалені та почнуть застосовуватися.

Таким чином, на сьогодні продовжують застосовуватися імплементаційні правила, ухвалені на підставі Регламенту (ЄС) № 552/2004, а саме Регламенти Комісії (ЄС) № 1033/2006 (-21), (ЄС) № 1032/2006 (-22), (ЄС) № 633/2007 (-23), (ЄС) № 262/2009 (-24), (ЄС) № 29/2009 (-25), (ЄС) № 73/2010 (-26) та Імплементаційні регламенти Комісії (ЄС) № 1206/2011 (-27), (ЄС) № 1207/2011 (-28), і (ЄС) № 1079/2012 (-29). Таким чином, певні статті Регламенту (ЄС) № 552/2004 та додатки до зазначеного Регламенту, покликання на які містять такі статті, також продовжують застосовуватися щодо визначеного предмета до дати застосування відповідних імплементаційних і делегованих актів.

(84) Регламент (ЄС) № 216/2008 вносить зміни до Регламенту Ради (ЄЕС) № 3922/91 (-30) шляхом вилучення додатка III до зазначеного Регламенту з набуття чинності відповідними заходами, зазначеними у статті 8(5) Регламенту (ЄС) № 216/2008. Такі заходи, що очікують ухвалення, стосуються обмежень часу польоту та вимог щодо часу відпочинку для авіатаксі, екстрених медичних служб та експлуатації комерційного авіаційного транспорту, що здійснюються літаками з одним пілотом. Інші положення Регламенту (ЄЕС) № 3922/91 втрачають актуальність. Таким чином, Регламент (ЄЕС) № 3922/91 необхідно скасувати з дати застосування таких заходів, що очікують ухвалення. Проте Регламент (ЄЕС) № 3922/91 також засновує Комітет з безпеки польотів у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011, який також надає допомогу Комісії у контексті Регламенту (ЄС) № 2111/2005. Таким чином, до Регламенту (ЄС) № 2111/2005 необхідно внести зміни для забезпечення того, що Комітет продовжить надавати допомогу Комісії навіть після скасування Регламенту (ЄЕС) № 3922/91 для цілей цього Регламенту.

(85) Зміни, встановлені цим Регламентом, впливають на імплементацію іншого законодавства Союзу. Таким чином, до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1008/2008 (-31) та до Регламентів (ЄС) № 996/2010, (ЄС) № 376/2014 і (ЄС) № 2111/2005 необхідно внести відповідні зміни. Зокрема, відповідальні органи розслідувань щодо безпеки повинні мати змогу, з урахуванням очікуваного досвіду для підвищення рівня безпеки польотів, який можна отримати з такого розслідування, не ініціювати розслідування щодо безпеки, якщо нещасний випадок чи серйозний інцидент стосується безпілотного повітряного судна, щодо якого не вимагається сертифікат чи декларація згідно з цим Регламентом, та якщо жодна особа не отримала смертельних чи серйозних поранень. Необхідно уточнити, що в такому разі до згаданих сертифікатів і декларацій належать ті, що стосуються відповідності конструкції безпілотного повітряного судна застосовним вимогам, та ті, що перебувають під наглядом Агентства. Така гнучкість органів розслідувань щодо безпеки застосовується з дати набуття чинності цим Регламентом.

(86) До Регламенту (ЄС) № 1008/2008 необхідно внести зміни для врахування можливості, встановленої цим Регламентом, Агентства стати компетентним органом щодо видачі сертифікатів експлуатанта та нагляду за ними. Крім того, з огляду на зростання значення повітряних перевізників з експлуатаційними базами у кількох державах-членах, що призводить до того, що компетентний орган щодо ліцензій на здійснення перевезень та компетентний орган щодо сертифікатів експлуатанта не обов’язково збігаються, існує необхідність посилити ефективний нагляд за повітряними перевізниками. Таким чином, до Регламенту (ЄС) № 1008/2008 необхідно внести зміни для забезпечення тісної співпраці між органами, відповідальними за нагляд щодо сертифіката експлуатанта та щодо ліцензії на здійснення перевезень відповідно.

(87) З огляду на зміни в регуляторному режимі Союзу, який регулює, зокрема, безпілотні повітряні судна, що їх запроваджує цей Регламент, до Директив 2014/30/ЄС і 2014/53/ЄС необхідно внести зміни. Зокрема, щодо повітряних суден, окрім безпілотних повітряних суден, а також щодо двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання, пов’язаних із повітряними суднами, окрім безпілотних повітряних суден, необхідно забезпечити, щоб будь-яке таке авіаційне обладнання продовжувало бути виключеним зі сфери застосування зазначених Директив. Безпілотні повітряні судна та їхні двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання також повинні бути виключені зі сфери застосування зазначених Директив, проте тільки з моменту та такою мірою, якою конструкцію безпілотних повітряних суден та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання сертифікує Агентство відповідно до цього Регламенту, з огляду на те, що, відповідно до цього Регламенту, вони у такому разі підлягають суттєвим вимогам стосовно електромагнітної сумісності і радіочастотного спектру, та що відповідність таким вимогам повинна бути оцінена та забезпечена у рамках правил щодо сертифікації, нагляду і правозастосування, передбачених цим Регламентом. Проте виключення такого авіаційного обладнання зі сфери застосування Директив 2014/30/ЄС і 2014/53/ЄС повинне стосуватися тільки авіаційного обладнання, яке підпадає під сферу застосування цього Регламенту та яке призначене виключно для використання у повітрі на захищених аеронавігаційних частотах. Як наслідок, обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, а також обладнання, яке призначене для використання у повітрі, проте також для певних інших видів використання, не виключається зі сфери застосування Директив 2014/30/ЄС і 2014/53/ЄС та, таким чином, підпадає під дію правил як цього Регламенту, так і зазначених Директив.

(88) Оскільки цілі цього Регламенту, а саме встановлення та підтримання високого уніфікованого рівня безпеки цивільних польотів із одночасним забезпеченням високого уніфікованого рівня охорони довкілля, не можуть бути достатньою мірою досягнуті зусиллями держав-членів через здебільшого транснаціональний характер авіації та її складність, але можуть бути, з огляду на їх всесоюзний масштаб, краще досягнуті на рівні Союзу, Союз може ухвалити інструменти згідно з принципом субсидіарності, як визначено в статті 5 ДЄС. Відповідно до принципу пропорційності, визначеного в зазначеній статті, цей Регламент не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей.

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

ГЛАВА I
ПРИНЦИПИ

Стаття 1
Предмет та цілі

1. Основною ціллю цього Регламенту є встановлення та підтримання високого уніфікованого рівня безпеки цивільних польотів у Союзі.

2. Цей Регламент також спрямований на:

(a) сприяння ширшій політиці Союзу у сфері авіації та покращенню загальної ефективності сфери цивільної авіації;

(b) сприяння вільному руху товарів, осіб, послуг та капіталу у сферах, які регулюються цим Регламентом, із забезпеченням рівних умов для всіх учасників внутрішнього авіаційного ринку та забезпечення конкурентоспроможності авіаційної промисловості Союзу;

(c) сприяння високому уніфікованому рівню охорони довкілля;

(d) сприяння руху товарів, послуг та персоналу на світовому рівні у сферах, які регулюються цим Регламентом, шляхом налагодження відповідної співпраці з третіми країнами і їхніми авіаційними органами та шляхом просування взаємного прийняття сертифікатів і інших релевантних документів;

(e) просування результативності за витратами шляхом, між іншим, уникнення дублювання та просування ефективності процесів регулювання, сертифікації і нагляду, а також ефективного використання пов’язаних ресурсів на рівні Союзу і на національному рівні;

(f) сприяння встановленню та підтриманню високого уніфікованого рівня безпеки цивільної авіації у сферах, які регулюються цим Регламентом;

(g) надання допомоги державам-членам у реалізації їхніх прав та виконанні їхніх обов’язків відповідно до Чиказької конвенції у сферах, які регулюються цим Регламентом, шляхом забезпечення, залежно від випадку, спільного тлумачення та однакової і своєчасної імплементації її положень;

(h) просування на світовому рівні позиції Союзу стосовно стандартів та правил цивільної авіації шляхом налагодження відповідної співпраці з третіми країнами і міжнародними організаціями;

(i) просування дослідження та інновацій, між іншим, у процесах регулювання, сертифікації і нагляду;

(j) просування технічної і експлуатаційної взаємодійності та обміну найкращими адміністративними практиками у сферах, які регулюються цим Регламентом;

(k) сприяння впевненості пасажира у безпеці цивільної авіації.

3. Цілі, визначені у параграфах 1 і 2, досягаються, між іншим, шляхом:

(a) розроблення, ухвалення і однакового застосування всіх необхідних актів;

(b) вжиття заходів для вдосконалення стандартів безпеки;

(c) забезпечення того, щоб декларації і сертифікати, видані відповідно до цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, були дійсними і визнаними в межах Союзу без будь-яких додаткових вимог;

(d) розробки, із залученням органів стандартизації та інших галузевих органів, детальних технічних стандартів для використання як методів відповідності цьому Регламенту та делегованим і імплементаційним актам, ухваленим на його підставі, залежно від випадку;

(e) заснування незалежного Агентства з безпеки польотів Європейського Союзу («Агентство»);

(f) однакової імплементації всіх необхідних актів національними компетентними органами та Агентством в межах їхніх відповідних сфер відповідальності;

(g) збору, аналізу та обміну інформацією для сприяння ухваленню рішень на основі доказів;

(h) реалізації ініціатив для підвищення рівня обізнаності та сприяння, у тому числі підготовки, комунікації та поширення релевантної інформації.

Стаття 2
Сфера застосування

1. Цей Регламент застосовується до:

(a) проектування та виробництва продуктів, частин і обладнання для дистанційного контролю повітряних суден фізичною чи юридичною особою під наглядом Агентства чи держави-члена, якщо вони не підпадають під сферу застосування пункту (b);

(b) проектування, виробництва, технічного обслуговування та експлуатації повітряних суден, а також їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного контролю повітряних суден, якщо повітряне судно:

(i) зареєстроване або буде зареєстроване у державі-члені, якщо та тією мірою, якою держава-член не передала свої обов’язки відповідно до Чиказької конвенції третій країні, та повітряне судно не експлуатується експлуатантом повітряного судна третьої країни;

(ii) зареєстроване або буде зареєстроване у третій країні та експлуатується або буде експлуатуватися експлуатантом повітряного судна, який має осідок чи проживає, або основне місце діяльності якого розташоване на території, до якої застосовуються Договори;

(iii) є безпілотним повітряним судном, яке не зареєстроване ні в державі-члені, ні в третій країні та експлуатується в межах території, до якої застосовуються Договори, експлуатантом повітряного судна, який має осідок чи проживає, або основне місце діяльності якого розташоване в межах такої території;

(c) експлуатації повітряних суден для здійснення польотів на територію, в межах території чи з території, до якої застосовуються Договори, експлуатантом повітряного судна третьої країни;

(d) проектування, виробництва, технічного обслуговування та експлуатації аеродромного обладнання забезпечення безпеки, використовуваного чи призначеного для використання на аеродромах, згаданих у пункті (e), та надання послуг наземного обслуговування і ПУП на таких аеродромах;

(e) проектування, технічного обслуговування та експлуатації аеродромів, у тому числі обладнання забезпечення безпеки, що його використовують на таких аеродромах, розташованих на території, до якої застосовуються Договори, які:

(i) відкриті для громадського користування;

(ii) використовуються для експлуатації комерційного авіаційного транспорту; та

(iii) мають злітно-посадкову смугу для посадки за приладами з твердим покриттям довжиною 800 метрів чи більше або призначені виключно для вертольотів, які використовують процедури заходження на посадку або вильоту за приладами;

(f) без обмеження права Союзу і національного права щодо довкілля і планування землекористування, захисту прилеглих до аеродромів, згаданих у пункті (е), територій;

(g) надання ОрПР/АНО у повітряному просторі Єдиного європейського неба та проектування, виробництва, технічного обслуговування і експлуатації систем і компонентів, що їх використовують у наданні такого ОрПР/АНО;

(h) без обмеження положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 551/2004 (-32) та обов’язків держав-членів щодо повітряного простору, на який поширюється їхня юрисдикція, дизайну структур повітряного простору у повітряному просторі Єдиного європейського неба.

2. Цей Регламент також застосовується до персоналу та організацій, залучених до діяльності, зазначеної у параграфі 1.

3. Цей Регламент не застосовується до:

(a) повітряних суден та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного контролю повітряних суден у ході здійснення військової, митної, поліцейської, пошуково-рятувальної, протипожежної діяльності, прикордонного контролю, берегової охорони чи подібних видів діяльності або надання послуг під контролем і відповідальністю держави-члена в суспільних інтересах органом, наділеним повноваженнями органу публічної влади, або від його імені, а також до персоналу і організацій, залучених до діяльності чи послуг, які здійснюють чи надають такі повітряні судна;

(b) аеродромів або їхніх частин, а також обладнання, персоналу і організацій, що їх контролюють і експлуатують військові;

(c) ОрПР/АНО, у тому числі систем і компонентів, персоналу і організацій, що їх надають військові;

(d) проектування, виробництва, технічного обслуговування та експлуатації повітряних суден, експлуатація яких становить низький ризик для безпеки польотів, як передбачено в додатку I, та до персоналу і організацій, залучених до такої діяльності, якщо щодо таких повітряних суден не був виданий чи не вважався виданим сертифікат згідно з Регламентом (ЄС) № 216/2008.

Що стосується пункту (a), держави-члени забезпечують, щоб діяльність і послуги, що їх здійснюють і надають повітряні судна, згадані у зазначеному пункті, здійснювалися і надавалися з приділенням належної уваги цілям безпеки цього Регламенту. Також держави-члени забезпечують безпечне відділення таких повітряних суден від інших повітряних суден у відповідних випадках.

Без обмеження обов’язків держав-членів відповідно до Чиказької конвенції, повітряні судна, які підпадають під сферу застосування додатка I до цього Регламенту та які зареєстровані у державі-члені, можуть експлуатуватися в інших державах-членах за згодою держави-члена, на території якої здійснюється експлуатація. Технічне обслуговування та внесення змін до конструкції таких повітряних суден також можуть здійснюватися в інших державах-членах за умови, що такі зміни до конструкції і таке технічне обслуговування здійснюються під наглядом держави-члена, у якій зареєстроване повітряне судно, та згідно з процедурами, встановленими національним правом такої держави-члена.

4. Як відступ від пункту (d) першого підпараграфа параграфа 3, цей Регламент та делеговані і імплементаційні акти, ухвалені на його підставі, застосовуються до проектування, виробництва і технічного обслуговування типу повітряних суден, який підпадає під сферу застосування пунктів (e), (f), (g), (h) чи (i) пункту 1 додатка I, та до персоналу й організацій, залучених до такої діяльності, якщо:

(a) організація, відповідальна за проектування такого типу повітряних суден, подала заявку на отримання сертифіката типу до Агентства згідно зі статтею 11 або, якщо застосовно, подала декларацію до Агентства згідно з пунктом (a) статті 18(1) щодо такого типу повітряних суден;

(b) такий тип повітряних суден призначений для серійного виробництва; та

(c) проектування такого типу повітряних суден не було попередньо схвалене згідно з національними законами держави-члена.

Цей Регламент та делеговані і імплементаційні акти, ухвалені на його підставі, застосовуються до відповідного типу повітряних суден з дати видачі сертифіката типу або, якщо застосовно, з дати подання декларації. Проте положення стосовно оцінювання заявки на отримання сертифіката типу та видачі сертифіката типу Агентством застосовуються з дати отримання заявки.

5. Без обмеження вимог національної безпеки й оборони та статті 7(5) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 550/2004 (-33), держави-члени забезпечують, щоб:

(a) об’єкти, зазначені в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті, відкриті для громадського користування; та

(b) ОрПР/АНО, зазначені в пункті (c) першого підпараграфа параграфа 3 цієї статті, що надаються повітряному руху, до якого застосовується Регламент (ЄС) № 549/2004,

пропонували рівень безпеки і взаємодійності з цивільними системами такої ж ефективності, як і рівень, що є наслідком застосування суттєвих вимог, визначених у додатках VII і VIII до цього Регламенту.

6. Держава-член може ухвалити рішення щодо застосування секцій I, II, III, або VII глави III, окремо або у поєднанні, до деяких або до всіх видів діяльності, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 3, та до персоналу і організацій, залучених до таких видів діяльності, якщо вона вважає, що, з огляду на характеристики видів діяльності, відповідного персоналу і організацій та ціль і зміст відповідних положень, такі положення можуть бути дієво застосовані.

Починаючи з дати, зазначеної у такому рішенні, відповідні види діяльності, персонал і організації регулюються виключно положеннями відповідної секції чи секцій та положеннями цього Регламенту щодо застосування таких секцій.

Відповідна держава-член негайно повідомляє Комісію і Агентство про своє рішення та надає їм усю релевантну інформацію, зокрема щодо:

(a) відповідної секції чи секцій;

(b) відповідних видів діяльності, персоналу і організацій;

(c) причин свого рішення; та

(d) дати, з якої таке рішення застосовується.

Якщо Комісія після консультацій з Агентством вважає, що умова, зазначена в першому підпараграфі, не була дотримана, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять її рішення про це. Після повідомлення про такі імплементаційні акти відповідній державі-члену, така держава-член невідкладно ухвалює рішення щодо внесення змін до свого попереднього рішення, згаданого в першому підпараграфі цього параграфа, або про його відкликання та інформує Комісію і Агентство про це.

Без обмеження четвертого підпараграфа, держава-член також може у будь-який час вирішити внести зміни до свого попереднього рішення, згаданого в першому підпараграфі цього параграфа, або відкликати його. У такому разі вона невідкладно інформує про це Комісію та Агентство.

Агентство вносить усі рішення Комісії та держав-членів, про які було повідомлено відповідно до цього параграфа, до репозиторію, згаданого у статті 74.

Комісія, Агентство та компетентні органи відповідної держави-члена співпрацюють для цілей застосування цього параграфа.

7. Держави-члени можуть вирішити звільнити від вимог цього Регламенту проектування, технічне обслуговування та експлуатацію аеродрому і обладнання забезпечення безпеки, що його використовують на такому аеродромі, якщо такий аеродром обслуговує не більше ніж 10000 пасажирів у рамках експлуатації комерційного авіаційного транспорту на рік та не більше ніж 850 переміщень, пов’язаних зі здійсненням вантажних операцій, на рік, та якщо відповідна держава-член забезпечить, щоб таке звільнення не ставило під загрозу дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 33.

Починаючи з дати, зазначеної у рішенні про надання такого звільнення, проектування, технічне обслуговування та експлуатація відповідного аеродрому і обладнання забезпечення безпеки та послуги наземного обслуговування і ПУП на такому аеродромі більше не регулюються цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі.

Відповідна держава-член негайно повідомляє Комісію і Агентство про своє рішення щодо надання звільнення та про причини ухвалення такого рішення.

Якщо Комісія після консультацій з Агентством вважає, що таке звільнення, надане державою-членом, не відповідає умовам, зазначеним у першому підпараграфі, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять її рішення про це. Після повідомлення про такі імплементаційні акти відповідній державі-члену, така держава-член невідкладно вносить зміни до свого рішення щодо надання звільнення або відкликає його та інформує Комісію і Агентство про це.

Держави-члени також повідомляють Комісії та Агентству про звільнення, які вони надали згідно зі статтею 4(3b) Регламенту (ЄС) № 216/2008.

Держава-член щорічно перевіряє дані щодо руху аеродромів, яким вони надали звільнення згідно з цим параграфом або згідно зі статтею 4(3b) Регламенту (ЄС) № 216/2008. Якщо така перевірка підтверджує, що протягом трьох послідовних років один із таких аеродромів обслуговує більше ніж 10000 пасажирів у рамках експлуатації комерційного авіаційного транспорту на рік або більше ніж 850 переміщень, пов’язаних зі здійсненням вантажних операцій, на рік, відповідна держава-член відкликає звільнення такого аеродрому. У такому разі вона інформує Комісію та Агентство відповідним чином.

Агентство вносить усі рішення Комісії та держав-членів, про які було повідомлено відповідно до цього параграфа, до репозиторію, згаданого у статті 74.

8. Держава-член може вирішити звільнити від вимог цього Регламенту діяльність, пов’язану з проектуванням, виробництвом, технічним обслуговуванням та експлуатацією, щодо однієї чи більше таких категорій повітряних суден:

(a) літаків, окрім безпілотних літаків, які мають не більше двох місць, вимірювану швидкість звалювання або мінімальну швидкість стійкого польоту у посадковій конфігурації не більше ніж 45 вузлів індикаторної повітряної швидкості та максимальну злітну масу (МЗМ), як зареєстровано державами-членами, не більше ніж 600 кг для літаків, які не призначені для експлуатації на воді, та 650 кг для літаків, які призначені для експлуатації на воді;

(b) вертольотів, окрім безпілотних вертольотів, які мають не більше двох місць та МЗМ, як зареєстровано державами-членами, не більше ніж 600 кг для вертольотів, які не призначені для експлуатації на воді, та 650 кг для вертольотів, які призначені для експлуатації на воді;

(c) планерів, окрім безпілотних планерів, та мотопланерів, окрім безпілотних мотопланерів, які мають не більше двох місць та МЗМ, як зареєстровано державами-членами, не більше ніж 600 кг.

Проте, що стосується категорій повітряних суден, зазначених у першому підпараграфі, держави-члени не можуть ухвалити таке рішення стосовно повітряних суден, щодо яких був виданий чи вважався виданим сертифікат згідно з Регламентом (ЄС) № 216/2008 чи згідно з цим Регламентом або щодо яких була подана декларація згідно з цим Регламентом.

9. Рішення щодо звільнення, ухвалене державою-членом згідно з параграфом 8, не повинне перешкоджати організації, основне місце діяльності якої розташоване на території такої держави-члена, прийняти рішення про здійснення своєї діяльності, пов’язаної з проектуванням і виробництвом повітряних суден, які підпадають під дію такого рішення, згідно з цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі. Якщо така організація приймає таке рішення, вона повідомляє про це відповідну державу-член. У такому разі рішення щодо звільнення, ухвалене державою-членом відповідно до параграфа 8, не застосовується до такої діяльності, пов’язаної з проектуванням і виробництвом, або до повітряних суден, спроектованих і вироблених у результаті такої діяльності.

10. Без обмеження обов’язків держав-членів відповідно до Чиказької конвенції, повітряні судна, до яких застосовується рішення щодо звільнення, ухвалене відповідно до параграфа 8, та які зареєстровані в державі-члені, яка ухвалила таке рішення, можуть експлуатуватися в інших державах-членах за згодою держави-члена, на території якої здійснюється експлуатація. Технічне обслуговування та внесення змін до конструкції таких повітряних суден також можуть здійснюватися в інших державах-членах за умови, що таке технічне обслуговування і внесення таких змін до конструкції здійснюються під наглядом держави-члена, у якій зареєстроване повітряне судно, та згідно з процедурами, встановленими національним правом такої держави-члена.

У будь-яких сертифікатах, виданих щодо повітряних суден, до яких застосовується рішення щодо звільнення, ухвалене відповідно до параграфа 8, повинно бути чітко зазначено, що такий сертифікат видано не згідно з цим Регламентом, а згідно з національним правом держави-члена, яка видає сертифікат. Інші держави-члени можуть приймати такі національні сертифікати тільки за умови, що вони самі ухвалили відповідне рішення згідно з параграфом 8.

11. Будь-які положення національного права держави-члена, яка ухвалила рішення щодо звільнення відповідно до параграфа 8, які регулюють діяльність, пов’язану з проектуванням, виробництвом, технічним обслуговуванням та експлуатацією повітряних суден, до яких застосовується таке рішення, повинні бути пропорційними характеру і ризику відповідної діяльності та враховувати цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4 відповідно.

Держава-член, яка ухвалила рішення щодо звільнення відповідно до параграфа 8, негайно повідомляє Комісію і Агентство про таке рішення та надає їм усю релевантну інформацію, зокрема щодо дати, з якої застосовується таке рішення, та категорії повітряного судна, якого воно стосується.

Держава-член може вирішити внести зміни до рішення щодо звільнення, яке вона ухвалила відповідно до параграфа 8, чи відкликати його. У такому разі вона невідкладно інформує про це Комісію та Агентство.

Агентство вносить усі рішення держав-членів, про які було повідомлено відповідно до цього параграфа, до репозиторію, згаданого у статті 74.

Рішення щодо звільнення, ухвалене державою-членом відповідно до параграфа 8, також застосовується до організацій і персоналу, залученого до діяльності, пов’язаної з проектуванням, виробництвом, технічним обслуговуванням та експлуатацією, до якої застосовується таке рішення.

Стаття 3
Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «нагляд» означає постійне перевіряння компетентним органом або від його імені того, що вимог цього Регламенту та ухвалених на його підставі делегованих і імплементаційних актів, на підставі яких було видано сертифікат або щодо яких було подано декларацію, продовжують дотримуватися;

(2) «Чиказька конвенція» означає Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію та додатки до неї, підписані 7 грудня 1944 року у місті Чикаго;

(3) «продукт» означає повітряне судно, двигун або повітряний гвинт;

(4) «частина» означає будь-який елемент продукту, як визначено типовою конструкцією продукту;

(5) «ОрПР/АНО» означає організацію повітряного руху і аеронавігаційне обслуговування та охоплює таке: функції і послуги організації повітряного руху, як визначено у пункті (10) статті 2 Регламенту (ЄС) № 549/2004; аеронавігаційне обслуговування, як визначено у пункті (4) статті 2 зазначеного Регламенту, у тому числі функції і послуги управління мережею, зазначені у статті 6 Регламенту (ЄС) № 551/2004, а також послуги, які підсилюють сигнали, що їх подають супутники основних груп GNSS для цілей аеронавігації; дизайн процедур польотів та послуги підготовки і опрацювання даних та форматування даних і їх передавання загальному повітряному руху для цілей аеронавігації;

(6) «компонент ОрПР/АНО» означає матеріальні об’єкти, такі як апаратне забезпечення, та нематеріальні об’єкти, такі як програмне забезпечення, від яких залежить взаємодійність EATMN;

(7) «система ОрПР/АНО» означає сукупність повітряних і наземних компонентів, а також космічного обладнання, яка забезпечує підтримку аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту;

(8) «Генеральний план ОрПР» означає план, затверджений Рішенням Ради 2009/320/ЄС (-34) згідно зі статтею 1(2) Регламенту Ради (ЄС) № 219/2007 (-35);

(9) «сертифікація» означає будь-яку форму визнання згідно з цим Регламентом та на підставі відповідного оцінювання того, що юридична або фізична особа, продукт, частина, невстановлене обладнання, обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, аеродром, аеродромне обладнання забезпечення безпеки, система ОрПР/АНО, компонент ОрПР/АНО або тренажер відтворення умов польоту відповідає застосовним вимогам цього Регламенту та ухвалених на його підставі делегованих і імплементаційних актів, шляхом видання сертифікату, що засвідчує таку відповідність;

(10) «декларація» означає будь-яку письмову заяву, складену згідно з цим Регламентом під одноосібну відповідальність юридичної або фізичної особи, яка підпадає під дію цього Регламенту, яка підтверджує відповідність застосовним вимогам цього Регламенту та ухвалених на його підставі делегованих і імплементаційних актів, що стосуються юридичної або фізичної особи, продукту, частини, невстановленого обладнання, обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, аеродрому, аеродромного обладнання забезпечення безпеки, системи ОрПР/ АНО, компонента ОрПР/АНО або тренажера відтворення умов польоту;

(11) «кваліфікований суб’єкт» означає акредитовану юридичну або фізичну особу, якій, згідно з цим Регламентом, може бути доручене виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією чи наглядом, Агентством або національним компетентним органом та під їхнім контролем і під їхню відповідальність;

(12) «сертифікат» означає будь-який сертифікат, затвердження, ліцензію, дозвіл, підтвердження або інший документ, виданий за результатами сертифікації, яка підтверджує відповідність застосовним вимогам;

(13) «експлуатант повітряного судна» означає будь-яку юридичну чи фізичну особу, яка експлуатує або пропонує експлуатувати одне чи більше повітряних суден;

(14) «оператор аеродрому» означає будь-яку юридичну чи фізичну особу, яка експлуатує або пропонує експлуатувати один чи більше аеродромів;

(15) «тренажер відтворення умов польоту» означає будь-який тип виробу, у якому імітуються умови польоту на землі, у тому числі симулятори польоту, тренажери льотної підготовки, тренажери пілотажно-навігаційних процедур та базові тренажери інструментальної підготовки;

(16) «аеродром» означає визначену територію на суші чи на воді на стійкій, стійкій морській чи плавучій конструкції, включно з усіма будівлями, установками та обладнанням на ній, призначену для використання повністю або частково для прибуття, відправлення і наземного руху повітряних суден;

(17) «аеродромне обладнання забезпечення безпеки» означає будь-які прилад, обладнання, механізм, апарат, додатковий пристрій, програмне забезпечення або аксесуар, які використовуються або призначені для використання для сприяння безпечній експлуатації повітряного судна на аеродромі;

(18) «перон» означає визначену територію аеродрому, призначену для розміщення повітряного судна для цілей посадки або висадки пасажирів, завантаження або розвантаження багажу, пошти чи вантажу, заправлення, паркування або технічного обслуговування;

(19) «послуги з управління на пероні (ПУП)» означає послуги, що їх надають для регулювання діяльності і руху повітряних суден і транспортних засобів на пероні;

(20) «польотно-інформаційне обслуговування» означає послугу, яку надають для цілей консультування та надання інформації, необхідної для безпечного і ефективного проведення польотів;

(21) «загальний повітряний рух» означає всі переміщення цивільних повітряних суден і державних повітряних суден, здійснювані відповідно до процедур Міжнародної організації цивільної авіації («IKAO»);

(22) «міжнародні стандарти та рекомендована практика» означає міжнародні стандарти та рекомендовану практику, затверджені IKAO згідно зі статтею 37 Чиказької конвенції;

(23) «послуги наземного обслуговування» означає будь-які послуги, що їх надають на аеродромах, які включають діяльність, пов’язану з безпекою, у сферах наземного нагляду, диспетчерського обслуговування польоту та контролю навантаження, управління пасажирами, управління багажем, управління вантажем і поштою, перонного управління повітряними суднами, обслуговування повітряних суден, заправлення паливом і заміни мастила та навантажування бортового харчування; це також стосується випадків, коли експлуатанти повітряних суден надають такі послуги наземного обслуговування для власних потреб (навантаження-вивантаження силами екіпажу судна);

(24) «комерційний авіаційний транспорт» означає експлуатацію повітряного судна для перевезення пасажирів, вантажу чи пошти за плату або іншу винагороду;

(25) «ефективність безпеки» означає досягнення рівня безпеки Союзу, держави-члена або організації, як визначено їхніми цілями ефективності безпеки та показниками ефективності безпеки;

(26) «показник ефективності безпеки» означає параметр, який використовують для моніторингу та оцінювання ефективності безпеки;

(27) «ціль ефективності безпеки» означає заплановану або передбачувану ціль для дотримання показників ефективності безпеки в межах певного періоду часу;

(28) «повітряне судно» означає апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні;

(29) «невстановлене обладнання» означає будь-які прилад, обладнання, механізм, апарат, додатковий пристрій, програмне забезпечення або аксесуар, які проносить на борт повітряного судна експлуатант повітряного судна, та які не є частиною повітряного судна, але використовуються або призначені для використання в експлуатації чи управлінні повітряним судном, підтримують імовірність виживаності пасажирів і членів екіпажу або можуть вплинути на безпечну експлуатацію повітряного судна;

(30) «безпілотне повітряне судно» означає будь-яке повітряне судно, яке експлуатується або призначене для експлуатації в автономному режимі або за допомогою обладнання для дистанційного керування без пілота на борту;

(31) «дистанційний пілот» означає фізичну особу, яка відповідає за безпечне здійснення польоту безпілотного повітряного судна, яка здійснює управління польотом вручну або, якщо безпілотне повітряне судно працює в автономному режимі, контролює його курс та може втрутитися і змінити курс у будь-який час;

(32) «обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном» означає будь-які прилад, обладнання, механізм, апарат, додатковий пристрій, програмне забезпечення або аксесуар, необхідні для безпечної експлуатації безпілотного повітряного судна, які не є частинами безпілотного повітряного судна та не перебувають на його борту;

(33) «повітряний простір Єдиного європейського неба» означає повітряний простір над територією, до якої застосовуються Договори, а також будь-який інший повітряний простір, до якого держави-члени застосовують Регламент (ЄС) № 551/2004 згідно зі статтею 1(3) зазначеного Регламенту;

(34) «національний компетентний орган» означає один або більше суб’єктів, які призначені державами-членами та мають необхідні повноваження і призначені обов’язки для виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням відповідно до цього Регламенту, та ухвалених на його підставі делегованих і імплементаційних актів, а також Регламенту (ЄС) № 549/2004.

Стаття 4
Принципи заходів, передбачених цим Регламентом

1. Вживаючи заходів, передбачених цим Регламентом, Комісія, Агентство та держави-члени повинні:

(a) відображати сучасний рівень науково-технічного розвитку і найкращі практики у сфері авіації та враховувати міжнародний досвід у сфері авіації і науково-технічний прогрес у відповідних сферах;

(b) спиратися на найкращі наявні докази і аналіз;

(c) забезпечити негайне реагування на встановлені причини нещасних випадків, серйозних інцидентів і навмисних порушень безпеки;

(d) враховувати взаємозалежність між різними сферами безпеки польотів та між безпекою польотів, кібербезпекою й іншими технічними сферами авіаційного регулювання;

(e) за можливості встановлювати вимоги і процедури, ґрунтуючись на ефективності і зосереджуючись на цілях, яких необхідно досягти, та допускаючи різні методи досягнення відповідності таким цілям ефективності;

(f) сприяти співпраці та ефективному використанню ресурсів органами на рівні Союзу і на рівні держав-членів;

(g) вживати незобов’язальних заходів, у тому числі, за можливості, дій для сприяння підвищенню рівня безпеки;

(h) враховувати міжнародні права та обов’язки Союзу і держав-членів у сфері цивільної авіації, у тому числі права та обов’язки, передбачені Чиказькою конвенцією.

2. Вжиті заходи, передбачені цим Регламентом, повинні відповідати та бути пропорційними характеру і ризикам кожного окремого виду діяльності, якого вони стосуються. При підготовці і застосуванні таких заходів Комісія, Агентство і держави-члени повинні враховувати, залежно від особливостей певного виду діяльності:

(a) чи перебувають на борту інші особи, окрім льотного екіпажу, і, зокрема, чи доступна експлуатація для осіб із населення;

(b) якою мірою така діяльність ставить під загрозу треті сторони чи власність, які перебувають на землі;

(c) складність та льотно-технічні й експлуатаційні характеристики відповідного повітряного судна;

(d) ціль польоту, тип повітряного судна та тип використаного повітряного простору;

(e) тип, масштаб і складність експлуатації чи діяльності, у тому числі, за доцільності, розмір і тип руху, регульованого відповідальною організацією чи особою;

(f) якою мірою особи, на яких впливають ризики, спричинені експлуатацією, можуть оцінити такі ризики і контролювати їх;

(g) результати минулої сертифікації та наглядової діяльності.

ГЛАВА II
УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ПОЛЬОТІВ

Стаття 5
Європейська програма безпеки польотів

1. Після консультацій з Агентством і державами-членами Комісія ухвалює, публікує та оновлює за необхідності документ, що містить опис функціонування Європейської системи безпеки польотів, а також правила, види діяльності і процеси, що їх використовують для управління безпекою цивільної авіації у Союзі відповідно до цього Регламенту («Європейська програма безпеки польотів»).

2. Європейська програма безпеки польотів включає щонайменше елементи, пов’язані з обов’язками держави у сфері управління безпекою, описаними в міжнародних стандартах та рекомендованій практиці.

Європейська програма безпеки польотів також повинна містити опис процесу розроблення, ухвалення, оновлення і реалізації Європейського плану безпеки польотів, згаданого у статті 6, який вимагає активного залучення держав-членів і відповідних стейкхолдерів.

Стаття 6
Європейський план безпеки польотів

1. Агентство у тісній співпраці з державами-членами і відповідними стейкхолдерами, як передбачено у другому підпараграфі статті 5(2), розробляє, публікує та після цього оновлює принаймні щорічно Європейський план безпеки польотів. На основі оцінювання відповідної інформації щодо безпеки в Європейському плані безпеки польотів повинні бути визначені основні ризики для безпеки, які впливають на Європейську систему безпеки польотів, та встановлені необхідні заходи для пом’якшення таких ризиків.

2. Агентство у тісній співпраці з державами-членами і відповідними стейкхолдерами, як передбачено у другому підпараграфі статті 5(2), документує у спеціальному портфоліо ризиків для безпеки ризики для безпеки, зазначені у параграфі 1 цієї статті, та здійснює моніторинг імплементації відповідних заходів для пом’якшення ризиків відповідними сторонами, у тому числі, у відповідних випадках, за допомогою встановлення показників ефективності безпеки.

3. У Європейському плані безпеки польотів повинен бути зазначений рівень ефективності безпеки у Союзі з урахуванням цілей, визначених у статті 1. Комісія, Агентство та держави-члени повинні спільно прагнути досягти такого рівня ефективності безпеки.

Стаття 7
Державна програма безпеки

1. Кожна держава-член після консультацій з відповідними стейкхолдерами встановлює та підтримує державну програму безпеки щодо авіаційної діяльності в межах її відповідальності для управління безпекою цивільних польотів («державна програма безпеки»). Така програма повинна відповідати масштабу і складності зазначеної діяльності та узгоджуватися з Європейською програмою безпеки польотів.

2. Державна програма безпеки включає щонайменше елементи, пов’язані з обов’язками держави у сфері управління безпекою, описаними в міжнародних стандартах та рекомендованій практиці.

3. У державній програмі безпеки повинні бути зазначені, з урахуванням цілей, визначених у статті 1, і рівня ефективності безпеки, згаданого у статті 6(3), рівень ефективності безпеки, якого необхідно досягнути на національному рівні щодо авіаційної діяльності в межах відповідальності відповідної держави-члена.

Стаття 8
Державний план безпеки польотів

1. Державна програма безпеки повинна включати державний план безпеки польотів або супроводжуватися ним. На основі оцінювання відповідної інформації щодо безпеки кожна держава-член після консультації з відповідними стейкхолдерами визначає у такому плані основні ризики для безпеки, які впливають на національну систему безпеки цивільних польотів, та встановлює необхідні заходи для пом’якшення таких ризиків.

2. Державний план безпеки польотів повинен включати ризики і заходи, визначені у Європейському плані безпеки польотів, які стосуються відповідної держави-члена. Держава-член інформує Агентство про ризики і заходи, визначені у Європейському плані безпеки польотів, які вона вважає нерелевантними для її національної системи безпеки польотів, та про причини цього.

ГЛАВА III
ЗАСАДНИЧІ ВИМОГИ

СЕКЦІЯ I
Льотна придатність та охорона довкілля

Стаття 9
Суттєві вимоги

1. Повітряні судна, згадані у пунктах (a) і (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також їхні двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання повинні відповідати суттєвим вимогам до льотної придатності, визначеним у додатку II до цього Регламенту.

2. Що стосується шуму і викидів, такі повітряні судна і їхні двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання повинні відповідати вимогам щодо охорони довкілля, які містяться у доповненні 12 до Тому I, доповненні 9 до Тому II та у початковому виданні Тому III, усі станом на 1 січня 2018 року, додатка 16 до Чиказької конвенції.

Суттєві вимоги до екологічної сумісності, визначені у додатку III до цього Регламенту, застосовуються до продуктів, частин і невстановленого обладнання тією мірою, якою вимоги щодо охорони довкілля не включені до положень Чиказької конвенції, згаданої у першому підпараграфі цього параграфа.

Організації, залучені до проектування, виробництва і технічного обслуговування продуктів, згаданих у пунктах (a) і (b) статті 2(1), повинні відповідати вимогам, визначеним у пункті 8 додатка III до цього Регламенту.

Стаття 10
Відповідність

1. Щодо повітряних суден, згаданих у пункті (a) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також їхніх двигунів, повітряних гвинтів і частин, відповідність вимогам статті 9 забезпечують відповідно до статей 11 і 12 та статті 15(1).

2. Щодо повітряних суден, згаданих у пункті (b)(i) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання, відповідність вимогам статті 9 забезпечують відповідно до статей 11-16.

Стаття 11
Проектування продуктів

Проектування продукту підлягає сертифікації та видачі сертифіката типу. Внесення змін до такого проектування також підлягає сертифікації, результатом якої повинна бути видача сертифіката про зміни, у тому числі додаткових сертифікатів типу. Проекти ремонту також підлягають сертифікації, та щодо них повинно бути видане затвердження.

Затвердження видають щодо даних про експлуатаційну придатність, пов’язаних із типовою конструкцією. Таке затвердження включають до сертифіката типу або до обмеженого сертифіката типу, згаданого у пункті (b) статті 18(1), у застосовному випадку.

Зазначені сертифікат типу, сертифікат про зміни, затвердження проектів ремонту і затвердження даних про експлуатаційну придатність видають за заявою, якщо заявник довів, що конструкція продукту відповідає сертифікаційній базі, встановленій відповідно до делегованих актів, зазначених у пункті (b)(i) і (ii) статті 19(1), у застосовних випадках, та що конструкція продукту не має рис чи характеристик, які б робили його екологічно несумісним чи небезпечним для експлуатації.

Зазначені сертифікат типу, сертифікат про зміни, затвердження проекту ремонту і затвердження даних про експлуатаційну придатність також можуть бути видані без такої заяви організацією, схваленою згідно зі статтею 15, якій було надано привілей видавати такі сертифікати чи затвердження відповідно до делегованих актів, зазначених у пункті (k) статті 19(1), якщо така організація встановить, що конструкція продукту відповідає умовам, встановленим у третьому підпараграфі цього параграфа.

Щодо проектування двигунів і повітряних гвинтів, які були сертифіковані як частина конструкції повітряного судна згідно з цією статтею, не вимагається окремий сертифікат типу.

Стаття 12
Проектування частин

Якщо інше не встановлено делегованими актами, зазначеними у статті 19, проектування частин підлягає сертифікації та видачі сертифіката.

Такий сертифікат видають за заявою, якщо заявник довів, що конструкція частини відповідає сертифікаційній базі, встановленій відповідно до делегованих актів, зазначених у пункті (b)(iii) статті 19(1).

Такий сертифікат також може бути виданий без такої заяви організацією, схваленою згідно зі статтею 15, якій було надано привілей видавати такі сертифікати відповідно до делегованого акту, зазначеного в пункті (k) статті 19(1), якщо така організація встановить, що конструкція частини відповідає сертифікаційній базі, встановленій відповідно до делегованих актів, зазначених у пункті (b)(iii) статті 19(1).

Щодо проектування частин, які були сертифіковані як частина конструкції продукту згідно зі статтею 11, не вимагається окремий сертифікат.

Стаття 13
Проектування невстановленого обладнання

Якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 19, проектування невстановленого обладнання підлягає сертифікації та видачі сертифіката.

Такий сертифікат видають за заявою, якщо заявник довів, що конструкція невстановленого обладнання відповідає сертифікаційній базі, встановленій відповідно до делегованих актів, зазначених у пункті (b) (iii) статті 19(1).

Такий сертифікат також може бути виданий без такої заяви організацією, схваленою згідно зі статтею 15, якій було надано привілей видавати такі сертифікати відповідно до делегованого акту, зазначеного в пункті (k) статті 19(1), якщо така організація встановить, що конструкція невстановленого обладнання відповідає сертифікаційній базі, встановленій відповідно до делегованих актів, зазначених у пункті (b) (iii) статті 19(1).

Стаття 14
Окреме повітряне судно

1. Окреме повітряне судно підлягає сертифікації та видачі сертифіката льотної придатності і, якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 19, сертифіката щодо шуму на місцевості.

Такі сертифікати видають за заявою, якщо заявник довів, що повітряне судно відповідає конструкції, сертифікованій згідно зі статтею 11, та що повітряне судно перебуває у хорошому стані для безпечної й екологічно сумісної експлуатації.

2. Сертифікати, згадані у параграфі 1 цієї статті, залишаються дійсними доти, доки повітряне судно і його двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання обслуговуються відповідно до імплементаційних актів щодо підтримання льотної придатності, зазначених у статті 17, та перебувають у хорошому стані для безпечної й екологічно сумісної експлуатації.

Стаття 15
Організації

1. Якщо інше не встановлено делегованими актами, зазначеними у статті 19, організації, відповідальні за проектування і виробництво продуктів, частин і невстановленого обладнання, підлягають сертифікації та видачі затвердження. Таке затвердження видають за заявою, якщо заявник довів, що він дотримується правил, встановлених делегованими актами, зазначеними у статті 19, для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 9. У такому затвердженні зазначають привілеї, надані організації, та сферу застосування затвердження.

2. Затвердження вимагається також для:

(a) організацій, відповідальних за технічне обслуговування та підтримання льотної придатності продуктів, частин і невстановленого обладнання; та

(b) організацій, залучених до підготовки персоналу, відповідального за випуск продукту, частини чи невстановленого обладнання після технічного обслуговування.

Проте перший підпараграф не застосовують до ситуацій, у яких такі затвердження не вимагаються в результаті ухвалення імплементаційних актів, зазначених у пункті (b) статті 17(1), з урахуванням цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, зокрема характеру і ризиків відповідної діяльності.

Затвердження, згадані у цьому параграфі, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 17, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 9.

3. У затвердженнях, згаданих у параграфі 2 цієї статті, зазначають привілеї, надані організації. До таких затверджень можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (b) статті 17(1).

4. Затвердження, згадані в параграфі 2 цієї статті, можуть бути обмежені, призупинені чи відкликані, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження такого затвердження відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (b) статті 17(1).

5. Якщо в результаті ухвалення імплементаційних актів, зазначених у пункті (b) статті 17(1), з урахуванням цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, зокрема характеру і ризиків відповідної діяльності, затвердження, згадане у параграфі 2 цієї статті, не вимагається, імплементаційні акти, зазначені у статті 17, можуть вимагати, щоб відповідна організація декларувала здатність виконувати свої обов’язки, пов’язані з діяльністю, яку вона виконує згідно з такими імплементаційними актами, та наявність засобів для цього.

Стаття 16
Персонал

1. Персонал, відповідальний за випуск продукту, частини чи невстановленого обладнання після технічного обслуговування, повинен мати ліцензію, окрім ситуацій, у яких такі ліцензії не вимагаються в результаті ухвалення імплементаційних актів, зазначених у пункті (d) статті 17(1), з урахуванням цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, зокрема характеру і ризиків відповідної діяльності.

Такі ліцензії видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 17, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 9.

2. У ліцензіях, згаданих у параграфі 1 цієї статті, зазначають привілеї, надані персоналу. До таких ліцензій можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (d) статті 17(1).

3. Ліцензія, згадана в параграфі 1 цієї статті, може бути обмежена, призупинена чи відкликана, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження такої ліцензії відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (d) статті 17(1).

Стаття 17
Імплементаційні акти щодо льотної придатності

1. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 9, Комісія на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, ухвалює щодо повітряних суден, згаданих у пунктах (a) і (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) правил та процедур для збереження сертифікатів, згаданих у статті 14 і в пункті (a) першого підпараграфа статті 18(2);

(b) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання затверджень, згаданих у статті 15(2), та для ситуацій, у яких такі затвердження не вимагаються;

(c) правил та процедур для подання декларацій, згаданих у статті 15(5), та для ситуацій, у яких такі декларації вимагаються;

(d) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання ліцензій, згаданих у статті 16, та для ситуацій, у яких такі ліцензії не вимагаються;

(e) прав та обов’язків володільців затверджень і ліцензій, виданих на підставі статей 15(2) і 16, та організацій, які подають декларації згідно зі статтею 15(5);

(f) правил та процедур для технічного обслуговування продуктів, частин і невстановленого обладнання;

(g) правил та процедур для підтримання льотної придатності повітряного судна;

(h) додаткових вимог до льотної придатності для продуктів, частин і невстановленого обладнання, конструкції яких були сертифіковані, необхідних для підтримання льотної придатності та підвищення безпеки.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

2. Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 9, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені у додатках 1, 6 і 8 до Чиказької конвенції.

Стаття 18
Відступи

1. Як відступ від статей 9-13, у відповідних випадках:

(a) дотримання застосовних суттєвих вимог, згаданих у статті 9, у проектуванні продуктів, частин і невстановленого обладнання може бути оцінене без видачі сертифіката, якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у пункті (d)(i) статті 19(1). У такому разі делеговані акти, згадані в пункті (j) статті 19(1), визначають умови і процедури такого оцінювання. У делегованих актах, згаданих у пункті (d)(i) статті 19(1), може бути передбачено, щоб організація, відповідальна за проектування і виробництво таких продуктів, частин чи невстановленого обладнання, могла декларувати відповідність їхніх конструкцій зазначеним суттєвим вимогам та детальним специфікаціям, встановленим відповідно до делегованих актів, згаданих у пункті (i) статті 19(1), ухвалених для забезпечення дотримання таких суттєвих вимог;

(b) якщо проект повітряного судна не відповідає суттєвим вимогам, зазначеним у статті 9, може бути виданий обмежений сертифікат типу. У такому разі зазначений сертифікат видають за заявою, якщо заявник довів, що конструкція повітряного судна відповідає сертифікаційній базі, встановленій відповідно до делегованих актів, зазначених у пункті (b)(i) і (ii) статті 19(1), та що конструкція повітряного судна має відповідну льотну придатність та екологічну сумісність з огляду на використання повітряного судна за призначенням.

2. Як відступ від статей 9, 10 і 14, у відповідних випадках:

(a) згідно з делегованими актами, зазначеними у статті 19, обмежений сертифікат льотної придатності або обмежений сертифікат щодо шуму на місцевості видають щодо повітряного судна, конструкція якого була предметом декларації відповідно до пункту (a) параграфа 1, або щодо якого був виданий обмежений сертифікат типу відповідно до пункту (b) параграфа 1. У такому разі зазначені сертифікати видають за заявою, якщо заявник довів, що повітряне судно відповідає такій конструкції, та що повітряне судно перебуває у хорошому стані для безпечної й екологічно сумісної експлуатації;

(b) згідно з делегованими актами, зазначеними у статті 19, дозвіл на політ може бути виданий, щоб дозволити експлуатацію повітряного судна, яке не має дійсного сертифіката льотної придатності або дійсного обмеженого сертифіката льотної придатності. У такому разі зазначений дозвіл на політ видають за заявою, якщо заявник довів, що повітряне судно придатне для безпечного здійснення базового польоту.

Дозвіл на політ також може бути виданий без таких заяв організацією, схваленою згідно зі статтею 15, якій було надане право видавати такі дозволи на політ відповідно до делегованих актів, зазначених у пункті (k) статті 19(1), або імплементаційного акту, згаданого у пункті (e) статті 17(1), якщо така організація встановить, що повітряне судно придатне для безпечного здійснення базового польоту.

Дозвіл на політ підлягає відповідним обмеженням, які передбачені делегованими актами, зазначеними в пункті (f) статті 19(1), зокрема обмеженням для захисту безпеки третіх сторін.

Стаття 19
Делеговані повноваження

1. Щодо повітряних суден, згаданих у пунктах (a) і (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання, Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про встановлення детальних правил щодо:

(a) детальних вимог щодо охорони довкілля до продуктів, частин і невстановленого обладнання у ситуаціях, зазначених у другому підпараграфі статті 9(2);

(b) умов, за яких Агентство, відповідно до статті 77, встановлює, повідомляючи про це заявника:

(i) базу сертифікації типу, яку застосовують до продукту для цілей сертифікації типу, згаданої у статті 11 і пункті (b) статті 18(1);

(ii) сертифікаційну базу, яку застосовують до продукту для цілей затвердження даних про експлуатаційну придатність, згаданих у статті 11, у тому числі:

- програму рейтингової підготовки за типом для персоналу, що сертифікує технічне обслуговування, яка відповідає мінімальним вимогам;

- програму рейтингової підготовки за типом для пілотів, яка відповідає мінімальним вимогам, та довідкові дані для об’єктивного оцінювання відповідних тренажерів;

- головний перелік мінімального обладнання, залежно від випадку;

- дані про тип повітряного судна, які є релевантними для кабінного екіпажу;

- додаткові специфікації для забезпечення дотримання вимог секції III;

(iii) сертифікаційну базу, яку застосовують до частини чи невстановленого обладнання, у тому числі обладнання та приладів забезпечення безпеки, зазначених у статті 30(7), для цілей сертифікації, згаданої у статтях 12 і 13;

(c) особливих умов для дотримання повітряними суднами, згаданими у пункті (b)(ii) статті 2(1), суттєвих вимог, зазначених у статті 9;

(d) умов для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів, згаданих у статтях 11, 12, 13 і пункті (b) статті 18(1), у тому числі:

(i) умов для ситуацій, у яких, з огляду на досягнення цілей, визначених у статті 1, та з урахуванням характеру і ризику відповідного виду діяльності, такі сертифікати вимагаються чи не вимагаються, або дозволяються декларації, у застосовному випадку;

(ii) умов щодо строку дії таких сертифікатів та щодо поновлення таких сертифікатів, якщо їхній строк дії обмежений;

(e) умов для видачі, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів льотної придатності і сертифікатів щодо шуму на місцевості, згаданих у статті 14(1), а також обмежених сертифікатів льотної придатності і обмежених сертифікатів щодо шуму на місцевості, згаданих у пункті (a) першого підпараграфа статті 18(2);

(f) умов для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення, відкликання та використання дозволів на політ, згаданих у пункті (b) першого підпараграфа статті 18(2);

(g) умов для видачі, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання затверджень, зазначених у статті 15(1), та для ситуацій, у яких, з огляду на досягнення цілей, визначених у статті 1, та з урахуванням характеру і ризику відповідного виду діяльності, такі затвердження вимагаються чи не вимагаються, або дозволяються декларації, якщо застосовно;

(h) прав та обов’язків володільців сертифікатів, виданих на підставі статей 11, 12, 13, статей 14(1), 15(1), пункту (b) статті 18(1) і статті 18(2), та організацій, які подають декларації згідно з пунктом (a) статті 18(1) і пунктом (g) цього параграфа;

(i) умов для встановлення детальних специфікацій, застосовних до проектування продуктів, проектування частин і проектування невстановленого обладнання, які підлягають поданню декларації відповідно до пункту (a) статті 18(1);

(j) умов та процедур оцінювання відповідно до пункту (a) статті 18(1) льотної придатності й екологічної сумісності конструкції продуктів, конструкції частин і конструкції невстановленого обладнання без необхідності видачі сертифіката, у тому числі умов та обмежень експлуатації;

(k) умов, за яких організаціям, яким було видане затвердження відповідно до статті 15(1), може бути надано привілей видавати сертифікати, зазначені у статтях 11, 12, 13 і пункті (b) першого підпараграфа статті 18(2).

2. Щодо льотної придатності й екологічної сумісності повітряних суден, згаданих у пунктах (a) і (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання, Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про внесення змін до додатків II і III, якщо це необхідно для цілей технічних, експлуатаційних чи наукових розробок або отримання доказів у сфері льотної придатності чи екологічної сумісності, з метою та мірою, якою це необхідно для досягнення цілей, визначених у статті 1.

3. Щодо екологічної сумісності повітряних суден, згаданих у пунктах (a) і (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання, Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про внесення змін до покликань на положення Чиказької конвенції, зазначених у першому підпараграфі статті 9(2), для їх оновлення з огляду на внесення будь-яких подальших змін до таких положень, які набувають чинності після 4 липня 2018 року та починають застосовуватися у всіх державах-членах, якщо такі адаптації не розширюють сферу застосування цього Регламенту.

СЕКЦІЯ II
Екіпаж повітряного судна

Стаття 20
Суттєві вимоги

Пілоти і кабінний екіпаж, залучені до експлуатації повітряних суден, згаданих у пункті (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також тренажери відтворення умов польоту, особи і організації, залучені до підготовки, тестування, перевірки чи медичного оцінювання таких пілотів і кабінного екіпажу, повинні відповідати суттєвим вимогам, визначеним у додатку IV.

Стаття 21
Пілоти

1. Пілоти повинні мати свідоцтво пілота і медичне свідоцтво пілота, які відповідають здійснюваному виду діяльності, окрім ситуацій, у яких таке свідоцтво чи медичне свідоцтво не вимагаються в результаті ухвалення імплементаційних актів, зазначених у пункті (c)(i) статті 23(1), з урахуванням цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, зокрема характеру і ризиків відповідної діяльності.

2. Свідоцтво пілота, згадане у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 23, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 20.

3. Медичне свідоцтво пілота, згадане у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 23, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 20.

4. У свідоцтві пілота і медичному свідоцтві пілота, згаданих у параграфі 1 цієї статті, зазначають привілеї, надані пілоту.

До свідоцтва пілота і медичного свідоцтва пілота можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (c) статті 23(1).

5. Свідоцтво пілота чи медичне свідоцтво пілота, згадані в параграфі 1 цієї статті, можуть бути обмежені, призупинені чи відкликані, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження свідоцтва чи медичного свідоцтва відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (c) статті 23(1).

6. Підготовка і досвід на повітряних суднах, на які не поширюється дія цього Регламенту, можуть бути визнані для цілей отримання свідоцтва пілота, згаданого в параграфі 1 цієї статті, згідно з імплементаційними актами, зазначеними в пункті (c)(iv) статті 23(1).

Стаття 22
Кабінний екіпаж

1. Кабінний екіпаж, залучений до експлуатації комерційного авіаційного транспорту, повинен мати атестацію.

2. Враховуючи цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4, зокрема характер і ризик відповідної діяльності, від кабінного екіпажу, залученого до інших видів експлуатації, окрім експлуатації комерційного авіаційного транспорту, також може вимагатися наявність атестації відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 23(2).

3. Атестації, згадані в параграфах 1 і 2 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 23, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 20.

4. В атестаціях, згаданих у параграфах 1 і 2 цієї статті, зазначають привілеї, надані кабінному екіпажу. До таких атестацій можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (a) статті 23(2).

5. Атестації, згадані в параграфах 1 і 2 цієї статті, можуть бути обмежені, призупинені чи відкликані, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі чи збереження такої атестації, відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 23(2).

6. Кабінний екіпаж повинен пройти оцінювання придатності за станом здоров’я перед здійсненням своїх прав та робити це надалі регулярно для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 20, щодо придатності за станом здоров’я відповідно до імплементаційних актів, згаданих у пункті (b) статті 23(2).

Стаття 23
Імплементаційні акти щодо пілотів і кабінного екіпажу

1. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 20, щодо пілотів, залучених до експлуатації повітряних суден, згаданих у пункті (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) різних категорій свідоцтв пілота і медичних свідоцтв пілота, згаданих у статті 21, а також різних кваліфікаційних відміток для зазначених свідоцтв пілота, які відповідають різним типам здійснюваної діяльності;

(b) привілеїв і обов’язків володільців свідоцтв пілота, кваліфікаційних відміток і медичних свідоцтв пілота;

(c) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання свідоцтв пілота, кваліфікаційних відміток і медичних свідоцтв пілота, у тому числі:

(i) правил та процедур для ситуацій, у яких такі свідоцтва, кваліфікаційні відмітки і медичні свідоцтва не вимагаються;

(ii) правил та процедур для перетворення національних свідоцтв пілота і національних медичних свідоцтв пілота на свідоцтва пілота і медичні свідоцтва пілота, згадані у статті 21(1);

(iii) правил та процедур для перетворення національних свідоцтв бортінженера на свідоцтва пілота, згадані у статті 21(1);

(iv) правил та процедур для визнання підготовки і досвіду на повітряному судні, на яке не поширюється дія цього Регламенту, для цілей отримання свідоцтв пілота, згаданих у статті 21(1).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 20 цього Регламенту, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені в додатку 1 до Чиказької конвенції.

Такі імплементаційні акти повинні включати, у відповідних випадках, положення щодо видачі всіх типів свідоцтв пілота і кваліфікаційних відміток, які вимагаються згідно з додатком 1 до Чиказької конвенції. Такі імплементаційні акти можуть також включати положення щодо видачі інших типів свідоцтв пілота і кваліфікаційних відміток.

2. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 20, щодо кабінного екіпажу, залученого до експлуатації повітряних суден, згаданих у пункті (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання атестацій кабінного екіпажу та для ситуацій, у яких такі атестації вимагаються для кабінного екіпажу, залученого до інших видів експлуатації, окрім експлуатації комерційного авіаційного транспорту;

(b) правил та процедур для проведення оцінювання придатності за станом здоров’я кабінного екіпажу, згаданого у статті 22;

(c) прав та обов’язків володільців атестацій кабінного екіпажу, згаданих у статті 22.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

Стаття 24
Організації з підготовки та авіамедичні центри

1. Для авіамедичних центрів вимагається затвердження.

2. Затвердження також вимагається щодо організацій з підготовки пілотів і організацій з підготовки кабінного екіпажу, окрім ситуацій, у яких такі затвердження не вимагаються в результаті ухвалення імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 27(1), з урахуванням цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, зокрема характеру і ризиків відповідної діяльності.

3. Затвердження, згадані в параграфах 1 і 2 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 27, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 20.

4. У затвердженнях, згаданих у параграфах 1 і 2 цієї статті, зазначають привілеї, надані організації. До таких затверджень можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (a) статті 27(1).

5. Затвердження, згадані в параграфах 1 і 2 цієї статті, можуть бути обмежені, призупинені чи відкликані, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження такого затвердження відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 27(1).

6. Якщо в результаті ухвалення імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 27(1), з урахуванням цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, зокрема характеру і ризиків відповідної діяльності, затвердження, згадане у параграфі 2 цієї статті, не вимагається щодо організації з підготовки пілотів чи організації з підготовки кабінного екіпажу, імплементаційні акти, зазначені у пункті (b) статті 27(1), можуть вимагати, щоб відповідна організація декларувала здатність виконувати свої обов’язки, пов’язані з діяльністю, яку вона виконує згідно з такими імплементаційними актами, та наявність засобів для цього.

Стаття 25
Тренажери відтворення умов польоту

1. Щодо кожного тренажера відтворення умов польоту, який використовують для підготовки пілотів, вимагається сертифікат, окрім ситуацій, у яких такі сертифікати не вимагаються в результаті ухвалення імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 27(1), з урахуванням цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, зокрема характеру і ризиків відповідної діяльності.

2. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що заявник і тренажер відповідають вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 27, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 20.

3. У сертифікаті, згаданому в параграфі 1 цієї статті, зазначають функціональні можливості такого тренажера. До такого сертифіката можна вносити зміни, що відображають зміни таких функціональних можливостей, згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (a) статті 27(1).

4. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, може бути обмежений, призупинений чи відкликаний, якщо володілець чи тренажер більше не відповідає правилам та процедурам для видачі і збереження такого сертифіката відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 27(1).

5. Якщо це передбачено імплементаційними актами, зазначеними у статті 27, організація, відповідальна за експлуатацію тренажера відтворення умов польоту, повинна декларувати відповідність тренажера суттєвим вимогам, зазначеним у статті 20, і детальним специфікаціям, встановленим відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (b) статті 27(1).

Стаття 26
Інструктори та екзаменатори

1. Особи, відповідальні за проведення льотної підготовки і підготовки на тренажерах відтворення умов польоту або за оцінювання навичок пілота, а також авіамедичні екзаменатори, повинні мати сертифікат, окрім ситуацій, у яких такі сертифікати не вимагаються в результаті ухвалення імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 27(1), з урахуванням цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, зокрема характеру і ризиків відповідної діяльності.

2. Враховуючи цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4, зокрема характер і ризик відповідної діяльності, від осіб, відповідальних за підготовку кабінного екіпажу або оцінювання навичок кабінного екіпажу, може вимагатися наявність сертифіката відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 27(1).

3. Сертифікати, згадані в параграфах 1 і 2 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 27, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 20.

4. У сертифікатах, згаданих у параграфах 1 і 2 цієї статті, зазначають надані привілеї.

До таких сертифікатів можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (a) статті 27(1).

5. Сертифікати, згадані у параграфах 1 і 2 цієї статті, можуть бути обмежені, призупинені чи відкликані, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження таких сертифікатів відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) статті 27(1).

Стаття 27
Імплементаційні акти щодо підготовки, тестування, перевірки та медичного оцінювання

1. Для забезпечення однакого застосування та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 20, щодо тренажерів відтворення умов польоту та осіб і організацій, залучених до підготовки, тестування, перевірки або медичного оцінювання пілотів і кабінного екіпажу, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання затверджень і сертифікатів, згаданих у статтях 24, 25, 26, та для ситуацій, у яких такі затвердження і сертифікати вимагаються або не вимагаються;

(b) правил та процедур для подання декларацій організаціями з підготовки пілотів і організаціями з підготовки кабінного екіпажу, згаданими у статті 24(6), та операторами тренажерів відтворення умов польоту, згаданими у статті 25(5), та для ситуацій, у яких такі декларації вимагаються;

(c) привілеїв та обов’язків володільців затверджень і сертифікатів, згаданих у статтях 24, 25 і 26, та організацій, які подають декларації згідно зі статтями 24(6) і 25(5).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

2. Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 20, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені у додатках 1 і 6 до Чиказької конвенції.

Стаття 28
Делеговані повноваження

1. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно зі статтею 128, якими вносить зміни до додатка IV, щодо пілотів і кабінного екіпажу, залучених до експлуатації повітряних суден, згаданих у пункті (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, а також тренажерів відтворення умов польоту, осіб і організацій, залучених до підготовки, тестування, перевірки чи медичного оцінювання таких пілотів і кабінного екіпажу, якщо це необхідно для цілей технічних, експлуатаційних чи наукових розробок або отримання доказів безпечності, пов’язаних з екіпажем повітряного судна, з метою та мірою, якою це необхідно для досягнення цілей, визначених у статті 1.

2. Правила, згадані у параграфі 1, у відповідних випадках повинні включати положення щодо видачі всіх типів свідоцтв пілота і кваліфікаційних відміток, які вимагаються згідно з Чиказькою конвенцією. Такі правила можуть також включати положення щодо видачі інших типів свідоцтв і кваліфікаційних відміток.

СЕКЦІЯ III
Повітряні перевезення

Стаття 29
Суттєві вимоги

Експлуатація повітряних суден, згаданих у пункті (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, повинна відповідати суттєвим вимогам, визначеним у додатку V та, у відповідних випадках, у додатках VII і VIII.

Стаття 30
Експлуатанти повітряних суден

1. Для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 29, та враховуючи цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4, зокрема характер і ризик відповідної діяльності, від експлуатантів повітряних суден, які мають осідок чи проживають або основне місце діяльності яких розташоване на території, до якої застосовуються Договори, відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пунктах (b) і (c) першого підпараграфа статті 31(1), може вимагатися:

(a) декларувати свою здатність виконувати обов’язки, пов’язані з експлуатацією повітряного судна згідно з такими імплементаційними актами, та наявність засобів для цього; або

(b) мати сертифікат.

2. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 31, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 29.

3. У сертифікаті, згаданому в параграфі 1 цієї статті, зазначають привілеї, надані експлуатанту повітряного судна. До такого сертифіката можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (b) першого підпараграфа статті 31(1).

4. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, може бути обмежений, призупинений чи відкликаний, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження такого сертифіката відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа статті 31(1).

5. З огляду на цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4, зокрема характер і ризик відповідної діяльності, від експлуатантів повітряних суден, згаданих у параграфі 1 цієї статті, відповідно до імплементаційних актів, зазначених у статті 31, може вимагатися:

(a) дотримуватися спеціальних вимог при укладенні угод про спільне використання кодів або договорів оренди;

(b) дотримуватися спеціальних вимог при експлуатації повітряного судна, зареєстрованого у третій країні;

(c) скласти перелік мінімального обладнання (ПМО) або рівноцінний документ, який передбачає експлуатацію повітряного судна за визначених умов, за яких певні прилади, елементи обладнання або функції несправні на початку польоту.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб експлуатація повітряного судна для здійснення польотів на територію, в межах території чи з території, до якої застосовуються Договори, експлуатантом повітряного судна, який має осідок чи проживає, або основне місце діяльності якого розташоване не на такій території, але щодо якого держави-члени виконують функції і обов’язки держави експлуатанта згідно з Чиказькою конвенцією, а також персонал і організації, залучені до такої експлуатації, відповідали рівню безпечності, еквівалентному встановленому цим Регламентом.

7. Якщо це передбачено імплементаційними актами, зазначеними в пункті (g) першого підпараграфа статті 31(1), повітряне судно повинне бути обладнане необхідним обладнанням і приладами забезпечення безпеки, що є сертифікованими, якщо це вимагається згідно з делегованим актом, зазначеним у пункті (b)(iii) статті 19(1), у тому числі окремі або всі такі елементи:

(a) бортові реєстратори;

(b) засоби для відстеження положення повітряного судна;

(c) засоби для відновлення даних бортового реєстратора у разі, якщо повітряне судно спіткало лихо, за допомогою електронного зв’язку в реальному часі або інших відповідних технічних рішень.

Стаття 31
Імплементаційні акти щодо повітряних перевезень

1. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 29, до повітряних суден, згаданих у пункті (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) спеціальних правил та процедур для експлуатації повітряних суден відповідно до суттєвих вимог, зазначених у статті 29;

(b) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів, згаданих у пункті (b) статті 30(1), та для ситуацій, у яких такі сертифікати вимагаються;

(c) правил та процедур для подання декларацій експлуатантами повітряних суден, згаданими у пункті (a) статті 30(1), та для ситуацій, у яких такі декларації вимагаються;

(d) привілеїв та обов’язків володільців сертифікатів, згаданих у пункті (b) статті 30(1), та експлуатантів повітряних суден, які подають декларації, згадані у пункті (a) статті 30(1);

(e) додаткових вимог, необхідних для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 29, які застосовуються до експлуатантів повітряних суден, які мають осідок чи проживають, або основне місце діяльності яких розташоване на території, до якої застосовуються Договори, якщо такі експлуатанти укладають угоди про спільне використання кодів чи договори оренди або експлуатують повітряне судно, зареєстроване у третій країні;

(f) правил та процедур для експлуатантів повітряних суден, згаданих у статті 30(1), щодо складання ПМО чи рівноцінного документа та для ситуацій, у яких такі декларації вимагаються;

(g) правил та процедур, згідно з якими повітряне судно повинне бути обладнане необхідним обладнанням і приладами забезпечення безпеки, у тому числі бортовими реєстраторами та/або засобами, зазначеними у статті 30(7), і правил та процедур зберігання, захисту, використання та, якщо застосовно, безпечної передачі відповідних даних.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

2. Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 29 цього Регламенту, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені в додатку 6 до Чиказької конвенції.

Стаття 32
Делеговані повноваження

1. Щодо експлуатації повітряних суден, згаданих у пункті (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про встановлення детальних правил щодо:

(a) умов, яких повинні дотримуватися експлуатанти, згадані у статті 30(1), та члени екіпажу повітряного судна, щодо обмежень часу польоту та службового часу, а також вимог щодо часу відпочинку членів екіпажу повітряного судна;

(b) умов та процедур, необхідних для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 29, щодо затвердження національними компетентними органами індивідуальних схем специфікацій польотного часу та видачі Агентством висновків щодо таких схем згідно зі статтею 76(7).

2. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про внесення змін до додатка V та, якщо застосовно, додатків VII і VIII щодо експлуатації повітряних суден, згаданих у пункті (b) статті 2(1), окрім безпілотних повітряних суден, якщо це необхідно для цілей технічних, експлуатаційних чи наукових розробок або отримання доказів безпечності, пов’язаних з повітряними перевезеннями, з метою та мірою, якою це необхідно для досягнення цілей, визначених у статті 1.

СЕКЦІЯ IV
Аеродроми

Стаття 33
Суттєві вимоги

Аеродроми, аеродромне обладнання забезпечення безпеки, експлуатація аеродромів та надання послуг наземного обслуговування і ПУП на аеродромах, зазначених у пункті (e) статті 2(1), повинні відповідати суттєвим вимогам, визначеним у додатку VII та, якщо застосовно, додатку VIII.

Стаття 34
Сертифікація аеродромів

1. Аеродроми підлягають сертифікації. Дія такого сертифіката поширюється на аеропорт та його обладнання забезпечення безпеки, якщо таке обладнання забезпечення безпеки не підпадає під дію декларації чи сертифіката, зазначених у пунктах (a) і (b) відповідно статті 35(1).

2. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що аеродром:

(a) відповідає вимогам імплементаційних актів, зазначених у статті 36, і сертифікаційній базі для аеродромів, визначеній у параграфі 5 цієї статті; та

(b) не має рис чи характеристик, які б робили його небезпечним для експлуатації.

3. До сертифіката, згаданого у параграфі 1 цієї статті, можуть бути внесені зміни для відображення змін в аеродромі чи його обладнанні забезпечення безпеки згідно з імплементаційними актами, зазначеними в пункті (c) статті 36(1).

4. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, може бути обмежений, призупинений чи відкликаний, якщо аеродром чи його обладнання забезпечення безпеки більше не відповідає правилам та процедурам для видачі і збереження такого сертифіката відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (c) статті 36(1).

5. Сертифікаційна база для аеродрому повинна складатися з:

(a) застосовних сертифікаційних специфікацій, пов’язаних із типом аеродромів;

(b) положень застосовних сертифікаційних специфікацій, для яких був прийнятий еквівалентний рівень безпеки;

(c) спеціальних детальних технічних специфікацій, які необхідні у разі, якщо будь-яка із сертифікаційних специфікацій, згаданих у пункті (a) цього параграфа, є неналежною чи невідповідною для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 33, внаслідок особливостей проектування окремого аеродрому або досвіду експлуатації.

Стаття 35
Аеродромне обладнання забезпечення безпеки

1. З огляду на цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4, зокрема характер і ризик відповідної діяльності, імплементаційні акти, зазначені у статті 36, можуть вимагати від організацій, залучених до проектування, виробництва і технічного обслуговування аеродромного обладнання забезпечення безпеки, використовуваного чи призначеного для використання на аеродромах, які підпадають під дію цього Регламенту:

(a) декларувати, що таке обладнання відповідає детальним специфікаціям, встановленим відповідно до імплементаційних актів, зазначених у статті 36; або

(b) мати сертифікат щодо такого аеродромного обладнання забезпечення безпеки.

2. Сертифікат, згаданий у пункті (b) параграфа 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що обладнання відповідає детальним специфікаціям, встановленим відповідно до імплементаційних актів, згаданих у статті 36, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 33.

3. У сертифікаті, згаданому в пункті (b) параграфа 1 цієї статті, зазначають функціональні можливості такого обладнання. До такого сертифіката можна вносити зміни, що відображають зміни таких функціональних можливостей, згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (d) статті 36(1).

4. Сертифікат, згаданий у пункті (b) параграфа 1 цієї статті, може бути обмежений, призупинений чи відкликаний, якщо обладнання більше не відповідає правилам та процедурам для видачі і збереження такого сертифіката відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (d) статті 36(1).

Стаття 36
Імплементаційні акти щодо аеродромів та аеродромного обладнання забезпечення безпеки

1. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 33, до аеродромів та аеродромного обладнання забезпечення безпеки Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) правил та процедур для встановлення на підставі статті 34(5) сертифікаційної бази, що застосовується до аеродромів для цілей сертифікації відповідно до статті 34(1), та повідомлення про це заявника;

(b) правил та процедур для встановлення детальних специфікацій, що застосовуються до аеродромного обладнання забезпечення безпеки для цілей сертифікації відповідно до статті 35(1), та повідомлення про це заявника;

(c) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів аеродрому, згаданих у статті 34, у тому числі обмежень експлуатації, пов’язаних зі специфічним проектом аеродрому;

(d) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів щодо аеродромного обладнання забезпечення безпеки, згаданого у статті 35(1), та для ситуацій, у яких такі сертифікати вимагаються;

(e) правил та процедур для встановлення детальних специфікацій, що застосовуються до аеродромного обладнання забезпечення безпеки, яке підлягає поданню декларації відповідно до статті 35(1);

(f) правил та процедур для подання декларації щодо аеродромного обладнання забезпечення безпеки згідно зі статтею 35(1), та для ситуацій, у яких такі декларації вимагаються;

(g) привілеїв та обов’язків володільців сертифікатів, зазначених у статтях 34 і 35(1), та організацій, які подають декларації згідно зі статтею 35(1);

(h) правил та процедур для прийняття і перетворення національних сертифікатів аеродрому, виданих на підставі національного права, на сертифікати аеродрому, згадані у статті 34 цього Регламенту, у тому числі вже затверджених відповідною державою-членом заходів на підставі повідомлених відмінностей від додатка 14 Чиказької конвенції.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

2. Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 33 цього Регламенту, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені в додатку 14 до Чиказької конвенції.

Стаття 37
Організації

1. Організації, відповідальні за експлуатацію аеродромів, підлягають сертифікації та видачі сертифіката. Такий сертифікат видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам делегованих актів, згаданих у статті 39, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 33.

У такому сертифікаті зазначають привілеї, надані сертифікованій організації, та сферу застосування сертифіката.

2. Організації, відповідальні за надання послуг наземного обслуговування та ПУП на аеродромах, які підпадають під дію цього Регламенту, повинні декларувати свою здатність виконувати обов’язки, пов’язані з наданням послуг згідно з суттєвими вимогами, зазначеними у статті 33, та наявність засобів для цього.

Стаття 38
Захист прилеглих до аеродрому територій

1. Держави-члени вживають заходів, необхідних для забезпечення того, щоб аеродроми, розташовані на їхній території, були захищені від діяльності та змін на прилеглих до них територіях, які можуть спричинити неприйнятні ризики для повітряних суден, які використовують аеродром.

2. Організації, зазначені у статті 37(1), здійснюють моніторинг діяльності та змін, які можуть спричинити неприйнятні ризики для безпеки авіації на прилеглих до аеродрому, за експлуатацію якого вони відповідають, територіях. Вони вживають необхідних заходів для пом’якшення таких ризиків, якщо це підпадає під їхній контроль, та, якщо це не так, доводять такі ризики до відома компетентних органів держави-члена, у якій розташований аеродром.

3. Для забезпечення однакового застосування цієї статті Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

Стаття 39
Делеговані повноваження

1. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти щодо експлуатації аеродромів та надання послуг наземного обслуговування і ПУП на аеродромах про встановлення детальних правил щодо:

(a) спеціальних умов для експлуатації аеродромів відповідно до суттєвих вимог, зазначених у статті 33;

(b) умов для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів, зазначених у статті 37(1);

(c) привілеїв та обов’язків володільців сертифікатів, зазначених у статті 37(1);

(d) умов та процедур для подання декларацій організаціями, які надають послуги наземного обслуговування та ПУП згідно зі статтею 37(2), у тому числі щодо визнання таких декларацій експлуатантами без подальшої верифікації;

(e) прав та обов’язків організацій, які надають послуги наземного обслуговування, та організацій, які надають ПУП, які подали декларації згідно зі статтею 37(2).

2. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про внесення змін до додатка VII та, якщо застосовно, додатка VIII щодо аеродромів, аеродромного обладнання забезпечення безпеки, експлуатації аеродромів та послуг наземного обслуговування і ПУП, якщо це необхідно для цілей технічних, експлуатаційних чи наукових розробок або отримання доказів безпечності, пов’язаних з аеродромами, з метою та мірою, якою це необхідно для досягнення цілей, визначених у статті 1.

СЕКЦІЯ V
ОрПР/АНО

Стаття 40
Суттєві вимоги

1. Надання послуг ОрПР/АНО, зазначених у пункті (g) статті 2(1), повинне відповідати суттєвим вимогам, визначеним у додатку VIII і, якщо застосовно, додатку VII.

2. Повітряні судна, що експлуатуються в межах повітряного простору Єдиного європейського неба, окрім тих, які залучені до діяльності, зазначеної в пункті (a) статті 2(3), повинні відповідати суттєвим вимогам, визначеним у пункті 1 додатка VIII.

Стаття 41
Провайдери ОрПР/АНО

1. Провайдери ОрПР/АНО повинні мати сертифікат.

2. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 43, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 40.

3. У сертифікаті, згаданому в параграфі 1 цієї статті, зазначають надані привілеї. До такого сертифіката можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (b) першого підпараграфа статті 43(1).

4. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, може бути обмежений, призупинений чи відкликаний, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження такого сертифіката відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа статті 43(1).

5. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, відповідно до імплементаційних актів, зазначених у статті 43, держави-члени можуть вирішувати, що провайдери польотно-інформаційного обслуговування повинні мати можливість декларувати свою здатність виконувати обов’язки, пов’язані з наданням послуг згідно з суттєвими вимогами, зазначеними у статті 40, та наявність засобів для цього. У такому разі відповідна держава-член інформує Комісію, Агентство та інші держави-члени про своє рішення.

6. Як відступ від параграфа 1, держави-члени можуть надавати звільнення від вимоги щодо наявності сертифіката провайдерам ОрПР/АНО, якщо виконуються всі наведені нижче умови:

(a) основне місце діяльності провайдера розташоване поза межами територій, за які відповідають держави-члени згідно з Чиказькою конвенцією;

(b) надання ОрПР/АНО таким провайдером стосується повітряного руху невеликого обсягу в обмеженій частині повітряного простору, за яку відповідає держава-член, яка надає звільнення, та зазначена частина повітряного простору межує з повітряним простором під відповідальністю третьої країни;

(c) вимога про те, щоб провайдер довів відповідність правилам, зазначеним у параграфі 1, призвела б до непропорційних зусиль такого провайдера з огляду на характер і ризики відповідної діяльності, яку він здійснює в межах такого повітряного простору;

(d) відповідна держава-член встановила правила та процедури, що застосовуються до надання провайдером ОрПР/АНО, які забезпечують допустимий рівень безпечності і дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 40, згідно з міжнародними стандартами та рекомендованою практикою і з урахуванням конкретних обставин відповідного випадку, та встановила відповідні й ефективні заходи і механізми нагляду та правозастосування для забезпечення дотримання таких правил та процедур;

(e) сфера застосування звільнення чітко визначена, та звільнення обмежується тим, у чому є нагальна необхідність; якщо термін його дії перевищує п’ять років, звільнення підлягає регулярному перегляду, який проводять через відповідні проміжки часу; звільнення застосовується у недискримінаційний спосіб.

Якщо держава-член має намір надати таке звільнення, вона повинна повідомити Комісію і Агентство про свій намір, виклавши всю відповідну інформацію.

Після консультацій з Агентством Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять її рішення щодо того, чи були дотримані умови, визначені у першому підпараграфі цього параграфа. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 127(2). Такі імплементаційні акти публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу, а Агентство вносить їх до репозиторію, згаданого у статті 74.

Відповідна держава-член надає звільнення, тільки якщо імплементаційні акти, зазначені у третьому підпараграфі, містять позитивне рішення. Вона повинна відкликати звільнення, якщо їй стає відомо, зокрема шляхом регулярного перегляду, зазначеного в пункті (e) першого підпараграфа, що умови, визначених у першому підпараграфі, більше не виконуються. Вона невідкладно інформує Комісію і Агентство про надання будь-якого звільнення і, якщо застосовно, результати таких переглядів та про будь-які відкликання.

Стаття 42
Організації, залучені до проектування, виробництва і технічного обслуговування систем ОрПР/АНО та компонентів ОрПР/АНО

1. З огляду на цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4, зокрема характер і ризик відповідної діяльності, від організацій, залучених до проектування, виробництва і технічного обслуговування систем ОрПР/АНО та компонентів ОрПР/АНО, відповідно до імплементаційних актів, зазначених у статті 43, може вимагатися:

(a) декларувати свою здатність виконувати обов’язки, пов’язані з діяльністю, здійснюваною згідно з такими імплементаційними актами, та наявність засобів для цього; або

(b) мати сертифікат.

2. Сертифікат, згаданий у пункті (b) параграфа 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він дотримується правил, встановлених імплементаційними актами, згаданими у статті 43, ухваленими для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 40.

3. У сертифікаті, згаданому в пункті (b) параграфа 1 цієї статті, зазначають надані привілеї. До такого сертифіката можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (d) першого підпараграфа статті 43(1).

4. Сертифікат, згаданий у пункті (b) параграфа 1 цієї статті, може бути обмежений, призупинений чи відкликаний, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження такого сертифіката відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (d) першого підпараграфа статті 43(1).

Стаття 43
Імплементаційні акти щодо провайдерів ОрПР/АНО та організацій, залучених до проектування, виробництва і технічного обслуговування систем ОрПР/АНО та компонентів ОрПР/АНО

1. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 40, до надання ОрПР/АНО, згаданих у пункті (g) статті 2(1), Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) спеціальних правил та процедур для надання ОрПР/АНО відповідно до суттєвих вимог, зазначених у статті 40, у тому числі встановлення та імплементації плану реагування відповідно до пункту 5.1(f) додатка VIII;

(b) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів, зазначених у статті 41(1);

(c) правил та процедур для подання декларацій, згаданих у статті 41(5), провайдерами польотно- інформаційного обслуговування та для ситуацій, у яких такі декларації дозволяються;

(d) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів, згаданих у пункті (b) статті 42(1), та для ситуацій, у яких такі сертифікати вимагаються;

(e) правил та процедур для подання декларацій організаціями, згаданими у пункті (a) статті 42(1), та для ситуацій, у яких такі декларації вимагаються;

(f) привілеїв та обов’язків володільців сертифікатів, зазначених у статті 41(1) і пункті (b) статті 42(1), та організацій, які подають декларації згідно зі статтею 41(5) і пунктом (a) статті 42(1).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

2. У правилах, зазначених у параграфі 1, повинен належним чином враховуватися генеральний план ОрПР.

3. Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 40 цього Регламенту, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені в додатках 2-4, 10, 11 і 15 до Чиказької конвенції.

Стаття 44
Імплементаційні акти щодо використання повітряного простору і дизайну структур повітряного простору

1. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 40, до надання ОрПР/АНО, згаданих у пункті (g) статті 2(1), а також до дизайну структур повітряного простору, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) експлуатаційних правил, пов’язаних з використанням повітряного простору, авіаційного обладнання та систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, необхідних для використання повітряного простору;

(b) правил та процедур для дизайну структур повітряного простору з метою забезпечення дотримання вимог статті 46.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

2. У правилах, зазначених у параграфі 1, повинен належним чином враховуватися генеральний план ОрПР.

3. Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 40 цього Регламенту, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені в додатках 2, 3, 10, 11 і 15 до Чиказької конвенції.

Стаття 45
Системи ОрПР/АНО і компоненти ОрПР/АНО

1. Якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 47, провайдери ОрПР/АНО, згадані у статті 41, повинні декларувати, що системи ОрПР/АНО і компоненти ОрПР/АНО, які вводяться в експлуатацію такими провайдерами послуг, відповідають детальним специфікаціям, встановленим відповідно до делегованих актів, зазначених у статті 47, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 40.

2. Якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 47, системи ОрПР/АНО і компоненти ОрПР/АНО підлягають сертифікації та видачі сертифіката.

Такий сертифікат видають за заявою, якщо заявник довів, що такі системи і компоненти відповідають детальним специфікаціям, встановленим відповідно до делегованих актів, зазначених у статті 47, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 40.

Як відступ від першого підпараграфа, якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 47, організаціям, залученим до проектування, виробництва або технічного обслуговування систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, повинно бути дозволено декларувати, що такі системи і компоненти відповідають детальним специфікаціям, встановленим відповідно до делегованих актів, зазначених у статті 47, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 40, та що такі системи і компоненти придатні для використання.

Стаття 46
Дизайн структур повітряного простору

Держави-члени забезпечують, щоб структури повітряного простору були належним чином спроектовані, перевірені і валідовані перед їх впровадженням і використанням повітряними суднами згідно з детальними правилами, ухваленими Комісією відповідно до пункту (b) статті 44(1).

Стаття 47
Делеговані повноваження

1. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти щодо систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО про встановлення детальних правил щодо:

(a) умов для встановлення детальних специфікацій, що застосовуються до систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО для цілей сертифікації відповідно до статті 45(2), та повідомлення про це заявника;

(b) умов для видачі, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів, зазначених у статті 45(2), та для ситуацій, у яких, з огляду на досягнення цілей, визначених у статті 1 та з урахуванням характеру і ризику відповідного виду діяльності, вимагаються такі сертифікати або дозволяються декларації, у застосовному випадку;

(c) привілеїв та обов’язків володільців сертифікатів, зазначених у статті 45(2);

(d) привілеїв та обов’язків організацій, які подають декларації згідно зі статтею 45(1) і (2);

(e) умов та процедур для подання декларацій провайдерами ОрПР/АНО відповідно до статті 45(1), та для ситуацій, у яких, з огляду на досягнення цілей, визначених у статті 1, та з урахуванням характеру і ризику відповідного виду діяльності, такі декларації вимагаються;

(f) умов для встановлення детальних специфікацій, що застосовуються до систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, які підлягають поданню декларації відповідно до статті 45(1) і (2).

2. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про внесення змін до додатка VIII та, якщо застосовно, додатка VII щодо надання ОрПР/АНО, якщо це необхідно для цілей технічних, експлуатаційних чи наукових розробок або отримання доказів безпечності, пов’язаних з ОрПР/АНО, з метою та мірою, якою це необхідно для досягнення цілей, визначених у статті 1.

СЕКЦІЯ VI
Диспетчери управління повітряним рухом

Стаття 48
Суттєві вимоги

Диспетчери управління повітряним рухом, залучені до надання послуг ОрПР/АНО, згаданих у пункті (g) статті 2(1), а також особи, організації та комплексні тренажери, залучені до підготовки, тестування, перевірки чи медичного оцінювання таких диспетчерів управління повітряним рухом, повинні відповідати суттєвим вимогам, визначеним у додатку VIII.

Стаття 49
Диспетчери управління повітряним рухом

1. Диспетчери управління повітряним рухом повинні мати свідоцтво диспетчера управління повітряним рухом і медичне свідоцтво диспетчера управління повітряним рухом, що відповідають послугам, які вони надають.

2. Свідоцтво диспетчера управління повітряним рухом, згадане у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник на отримання свідоцтва довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 50, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 48.

3. Медичне свідоцтво диспетчера управління повітряним рухом, згадане у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо диспетчер управління повітряним рухом довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 50, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 48.

4. У свідоцтві диспетчера управління повітряним рухом і медичному свідоцтві диспетчера управління повітряним рухом, згаданих у параграфі 1 цієї статті, зазначають привілеї, надані диспетчеру управління повітряним рухом. До таких свідоцтва диспетчера управління повітряним рухом і медичного свідоцтва диспетчера управління повітряним рухом можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (c) першого підпараграфа статті 50(1).

5. Свідоцтво диспетчера управління повітряним рухом і медичне свідоцтво диспетчера управління повітряним рухом, згадані в параграфі 1 цієї статті, можуть бути обмежені, призупинені чи відкликані, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження свідоцтва чи медичного свідоцтва відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (c) першого підпараграфа статті 50(1).

Стаття 50
Імплементаційні акти щодо диспетчерів управління повітряним рухом

1. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 48, до диспетчерів управління повітряним рухом, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) різних категорій, кваліфікаційних відміток і підтверджень свідоцтв диспетчера управління повітряним рухом, зазначених у статті 49;

(b) привілеїв та обов’язків володільців свідоцтв диспетчера управління повітряним рухом, кваліфікаційних відміток і підтверджень свідоцтв і медичних свідоцтв, зазначених у статті 49;

(c) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання свідоцтв, кваліфікаційних відміток і підтверджень свідоцтв диспетчера управління повітряним рухом і медичних свідоцтв, зазначених у статті 49, у тому числі правил та процедур для перетворення національних свідоцтв диспетчера управління повітряним рухом і національних медичних свідоцтв диспетчера управління повітряним рухом на свідоцтва диспетчера управління повітряним рухом і медичні свідоцтва диспетчера управління повітряним рухом, зазначені у статті 49;

(d) правил та процедур для диспетчерів управління повітряним рухом щодо обмежень службового часу і вимог щодо часу відпочинку; такі правила та процедури повинні забезпечити високий рівень безпеки, захищаючи від наслідків втоми, та в той же час забезпечуючи достатню гнучкість у плануванні графіка.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

2. Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 48 цього Регламенту, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені в додатку 1 до Чиказької конвенції.

Стаття 51
Організації з підготовки диспетчерів управління повітряним рухом та авіамедичні центри

1. Для організацій з підготовки диспетчерів управління повітряним рухом та авіамедичних центрів вимагається затвердження.

2. Затвердження, згадане в параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 53, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 48.

3. У затвердженні, згаданому в параграфі 1 цієї статті, зазначають привілеї, надані організації. До такого затвердження можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (a) першого підпараграфа статті 53(1).

4. Затвердження, згадане в параграфі 1 цієї статті, може бути обмежене, призупинене чи відкликане, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження такого затвердження відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа статті 53(1).

Стаття 52
Інструктори, оцінювачі та авіамедичні екзаменатори

1. Особи, відповідальні за надання практичної підготовки, оцінювання практичних навичок диспетчерів управління повітряним рухом, а також авіамедичні екзаменатори повинні мати сертифікат.

2. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам імплементаційних актів, згаданих у статті 53, ухвалених для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 48.

3. У сертифікаті, згаданому в параграфі 1 цієї статті, зазначають надані привілеї. До такого сертифіката можна вносити зміни з метою додавання чи скасування привілеїв згідно з імплементаційними актами, зазначеними у пункті (a) першого підпараграфа статті 53(1).

4. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, може бути обмежений, призупинений чи відкликаний, якщо володілець більше не дотримується правил та процедур для видачі і збереження такого сертифіката відповідно до імплементаційних актів, зазначених у пункті (a) першого підпараграфа статті 53(1).

Стаття 53
Імплементаційні акти щодо підготовки, тестування, перевірки та медичного оцінювання

1. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 48, до осіб та організацій, залучених до підготовки, тестування, перевірки та медичного оцінювання диспетчерів управління повітряним рухом, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання затверджень і сертифікатів, зазначених у статтях 51 і 52;

(b) привілеїв та обов’язків володільців затверджень і сертифікатів, зазначених у статтях 51 і 52.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

2. Ухвалюючи такі імплементаційні акти, Комісія забезпечує дотримання суттєвих вимог, згаданих у статті 48 цього Регламенту, та враховує міжнародні стандарти і рекомендовану практику, зокрема визначені в додатку 1 до Чиказької конвенції.

Стаття 54
Делеговані повноваження

Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про внесення змін до додатка VIII щодо диспетчерів управління повітряним рухом, осіб та організацій, залучених до підготовки, тестування, перевірки чи медичного оцінювання диспетчерів управління повітряним рухом, а також щодо комплексних тренажерів, якщо це необхідно для цілей технічних, експлуатаційних чи наукових розробок або отримання доказів безпечності, пов’язаних з організаціями з підготовки і диспетчерами управління повітряним рухом, з метою та мірою, якою це необхідно для досягнення цілей, визначених у статті 1.

СЕКЦІЯ VII
Безпілотне повітряне судно

Стаття 55
Суттєві вимоги до безпілотних повітряних суден

Проектування, виробництво, технічне обслуговування та експлуатація повітряних суден, згаданих у пункті (a) статті 2(1), де йдеться про безпілотні повітряні судна та їхні двигуни, повітряні гвинти, частини, невстановлене обладнання і обладнання для дистанційного контролю, а також персонал, у тому числі дистанційні пілоти, і організації, залучені до відповідної діяльності, повинні відповідати суттєвим вимогам, визначеним у додатку IX, та, якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 58, і імплементаційними актами, зазначеними у статті 57, суттєвим вимогам, визначеним у додатках II, IV і V.

Стаття 56
Відповідність безпілотних повітряних суден

1. З огляду на цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4, зокрема характер і ризик відповідної діяльності, експлуатаційні характеристики відповідного безпілотного повітряного судна та характеристики району експлуатації, щодо проектування, виробництва, технічного обслуговування та експлуатації безпілотних повітряних суден та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного контролю, а також щодо персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, та організацій, залучених до відповідної діяльності, згідно з делегованими актами, зазначеними у статті 58, та імплементаційними актами, зазначеними у статті 57, може вимагатися сертифікат.

2. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, видають за заявою, якщо заявник довів, що він відповідає вимогам делегованих актів, зазначених у статті 58, та імплементаційних актів, зазначених у статті 57.

3. У сертифікаті, згаданому в параграфі 1 цієї статті, зазначають обмеження, пов’язані з безпекою, умови експлуатації та привілеї. До сертифіката можуть бути внесені зміни для додавання чи скасування обмежень, умов і привілеїв відповідно до делегованих актів, зазначених у статті 58, та імплементаційних актів, зазначених у статті 57.

4. Сертифікат, згаданий у параграфі 1 цієї статті, може бути обмежений, призупинений чи відкликаний, якщо володілець більше не дотримується умов, правил та процедур для видачі або збереження такого сертифіката відповідно до делегованих актів, зазначених у статті 58, та імплементаційних актів, зазначених у статті 57.

5. З огляду на цілі і принципи, визначені у статтях 1 і 4, зокрема характер і ризик відповідної діяльності, експлуатаційні характеристики відповідного безпілотного повітряного судна і характеристики району експлуатації, делеговані акти, зазначені у статті 58, та імплементаційні акти, зазначені у статті 57, можуть вимагати подання щодо проектування, виробництва, технічного обслуговування та експлуатації безпілотних повітряних суден та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного контролю, а також щодо персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, та організацій, залучених до відповідної діяльності, декларації, яка підтверджує відповідність вимогам таких делегованих та імплементаційних актів.

6. Якщо цілей і принципів, визначених у статтях 1 і 4, можна досягнути без застосування глав IV і V цього Регламенту, делегованими актами, зазначеними в пункті (c) статті 58(1), може бути передбачено, щоб зазначені глави не застосовувалися ні до суттєвих вимог, зазначених у статті 55, ні до відповідних детальних правил, встановлених згідно зі статтею 58. У таких випадках зазначені суттєві вимоги і детальні правила становлять «гармонізаційне законодавство Співтовариства» у розумінні Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 (-36) і Рішення Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄС (-37).

7. Держави-члени забезпечують, щоб інформація щодо реєстрації безпілотних повітряних суден і експлуатантів безпілотних повітряних суден, на яких поширюється вимога щодо реєстрації відповідно до імплементаційних актів, зазначених у статті 57 і пункті 4 додатка IX, зберігалася в цифрових, гармонізованих, взаємодійних національних системах реєстрації. Держави-члени повинні мати можливість доступу до такої інформації та обміну нею через репозиторій, згаданий у статті 74.

8. Ця Секція не обмежує можливість держав-членів встановлювати національні правила для застосування особливих умов для експлуатації безпілотних повітряних суден з міркувань, які виходять за сферу застосування цього Регламенту, у тому числі з міркувань громадської безпеки або захисту приватності і персональних даних згідно з правом Союзу.

Стаття 57
Імплементаційні акти щодо безпілотних повітряних суден

Для забезпечення однакової імплементації та дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 55, до експлуатації повітряних суден, згаданих у пунктах (a) і (b) статті 2(1), де йдеться про безпілотні повітряні судна, а також до персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, та організацій, залучених до відповідної діяльності, та на підставі принципів, визначених у статті 4, і для досягнення цілей, визначених у статті 1, Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) спеціальних правил та процедур для експлуатації безпілотних повітряних суден, а також для персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, і організацій, залучених до такої експлуатації;

(b) правил та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів або для подання декларацій щодо експлуатації безпілотних повітряних суден, а також щодо персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, і організацій, залучених до такої діяльності, та для ситуацій, у яких такі сертифікати чи декларації вимагаються; правила та процедури для видачі таких сертифікатів або подання таких декларацій можуть ґрунтуватися на детальних вимогах, зазначених у секціях I, II і III, або містити такі вимоги;

(c) привілеїв та обов’язків володільців сертифікатів та фізичних і юридичних осіб, які подають декларації;

(d) правил та процедур для реєстрації і маркування безпілотних повітряних суден та для реєстрації експлуатантів безпілотних повітряних суден, зазначених у секції 4 додатка IX;

(e) правил та процедур для створення цифрових, взаємодійних, гармонізованих національних систем реєстрації, згаданих у статті 56(7);

(f) правил та процедур для перетворення національних сертифікатів на сертифікати, що їх вимагають положення статті 56(1).

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

Стаття 58
Делеговані повноваження

1. Щодо проектування, виробництва і технічного обслуговування повітряних суден, згаданих у пунктах (a) і (b) статті 2(1), де йдеться про безпілотні повітряні судна, та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного керування, а також щодо персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, і організацій, залучених до відповідної діяльності, Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про встановлення детальних правил щодо:

(a) особливих умов для проектування, виробництва і технічного обслуговування безпілотних повітряних суден та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного керування, а також для персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, і організацій, залучених до відповідної діяльності, необхідних для забезпечення дотримання суттєвих вимог, зазначених у статті 55, що можуть включати умови, за яких безпілотне повітряне судно повинне бути обладнане необхідними характеристиками і функціональними можливостями, пов’язаними, зокрема, із обмеженнями максимальної відстані й абсолютної висоти польоту, повідомленням місцезнаходження, обмеженнями перетину географічних зон, попередженням зіткнення, стабілізацією польоту та автоматичною посадкою;

(b) умов та процедур для видачі, збереження, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання сертифікатів або для подання декларацій щодо проектування, виробництва і технічного обслуговування безпілотних повітряних суден, їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного керування, а також щодо персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, і організацій, залучених до такої діяльності, зазначених у статті 56(1) і (5), та для ситуацій, у яких такі сертифікати чи декларації вимагаються; умови та процедури для видачі таких сертифікатів або подання таких декларацій можуть ґрунтуватися на детальних вимогах, зазначених у секціях I, II і III, або містити такі вимоги;

(c) умов, за яких вимоги щодо проектування, виробництва і технічного обслуговування безпілотних повітряних суден, їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного керування не підлягають положенням глав IV і V для цілей статті 56(6);

(d) привілеїв та обов’язків володільців сертифікатів та фізичних і юридичних осіб, які подають декларації;

(e) умов для перетворення національних сертифікатів на сертифікати, що їх вимагають положення статті 56(1).

2. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про внесення змін до додатка IX та, якщо застосовно, додатка III щодо проектування, виробництва, технічного обслуговування й експлуатації повітряних суден, згаданих у пунктах (a) (b) статті 2(1), де йдеться про безпілотні повітряні судна, та їхніх двигунів, повітряних гвинтів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного керування, а також щодо персоналу, у тому числі дистанційних пілотів, і організацій, залучених до відповідної діяльності, якщо це необхідно для цілей технічних, експлуатаційних чи наукових розробок або отримання доказів безпечності, пов’язаних з повітряними перевезеннями, з метою та мірою, якою це необхідно для досягнення цілей, визначених у статті 1.

СЕКЦІЯ VIII
Повітряне судно, що його використовує експлуатант третьої країни для здійснення польотів на територію, в межах території або з території Союзу

Стаття 59
Застосовні правила

Без обмеження пункту 1 додатка VIII і правил, ухвалених на підставі пункту (a) статті 44(1), повітряні судна, зазначені в пункті (c) статті 2(1), а також їхні екіпажі та експлуатація повинні відповідати застосовним стандартам IKAO.

Якщо таких стандартів не існує, такі повітряні судна, їхні екіпажі та експлуатація повинні відповідати:

(a) щодо повітряних суден, окрім безпілотних повітряних суден, суттєвим вимогам, визначеним у додатках II, IV і V;

(b) щодо безпілотних повітряних суден, суттєвим вимогам, визначеним у додатку IX, та, якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 61, суттєвим вимогам, визначеним у додатках II, IV і V.

Проте другий підпараграф не застосовується, якщо такі суттєві вимоги суперечать правам третіх країн відповідно до міжнародних конвенцій.

Стаття 60
Відповідність

1. Експлуатація повітряних суден, зазначених у пункті (c) статті 2(1), що є комерційним авіаційним транспортом, підлягає сертифікації та видачі дозволу.

Такий дозвіл видають за заявою, якщо заявник продемонстрував свою здатність виконувати обов’язки, пов’язані з експлуатацією такого повітряного судна, згідно з вимогами, зазначеними у статті 59, та наявність засобів для цього. У такому дозволі зазначають привілеї, надані експлуатанту, та сферу експлуатації.

2. Якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 61, експлуатація повітряних суден, згаданих у пункті (c) статті 2(1), окрім комерційного авіаційного транспорту, підлягає сертифікації та видачі дозволу.

Такий дозвіл видають за заявою, якщо заявник продемонстрував свою здатність виконувати обов’язки, пов’язані з експлуатацією такого повітряного судна, згідно з вимогами, зазначеними у статті 59, та наявність засобів для цього.

У такому дозволі зазначають привілеї, надані експлуатанту, та сферу експлуатації.

Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 61, експлуатантам повітряних суден, згаданих у пункті (c) статті 2(1), залученим до експлуатації, окрім комерційного авіаційного транспорту, дозволяють декларувати свою здатність виконувати обов’язки, пов’язані з експлуатацією такого повітряного судна згідно з вимогами, зазначеними у статті 59, та наявність засобів для цього.

3. За винятком експлуатації безпілотних повітряних суден, дозволи і декларації, зазначені у параграфах 1 і 2, не вимагаються щодо експлуатації повітряних суден, які пролітають тільки над територією, до якої застосовуються Договори.

Стаття 61
Делеговані повноваження

1. Щодо повітряних суден, згаданих у пункті (c) статті 2(1), а також щодо їхніх екіпажів та експлуатації Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про встановлення детальних правил щодо:

(a) дозволу на повітряне судно, щодо якого не існує сертифіката льотної придатності відповідно до стандартів IKAO, або дозволу для пілотів, які не мають свідоцтва відповідно до стандартів IKAO, щодо експлуатації для здійснення польотів на територію, в межах території чи з території, до якої застосовуються Договори;

(b) спеціальних умов для експлуатації повітряних суден згідно зі статтею 59;

(c) альтернативних умов для випадків, у яких відповідність стандартам та вимогам, зазначеним у статті 59, неможлива або потребує надмірних зусиль експлуатанта, забезпечуючи при цьому досягнення цілей стандартів та вимог;

(d) умов для видачі, внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання дозволів, зазначених у статті 60, та для ситуацій, у яких, з огляду на досягнення цілей, визначених у статті 1, та з урахуванням характеру і ризику відповідного виду діяльності, вимагаються такі дозволи або дозволяються декларації, у застосовному випадку. У таких умовах повинні враховуватися свідоцтва, видані державою реєстрації, державою експлуатанта і, для безпілотних повітряних суден, державою, у якій розташоване обладнання для дистанційного керування таким безпілотним повітряним судном, та вони не повинні обмежувати дію Регламенту (ЄС) № 2111/2005 і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі;

(e) прав та обов’язків володільців дозволів, зазначених у статті 60(1) і (2), та, якщо застосовно, експлуатантів повітряних суден, які подають декларації згідно зі статтею 60(2).

2. При ухваленні правил, зазначених у параграфі 1, Комісія забезпечує, зокрема, щоб:

(a) у відповідних випадках використовувалися рекомендовані IKAO практики і керівні документи;

(b) жодна з вимог не виходила за межі вимог цього Регламенту до повітряних суден, зазначених у пункті (b) (i) статті 2(1), та до екіпажу і експлуатантів таких повітряних суден;

(c) процес отримання дозволу, згаданого у статті 60(1) і (2), був простим, пропорційним, ефективним і результативним за витратами та давав можливість підтвердити відповідність способом, пропорційним складності експлуатації та ризику, пов’язаному з такою експлуатацією. Комісія забезпечує, зокрема, врахування:

(i) результатів Універсальної програми IKAO з аудиту нагляду за безпекою;

(ii) інформації, зібраної відповідно до програм інспектування на пероні, встановлених згідно з делегованими актами, зазначеними у статті 62(13), та імплементаційними актами, зазначеними у статті 62(14);

(iii) іншої визнаної інформації щодо аспектів безпечності, що стосується відповідного експлуатанта;

(iv) свідоцтв, виданих відповідно до законів третьої країни;

(d) аспектів, пов’язаних із ОрПР/АНО.

ГЛАВА IV
ОБ’ЄДНАНА СИСТЕМА СЕРТИФІКАЦІЇ, НАГЛЯДУ І ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Стаття 62
Сертифікація, нагляд і правозастосування

1. Комісія, Агентство і держави-члени співпрацюють у межах однієї Європейської системи безпеки польотів, щоб забезпечити дотримання цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі.

2. Щоб забезпечити дотримання цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, Агентство та національні компетентні органи:

(a) приймають і оцінюють заявки, подані до них, та, якщо застосовно, видають або поновлюють свідоцтва та приймають декларації, подані до них, відповідно до глави III;

(b) здійснюють нагляд за володільцями сертифікатів, фізичними і юридичними особами, які подали декларації, та продуктами, частинами, обладнанням, системами ОрПР/АНО і компонентами ОрПР/АНО, тренажерами відтворення умов польоту й аеродромами, які підпадають під дію цього Регламенту;

(c) проводять необхідні розслідування, інспектування, у тому числі інспектування на пероні, аудити та інші заходи моніторингу для виявлення можливих порушень юридичними чи фізичними особами, які підпадають під дію цього Регламенту, вимог, визначених у цьому Регламенті та у делегованих і імплементаційних актах, ухвалених на його підставі;

(d) вживають усіх необхідних правозастосовчих заходів, у тому числі внесення змін, обмеження, призупинення або відкликання виданих ними свідоцтв, ґраундінгу повітряного судна або накладання санкцій, для припинення виявлених порушень;

(e) забороняють чи обмежують діяльність, згадану у главі III, або встановлюють особливі умови для такої діяльності в інтересах безпеки;

(f) забезпечують відповідний рівень кваліфікації свого персоналу, залученого до виконання завдань сертифікації, нагляду або правозастосування, у тому числі забезпечують відповідну підготовку.

3. Держави-члени забезпечують, щоб їхні національні компетентні органи діяли незалежно при ухваленні технічних рішень щодо сертифікації, нагляду чи правозастосування та виконували свої завдання неупереджено і прозоро, а також були належним чином організовані, забезпечені персоналом і мали належне управління. Держави-члени також забезпечують, щоб їхні національні компетентні органи мали необхідні ресурси і можливості для ефективного і вчасного виконання завдань, покладених на них цим Регламентом.

4. Відповідальність за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, згаданими у параграфі 2, визначають відповідно до цього параграфа.

Агентство несе відповідальність за виконання таких завдань, якщо такі завдання були покладені на нього відповідно до статей 77-82, та якщо такі завдання були призначені йому відповідно до статей 64 і 65.

Проте якщо держава-член надає звільнення відповідно до статті 41(6), пункт (a) статті 80(1) більше не застосовується, і така держава-член несе відповідальність за нагляд і правозастосування щодо відповідного провайдера ОрПР/АНО, як передбачено в такому звільненні.

Національний компетентний орган держави-члена, у якій розташований аеродром, несе відповідальність за виконання таких завдань щодо сертифіката аеродрому, згаданого у статті 34(1), та сертифіката оператора аеродрому, згаданого у статті 37(1).

Такий національний компетентний орган також несе відповідальність за виконання завдань, пов’язаних із наглядом і правозастосуванням, щодо організацій, відповідальних за надання послуг наземного обслуговування або ПУП на такому аеродромі.

В усіх інших випадках національний компетентний орган держави-члена, у якій розташоване основне місце діяльності фізичної чи юридичної особи, яка подає заявку на отримання сертифіката чи декларацію, або, якщо така особа не має основного місця діяльності, держави-члена, у якій розташоване її місце проживання або місце осідку, несе відповідальність за виконання таких завдань, якщо ефективне виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, не вимагає покладення таких завдань на національний компетентний орган іншої держави-члена згідно з детальними правилами, зазначеними в пункті (d) параграфа 14.

Проте, якщо це передбачено імплементаційними актами, зазначеними у параграфі 15:

(a) авіамедичні екзаменатори, авіамедичні центри і лікарі загальної практики несуть відповідальність за видачу медичних свідоцтв, згаданих у статті 21(1), та медичних свідоцтв диспетчера управління повітряним рухом, згаданих у статті 49(1);

(b) організації з підготовки кабінного екіпажу, яким було видане затвердження відповідно до статті 24, та експлуатанти повітряних суден, яким було видане свідоцтво відповідно до статті 30, несуть відповідальність за видачу атестацій кабінного екіпажу, згаданих у статті 22.

5. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що, як відступ від параграфа 4, їхні національні компетентні органи можуть спільно відповідати за завдання, пов’язані з сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, щодо експлуатантів повітряних суден, залучених до експлуатації комерційного авіаційного транспорту, у разі виконання обох таких умов:

(a) така спільна відповідальність була передбачена угодою, укладеною між такими державами-членами до 1 січня 1992 року;

(b) такі держави-члени забезпечили, щоб їхні національні компетентні органи ефективно виконували такі завдання згідно з цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі.

Відповідні держави-члени повідомляють Комісію і Агентство про таке рішення щодо спільної відповідальності щонайпізніше 12 березня 2019 року та надають їм усю релевантну інформацію, зокрема угоду, згадану в пункті (a), та інформацію про заходи, вжиті для забезпечення ефективного виконання таких завдань відповідно до пункту (b).

Якщо Комісія після консультацій з Агентством вважає, що умови, зазначені в першому підпараграфі, не були дотримані, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять її рішення про це. Після того, як Комісія повідомила про такі імплементаційні акти відповідним державам-членам, такі держави-члени невідкладно змінюють або відкликають їхнє рішення щодо спільної відповідальності та інформують Комісію і Агентство відповідним чином.

Агентство вносить усі рішення Комісії та держав-членів, про які було повідомлено відповідно до цього параграфа, до репозиторію, згаданого у статті 74.

6. Нагляд, здійснюваний Агентством і національними компетентними органами, повинен бути безперервним і ґрунтуватися на пріоритетах, визначених з огляду на ризики для цивільної авіації.

7. При проведенні інспектувань на пероні, згаданих у пункті (c) параграфа 2, Агентство співпрацює з національними компетентними органами держави-члена, на території якої проводиться інспектування на пероні.

8. Агентство здійснює управління та експлуатацію засобів і процедур, необхідних для збору і аналізу інформації, пов’язаної з безпекою, отриманої в результаті інспектувань на пероні, згаданих у пункті (c) параграфа 2, і обміну такою інформацією.

9. З метою сприяння ефективному виконанню їхніх завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, Комісія, Агентство і національні компетентні органи обмінюються релевантною інформацією, у тому числі щодо можливих або виявлених порушень.

10. Агентство сприяє однаковому розумінню та застосуванню вимог, що містяться в цьому Регламенті та в делегованих і імплементаційних актах, ухвалених на його підставі, між іншим, шляхом розроблення керівних матеріалів, зазначених у статті 76(3), після консультацій з національними компетентними органами.

11. Будь-яка юридична чи фізична особа, яка підпадає під дію цього Регламенту, може довести до відома Агентства будь-які можливі відмінності в застосуванні правил у різних державах-членах. Якщо такі відмінності суттєво перешкоджають діяльності таких осіб або в інший спосіб створюють істотні труднощі, Агентство і національні компетентні органи відповідних держав-членів повинні співпрацювати для врегулювання та, якщо необхідно, невідкладного усунення таких відмінностей. Якщо такі відмінності неможливо усунути, Агентство направляє справу на розгляд Комісії.

12. Агентство і національні компетентні органи вживають необхідних і ефективних заходів для підвищення і сприяння обізнаності щодо безпеки цивільних польотів та розповсюджують інформацію, пов’язану з безпекою, важливу для запобігання нещасним випадкам та інцидентам.

13. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти щодо завдань Агентства, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням відповідно до цього Регламенту, про встановлення детальних правил щодо:

(a) умов для проведення сертифікації та для проведення розслідувань, інспектувань, аудитів та інших заходів моніторингу, необхідних для забезпечення ефективного нагляду Агентства за фізичними і юридичними особами, продуктами, частинами, обладнанням, системами ОрПР/АНО і компонентами ОрПР/АНО, тренажерами відтворення умов польоту та аеродромами, які підпадають під дію цього Регламенту;

(b) умов для проведення Агентством інспектувань на пероні та для ґраундінгу повітряного судна, якщо повітряне судно, його експлуатант або його екіпаж не відповідають вимогам цього Регламенту або делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі;

(c) умов, згідно з якими діяльність, яка регулюється положеннями глави III, може бути заборонена чи обмежена, або згідно з якими щодо неї можуть бути встановлені певні умови в інтересах безпеки;

(d) умов для видання і розповсюдження Агентством обов’язкової інформації та рекомендацій відповідно до статті 76(6) для забезпечення безпеки діяльності, яка регулюється главою III;

(e) умов для видання і розповсюдження Агентством обов’язкової інформації відповідно до статті 77 для забезпечення підтримання льотної придатності і екологічної сумісності продуктів, частин, невстановленого обладнання і обладнання для дистанційного керування повітряним судном та умов для затвердження альтернативних методів відповідності такій обов’язковій інформації;

(f) умов та процедур для акредитації Агентством кваліфікованого суб’єкта для цілей статті 69.

14. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання вимог параграфів (2)-(9) цієї статті щодо завдань національних компетентних органів, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) правил та процедур проведення сертифікації та проведення розслідувань, інспектувань, аудитів та інших заходів моніторингу, необхідних для забезпечення ефективного нагляду національного компетентного органу за фізичними і юридичними особами, продуктами, частинами, обладнанням, системами ОрПР/АНО і компонентами ОрПР/АНО, тренажерами відтворення умов польоту та аеродромами, які підпадають під дію цього Регламенту;

(b) правил та процедур проведення національним компетентним органом інспектувань на пероні та ґраундінгу повітряного судна, якщо повітряне судно, його експлуатант або його екіпаж не відповідають вимогам цього Регламенту або делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі;

(c) правил та процедур, згідно з якими діяльність, яка регулюється положеннями глави III, може бути заборонена чи обмежена, або згідно з якими щодо неї можуть бути встановлені певні умови в інтересах безпеки;

(d) стосовно параграфа 4 - правил та процедур розподілу обов’язків між національними компетентними органами для забезпечення виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням;

(e) правил та процедур акредитації національним компетентним органом кваліфікованого суб’єкта для цілей статті 69.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

15. Для забезпечення однакової імплементації та дотримання вимог параграфів (2)-(9) цієї статті щодо завдань Агентства і національних компетентних органів, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту, Комісія ухвалює на підставі принципів, визначених у статті 4, та для досягнення цілей, визначених у статті 1, імплементаційні акти про встановлення детальних положень щодо:

(a) правил та процедур збору, обміну і поширення релевантної інформації між Комісією, Агентством і національними компетентними органами для ефективного виконання їхніх завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, у тому числі інформації щодо можливих або виявлених порушень;

(b) правил та процедур щодо кваліфікації персоналу Агентства і національних компетентних органів, залученого до завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, та організацій, залучених до їх підготовки;

(c) правил та процедур щодо систем адміністрації і управління Агентства і національних компетентних органів, пов’язаних із виконанням завдань сертифікації, нагляду і правозастосування;

(d) стосовно параграфа 4 цієї статті - правил та процедур розподілу обов’язків між авіамедичними екзаменаторами і авіамедичними центрами для видачі медичних свідоцтв пілота і медичних свідоцтв диспетчера управління повітряним рухом, а також умов, за яких такі обов’язки покладаються на лікарів загальної практики, для цілей забезпечення ефективного виконання завдань, пов’язаних із медичною сертифікацією пілотів і диспетчерів управління повітряним рухом;

(e) стосовно параграфа 4 цієї статті - правил та процедур розподілу обов’язків між організаціями з підготовки кабінного екіпажу і експлуатантами повітряних суден для видачі атестацій кабінного екіпажу з метою забезпечення ефективного виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією кабінного екіпажу.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

Стаття 63
Об’єднання європейських інспекторів з авіаційного нагляду

1. Агентство у співпраці з національними компетентними органами створює механізм добровільного об’єднання та обміну інспекторами й іншим персоналом з експертними знаннями, релевантними для виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією і наглядом, згідно з цим Регламентом.

З цією метою Агентство у співпраці з національними компетентними органами визначає необхідні профілі кваліфікації і досвіду, на підставі яких такі органи та Агентство призначають, за умови наявності, кандидатів на участь у механізмі об’єднання і обміну як європейські інспектори з авіаційного нагляду.

2. Агентство і кожен з національних компетентних органів можуть звернутися із запитом про надання допомоги щодо виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією і наглядом, до об’єднання європейських інспекторів з авіаційного нагляду. Агентство координує відповіді на такі запити та розробляє, після консультацій з національними компетентними органами, відповідні процедури для таких цілей.

3. Європейські інспектори з авіаційного нагляду здійснюють свою діяльність, пов’язану з наглядом і сертифікацією, під контролем, керівництвом і відповідальністю Агентства або національного компетентного органу, який звернувся із запитом про надання допомоги.

4. Витрати на надану європейськими інспекторами з авіаційного нагляду допомогу покриває орган, який звернувся із запитом про надання допомоги.

Такий орган може ухвалити рішення про фінансування такої допомоги за рахунок зборів, виставлених і зібраних на підставі правил, встановлених відповідно до пункту (c) параграфа 6, з юридичної чи фізичної особи, яка була предметом діяльності, пов’язаної із сертифікацією й наглядом, здійснюваної такими європейськими інспекторами з авіаційного нагляду.

У такому разі відповідний орган передає зібрану суму органу, який надав допомогу.

5. Будь-які заяви, облікові записи і звіти європейських інспекторів з авіаційного нагляду, які здійснюють свою діяльність відповідно до цієї статті, розглядаються як еквівалентні заяви, облікові записи і звіти національних інспекторів та становлять допустимі докази в адміністративних або судових провадженнях.

6. Що стосується механізму об’єднання й обміну, згаданого у параграфі 1 цієї статті, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо:

(a) правил та процедур, згідно з якими Агентство і національні компетентні органи звертаються із запитом про допомогу, отримують чи надають допомогу з використанням такого механізму;

(b) правил та процедур щодо дозволів і детальних правил, що застосовуються до європейських інспекторів з авіаційного нагляду, коли вони надають таку допомогу;

(c) правил та процедур встановлення і зібрання зборів, згаданих у параграфі 4 цієї статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

Стаття 64
Перерозподіл відповідальності за запитом держав-членів

1. Держава-член може звернутися до Агентства із запитом про виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, зазначених у статті 62(2), щодо будь-яких фізичних чи юридичних осіб, повітряних суден, аеродромного обладнання забезпечення безпеки, систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, тренажерів відтворення умов польоту і аеродромів, за виконання яких така держава-член несе відповідальність згідно з цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі.

Після того, як Агентство прийме такий запит, воно стає компетентним органом, відповідальним за виконання завдань, охоплених таким запитом, і держава-член, що подає запит, повинна бути звільнена від відповідальності за виконання таких завдань.

Щодо відповідальності Агентства за виконання таких завдань застосовуються глави IV і V.

2. Держава-член може звернутися до іншої держави-члена із запитом про виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, зазначених у статті 62(2), щодо будь-яких фізичних чи юридичних осіб, повітряних суден, аеродромного обладнання забезпечення безпеки, систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, тренажерів відтворення умов польоту і аеродромів, за виконання яких така держава-член несе відповідальність згідно з цим Регламентом та згідно з делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі.

Після того, як держава-член прийме такий запит, вона несе відповідальність за виконання завдань, охоплених таким запитом, і держава-член, що подає запит, повинна бути звільнена від відповідальності за виконання таких завдань.

Щодо відповідальності за виконання таких завдань, перерозподіленої відповідно до цього параграфа, застосовуються глави II і IV та статті 131 і 132, а також застосовні положення національного права держави-члена, що приймає запит.

3. Що стосується правозастосування, держава-член, що приймає запит, або Агентство несуть відповідальність тільки за справи, пов’язані з процедурами, результатом яких є ухвалення рішень національним компетентним органом такої держави-члена або Агентства, та які стосуються завдань, пов’язаних із сертифікацією і наглядом, перерозподілених їм згідно з цією статтею, а також застосування таких рішень. Щодо інших справ, пов’язаних із правозастосуванням, зазначене не впливає на розподіл обов’язків, передбачений у цьому Регламенті та в делегованих і імплементаційних актах, ухвалених на його підставі.

4. Агентство або держава-член, якщо застосовно, приймають запит, згаданий у параграфах 1 і 2, тільки якщо Агентство або національний компетентний орган відповідної держави-члена вважають, що вони мають необхідні ресурси і можуть нести відповідальність за ефективне виконання відповідних завдань.

5. Якщо держава-член бажає застосувати параграф 1 чи 2, вона повинна укласти з Агентством або з іншою державою-членом, якщо застосовно, детальні угоди щодо перерозподілу відповідальності за виконання відповідних завдань. Необхідно проконсультуватися щодо таких детальних угод з фізичними і юридичними особами, яких стосується перерозподіл, та, у разі перерозподілу, зазначеного в параграфі 2, з Агентством, до того, як вони будуть укладені. Такі детальні угоди повинні щонайменше чітко визначати перерозподілені завдання та включати інформацію щодо юридичних, практичних і адміністративних заходів, необхідних для забезпечення впорядкованої передачі та ефективного і безперервного продовження виконання таких завдань відповідно до цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, а також для безперебійного продовження діяльності, здійснюваної відповідними фізичними і юридичними особами. Детальні угоди повинні також включати положення щодо передачі релевантних технічних облікових записів і документації.

Агентство і відповідна держава-член або держави-члени, якщо застосовно, забезпечують, щоб перерозподіл відповідальності за виконання завдань був здійснений відповідно до таких детальних угод.

6. Агентство забезпечує доступність переліку держав-членів, які застосовували параграфи 1 і 2 цієї статті, за допомогою репозиторію, створеного відповідно до статті 74. Такий перелік повинен містити чітке визначення перерозподілених завдань та компетентного органу, відповідального за виконання завдань після їх перерозподілу.

Агентство повинне враховувати перерозподіл відповідальності за виконання завдань при проведенні інспектувань та інших заходів моніторингу згідно зі статтею 85.

7. Перерозподіл відповідальності згідно з цією статтею не обмежує прав та обов’язків держав-членів, передбачених Чиказькою конвенцією.

Якщо держава-член перерозподіляє згідно з цією статтею відповідальність за виконання завдань, покладених на неї Чиказькою конвенцією, вона повинна повідомити IKAO про те, що Агентство або інша держава-член виконує від її імені функції і обов’язки, приписані їй Чиказькою конвенцією.

8. Держава-член, яка перерозподілила відповідальність за виконання завдань Агентству або іншій державі-члену згідно з параграфом 1 чи 2, може у будь-який час ухвалити рішення про відкликання такого перерозподілу. У такому разі параграфи 4, 5, 6 і другий підпараграф параграфа 7 застосовуються mutatis mutandis.

Стаття 65
Перерозподіл відповідальності за запитом організацій, які діють у більше ніж одній державі-члені

1. Організація може звернутися до Агентства із запитом про те, щоб Агентство, як відступ від статті 62(4), діяло як компетентний орган, відповідальний за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, щодо такої організації, якщо така організація має сертифікат або має право подати заявку на отримання сертифіката згідно з главою III до національного компетентного органу однієї держави-члена, проте вона володіє або має намір володіти істотною часткою об’єктів чи персоналу, охоплених таким сертифікатом, розташованих у одній чи більше інших держав-членів.

Такий запит також може бути поданий двома чи більше організаціями, які є частиною однієї групи підприємств, основне місце діяльності кожної з яких розташоване в іншій державі-члені, та кожна з яких має сертифікат або має право подати заявку на отримання сертифіката згідно з главою III щодо такого самого виду авіаційної діяльності.

2. Відповідні організації надсилають запит, зазначений у параграфі 1, Агентству і національним компетентним органам держав-членів, у яких розташовані їхні основні місця діяльності.

Після отримання такого запиту Агентство і відповідні національні компетентні органи повинні без невиправданої затримки провести консультації та, якщо це необхідно, дізнатися позицію організацій, які подали запит. Під час таких консультацій Агентство і національні компетентні органи повинні приділяти особливу увагу залученню інспекторів та іншого персоналу, доступного відповідним національним компетентним органам у разі укладення угоди щодо перерозподілу.

Якщо після таких консультацій Агентство або відповідний національний компетентний орган вважають, що задоволення запиту матиме негативні наслідки для їхньої здатності ефективно виконувати завдання, пов’язані з сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту або відповідно до делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, або матиме інші негативні наслідки для ефективного функціонування органу, вони повідомляють протягом максимум 180 днів з дати отримання такого запиту відповідні організації про те, що вони вважають, що запит може мати такі негативні наслідки, та надають свої обґрунтування. Такий інформаційний лист надсилають також іншій стороні. У такому разі запит вважається відхиленим.

3. Якщо запит не був відхилений згідно з параграфом 2, Агентство і відповідні національні компетентні органи укладають детальні угоди щодо перерозподілу відповідальності за виконання відповідних завдань. Необхідно проконсультуватися щодо таких детальних угод з організаціями, які звернулися до Агентства із запитом про те, щоб Агентство діяло як їхній компетентний орган, до того, як вони будуть укладені. Такі детальні угоди повинні щонайменше чітко визначати перерозподілені завдання та включати інформацію щодо юридичних, практичних і адміністративних заходів, необхідних для забезпечення впорядкованої передачі та ефективного і безперервного продовження виконання таких завдань відповідно до цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, а також для безперебійного продовження діяльності, здійснюваної відповідними організаціями. Детальні угоди повинні також включати положення щодо передачі релевантних технічних облікових записів і документації.

Агентство і відповідна держава-член або держави-члени, якщо застосовно, забезпечують, щоб перерозподіл відповідальності за виконання завдань був здійснений відповідно до таких детальних угод. У процесі імплементації таких угод Агентство залучає, наскільки це можливо, інспекторів та інший доступний персонал держав-членів.

4. Після укладання детальних угод відповідно до параграфа 3 Агентство стає компетентним органом, відповідальним за виконання завдань, охоплених таким запитом, та відповідна держава-член або держави-члени повинні бути звільнені від відповідальності за виконання таких завдань. Щодо відповідальності Агентства за виконання перерозподілених завдань застосовуються глави IV і V.

5. Стаття 64(3), (6) і (7) застосовується mutatis mutandis щодо будь-якого перерозподілу відповідальності за виконання завдань відповідно до цієї статті.

6. Організації, щодо яких Агентство діє як компетентний орган відповідно до цієї статті, можуть звернутися до держав-членів, у яких розташовані основні місця діяльності таких організацій, із запитом про відновлення їхньої відповідальності за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, щодо таких організацій. У такому разі статті 64(4)-(7) застосовуються mutatis mutandis.

Стаття 66
Механізм сприяння нагляду

1. Якщо виконуються всі наведені нижче умови:

(a) результати інспектувань та інших заходів моніторингу, здійснюваних Агентством згідно зі статтею 85, вказують на значну тривалу нездатність держави-члена ефективно виконувати певні або всі покладені на неї завдання, пов’язані з сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту;

(b) Комісія звернулася до держави-члена із запитом щодо усунення недоліків, виявлених згідно з пунктом (a);

(c) держава-член не усунула недоліки задовільним чином, та ситуація, що склалася, загрожує безпеці цивільних польотів,

за запитом Комісії відповідні держави-члени і Агентство спільно запроваджують тимчасову програму технічної допомоги з метою усунення виявлених недоліків та допомоги відповідній державі-члену у відновленні її здатності виконувати завдання, пов’язані з сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, охоплені цим Регламентом, до закінчення фази підтримки. Така програма технічної допомоги повинна включати, зокрема, графік програми, планування і виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, у випадках, якщо недоліки були виявлені, підготовку і кваліфікації відповідних інспекторів і персоналу та організацію роботи національного компетентного органу відповідної держави-члена, якщо він має безпосередній вплив на виявлені недоліки.

2. Відповідна держава-член несе відповідальність за імплементацію програми технічної допомоги для усунення виявлених недоліків. З цією метою відповідна держава-член співпрацює з Агентством у процесі імплементації такої програми технічної допомоги, у тому числі шляхом видання необхідних інструкцій національному компетентному органу та надання всіх необхідних матеріальних об’єктів для успішного виконання програми допомоги.

У процесі імплементації програми технічної допомоги відповідна держава-член продовжує нести відповідальність за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до статті 62(2). Агентство несе витрати у процесі надання допомоги відповідній державі-члену.

У процесі імплементації програми технічної допомоги відповідна держава-член, якщо це доцільно з огляду на характер недоліків, залучає об’єднання європейських інспекторів з авіаційного нагляду, створене відповідно до статті 63, кваліфікованих суб’єктів відповідно до статті 69, та використовує можливості підготовки, передбачені статтею 92.

3. Агентство повідомляє Комісію та інші держави-члени про прогрес, досягнутий у імплементації програми технічної допомоги.

4. Відповідна держава-член докладає всіх можливих зусиль для відновлення своєї здатності виконувати завдання, пов’язані з сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту. Якщо відповідна держава-член визнає, що програма технічної підтримки не може бути імплементована, як було заплановано, вона повідомляє про це Комісію та може перерозподілити свої обов’язки щодо виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, Агентству чи іншій державі-члену згідно зі статтею 64 або вжити інших заходів для усунення недоліків. Обсяг перерозподілу обмежується строго необхідним для усунення виявлених недоліків. Агентство вносить до репозиторію, створеного відповідно до статті 74, інформацію щодо перерозподілених завдань та оприлюднює таку інформацію.

5. Застосування цієї статті не обмежує застосування інших заходів, у тому числі статті 67 цього Регламенту і Регламенту (ЄС) № 2111/2005.

Стаття 67
Дійсність та визнання сертифікатів і декларацій

1. Сертифікати, видані Агентством або національними компетентними органами, та декларації, подані фізичними і юридичними особами згідно з цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі, підпадають виключно під дію правил, умов і процедур, встановлених цим Регламентом, і національних адміністративних вимог та є дійсними і визнаними у всіх державах-членах без додаткових вимог чи оцінювання.

2. Якщо Комісія вважає, що юридична чи фізична особа, якій був виданий сертифікат або яка подала декларацію, більше не відповідає застосовним вимогам цього Регламенту або делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, Комісія на підставі рекомендації Агентства вимагає, щоб держава-член, відповідальна за нагляд за такою особою, вжила належних коригувальних дій і запобіжних заходів, у тому числі обмеження чи призупинення сертифіката. Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять таке рішення. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 127(2). У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності, пов’язаної з безпекою польотів, Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 127(4).

Починаючи з дати набуття чинності таким імплементаційним актом відповідні сертифікат чи декларація, як відступ від параграфа 1, більше не є дійсними і визнаними у всіх державах-членах.

3. Якщо Комісія вважає, що держава-член, згадана у параграфі 2, вжила належних коригувальних дій і запобіжних заходів, вона ухвалює на підставі рекомендації Агентства рішення про те, що відповідний сертифікат чи декларація знову є дійсними і визнаними у всіх державах-членах згідно з параграфом 1.

Комісія ухвалює імплементаційні акти, що містять таке рішення. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 127(2). У разі існування належним чином підтвердженої нагальної необхідності, пов’язаної з безпекою польотів, Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти відповідно до процедури, зазначеної в статті 127(4).

4. Застосування цієї статті не обмежує застосування Регламенту (ЄС) № 2111/2005.

Стаття 68
Прийняття сертифікації третьої країни

1. Агентство і національні компетентні органи можуть видавати сертифікати, передбачені цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі, на підставі сертифікатів, виданих згідно із законами третьої країни, або приймати сертифікати й іншу релевантну документацію, що засвідчує відповідність правилам цивільної авіації, видані згідно із законами третьої країни, якщо така можливість передбачена:

(a) міжнародними угодами щодо визнання сертифікатів, укладеними між Союзом і третьою країною;

(b) делегованими актами, ухваленими на підставі параграфа 3; або

(c) за відсутності міжнародної угоди або відповідного делегованого акту, як зазначено у пунктах (a) і (b) цього параграфа відповідно, та без обмеження дії статті 140(6) цього Регламенту, угоди щодо визнання сертифікатів, укладеної між державою-членом і третьою країною до набуття чинності Регламентом (ЄС) № 1592/2002, про що Комісія та інші держави-члени були повідомлені згідно з пунктом (a) статті 9(2) Регламенту (ЄС) № 1592/2002 або пункту (a) статті 12(2) Регламенту (ЄС) № 216/2008.

2. Щоб досягти впевненості у регуляторних системах третіх країн та зберегти її, Агентство уповноважене проводити необхідні технічні оцінювання та аналіз законів третіх країн і іноземних авіаційних органів. Для цілей проведення таких оцінювань та аналізу Агентство може укладати робочі угоди згідно зі статтею 90(2).

3. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти про встановлення детальних правил щодо прийняття сертифікатів та іншої документації, що засвідчує відповідність правилам цивільної авіації, видані згідно із законами третьої країни, що забезпечують рівень безпеки, еквівалентний рівню, передбаченому в цьому Регламенті, у тому числі щодо умов і процедур досягнення і збереження необхідної впевненості у регуляторних системах третіх країн.

Стаття 69
Кваліфіковані суб’єкти

1. Агентство та національні компетентні органи можуть розподіляти свої завдання, пов’язані з сертифікацією і наглядом, згідно з цим Регламентом кваліфікованим суб’єктам, які були акредитовані згідно з делегованими актами, зазначеними в пункті (f) статті 62(13), або імплементаційними актами, зазначеними в пункті (e) першого підпараграфа статті 62(14), як такі, що відповідають критеріям, визначеним у додатку VI.

Без обмеження параграфа 4 Агентство та національні компетентні органи, які залучають кваліфікованих суб’єктів, встановлюють систему такої акредитації та оцінювання відповідності кваліфікованих суб’єктів таким критеріям як на момент акредитації, так і постійно після цього.

Кваліфіковані суб’єкти акредитуються окремо Агентством чи національним компетентним органом або спільно двома чи більше національними компетентними органами або Агентством і одним чи більше національних компетентних органів.

2. Агентство або національний компетентний орган чи органи, якщо застосовно, вносять зміни, обмежують, призупиняють або відкликають акредитацію кваліфікованого суб’єкта, яку вони надали, якщо такий суб’єкт більше не відповідає критеріям, визначеним у додатку VI.

3. Агентство або компетентний національний орган чи органи, які акредитували кваліфікованого суб’єкта, можуть надати йому привілей видавати, поновлювати, вносити зміни, обмежувати, призупиняти чи відкликати сертифікати або приймати декларації від імені Агентства або національного компетентного органу. Такий привілей необхідно включити до сфери застосування акредитації.

4. Агентство і національні компетентні органи визнають без додаткових технічних вимог чи оцінювання акредитації кваліфікованих суб’єктів, надані Агентством та іншими національними компетентними органами згідно з параграфом 1.

Проте Агентство і національні компетентні органи не зобов’язані використовувати в повному обсязі акредитацію, надану іншим національним компетентним органом чи Агентством, або привілеї, надані такому кваліфікованому суб’єкту іншим національним компетентним органом чи Агентством згідно з параграфом 3.

5. Агентство і національні компетентні органи обмінюються інформацією щодо наданих, обмежених, призупинених і відкликаних акредитацій, у тому числі інформацією щодо сфери застосування наданих акредитацій і привілеїв. Агентство забезпечує доступ до такої інформації за допомогою репозиторію, згаданого у статті 74.

Стаття 70
Запобіжні положення

1. Цей Регламент та делеговані і імплементаційні акти, ухвалені на його підставі, не повинні перешкоджати негайному реагуванню держави-члена на проблему, пов’язану з безпекою цивільних польотів, якщо виконуються всі наведені нижче умови:

(a) проблема пов’язана з серйозним ризиком для безпеки польотів, та негайне реагування такої держави-члена необхідне для її вирішення;

(b) держава-член не має можливості належним чином вирішити проблему відповідно до цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі;

(c) вжиті заходи є пропорційними тяжкості проблеми.

У такому разі відповідна держава-член негайно інформує за допомогою репозиторію, створеного згідно зі статтею 74, Комісію, Агентство та інші держави-члени про вжиті заходи, їхню тривалість та причини їх вжиття.

2. Після того, як Агентство отримує повідомлення, зазначене у параграфі 1 цієї статті, воно повинне без невиправданої затримки оцінити, чи виконувалися умови, визначені в параграфі 1 цієї статті. Агентство вносить результати такого оцінювання до репозиторію, створеного відповідно до статті 74.

Якщо Агентство вважає, що такі умови не виконувалися, воно повинне без невиправданої затримки оцінити, чи може воно вирішити проблему, виявлену державою-членом, шляхом ухвалення рішень, зазначених у першому підпараграфі статті 76(4), уникаючи необхідності вжиття заходів, вжитих державою-членом. Якщо Агентство вважає, що воно може вирішити проблему таким чином, воно ухвалює необхідні для такої цілі рішення та інформує держави-члени про це за допомогою репозиторію, створеного відповідно до статті 74. Якщо Агентство вважає, що проблему не можна вирішити таким чином, воно рекомендує Комісії внести зміни до будь-яких делегованих актів чи імплементаційних актів, ухвалених на підставі цього Регламенту, які воно вважає необхідними з огляду на застосування параграфа 1 цієї статті.

Якщо Агентство вважає, що такі умови не виконувалися, воно без невиправданої затримки надає рекомендацію Комісії щодо результатів такого оцінювання. Агентство вносить таку рекомендацію до репозиторію, створеного відповідно до статті 74.

3. Комісія, враховуючи рекомендацію Агентства, згадану в третьому підпараграфі параграфа 2, оцінює, чи виконувалися умови, визначені у параграфі 1.

4. Якщо Комісія вважає, що такі умови не виконувалися, або якщо її рішення відрізняється від результатів оцінювання Агентства, Комісія без невиправданої затримки ухвалює імплементаційні акти, що містять її рішення і відповідні виявлені факти. Такі імплементаційні акти публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу, а Агентство вносить їх до репозиторію, створеного відповідно до статті 74.

Після повідомлення про імплементаційний акт, який підтверджує, що такі умови не виконувалися, відповідна держава-член повинна негайно відкликати захід, вжитий відповідно до параграфа 1.

Стаття 71
Положення щодо гнучкості

1. Держави-члени можуть надавати будь-якій фізичній чи юридичній особі, яка підлягає вимогам цього Регламенту, звільнення від суттєвих вимог, що застосовуються до такої особи згідно з главою III, окрім суттєвих вимог, встановлених у зазначеній главі, або згідно з делегованими чи імплементаційними актами, ухваленими на підставі зазначеної глави, у разі термінових непередбачуваних обставин, що впливають на таких осіб, або нагальних експлуатаційних потреб таких осіб, якщо виконуються всі наведені нижче умови:

(a) належним чином подолати такі обставини або задовольнити такі потреби відповідно до застосовних вимог неможливо;

(b) безпека, охорона довкілля і дотримання застосовних суттєвих вимог забезпечуються, якщо необхідно, за допомогою застосування заходів із пом’якшення наслідків;

(c) держава-член забезпечила пом’якшення будь-яких можливих викривлень ринкових умов унаслідок надання такого звільнення, наскільки це можливо; та

(d) сфера застосування і строк дії звільнення обмежені тією мірою, у якій є нагальна необхідність, і таке звільнення застосовується у недискримінаційний спосіб.

У такому разі відповідна держава-член негайно інформує за допомогою репозиторію, створеного згідно зі статтею 74, Комісію, Агентство та інші держави-члени про надане звільнення, його строк дії, причину його надання та, якщо застосовно, необхідні заходи із пом’якшення наслідків, які вона застосувала.

2. Якщо звільнення, згадане у параграфі 1 цієї статті, було надане на строк, який перевищує вісім послідовних місяців, або якщо держава-член повторно надала таке саме звільнення, і його загальний строк дії перевищує вісім місяців, Агентство оцінює, чи виконуються умови, визначені в параграфі 1 цієї статті, та видає протягом трьох місяців з дати отримання останнього повідомлення, згаданого в параграфі 1 цієї статті, рекомендацію Комісії щодо результатів оцінювання. Агентство вносить таку рекомендацію до репозиторію, створеного відповідно до статті 74.

У такому разі Комісія, беручи до уваги рекомендацію, повинна оцінити, чи виконувалися такі умови. Якщо Комісія вважає, що такі умови не виконувалися, або якщо її рішення відрізняється від результатів оцінювання Агентства, Комісія ухвалює протягом 3 місяців з дати отримання такої рекомендації імплементаційний акт, що містить її рішення. Такі імплементаційні акти публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу, а Агентство вносить їх до репозиторію, створеного відповідно до статті 74.

Після повідомлення про імплементаційний акт, який підтверджує, що такі умови не виконувалися, відповідна держава-член повинна негайно відкликати звільнення, надане відповідно до параграфа 1 цієї статті.

3. Якщо держава-член вважає, що дотримання застосовних суттєвих вимог, визначених у додатках, можна довести іншими методами, окрім методів, встановлених делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на підставі цього Регламенту, та що такі методи мають істотні переваги, пов’язані з безпекою цивільних польотів чи ефективністю, для осіб, що підпадають під дію цього Регламенту, або для відповідних органів, вона може звернутися до Комісії або Агентства із запитом про внесення змін до відповідного делегованого чи імплементаційного акту, щоб передбачити використання таких інших методів, за допомогою репозиторію, створеного відповідно до статті 74.

У такому разі Агентство без невиправданої затримки видає Комісії рекомендацію щодо того, чи відповідає запит держави-члена умовам, визначеним у першому підпараграфі. Якщо це необхідно внаслідок застосування цього параграфа, Комісія, без затримки та з огляду на таку рекомендацію, розглядає питання щодо внесення змін до відповідного делегованого чи імплементаційного акту.

Стаття 72
Збір, обмін і аналіз інформації

1. Комісія, Агентство та національні компетентні органи обмінюються інформацією, доступною їм у контексті застосування цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, яка є релевантною для інших сторін для виконання їхніх завдань відповідно до цього Регламенту. Компетентні органи держав-членів, яким доручене розслідування нещасних випадків та інцидентів у цивільній авіації або аналіз подій, також мають право доступу до такої інформації для виконання своїх завдань. Така інформація також може бути поширена серед зацікавлених сторін згідно з імплементаційними актами, зазначеними у параграфі 5.

2. Без обмеження Регламентів (ЄС) № 996/2010 і (ЄС) № 376/2014, Агентство координує на рівні Союзу збір, обмін і аналіз інформації щодо питань, які підпадають під сферу застосування цього Регламенту, у тому числі експлуатаційних польотних даних. З цією метою Агентство може укладати угоди щодо збору, обміну і аналізу інформації з фізичними і юридичними особами, які підпадають під сферу застосування цього Регламенту, або з об’єднаннями таких осіб. У процесі збору, обміну і аналізу інформації та при укладенні і імплементації таких угод Агентство обмежує, наскільки це можливо, адміністративний тягар на відповідних осіб та забезпечує належний захист інформації, у тому числі будь-яких персональних даних, які містяться в ній, відповідно до параграфа 6 цієї статті та статей 73(1), 123 і 132 цього Регламенту.

3. За запитом Агентство допомагає Комісії в управлінні Європейським центральним репозиторієм, згаданим у статті 8 Регламенту (ЄС) № 376/2014.

4. За запитом Комісії Агентство проводить аналіз нагальних або важливих питань, які підпадають під сферу застосування цього Регламенту. У відповідних випадках національні компетентні органи співпрацюють з Агентством для проведення такого аналізу.

5. Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо обміну інформацією, згаданою в параграфі 1 цієї статті, між Комісією, Агентством і національними компетентними органами та розповсюдження такої інформації серед зацікавлених сторін. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

Детальні правила, згадані в першому підпараграфі цього параграфа, повинні враховувати потребу у:

(a) наданні фізичним і юридичним особам, які підпадають під сферу застосування цього Регламенту, інформації, яка необхідна їм для забезпечення дотримання і сприяння досягненню цілей, визначених у статті 1;

(b) обмеженні розповсюдження і використання інформації строго необхідним для досягнення цілей, визначених у статті 1;

(c) запобіганні доступу до інформації або використанню інформації для накладання провини чи відповідальності, без обмеження застосовного національного кримінального права.

6. Комісія, Агентство та національні компетентні органи, а також фізичні і юридичні особи та об’єднання таких осіб, згадані у параграфі 2 цієї статті, вживають, згідно з правом Союзу і національним правом, необхідних заходів, щоб гарантувати належну конфіденційність інформації, отриманої ними відповідно до цієї статті. Цей параграф не обмежує застосування будь-яких суворіших вимог конфіденційності, передбачених Регламентами (ЄС) № 996/2010, (ЄС) № 376/2014 та іншим законодавством Союзу.

7. З метою інформування широкої громадськості про загальний рівень безпеки цивільних польотів у Союзі Агентство публікує звіт щодо безпеки щорічно та за особливих обставин. Такий звіт повинен включати аналіз загальної ситуації з безпекою, бути написаним простою і зрозумілою мовою та вказувати на те, чи зросли ризики для безпеки.

Стаття 73
Захист джерел інформації

1. Якщо інформація, згадана у статті 72(1) і (2), була надана національному компетентному органу, джерело такої інформації повинно бути захищене відповідно до застосовного права Союзу і національного права щодо захисту джерел інформації, пов’язаної з безпекою цивільних польотів. Якщо така інформація надана Комісії або Агентству фізичною особою, джерело такої інформації не розкривають, та персональні дані такого джерела не записують разом із наданою інформацією.

2. Без обмеження застосовного національного кримінального права, держави-члени повинні утримуватися від подання судових позовів щодо неумисних порушень закону чи порушень закону через необережність, про які їм стало відомо тільки завдяки тому, що інформація про такі порушення була надана відповідно до цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі.

Перший підпараграф не застосовується в разі умисних порушень, у випадках, в яких мало місце явне, грубе і серйозне ігнорування очевидного ризику та суттєве невиконання професійного обов’язку вжити заходів, яких очевидно вимагають обставини, що призвело до завдання передбачуваної шкоди особі чи майну, або які ставлять під серйозну загрозу рівень безпеки цивільних польотів.

3. Держави-члени можуть зберігати заходи або вживати заходів для посилення захисту джерел інформації, зазначених у параграфі 1.

4. Права найманих працівників і персоналу, який працює за контрактом, які надають інформацію на виконання цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, не повинні обмежуватися їхнім працедавцем чи організацією, якій вони надають послуги, на підставі наданої інформації.

Перший підпараграф не застосовується в разі умисних порушень, у випадках, в яких мало місце явне, грубе і серйозне ігнорування очевидного ризику та суттєве невиконання професійного обов’язку вжити заходів, яких очевидно вимагають обставини, що призвело до завдання передбачуваної шкоди особі чи майну, або які ставлять під серйозну загрозу безпеку польотів.

5. Ця стаття не перешкоджає Комісії, Агентству і державам-членам вживати будь-яких необхідних заходів для підтримання чи покращення безпеки цивільних польотів.

6. Ця стаття не обмежує правил щодо захисту джерел інформації, визначених у Регламентах (ЄС) № 996/2010 і (ЄС) № 376/2014.

Стаття 74
Репозиторій інформації

1. Агентство у співпраці з Комісією і національними компетентними органами створює репозиторій інформації, необхідної для забезпечення ефективної співпраці між Агентством і національними компетентними органами, яка стосується виконання їхніх завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту та здійснює управління таким репозиторієм.

Такий репозиторій повинен містити інформацію щодо:

(a) сертифікатів і декларацій, виданих та отриманих Агентством і національними компетентними органами відповідно до глави III, статей 64 і 65 та статей 77-82;

(b) сертифікатів і декларацій, виданих та отриманих кваліфікованими суб’єктами від імені Агентства і національних компетентних органів відповідно до статті 69(3);

(c) акредитацій, наданих Агентством і національними компетентними органами кваліфікованим суб’єктам відповідно до статті 69, у тому числі інформацію щодо сфери застосування акредитації і наданих привілеїв;

(d) заходів, вжитих державами-членами відповідно до статті 2(6) і (7), а також відповідних рішень Комісії;

(e) рішень держав-членів, ухвалених згідно зі статтею 2(8);

(f) рішень держав-членів, ухвалених згідно зі статтею 41(5);

(g) перерозподілу державами-членами відповідальності за виконання завдань Агентству або іншій державі-члену відповідно до статей 64 і 65, у тому числі деталей щодо перерозподілених завдань;

(h) рішень Комісії, ухвалених згідно зі статтею 67;

(i) повідомлень національних компетентних органів щодо індивідуальних схем специфікацій польотного часу, поданих до Агентства на підставі делегованих актів, ухвалених згідно з пунктом (b) статті 32(1), та відповідних висновків Агентства, виданих згідно зі статтею 76(7);

(j) повідомлень держав-членів щодо заходів, вжитих з метою негайного реагування на проблему, пов’язану з безпекою цивільних польотів, і щодо надання звільнень та відповідні рекомендації Агентства і рішення Комісії, згідно зі статтями 70(1) і 71(1);

(k) запитів держав-членів щодо інших методів відповідності суттєвим вимогам та відповідні рекомендації Агентства згідно зі статтею 71(3);

(l) повідомлень Агентства та відповідних рішень Комісії згідно зі статтею 76(4);

(m) інформації, доступної національним компетентним органам, яка пов’язана з діяльністю повітряних суден, залучених до інших видів експлуатації, окрім експлуатації комерційного авіаційного транспорту;

(n) інформації, пов’язаної з імплементацією міжнародних стандартів та рекомендованої практики, згаданих у статті 90(4);

(o) рішень держав-членів і Комісії, про які було повідомлено згідно зі статтею 62(5), у тому числі інформацію щодо завдань, які виконуються спільно;

(p) звільнень, наданих державами-членами відповідно до статті 41(6), та відповідних рішень Комісії;

(q) заходів Агентства щодо польотів над зонами конфлікту, застосовуваних згідно зі статтею 88(3);

(r) іншої інформації, яка може бути необхідна для забезпечення ефективної співпраці між Агентством і національними компетентними органами, яка стосується виконання їхніх завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до цього Регламенту.

2. Національні компетентні органи, авіамедичні екзаменатори і авіамедичні центри також обмінюються за допомогою репозиторію інформацією щодо придатності пілотів за станом здоров’я. Будь-яка така інформація, що є персональними даними, у тому числі дані про стан здоров’я, обмежується тим, що є строго необхідним для забезпечення ефективної сертифікації і нагляду за пілотами відповідно до статті 21.

3. Будь-які персональні дані, у тому числі дані про стан здоров’я, внесені до репозиторію, повинні зберігатися не довше, ніж потрібно для цілей, для яких ці дані були зібрані або для яких їх надалі опрацьовують.

4. Держави-члени і Агентство забезпечують, щоб суб’єкти даних, чиї персональні дані опрацьовують в репозиторії, були повідомлені про це ex ante.

5. Держави-члени і Агентство можуть обмежувати обсяг прав суб’єкта даних на доступ, уточнення і видалення персональних даних, внесених до репозиторію, тією мірою, якою це строго необхідно для захисту безпеки цивільних польотів, відповідно до статті 23 Регламенту (ЄС) № 2016/679 і статті 20 Регламенту (ЄС) № 45/2001.

6. Без обмеження параграфа 7, Комісія, Агентство, національні компетентні органи та будь-які компетентні органи держав-членів, уповноважені розслідувати нещасні випадки та інциденти в цивільній авіації, для виконання своїх завдань повинні мати безпечний онлайновий доступ до всієї інформації, внесеної до репозиторію.

У відповідних випадках Комісія і Агентство можуть поширювати певну інформацію, внесену до репозиторію, окрім інформації, зазначеної у параграфі 2, серед зацікавлених сторін або оприлюднювати її.

Агентство у будь-якому разі повинне оприлюднювати інформацію щодо:

(a) будь-яких виданих сертифікатів та будь-яких отриманих декларацій відповідно до статті 2(4);

(b) будь-яких рішень Комісії або держави-члена, про які йому було повідомлено згідно зі статтею 2(6) і (7);

(c) будь-яких рішень держави-члена, про які йому було повідомлено згідно з другим підпараграфом статті 2(11).

7. Інформація, внесена до репозиторію, повинна бути захищена від несанкціонованого доступу за допомогою відповідних інструментів і протоколів. Доступ до інформації, зазначеної у параграфі 2, та розкриття такої інформації повинні обмежуватися особами, відповідальними за сертифікацію і нагляд за придатністю пілотів за станом здоров’я, для цілей виконання їхніх завдань відповідно до цього Регламенту. Обмежений доступ до такої інформації може бути наданий також іншим уповноваженим особам з метою забезпечення належного функціонування репозиторію, зокрема його технічного обслуговування. Особи, уповноважені мати доступ до інформації, яка містить персональні дані, повинні пройти попередню підготовку щодо застосовного законодавства про охорону персональних даних та пов’язаних гарантій.

8. Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення необхідних правил щодо функціонування і управління репозиторієм та детальних вимог щодо:

(a) технічних аспектів створення і технічного обслуговування репозиторію;

(b) класифікації інформації, яка передається Комісією, Агентством і національних компетентних органів для внесення до репозиторію, у тому числі щодо форми і способу передачі такої інформації;

(c) регулярних і стандартизованих оновлень інформації, внесеної до репозиторію;

(d) детальних правил поширення і оприлюднення певної інформації, внесеної до репозиторію згідно з параграфом 6 цієї статті;

(e) класифікації інформації щодо придатності пілотів за станом здоров’я, яка передається національними компетентними органами, авіамедичними екзаменаторами і авіамедичними центрами, для внесення до репозиторію, у тому числі щодо форми і способу передачі такої інформації;

(f) детальних правил захисту інформації, внесеної до репозиторію, від несанкціонованого доступу, обмеження доступу до інформації та захисту будь-яких персональних даних, внесених до репозиторію, відповідно до застосовного права Союзу щодо захисту персональних даних, зокрема від випадкового або неправомірного знищення, втрати, зміни або розкриття;

(g) максимального дозволеного строку зберігання персональних даних, внесених до репозиторію, у тому числі інформації щодо придатності пілотів за станом здоров’я, що є персональними даними;

(h) детальних умов, згідно з якими держави-члени і Агентство можуть обмежувати права суб’єкта даних на доступ, уточнення і видалення персональних даних, внесених до репозиторію, для цілей параграфа 5 цієї статті.

Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

ГЛАВА V
АГЕНТСТВО З БЕЗПЕКИ ПОЛЬОТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

СЕКЦІЯ I
Завдання

Стаття 75
Створення і функції Агентства

1. Цим документом створюється Агентство з безпеки польотів Європейського Союзу.

2. Для цілей забезпечення належного функціонування та розвитку цивільної авіації в Союзі відповідно до цілей, визначених у статті 1, Агентство:

(a) виконує будь-які завдання та формулює висновки щодо всіх питань, які регулюються цим Регламентом;

(b) надає допомогу Комісії у підготуванні заходів, яких повинно бути вжито відповідно до цього Регламенту. Якщо такі заходи включають технічні правила, Комісія не може змінювати їхній зміст без попереднього узгодження з Агентством;

(c) надає Комісії необхідну технічну, наукову і адміністративну підтримку у виконанні її завдань;

(d) вживає необхідних заходів у межах повноважень, наданих йому відповідно до цього Регламенту або іншого законодавства Союзу;

(e) проводить інспектування, інші заходи моніторингу і розслідування, необхідні для виконання його завдань відповідно до цього Регламенту або за запитом Комісії;

(f) у межах сфери своєї компетенції виконує від імені держав-членів функції і завдання, приписані їм застосовними міжнародними конвенціями, зокрема Чиказькою конвенцією;

(g) надає допомогу національним компетентним органам у виконанні їхніх завдань, зокрема надаючи форум для обміну інформацією і експертними знаннями;

(h) що стосується питань, які підпадають під дію цього Регламенту, за запитом Комісії сприяє встановленню, вимірюванню, повідомленню та аналізу показників ефективності, якщо правом Союзу встановлені схеми ефективності щодо цивільної авіації;

(i) сприяє авіаційним стандартам і правилам Союзу на міжнародному рівні шляхом налагодження належної співпраці з компетентними органами третіх країн та міжнародними організаціями;

(j) співпрацює з іншими установами, органами, офісами та агентствами Союзу у сферах, у яких їхня діяльність пов’язана з технічними аспектами цивільної авіації.

Стаття 76
Заходи Агентства

1. За запитом Агентство надає допомогу Комісії у підготовці пропозицій щодо внесення змін до цього Регламенту та у підготовці делегованих і імплементаційних актів, які повинні бути ухвалені на підставі цього Регламенту, згідно з принципами, встановленими у статті 4. Документи, які Агентство подає Комісії для таких цілей, повинні бути представлені у формі висновків.

2. Агентство видає рекомендації, адресовані Комісії, для застосування статей 70 і 71.

3. Агентство видає, відповідно до статті 115 та застосовних делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на підставі цього Регламенту, сертифікаційні специфікації та інші детальні специфікації, прийнятні методи відповідності і керівні матеріали для застосування цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі.

4. Агентство ухвалює відповідні рішення для застосування параграфа 6 цієї статті, статей 77- 83, 85 і 126, та якщо завдання були покладені на нього відповідно до статей 64 і 65.

Агентство може надавати звільнення будь-якій юридичній чи фізичній особі, якій воно видало сертифікат, у ситуаціях та згідно з умовами, визначеними у статті 71(1).

У такому разі Агентство негайно інформує за допомогою репозиторію, створеного згідно зі статтею 74, Комісію та держави-члени про надані звільнення, причини їх надання та, якщо застосовно, необхідні заходи із пом’якшення наслідків, які воно застосувало.

Якщо звільнення було надане на строк, який перевищує вісім послідовних місяців, або якщо Агентство повторно надало таке саме звільнення, і його загальний строк дії перевищує вісім місяців, Комісія оцінює, чи виконувалися умови, визначені у статті 71(1). Якщо Комісія вважає, що такі умови не виконувалися, вона ухвалює імплементаційні акти, що містять таке рішення. Такі імплементаційні акти публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу, а Агентство вносить їх до репозиторію, створеного відповідно до статті 74.

Після повідомлення про такий імплементаційний акт Агентство повинне негайно відкликати рішення.

5. Агентство видає звіти щодо інспектувань та інших заходів моніторингу, проведених згідно зі статтею 85.

6. Агентство без невиправданої затримки реагує на нагальні проблеми з безпекою, на які поширюється сфера застосування цього Регламенту:

(a) визначаючи коригувальні дії, яких повинні вжити фізичні і юридичні особи, щодо яких Агентство діє як компетентний орган, та розповсюджуючи пов’язану інформацію серед таких осіб, у тому числі директиви або рекомендації, якщо це необхідно для гарантування цілей, визначених у статті 1; також Агентство може видавати бюлетені про стан безпеки, які містять незобов’язальну інформацію або рекомендації, адресовані іншим фізичним чи юридичним особам, залученим до авіаційної діяльності;

(b) визначаючи цілі безпеки, що повинні бути досягнуті, рекомендуючи коригувальні дії, яких повинні вжити національні компетентні органи, та розповсюджуючи пов’язану інформацію серед таких національних компетентних органів, якщо це необхідно для гарантування цілей, визначених у статті 1.

Що стосується пункту (b), національні компетентні органи без невиправданої затримки повідомляють Агентство про вжиті заходи для досягнення таких цілей безпеки, визначених Агентством. Крім того, якщо проблема впливає більше ніж на одну державу-члена, відповідні національні компетентні органи повинні співпрацювати з Агентством для забезпечення того, щоб заходів, необхідних для досягнення таких цілей безпеки, було вжито скоординовано.

7. Агентство видає висновки щодо індивідуальних схем специфікацій польотного часу, запропонованих державами-членами відповідно до делегованих актів, ухвалених згідно з пунктом (b) статті 32(1), що відрізняються від сертифікаційних специфікацій, ухвалених Агентством.

Стаття 77
Сертифікація льотної придатності та екологічна сертифікація

1. Щодо продуктів, частин, невстановленого обладнання та обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, зазначених у пунктах (a) і (b)(i) статті 2(1), Агентство, якщо застосовно та як зазначено в Чиказькій конвенції або додатках до неї, виконує від імені держав-членів функції і завдання держави проектування, виробництва або реєстрації, якщо такі функції і завдання пов’язані з сертифікацією проекту та обов’язковою інформацією щодо підтримання льотної придатності. З цією метою воно, зокрема:

(a) встановлює сертифікаційну базу для кожної конструкції продукту і обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, щодо яких застосовувалися сертифікат типу, обмежений сертифікат типу, зміни до сертифіката типу або до обмеженого сертифіката типу, у тому числі додаткового сертифіката типу, затвердження проекту ремонту або затвердження даних щодо експлуатаційної придатності відповідно до статті 11 або статті 56(1), та повідомляє про це заявника;

(b) встановлює сертифікаційну базу для кожної конструкції частини або невстановленого обладнання, щодо яких сертифікат застосовувався відповідно до статті 12, 13 або статті 56(1) відповідно, та повідомляє про це заявника;

(c) стосовно повітряних суден, щодо яких застосовувався дозвіл на політ відповідно до пункту (b) першого підпараграфа статті 18(2) або статті 56(1), видає затвердження щодо пов’язаних умов польоту, пов’язаних із конструкцією;

(d) встановлює та забезпечує доступність специфікацій екологічної сумісності, що застосовуються до проектування продуктів, частин, невстановленого обладнання та обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, які підлягають поданню декларації відповідно до пункту (a) статті 18(1) або статті 56(5);

(e) відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) щодо сертифікатів типу, обмежених сертифікатів типу, сертифікатів про зміни, у тому числі додаткових сертифікатів типу, та затверджень проектів ремонту і затверджень даних про експлуатаційну придатність щодо конструкцій продуктів відповідно до статті 11, пункту (b) статті 18(1) або статті 56(1);

(f) відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) стосовно сертифікатів щодо проектування частин, невстановленого обладнання та обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном відповідно до статей 12, 13 і 56(1);

(g) видає відповідні екологічні паспорти щодо проектування продуктів, які Агентство сертифікує відповідно до статей 11 і 56(1);

(h) гарантує функції підтримання льотної придатності, пов’язані з проектуванням продуктів, проектуванням частин, невстановленого обладнання, обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, які Агентство сертифікує та за якими воно здійснює нагляд, у тому числі реагування без невиправданої затримки на проблеми безпеки й захищеності та видачу і поширення застосовної обов’язкової інформації.

2. Агентство відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) щодо:

(a) затверджень організацій, відповідальних за проектування продуктів, частин, невстановленого обладнання, обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, та декларацій, поданих такими організаціями, відповідно до статті 15(1), пункту (g) статті 19(1) та статті 56(1) і (5);

(b) затверджень організацій, відповідальних за виробництво, технічне обслуговування та підтриманням льотної придатності продуктів, частин, невстановленого обладнання, обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном, і організацій, залучених до підготовки персоналу, відповідального за випуск продукту, частини, невстановленого обладнання чи обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном після технічного обслуговування, та декларацій, поданих такими організаціями, відповідно до статті 15, пункту (g) статті 19(1) та статті 56(1) і (5), якщо основне місце діяльності таких організацій розташоване поза межами територій, за які відповідають держави-члени відповідно до Чиказької конвенції.

3. Агентство відповідає за виконання завдань, пов’язаних із наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2), щодо декларацій, поданих організаціями відповідно до пункту (a) статті 18(1) і статті 56(5), та щодо відповідності конструкції продукту, частини, невстановленого обладнання чи обладнання для дистанційного керування безпілотним повітряним судном детальним технічним специфікаціям.

Стаття 78
Сертифікація екіпажу повітряного судна

1. Агентство відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) щодо затверджень організацій з підготовки пілотів, організацій з підготовки кабінного екіпажу і аеромедичних центрів та поданих ними декларацій, згаданих у статті 24 та статті 56(1) і (5), якщо основне місце діяльності таких організацій і центрів розташоване поза межами територій, за які відповідають держави-члени відповідно до Чиказької конвенції.

2. Агентство відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2), стосовно сертифікатів і декларацій щодо тренажерів відтворення умов польоту згідно зі статтею 25 та статтею 56(1) і (5), у кожному з таких випадків:

(a) тренажер експлуатується організацією, основне місце діяльності якої розташоване поза межами територій, за які відповідають держави-члени відповідно до Чиказької конвенції;

(b) тренажер розташований поза межами територій, за які відповідають держави-члени відповідно до Чиказької конвенції;

Стаття 79
Сертифікація аеродромного обладнання забезпечення безпеки

Щодо аеродромного обладнання забезпечення безпеки, зазначеного у статті 35, Агентство:

(a) встановлює детальні специфікації щодо аеродромного обладнання забезпечення безпеки, яке підлягає сертифікації згідно зі статтею 35, та повідомляє про це заявника;

(b) встановлює детальні специфікації щодо аеродромного обладнання забезпечення безпеки, яке підлягає поданню декларації згідно зі статтею 35, та забезпечує їхню доступність;

(c) відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) стосовно сертифікатів та поданих декларацій щодо аеродромного обладнання забезпечення безпеки згідно зі статтею 35.

Стаття 80
ОрПР/АНО

1. Агентство відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) щодо:

(a) сертифікатів провайдерів ОрПР/АНО, згаданих у статті 41, якщо основне місце діяльності таких провайдерів розташоване поза межами територій, за які відповідають держави-члени відповідно до Чиказької конвенції, та вони відповідають за надання ОрПР/АНО у повітряному просторі над територією, до якої застосовуються Договори;

(b) сертифікатів провайдерів ОрПР/АНО, згаданих у статті 41, якщо такі провайдери надають загальноєвропейські ОрПР/АНО;

(c) сертифікатів організацій, згаданих у статті 42, та декларацій, поданих такими організаціями, якщо такі організації залучені до проектування, виробництва і технічного обслуговування систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, у тому числі якщо вони беруть участь в імплементації Дослідної програми організації повітряного руху в рамках Єдиного європейського неба (SESAR), що використовуються у наданні послуг, зазначених у пункті (b) цього параграфа;

(d) декларацій, поданих провайдерами ОрПР/АНО, яким Агентство видало сертифікат відповідно до пунктів (a) і (b) цього параграфа, щодо систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, що їх вводять в експлуатацію такі провайдери згідно зі статтею 45(1).

2. Щодо систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, зазначених у статті 45, у тому числі якщо вони беруть участь в імплементації SESAR, якщо це передбачено делегованими актами, зазначеними у статті 47, Агентство:

(a) встановлює детальні специфікації щодо систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, які підлягають сертифікації згідно зі статтею 45(2), та повідомляє про це заявника;

(b) встановлює детальні специфікації щодо систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО, які підлягають поданню декларації згідно зі статтею 45(2), та забезпечує їхню доступність;

(c) відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) стосовно сертифікатів та поданих декларацій щодо систем ОрПР/АНО і компонентів ОрПР/АНО згідно зі статтею 45(2).

Стаття 81
Сертифікація організацій з підготовки диспетчерів управління повітряним рухом

Агентство відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом і правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) щодо сертифікатів організацій з підготовки диспетчерів управління повітряним рухом, згаданих у статті 51, якщо основне місце діяльності таких організацій розташоване поза межами територій, за які відповідають держави-члени відповідно до Чиказької конвенції, та, якщо застосовно, щодо їх персоналу.

Стаття 82
Експлуатанти повітряних суден третьої країни та міжнародний нагляд за безпекою

1. Агентство відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) стосовно дозволів і декларацій щодо експлуатації повітряних суден і щодо експлуатантів повітряних суден, згаданих у статті 60, якщо держава-член не виконує функції та обов’язки держави експлуатанта щодо відповідних експлуатантів повітряних суден.

2. Агентство відповідає за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2) щодо дозволів для повітряних суден і пілотів, згаданих у пункті (a) статті 61(1).

3. За запитом Агентство надає допомогу Комісії в імплементації Регламенту (ЄС) № 2111/2005 шляхом проведення усіх необхідних оцінювань безпеки, у тому числі перевірок на місці, щодо експлуатантів та відповідальних за нагляд за ними органів третьої країни. Агентство надає Комісії результати таких оцінювань з відповідними рекомендаціями.

Стаття 83
Розслідування, які проводить Агентство

1. Агентство проводить, як самостійно, так і через національні компетентні органи або кваліфікованих суб’єктів, розслідування, необхідні для виконання його завдань, пов’язаних із сертифікацією, наглядом та правозастосуванням, відповідно до статті 62(2).

2. Для цілей проведення розслідувань, згаданих у параграфі 1, Агентство уповноважене:

(a) вимагати від юридичних чи фізичних осіб, яким воно видало сертифікат, або які подали до нього декларацію, щоб вони надали Агентству всю необхідну інформацію;

(b) вимагати від таких осіб надання усних пояснень щодо будь-якого факту, документа, об’єкта, процедури або іншого предмету, релевантного для визначення того, чи відповідає особа вимогам цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі;

(c) заходити до відповідних приміщень, на відповідну територію та до відповідних транспортних засобів таких осіб;

(d) вивчати, копіювати або робити виписки з будь-якого релевантного документа, запису або даних, які зберігаються у таких осіб, або до яких вони мають доступ, незалежно від носія, на якому зберігається така інформація.

Агентство, якщо це необхідно для визначення того, чи відповідає особа, якій воно видало сертифікат, або яка подала йому декларацію, вимогам цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, також має право здійснювати повноваження, визначені у першому підпараграфі, стосовно будь-якої іншої юридичної чи фізичної особи, яка раціонально очікувано може володіти релевантною для таких цілей інформацією або мати доступ до неї. Повноваження, згадані у цьому параграфі, необхідно здійснювати згідно з національним правом держави-члена або третьої країни, у якій проводиться розслідування, належним чином враховуючи права і законні інтереси відповідних осіб та керуючись принципом пропорційності.

Якщо, згідно з положеннями застосовного національного права, для доступу до відповідних приміщень, на відповідну територію і до відповідних транспортних засобів, як зазначено в пункті (c) першого підпараграфа, необхідно отримати попередній дозвіл від судового чи адміністративного органу відповідної держави-члена або третьої країни, відповідні повноваження можна здійснювати тільки після отримання такого попереднього дозволу.

3. Агентство забезпечує, щоб члени його персоналу і, якщо застосовно, будь-які інші експерти, які беруть участь у розслідуванні, мали належну кваліфікацію, пройшли належні інструктажі та мали належні повноваження. Такі особи здійснюють свої повноваження після пред’явлення письмового дозволу.

4. Службовці компетентних органів держави-члена, на території якої буде проводитися розслідування, за запитом Агентства надають йому допомогу у проведенні розслідування. Якщо така допомога необхідна, Агентство завчасно перед проведенням розслідування повідомляє державу-члена, на території якої буде проводитися розслідування, про розслідування та про необхідну допомогу.

Стаття 84
Штрафи та періодичні штрафні стягнення

1. Комісія за запитом Агентства може накладати на юридичну чи фізичну особу, якій Агентство видало сертифікат, або яка подала декларацію до Агентства, відповідно до цього Регламенту, один або обидва з таких варіантів:

(a) штраф, якщо така особа навмисно або через недбалість порушила одне з положень цього Регламенту або делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі;

(b) періодичне штрафне стягнення, якщо така особа продовжує порушувати одне з таких положень, щоб змусити таку особу дотримуватися відповідних положень.

2. Штрафи та періодичні штрафні стягнення, згадані у параграфі 1, повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними. Вони повинні бути встановлені з урахуванням тяжкості випадку, зокрема ступеню загрози безпеці чи захисту довкілля, діяльності, якої стосується порушення, та економічних можливостей відповідної юридичної чи фізичної особи.

Розмір штрафів не повинен перевищувати 4% річного доходу або обороту відповідної юридичної чи фізичної особи. Розмір періодичного штрафного стягнення не повинен перевищувати 2,5% середнього добового доходу або обороту відповідної юридичної чи фізичної особи.

3. Комісія накладає штрафи та періодичні штрафні стягнення відповідно до параграфа 1, тільки якщо інші заходи, передбачені цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі, для усунення таких порушень, є невідповідними і непропорційними.

4. Щодо накладення штрафів та періодичних штрафних стягнень відповідно до цієї статті Комісія ухвалює відповідно до статті 128 делеговані акти про встановлення:

(a) детальних критеріїв та детальної методології встановлення розмірів штрафів та періодичних штрафних стягнень;

(b) детальних правил розслідувань, пов’язаних заходів і звітування, а також вироблення й ухвалення рішень, у тому числі положень щодо прав на захист, доступу до матеріалів справи, правової допомоги, конфіденційності і тимчасових положень; та

(c) процедур збирання штрафів та періодичних штрафних стягнень.

5. Суд має необмежену юрисдикцію щодо перегляду рішень Комісії, ухвалених згідно з параграфом 1. Він може скасувати накладені штрафи чи періодичні штрафні стягнення, а також зменшити чи збільшити їхній розмір.

6. Рішення Комісії, ухвалені згідно з параграфом 1, не повинні мати характер кримінального права.

Стаття 85
Моніторинг держав-членів

1. Агентство надає допомогу Комісії у проведенні моніторингу застосування державами-членами цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, шляхом проведення інспектувань та інших заходів моніторингу. Такі інспектування та інші заходи моніторингу також повинні бути спрямовані на надання допомоги державам-членам у забезпеченні однакового застосування цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, та в обміні найкращою практикою.

Агентство звітує Комісії щодо інспектувань та інших заходів моніторингу, проведених згідно з цим параграфом.

2. Для цілей проведення інспектувань та інших заходів моніторингу, згаданих у параграфі 1, Агентство уповноважене:

(a) вимагати від будь-якого національного компетентного органу та від будь-якої фізичної чи юридичної особи, які підпадають під дію цього Регламенту, надання Агентству всієї необхідної інформації;

(b) вимагати від таких органів і осіб надання усних пояснень щодо будь-якого факту, документа, об’єкта, процедури або іншого предмету, релевантного для визначення того, чи відповідає держава-член вимогам цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі;

(c) заходити до відповідних приміщень, на відповідну територію та до відповідних транспортних засобів таких органів і осіб;

(d) вивчати, копіювати або робити виписки з будь-якого релевантного документа, запису або даних, які зберігаються у таких органів і осіб, або до яких вони мають доступ, незалежно від носія, на якому зберігається така інформація.

Агентство, якщо це необхідно для визначення того, чи відповідає держава-член вимогам цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, також має право здійснювати повноваження, визначені у першому підпараграфі, стосовно будь-якої іншої юридичної чи фізичної особи, яка раціонально очікувано може володіти релевантною для таких цілей інформацією або мати доступ до неї.

Повноваження, згадані у цьому параграфі, необхідно здійснювати згідно з національним правом держави-члена, у якій проводяться інспектування чи інші заходи моніторингу, належним чином враховуючи права і законні інтереси відповідних органів і осіб та керуючись принципом пропорційності. Якщо, згідно з положеннями застосовного національного права, для доступу до відповідних приміщень, на відповідну територію і до відповідних транспортних засобів, як зазначено в пункті (с) першого підпараграфа, необхідно отримати попередній дозвіл від судового чи адміністративного органу відповідної держави-члена, відповідні повноваження можна здійснювати тільки після отримання такого попереднього дозволу.

3. Агентство забезпечує, щоб члени його персоналу і, якщо застосовно, будь-які інші експерти, які беруть участь в інспектуванні чи іншому заході моніторингу, мали належну кваліфікацію та пройшли належні інструктажі. У разі інспектувань такі особи здійснюють свої повноваження після пред’явлення письмового дозволу.

Агентство завчасно перед проведенням інспектування повідомляє відповідну державу-члена про предмет, ціль заходу, дату початку та дані про особу членів його персоналу й інших експертів, які проводять такий захід.

4. Відповідна держава-член повинна сприяти проведенню інспектування чи іншого заходу моніторингу. Вона повинна забезпечити, щоб відповідні органи та особи співпрацювали з Агентством.

Якщо юридична чи фізична особа не співпрацює з Агентством, компетентні органи відповідної держави-члена надають Агентству необхідну допомогу, яка дозволить йому провести інспектування чи інший захід моніторингу.

5. Якщо інспектування чи інший захід моніторингу, що його проводять згідно з цією статтею, передбачає інспектування чи інший захід моніторингу стосовно юридичної чи фізичної особи, яка підпадає під дію цього Регламенту, застосовується стаття 83(2), (3) і (4).

6. За запитом держави-члена їй надають доступ до звітів, складених Агентством відповідно до параграфа 1, офіційною мовою Союзу або мовами держави-члена, у якій проводилося інспектування.

7. Агентство публікує резюме інформації про застосування кожною державою-членом цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі. Воно включає таку інформацію до щорічного звіту щодо безпеки, згаданого у статті 72(7).

8. Агентство робить внесок в оцінювання впливу імплементації цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, без обмеження оцінювання Комісії відповідно до статті 124, беручи до уваги цілі, визначені у статті 1.

9. Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення детальних правила щодо методів роботи Агентства при виконанні завдань, передбачених цією статтею. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

Стаття 86
Дослідження та інновації

1. Агентство надає допомогу Комісії і державам-членам у визначенні основних тем досліджень у сфері цивільної авіації, щоб сприяти забезпеченню узгодженості і координації між дослідженнями і розробками, профінансованими державою, та політики, що підпадає під сферу застосування цього Регламенту.

2. Агентство надає підтримку Комісії у визначенні і виконанні відповідних рамкових програм Союзу для науково-дослідної та інноваційної діяльності та річних і багаторічних робочих програм, у тому числі у проведенні процедур оцінювання, перегляді фінансованих проектів і використанні результатів науково-дослідних та інноваційних проектів.

Агентство імплементує частини Рамкової програми з науково-дослідної діяльності та інновацій, пов’язані з цивільною авіацією, якщо Комісія делегувала йому відповідні повноваження.

3. Агентство може розробляти і фінансувати дослідження тією мірою, якою це строго пов’язано з покращенням діяльності у сфері його компетенції. Потреби у дослідженнях та науково-дослідна діяльність Агентства повинні бути включені до його річної робочої програми.

4. Результати досліджень, профінансованих Агентством, підлягають оприлюдненню, якщо застосовні положення права інтелектуальної власності або правила безпеки Агентства, зазначені у статті 123, не виключають такого оприлюднення.

5. На додаток до завдань, визначених у параграфах 1-4 цієї статті і статті 75, Агентство також може проводити ad hoc науково-дослідну діяльність, за умови, що така діяльність є сумісною із завданнями Агентства та цілями цього Регламенту.

Стаття 87
Охорона довкілля

1. Заходи щодо викидів і шуму, вжиті Агентством з метою сертифікації конструкції продуктів згідно зі статтею 11, повинні бути спрямовані на запобігання значному шкідливому впливу на клімат, довкілля і здоров’я людей, спричиненому такими продуктами цивільної авіації, належним чином враховуючи міжнародні стандарти та рекомендовану практику, переваги для довкілля, технологічну здійсненність і економічний вплив.

2. Комісія, Агентство, інші установи, органи, офіси та агентства Союзу і держави-члени співпрацюють у своїх відповідних сферах компетенції у питаннях охорони довкілля, у тому числі у питаннях, які розглянуті в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (-38) і Регламенті (ЄС) № 1907/2006, для забезпечення того, щоб були враховані взаємозв’язки між охороною клімату і довкілля, здоров’ям людей та іншими, технічними, сферами цивільної авіації, та щоб належна увага була приділена міжнародним стандартам та рекомендованій практиці, перевагам для довкілля, технологічній здійсненності і економічному впливу.

3. Агентство, якщо воно має відповідні експертні знання, надає допомогу Комісії у визначенні і координації політики і заходів охорони довкілля у сфері цивільної авіації, зокрема шляхом проведення досліджень, моделювання та надання технічних порад, враховуючи при цьому взаємозв’язки між охороною клімату і довкілля, здоров’ям людей та іншими, технічними, сферами цивільної авіації.

4. Для інформування зацікавлених сторін і широкої громадськості Агентство щонайменше кожні три роки публікує екологічний огляд, що повинен надавати об’єктивну оцінку стану охорони довкілля стосовно цивільної авіації у Союзі.

Готуючи такий огляд, Агентство передусім покладається на інформацію, яка вже доступна установам та органам Союзу, а також на загальнодоступну інформацію.

У ході розроблення такого огляду Агентство залучає держави-члени та проводить консультації з відповідними стейкхолдерами і організаціями.

Такий огляд також повинен включати рекомендації, спрямовані на підвищення рівня охорони довкілля у сфері цивільної авіації в Союзі.

Стаття 88
Взаємозв’язки між безпекою і захищеністю цивільних польотів

1. Комісія, Агентство і держави-члени співпрацюють у питаннях захищеності, пов’язаних із цивільною авіацією, у тому числі з кібербезпекою, якщо існують взаємозв’язки між безпекою і захищеністю цивільних польотів.

2. Якщо взаємозв’язки між безпекою і захищеністю цивільних польотів існують, Агентство надає за запитом технічну допомогу Комісії, якщо Агентство має відповідні експертні знання, пов’язані з безпекою, в імплементації Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 300/2008 (-39) та інших релевантних положень законодавства Союзу.

3. Для сприяння захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання, якщо взаємозв’язки між безпекою і захищеністю цивільних польотів існують, Агентство, якщо це необхідно, без невиправданої затримки реагує на нагальну проблему, яка є проблемою спільного інтересу держав-членів та підпадає під дію цього Регламенту, таким чином:

(a) вживає заходів відповідно до пункту (h) статті 77(1), щоб усунути вразливості конструкції повітряного судна;

(b) рекомендує коригувальні дії, яких повинні вжити національні компетентні органи або фізичні чи юридичні особи, які підпадають під дію цього Регламенту, та/або поширює релевантну інформацію серед таких органів і осіб у разі, якщо проблема впливає на експлуатацію повітряного судна, у тому числі інформацію про ризики для цивільної авіації, пов’язані із зонами конфлікту.

Перш ніж вживати заходів, згаданих у пунктах (a) і (b) першого підпараграфа, Агентство повинне отримати згоду Комісії і проконсультуватися з державами-членами. Агентство повинне, якщо це можливо, обґрунтовувати такі заходи спільними оцінюваннями ризику Союзу та враховувати необхідність швидкого реагування в екстрених випадках.

Стаття 89
Взаємозв’язки між безпекою цивільних польотів та соціально-економічними чинниками

1. Комісія, Агентство, інші установи, органи, офіси та агентства Союзу і держави-члени співпрацюють у своїх відповідних сферах компетенції для забезпечення того, щоб взаємозв’язки між безпекою цивільних польотів та пов’язаними соціально-економічними чинниками були враховані, зокрема у регуляторних процедурах, нагляді і імплементації політики неупередженості, як визначено у статті 2 Регламенту (ЄС) № 376/2014, для усунення соціально-економічних ризиків для безпеки польотів.

2. У ході розгляду таких взаємозв’язків Агентство консультується з відповідними стейкхолдерами.

3. Кожні три роки Агентство публікує огляд, що повинен надавати об’єктивну оцінку вжитих дій і заходів, зокрема таких, які спрямовані на розгляд взаємозв’язків між безпекою цивільних польотів та соціально-економічними чинниками.

Стаття 90
Міжнародна співпраця

1. За запитом Агентство надає допомогу Комісії в управлінні відносинами з третіми країнами і міжнародними організаціями стосовно питань, які регулюються цим Регламентом. Така допомога, зокрема, сприяє гармонізації правил, взаємному визнанню сертифікатів в інтересах європейської промисловості та просуванню європейських стандартів безпеки польотів.

2. Агентство може співпрацювати з компетентними органами третіх країн і з міжнародними організаціями, компетентними в питаннях, які регулюються цим Регламентом. З цією метою Агентство, після попередніх консультацій із Комісією, може укладати робочі угоди з такими органами і міжнародними організаціями. Такі робочі угоди не створюють юридичних зобов’язань для Союзу і його держав-членів.

3. Агентство надає допомогу державам-членам у реалізації їхніх прав і виконанні їхніх обов’язків, передбачених міжнародними угодами, стосовно питань, які регулюються цим Регламентом, зокрема їхніх прав та обов’язків відповідно до Чиказької конвенції.

Агентство може діяти як регіональна організація нагляду за безпекою в рамках IKAO.

4. Агентство у співпраці з Комісією і державами-членами вносить до репозиторію, згаданого у статті 74, та оновлює за необхідності таку інформацію:

(a) інформацію щодо дотримання цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, та щодо заходів, вжитих Агентством відповідно до цього Регламенту, міжнародних стандартів та рекомендованої практики;

(b) іншу інформацію, пов’язану з імплементацією цього Регламенту, яка є спільною для всіх держав-членів та релевантною для моніторингу IKAO дотримання державами-членами положень Чиказької конвенції, міжнародних стандартів та рекомендованої практики.

Держави-члени використовують таку інформацію в ході імплементації своїх зобов’язань згідно зі статтею 38 Чиказької конвенції та в ході надання IKAO інформації в рамках Універсальної програми IKAO з аудиту нагляду за безпекою.

5. Без обмежень відповідних положень Договору, Комісія, Агентство та національні компетентні органи, залучені до діяльності IKAO, співпрацюють через мережу експертів у технічних питаннях, які підпадають під сферу дії цього Регламенту та пов’язані з роботою IKAO. Агентство надає такій мережі експертів необхідну адміністративну підтримку, у тому числі допомогу у підготовці й організації її засідань.

6. На додаток до завдань, визначених у параграфах 1-5 цієї статті і статті 75, Агентство також може брати участь у ad hoc технічній співпраці, науково-дослідних проектах і проектах допомоги з третіми країнами і міжнародними організаціями, за умови, що така діяльність є сумісною із завданнями Агентства та цілями, визначеними у статті 1.

Стаття 91
Управління кризовими ситуаціями в авіації

1. Агентство сприяє своєчасному реагуванню на кризові ситуації в авіації і їх пом’якшенню у сфері своєї компетенції та у координації з іншими відповідними стейкхолдерами.

2. Агентство бере участь у Європейському координаційному центрі реагування на кризові ситуації в авіації (EACCC) відповідно до статті 18 Регламенту Комісії (ЄС) № 677/2011 (-40).

Стаття 92
Авіаційна підготовка

1. Для просування найкращої практики та однакової імплементації цього Регламенту та делегованих і імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, Агентство може, за запитом провайдера послуг з авіаційної підготовки, оцінити відповідність такого провайдера послуг і його курсів підготовки вимогам, встановленим Агентством та опублікованим у його Офіційному віснику. Після встановлення такої відповідності провайдер послуг має право надавати курси підготовки, схвалені Агентством.

2. Агентство може надавати підготовку, яка в першу чергу адресована його персоналу і персоналу національних компетентних органів, проте також компетентним органам третіх країн, міжнародним організаціям, фізичним і юридичним особам, які підпадають під дію цього Регламенту, та іншим зацікавленим сторонам за допомогою своїх власних ресурсів надання послуг з підготовки або, якщо необхідно, за допомогою зовнішніх провайдерів послуг з підготовки.

Стаття 93
Імплементація Єдиного європейського неба

Агентство, якщо воно має відповідні експертні знання, надає за запитом технічну допомогу Комісії в імплементації Єдиного європейського неба, зокрема шляхом:

(a) проведення технічних інспектувань, технічних розслідувань та досліджень;

(b) сприяння, у співпраці з органом контролю ефективності, передбаченим статтею 11 Регламенту (ЄС) № 549/2004, імплементації схеми ефективності аеронавігаційного обслуговування та функцій мережі у питаннях, які регулюються цим Регламентом;

(c) сприяння імплементації Генерального плану ОрПР, у тому числі розробленню і розгортанню програми SESAR.

СЕКЦІЯ II
Внутрішня структура

Стаття 94
Правовий статус, місце розташування та місцеві офіси

1. Агентство є органом Союзу. Воно має правосуб’єктність.

2. У кожній державі-члені Агентство користується найширшою правоздатністю, яка надається юридичним особам згідно з їхніми законами. Воно може, зокрема, придбавати або продавати рухоме і нерухоме майно та бути стороною правових проваджень.

3. Зареєстрований офіс Агентства розташований у місті Кельн, Федеративна Республіка Німеччина.

4. Агентство може створювати місцеві офіси у державах-членах або відряджати персонал до делегацій Союзу у третіх країнах згідно зі статтею 104(4).

5. Законним представником Агентства є його Виконавчий директор.

Стаття 95
Персонал

1. Положення про персонал Європейського Союзу, Умови працевлаштування інших службовців Європейського Союзу (-41) та правила, ухвалені спільно установами Союзу для введення в дію таких Положень про персонал та Умов працевлаштування, застосовують до персоналу, що працює в Агентстві.

2. Агентство може залучати відряджених національних експертів або інший персонал, який не працює в Агентстві. Правління ухвалює рішення про встановлення правил відрядження національних експертів до Агентства.

Стаття 96
Привілеї та імунітети

До Агентства та його персоналу застосовують положення Протоколу № 7 про привілеї та імунітети Європейського Союзу, долученого до ДЄС та до ДФЄС.

Стаття 97
Відповідальність

1. Договірна відповідальність Агентства регулюється правом, що застосовується до відповідного договору.

2. Суд має юрисдикцію виносити рішення стосовно будь-якого положення про арбітраж, яке міститься в укладеному Агентством договорі.

3. У разі недоговірної відповідальності Агентство, відповідно до загальних принципів права держав-членів, відшкодовує будь-які збитки, завдані ним або його персоналом під час виконання ними своїх службових обов’язків.

4. Суд має юрисдикцію щодо розгляду спорів, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, зазначеної в параграфі 3.

5. Особисту відповідальність персоналу Агентства перед ним регулюють норми, встановлені у Положенні про персонал чи Умовах працевлаштування, застосовних до них.

Стаття 98
Функції Правління

1. Агентство має Правління.

2. Правління:

(a) призначає Виконавчого директора і, якщо доцільно, продовжує його строк повноважень або звільняє його з посади відповідно до статті 103;

(b) ухвалює консолідований річний звіт про діяльність Агентства і надсилає його до 1 липня кожного року Європейському Парламенту, Раді, Комісії і Рахунковій палаті. Консолідований річний звіт про діяльність повинен бути оприлюднений;

(c) кожного року ухвалює програмний документ Агентства більшістю у дві третини членів, які мають право голосувати, згідно зі статтею 117;

(d) ухвалює річний бюджет Агентства більшістю у дві третини членів, які мають право голосувати, згідно зі статтею 120(11);

(e) встановлює процедури вироблення рішень Виконавчим директором, як зазначено у статтях 115 і 116;

(f) виконує свої функції, пов’язані з бюджетом Агентства, відповідно до статей 120, 121 і 125;

(g) призначає членів Апеляційної ради згідно зі статтею 106;

(h) здійснює дисциплінарні повноваження щодо Виконавчого директора;

(i) надає свій висновок щодо правил стосовно зборів і тарифів, зазначених у статті 126;

(j) ухвалює свій внутрішній регламент;

(k) ухвалює рішення щодо мовного режиму Агентства;

(l) ухвалює рішення щодо створення внутрішніх структур Агентства на рівні директорів та, якщо необхідно, впровадження змін до них;

(m) згідно з параграфом 6, здійснює щодо персоналу Агентства повноваження, передбачені Положеннями про персонал для органу, що уповноважений призначати персонал, та Умовами працевлаштування інших службовців для органу, що уповноважений укладати трудовий договір («повноваження органу, що уповноважений призначати персонал»);

(n) ухвалює відповідні імплементаційні правила для реалізації Положень про персонал та Умов працевлаштування інших службовців згідно зі статтею 110 Положень про персонал;

(o) ухвалює правила запобігання та управління конфліктами інтересів між членами Правління, а також між членами Апеляційної ради;

(p) забезпечує вжиття належних подальших заходів згідно з результатами та рекомендаціями звітів про проведення внутрішнього або зовнішнього аудиту та оцінювань, а також розслідувань Європейського бюро боротьби із шахрайством (OLAF) (-42);

(q) ухвалює фінансові правила, які застосовуються до Агентства, згідно зі статтею 125;

(r) призначає, згідно з Положеннями про персонал та Умовами працевлаштування інших службовців, бухгалтера, який зберігає повну функціональну незалежність під час виконання своїх обов’язків;

(s) ухвалює стратегію боротьби з шахрайством, пропорційну ризикам шахрайства, враховуючи витрати та вигоди від впроваджуваних заходів;

(t) надає свій висновок щодо проекту Європейської програми безпеки польотів згідно зі статтею 5;

(u) ухвалює Європейський план безпеки польотів згідно зі статтею 6;

(v) ухвалює належним чином обґрунтовані рішення стосовно відмови від імунітету згідно зі статтею 17 Протоколу №7 про привілеї та імунітети Європейського Союзу, долученого до ДЄС та до ДФЄС;

(w) встановлює процедури доцільної співпраці Агентства з національними судовими органами без обмеження Регламентів (ЄС) № 996/2010 і (ЄС) № 376/2014.

3. Правління може надавати консультації Виконавчому директору з будь-яких питань, пов’язаних зі сферами, які регулюються цим Регламентом.

4. Правління створює дорадчий орган, у якому представлені всі зацікавлені сторони, на які впливає робота Агентства, та з яким Агентство консультується перед виробленням рішень у сферах, зазначених у пунктах (c), (e), (f) та (i) параграфа 2. Правління також може ухвалювати рішення про проведення консультацій з дорадчим органом щодо інших питань, зазначених у параграфах 2 і 3. У будь-якому разі, Правління не зобов’язане дотримуватися висновку дорадчого органу.

5. Правління може створювати робочі органи, які надаватимуть йому допомогу у виконанні його завдань, у тому числі в підготовці його рішень та моніторингу їх імплементації.

6. Відповідно до статті 110 Положень про персонал, Правління ухвалює, на підставі статті 2(1) Положень про персонал та статті 6 Умов працевлаштування інших службовців, рішення про делегування відповідних повноважень органу, що уповноважений призначати персонал, Виконавчому директору та визначення умов, за яких таке делегування повноважень може бути призупинене. Виконавчий директор уповноважений субделегувати такі повноваження.

Якщо цього вимагають виняткові обставини, Правління може призупинити шляхом ухвалення рішення делегування повноважень органу, що уповноважений призначати персонал, Виконавчому директору і субделегованих ним повноважень та виконувати їх самостійно або делегувати їх одному зі своїх членів або члену персоналу, окрім Виконавчого директора.

Стаття 99
Склад Правління

1. Правління складається з представників держав-членів і Комісії, кожен з яких має право голосу. Кожна держава-член призначає одного члена Правління та двох заступників. Заступник представляє члена тільки в разі його відсутності. Комісія призначає двох представників та їхніх заступників. Строк повноважень членів та їхніх заступників становить чотири роки. Цей строк може бути продовжений.

2. Члени Правління та їхні заступники призначаються у зв’язку з їхніми знаннями, визнаним досвідом і відданістю сфері цивільної авіації з урахуванням відповідних управлінських, адміністративних і бюджетних експертних знань, які застосовуватимуться для сприяння цілям цього Регламенту. Члени несуть загальну відповідальність щонайменше за політику безпеки цивільних польотів у своїх відповідних державах-членах.

3. Щоб забезпечити безперервність роботи Правління, усі сторони, представлені у Правлінні, докладають зусиль для обмеження змінюваності їхніх представників. Усі сторони повинні прагнути досягти збалансованого представництва чоловіків та жінок у Правлінні.

4. У відповідних випадках, можливість участі представників європейських третіх країн у Правлінні зі статусом спостерігачів та умови такої участі встановлюється угодами, зазначеними у статті 129.

5. Дорадчий орган, згаданий у статті 98(4), призначає чотирьох зі своїх членів для участі у Правлінні зі статусом спостерігачів. Вони повинні представляти, наскільки це можливо, різні погляди, представлені у дорадчому органі. Початковий строк повноважень становить 48 місяців та може бути продовжений.

Стаття 100
Голова Правління

1. Правління обирає голову і заступника голови серед своїх членів, які мають право голосу. Заступник голови ex officio заміняє голову у разі, якщо він чи вона не може виконувати свої обов’язки.

2. Строк повноважень голови і заступника голови становить чотири роки та може бути продовжений одноразово ще на чотири роки. Якщо їхнє членство у Правлінні закінчується у будь-який час протягом їхнього строку повноважень, їхній строк повноважень також закінчується автоматично у той самий день.

Стаття 101
Засідання Правління

1. Засідання Правління скликаються його головою.

2. Правління проводить щонайменше два чергові засідання на рік. Крім того, засідання Правління проводяться за запитом голови, Комісії або щонайменше однієї третини членів Правління.

3. Виконавчий директор Агентства бере участь в обговореннях без права голосу.

4. Членам Правління, відповідно до його внутрішнього регламенту, можуть допомагати їхні радники або експерти.

5. Правління може запросити будь-яку особу, чия думка може становити інтерес, узяти участь у його засіданні зі статусом спостерігача.

6. Агентство забезпечує роботу секретаріату Правління.

Стаття 102
Правила голосування Правління

1. Без обмеження пунктів (c) і (d) статті 98(2) та статті 103(7), Правління ухвалює рішення більшістю своїх членів, які мають право голосу. За запитом члена Правління рішення, зазначене в пункті (k) статті 98(2), ухвалюється одностайно.

2. Кожний член, призначений згідно зі статтею 99(1), має один голос. За відсутності члена, його заступник уповноважений здійснювати його право голосу. Ані спостерігачі, ані Виконавчий директор Агентства не мають права голосу.

3. Внутрішній регламент Правління встановлює більш детальні процедури голосування, зокрема умови, за яких член може діяти від імені іншого члена, а також, у відповідних випадках, вимоги щодо кворуму.

4. Для ухвалення рішень щодо питань, пов’язаних із бюджетними чи людськими ресурсами, зокрема щодо питань, зазначених у пунктах (d), (f), (h), (m), (n), (o), і (q) статті 98(2), необхідний позитивний голос Комісії.

Стаття 103
Виконавчий директор

1. Виконавчого директора залучають як тимчасового агента Агентства відповідно до пункту (a) статті 2 Умов працевлаштування інших службовців.

2. Виконавчого директора призначає Правління на підставі здобутків, документально підтвердженої компетентності та досвіду, релевантного для цивільної авіації, із переліку кандидатів, запропонованих Комісією, в результаті відкритої і прозорої процедури відбору.

Для цілей укладення договору з Виконавчим директором Агентство представляє голова Правління.

Перед призначенням кандидата, обраного Правлінням, запрошують зробити заяву перед компетентним комітетом Європейського Парламенту та відповісти на запитання його членів.

3. Строк повноважень Виконавчого директора становить п’ять років. До закінчення такого строку Комісія виконує оцінювання, яке має включати оцінювання результатів діяльності Виконавчого директора та майбутні завдання і виклики Агентства. В середині строку повноважень Виконавчого директора можуть запросити зробити заяву перед компетентним комітетом Європейського Парламенту та відповісти на запитання його членів стосовно результатів своєї діяльності.

4. Правління, діючи за пропозицією Комісії, яка враховує оцінювання, зазначене в параграфі 3, може продовжити строк повноважень Виконавчого директора одноразово ще на п’ять років. Перед закінченням строку повноважень Виконавчого директора Правління повідомляє Європейський Парламент про те, що воно має намір продовжити строк повноважень Виконавчого директора. За один місяць до такого продовження повноважень Виконавчий директор може бути запрошений зробити заяву перед компетентним комітетом Європейського Парламенту та відповісти на запитання його членів.

5. Виконавчий директор, строк повноважень якого було продовжено, не може брати участь в іншій процедурі відбору на таку саму посаду після завершення загального періоду.

6. Виконавчого директора звільняють з посади тільки за рішенням Правління, що діє на підставі пропозиції Комісії.

7. Правління ухвалює рішення про призначення, продовження строку повноважень або звільнення з посади Виконавчого директора на підставі голосування більшістю у дві третини голосів його членів, які мають право голосу.

8. Виконавчому директору можуть допомагати один або більше директорів. Якщо Виконавчий директор відсутній або нездатний виконувати обов’язки через хворобу, один з директорів займає його місце.

Стаття 104
Обов’язки Виконавчого директора

1. Виконавчий директор здійснює управління Агентством. Виконавчий директор звітує перед Правлінням. Без обмеження повноважень Комісії та Правління, Виконавчий директор під час виконання своїх обов’язків зберігає незалежність та не повинен ні звертатися за інструкціями, ні отримувати їх від будь-якого уряду або будь-якого іншого органу.

2. За запрошенням Виконавчий директор звітує Європейському Парламенту щодо виконання своїх обов’язків. Рада може запросити Виконавчого директора для звітування щодо виконання таких обов’язків.

3. Виконавчий директор несе відповідальність за виконання завдань, покладених на Агентство цим Регламентом або іншими актами Союзу. Зокрема, Виконавчий директор несе відповідальність за:

(a) затвердження заходів Агентства, як визначено у статті 76, у межах, визначених цим Регламентом та делегованими і імплементаційними актами, ухваленими на його підставі;

(b) ухвалення рішень щодо розслідувань, інспектувань та інших заходів моніторингу, як передбачено статтями 83 і 85;

(c) ухвалення рішень щодо розподілу завдань між кваліфікованими суб’єктами відповідно до статті 69(1) та щодо проведення розслідувань від імені Агентства національними компетентними органами або кваліфікованими суб’єктами відповідно до статті 83(1);

(d) вжиття необхідних заходів, що стосуються діяльності Агентства, пов’язаної з міжнародною співпрацею, відповідно до статті 90;

(e) вжиття всіх необхідних заходів, у тому числі ухвалення внутрішніх адміністративних інструкцій та публікування повідомлень для забезпечення належного функціонування Агентства, відповідно до цього Регламенту;

(f) імплементацію рішень, ухвалених Правлінням;

(g) підготовку консолідованого річного звіту щодо діяльності Агентства та подання такого звіту Правлінню для затвердження;

(h) підготовку проекту кошторису доходів і видатків Агентства відповідно до статті 120 та виконання його бюджету відповідно до статті 121;

(i) делегування повноважень виконавчого директора іншим членам персоналу Агентства. Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення правил, що застосовуються до таких делегувань. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 127(2);

(j) підготовку програмного документа, згаданого у статті 117(1), та подання такого документа Правлінню для затвердження після отримання висновку Комісії;

(k) імплементацію програмного документа, згаданого у статті 117(1), та звітування Правлінню щодо його імплементації;

(l) підготовку плану дій за результатами висновків звітів про проведення внутрішнього або зовнішнього аудиту та оцінювань, а також розслідувань Європейського бюро боротьби із шахрайством, та звітування про прогрес двічі на рік Комісії та регулярно Правлінню;

(m) захист фінансових інтересів Союзу шляхом застосування запобіжних заходів проти шахрайства, корупції та будь-якої іншої незаконної діяльності, шляхом проведення дієвих перевірок та, у разі виявлення невідповідностей, стягнення неправомірно сплачених сум і, у відповідних випадках, накладення дієвих, пропорційних і стримувальних адміністративних і фінансових санкцій;

(n) підготовку стратегії боротьби з шахрайством для Агентства і представлення її Правлінню для затвердження;

(o) підготовку проектів фінансових правил, що застосовуються до Агентства;

(p) підготовку Європейського плану безпеки польотів і його подальших оновлень та їх подання Правлінню для затвердження;

(q) звітування Правлінню щодо імплементації Європейського плану безпеки польотів;

(r) відповідь на запити Комісії про надання допомоги, подані згідно з цим Регламентом;

(s) прийняття перерозподілу обов’язків Агентству згідно зі статтями 64 і 65;

(t) щоденне управління Агентством;

(u) ухвалення всіх рішень щодо створення внутрішніх структур Агентства та, якщо необхідно, внесення будь-яких змін до них, окрім змін на рівні директорів, які затверджуються Правлінням;

(v) ухвалення правил запобігання та управління конфліктами інтересів стосовно учасників робочих груп і груп експертів та інших членів персоналу, не охоплених Положеннями про персонал, які повинні включати положення щодо декларацій про інтереси та, у відповідних випадках, професійної діяльності після припинення службових повноважень.

4. Виконавчий директор також відповідає за ухвалення рішень щодо необхідності для виконання завдань Агентства в ефективний і дієвий спосіб створити один чи більше місцевих офісів в одній чи більше держав-членів або відрядити персонал до делегацій Союзу у третіх країнах, на які поширюються відповідні угоди з Європейською службою зовнішніх справ. Для ухвалення такого рішення необхідна попередня згода Комісії, Правління та, якщо застосовно, держави-члена, у якій має бути створений місцевий офіс. У такому рішенні має бути зазначений обсяг діяльності, яка має здійснюватися у такому місцевому офісі або таким відрядженим персоналом, таким чином, щоб уникнути непотрібних витрат і дублювання адміністративних функцій Агентства.

Стаття 105
Повноваження Апеляційної ради

1. Апеляційна рада створюється в рамках адміністративної структури Агентства. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти для визначення організації і складу Апеляційної ради.

2. Апеляційна рада відповідає за ухвалення рішень щодо оскарження рішень, зазначених у статті 108. Апеляційна рада скликається за необхідності.

Стаття 106
Члени Апеляційної ради

1. Члени та їхні заступники призначаються Правлінням із переліку кваліфікованих кандидатів, створеного Комісією.

2. Строк повноважень членів Апеляційної ради, у тому числі голови і будь-яких заступників, становить п’ять років та може бути продовжений ще на п’ять років.

3. Члени Апеляційної ради повинні бути незалежними. У ході вироблення своїх рішень вони не повинні ні звертатися за отриманням інструкцій, ні отримувати їх від будь-якого уряду або від будь-якого іншого органу.

4. Члени Апеляційної ради не повинні виконувати жодних інших обов’язків у Агентстві. Робота членів Апеляційної ради може бути роботою з частковою зайнятістю.

5. Члени Апеляційної ради не можуть бути звільнені з посади чи виключені з переліку кваліфікованих кандидатів протягом їхнього строку повноважень, окрім випадків, коли для такого звільнення чи виключення є серйозні підстави, та Комісія після отримання висновку Правління ухвалила таке рішення.

6. Комісія уповноважена ухвалювати згідно зі статтею 128 делеговані акти для визначення необхідних кваліфікацій для членів Апеляційної ради, їхнього статусу та договірних відносин з Агентством, повноважень окремих членів на підготовчій фазі рішень і правил та процедур голосування.

Стаття 107
Недопущення та відвід

1. Члени Апеляційної ради не повинні брати участь у будь-яких апеляційних провадженнях, якщо вони мають будь-який особистий інтерес у них, якщо вони були попередньо залучені як представники однієї зі сторін проваджень, або якщо вони брали участь в ухваленні рішення, яке оскаржують.

2. Якщо з однієї з причин, перелічених у параграфі 1, або з будь-якої іншої причини член Апеляційної ради вважає, що він не повинен брати участь у будь-якому апеляційному провадженні, він повідомляє про це Апеляційну раду відповідним чином.

3. Про відвід членів апеляційної ради може клопотати будь-яка сторона апеляційного провадження з однієї з причин, зазначених у параграфі 1, або якщо член підозрюється в упередженості. Відвід є недопустимим, якщо, знаючи про причину для відводу, сторона апеляційного провадження виконала процесуальну дію. Відвід не може ґрунтуватися на громадянстві членів.

4. Апеляційна рада ухвалює рішення щодо дій, яких слід вжити у випадках, зазначених у параграфах 2 і 3, без участі відповідного члена. Для цілей ухвалення такого рішення відповідного члена замінює в Апеляційній раді його заступник.

Стаття 108
Рішення, які підлягають апеляційному оскарженню

1. Апеляцію можна подати щодо рішень Агентства, ухвалених згідно зі статтями 64, 65, статтею 76(6), статтями 77-83, 85 або 126.

2. Апеляція, подана відповідно до параграфа 1, не має призупинювальної дії. Якщо виконавчий директор вважає, що обставини це дозволяють, він може призупинити застосування рішення, щодо якого подано апеляцію.

3. Апеляція щодо рішення, яке не припиняє провадження стосовно однієї зі сторін, може бути подана тільки разом із апеляцією щодо остаточного рішення, якщо рішення не передбачає подання окремої апеляції.

Стаття 109
Особи, які мають право подавати апеляцію

Будь-яка фізична чи юридична особа може оскаржувати рішення, адресоване такій особі, або рішення, що, хоч і має форму рішення, адресованого іншій особі, стосується безпосередньо та особисто першої особи. Сторони проваджень можуть бути сторонами апеляційних проваджень.

Стаття 110
Строки та форма

Апеляцію разом із обґрунтованою заявою щодо підстав для неї подають у письмовій формі секретаріату Апеляційної ради протягом двох місяців після повідомлення відповідної особи про захід або, за відсутності такого повідомлення, з дати, у яку така інформація стала відома такій особі, залежно від випадку.

Стаття 111
Проміжний перегляд

1. Перш ніж розглянути апеляцію, Апеляційна рада надає Агентству можливість переглянути своє рішення. Якщо Виконавчий директор вважає, що апеляція належним чином обґрунтована, він вносить виправлення до рішення протягом двох місяців після повідомлення Апеляційної ради. Якщо апелянт виступає проти іншої сторони апеляційного провадження, ця норма не застосовується.

2. Якщо до рішення не вносять виправлення, Агентство негайно вирішує, чи призупиняти застосування рішення згідно зі статтею 108(2).

Стаття 112
Розгляд апеляцій

1. Апеляційна рада оцінює, чи є апеляція допустимою і належним чином обґрунтованою.

2. У ході розгляду апеляції згідно з параграфом 1 Апеляційна рада діє оперативно. Апеляційна рада заохочує настільки часто, наскільки це необхідно, сторони апеляційного провадження подавати у визначені строки письмові зауваження щодо повідомлень, виданих нею, або щодо повідомлень інших сторін апеляційного провадження. Апеляційна рада може ухвалити рішення щодо проведення усного слухання за власною ініціативою або за обґрунтованим запитом однієї зі сторін апеляційного провадження.

Стаття 113
Рішення щодо апеляції

Якщо Апеляційна рада вирішує, що апеляція недопустима, або що підстави для апеляції не обґрунтовані, вона відхиляє апеляцію. Якщо Апеляційна рада вирішує, що апеляція допустима та підстави для апеляції обґрунтовані, вона передає справу Агентству. Агентство ухвалює нове обґрунтоване рішення, враховуючи рішення Апеляційної ради.

Стаття 114
Позови до Суду

1. До Суду можуть бути подані позови щодо скасування актів Агентства, які спрямовані на створення правових наслідків для третіх сторін, щодо бездіяльності та, згідно зі статтею 97, щодо позадоговірної відповідальності та, на підставі арбітражного застереження, щодо договірної відповідальності за шкоду, заподіяну актами Агентства.

2. Позови щодо скасування рішень Агентства, ухвалених згідно зі статтями 64, 65, 76(6), 77-83, 85 або 126, можна подати до Суду тільки після проходження всіх апеляційних процедур Агентства.

3. Установи Союзу і держави-члени можуть подавати позови проти рішень Агентства безпосередньо до Суду без необхідності проходження всіх апеляційних процедур Агентства.

4. Агентство повинне вживати всіх необхідних заходів для виконання рішення Суду.

СЕКЦІЯ III
Методи роботи

Стаття 115
Процедури розроблення висновків, сертифікаційних специфікацій та інших детальних специфікацій, прийнятних методів відповідності та керівних матеріалів

1. Правління встановлює прозорі процедури видачі висновків, сертифікаційних специфікацій та інших детальних специфікацій, прийнятних методів відповідності та керівних матеріалів, зазначених у статті 76(1) і (3). Такі процедури:

(a) спираються на експертні знання органів цивільної та, у відповідних випадках, військової авіації держав-членів;

(b) якщо необхідно, залучають експертів відповідних зацікавлених сторін або спираються на експертні знання відповідних європейських органів стандартизації або інших спеціалізованих органів;

(c) забезпечують, щоб Агентство публікувало документи та проводило консультації із зацікавленими сторонами відповідно до графіку і процедури, яка включає обов’язок Агентства надавати письмову відповідь на процес консультацій.

2. Якщо Агентство, згідно зі статтею 76(1) і (3), розробляє висновки, сертифікаційні специфікації та інші детальні специфікації, прийнятні методи відповідності та керівні матеріали, воно повинне встановити процедуру попереднього консультування з державами-членами. З цією метою воно може створити робочу групу, до якої кожна держава-член уповноважена призначити експерта. Якщо необхідні консультації стосовно військових аспектів, Агентство, окрім держав-членів, консультується з Європейським оборонним агентством та іншими компетентними військовими експертами, призначеними державами-членами. Якщо необхідні консультації стосовно можливого соціального впливу таких заходів Агентства, Агентство залучає соціальних партнерів Союзу та інших відповідних стейкхолдерів.

3. Агентство публікує висновки, сертифікаційні специфікації та інші детальні специфікації, прийнятні методи відповідності та керівні матеріали, розроблені згідно зі статтею 76(1) і (3), та процедури, встановлені згідно з параграфом 1 цієї статті, в офіційній публікації Агентства.

Стаття 116
Процедури ухвалення рішень

1. Правління встановлює прозорі процедури ухвалення окремих рішень, як передбачено статтею 76(4).

Такі процедури, зокрема:

(a) забезпечують заслухання фізичної чи юридичної особи, якій має бути адресоване таке рішення, і будь-якої іншої сторони, якої воно стосується безпосередньо та особисто;

(b) передбачають повідомлення про рішення фізичних чи юридичних осіб та його публікацію відповідно до вимог статей 123 і 132(2);

(c) передбачають повідомлення фізичної чи юридичної особи, якій адресоване рішення, та будь-яких інших сторін провадження про засоби правового захисту, доступні їм згідно з цим Регламентом;

(d) забезпечують, щоб рішення включало зазначення підстав.

2. Правління встановлює процедури із зазначенням умов, за яких про рішення повідомляють відповідним особам, у тому числі інформацію щодо доступних процедур оскарження, як передбачено в цьому Регламенті.

Стаття 117
Річне і багаторічне програмування

1. До 31 грудня кожного року, згідно з пунктом (c) статті 98(2), Правління ухвалює програмний документ з річною і багаторічною програмою на основі проекту, поданого Виконавчим директором за шість тижнів до його ухвалення, з урахуванням висновку Комісії та стосовно багаторічного програмування після консультацій з Європейським Парламентом. Правління передає документ Європейському Парламенту, Раді та Комісії. Програмний документ стає остаточним після того, як буде ухвалено остаточну редакцію загального бюджету, за потреби до нього вносять відповідні зміни.

2. Річна робоча програма містить детальні цілі та очікувані результати, у тому числі показники ефективності, та враховує цілі Європейського плану безпеки польотів. Вона також містить опис заходів, які повинні отримати фінансування, та визначення фінансових і людських ресурсів, розподілених для кожної дії, відповідно до принципів бюджетування та управління кожного виду діяльності, із зазначенням видів діяльності, які повинні отримати фінансування з регулятивного бюджету, та видів діяльності, які повинні бути профінансовані за рахунок зборів і тарифів, отримуваних Агентством. Річна робоча програма повинна узгоджуватися з багаторічною робочою програмою, згаданою в параграфі 4 цієї статті. У ній мають бути чітко вказані завдання, які були додані, змінені або вилучені порівняно з попереднім фінансовим роком. Річне планування включає стратегію Агентства стосовно його діяльності, пов’язаної з міжнародною співпрацею згідно зі статтею 90, та дії Агентства, пов’язані з такою стратегією.

3. Правління вносить зміни до ухваленої річної робочої програми, якщо на Агентства покладено виконання нового завдання. Будь-які істотні зміни до річної робочої програми ухвалюють за тією самою процедурою, що і початкову річну робочу програму. Правління може делегувати Виконавчому директору повноваження вносити неістотні зміни до річної робочої програми.

4. Багаторічна робоча програма визначає загальне стратегічне програмування, у тому числі цілі, очікувані результати та показники ефективності. Вона також визначає програмування ресурсів, у тому числі багаторічного бюджету і персоналу.

Програмування ресурсів оновлюється щорічно. Стратегічне програмування оновлюється залежно від випадку, зокрема, з метою врахування результатів оцінювання, згаданого у статті 124.

Стаття 118
Консолідований річний звіт про діяльність

1. Консолідований річний звіт про діяльність містить опис способу імплементації Агентством його річної робочої програми, застосування бюджету та кадрових ресурсів. У ньому чітко зазначають, які повноваження і завдання Агентства було додано, змінено або вилучено порівняно з попереднім роком.

2. У такому звіті окреслюють діяльність, здійснену Агентством, та оцінюють результати такої діяльності з огляду на цілі, показники ефективності та встановлений графік, ризики, пов’язані з такою діяльністю, використання ресурсів і загальні операції Агентства та ефективність і дієвість внутрішніх систем контролю. Також у звіті зазначають, які види діяльності були профінансовані з регулятивного бюджету, та які види діяльності були профінансовані за рахунок зборів і тарифів, отриманих Агентством.

Стаття 119
Прозорість та комунікація

1. Регламент (ЄС) № 1049/2001 застосовується до документів, які зберігає Агентство. Це положення не обмежує правил щодо доступу до даних і інформації, визначених у Регламенті (ЄС) № 376/2014 та в імплементаційних актах, ухвалених на підставі статей 72(5) і 74(8) цього Регламенту.

2. Агентство може брати учать у комунікаційній діяльності за власною ініціативою в межах своєї компетенції. Воно, зокрема, забезпечує, на додаток до публікації, зазначеної у статті 115(3), щоб широка громадськість та будь-які зацікавлені сторони своєчасно отримували об’єктивну, достовірну і зрозумілу інформацію про результати його роботи. Агентство забезпечує, щоб розподілення його ресурсів для комунікаційної діяльності не мало негативного впливу на виконання завдань, зазначених у статті 75.

3. Агентство перекладає матеріали для сприяння підвищенню рівня безпеки офіційними мовами Союзу, у відповідних випадках.

4. Національні компетентні органи надають допомогу Агентству шляхом ефективного повідомлення релевантної інформації щодо безпеки в межах своєї юрисдикції.

5. Будь-яка фізична чи юридична особа має право письмово звернутися до Агентства будь-якою офіційною мовою Союзу та отримати відповідь тією ж мовою.

6. Послуги з перекладу, необхідні для функціонування Агентства, надає Центр перекладу для органів Європейського Союзу.

СЕКЦІЯ IV
Фінансові вимоги

Стаття 120
Бюджет

1. Без обмеження інших доходів, дохід Агентства охоплює:

(a) внесок Союзу;

(b) внесок будь-якої європейської третьої країни, з якою Союз уклав міжнародні угоди, як зазначено у статті 129;

(c) збори, сплачені заявниками на отримання та володільцями сертифікатів, виданих Агентством, та особами, які зареєстрували декларації в Агентстві;

(d) тарифи за публікації, підготовку і будь-які інші надані послуги та за опрацювання апеляцій Агентством;

(e) будь-які добровільні фінансові внески держав-членів, третіх країн чи інших суб’єктів, за умови, що такі внески не ставлять під загрозу незалежність і неупередженість Агентства;

(f) гранти.

2. Видатки Агентства включають видатки на персонал, адміністративні, інфраструктурні та операційні видатки. Що стосується операційних видатків, бюджетні зобов’язання стосовно заходів, що тривають довше одного фінансового року, можуть, за необхідності, бути розділені на декілька років на щорічні платежі.

3. Доходи і видатки повинні бути збалансованими.

4. Регулятивні бюджети, встановлені і зібрані збори за діяльність із сертифікації та тарифи, стягнуті Агентством, обробляються окремо на рахунках Агентства.

5. Протягом фінансового року Агентство адаптує своє кадрове планування та управління видами діяльності, які фінансуються за рахунок ресурсів, пов’язаних зі зборами і тарифами, таким чином, що дозволяє швидко реагувати на робоче навантаження та коливання таких доходів.

6. Кожного року Виконавчий директор складає проект кошторису доходів і видатків Агентства на наступний фінансовий рік, у тому числі проект штатного розпису, і надсилає його Правлінню разом із пояснювальним матеріалом щодо стану бюджету. Такий проект штатного розпису стосовно посад, які фінансуються за рахунок зборів і тарифів, повинен ґрунтуватися на обмеженій низці показників, схвалених Комісією для вимірювання робочого навантаження й ефективності Агентства, та у ньому повинні бути визначені ресурси, необхідні для ефективного і своєчасного задоволення попиту на сертифікацію та інші види діяльності Агентства, у тому числі ті, що є результатом перерозподілу відповідальності згідно зі статтями 64 і 65.

Правління, на основі такого проекту, ухвалює попередній проект кошторису доходів і видатків Агентства на наступний фінансовий рік. Попередній проект кошторису доходів і видатків Агентства надсилається Комісії не пізніше 31 січня кожного року.

7. Правління надсилає остаточний проект кошторису доходів і видатків Агентства, який повинен включати проект штатного розпису разом із тимчасовою робочою програмою, до Комісії та до європейських третіх країн, із якими Союз уклав міжнародні угоди, як зазначено у статті 129, не пізніше 31 березня.

8. Комісія надсилає кошторис доходів і видатків Європейському Парламенту і Раді разом із проектом загального бюджету Європейського Союзу.

9. На основі кошторису доходів і видатків Комісія включає у проект загального бюджету Європейського Союзу суми, які вона вважає необхідними з огляду на штатний розпис та розмір внеску, який підлягає стягненню, до загального бюджету, який вона подає на розгляд Європейському Парламенту і Раді згідно зі статтями 313 і 314 ДФЄС.

10. Європейський Парламент і Рада затверджують розподіл внесків, передбачений для Агентства, та ухвалюють штатний розпис Агентства, враховуючи показники, пов’язані з робочим навантаженням і ефективністю Агентства, зазначені у параграфі 6.

11. Бюджет затверджує Правління. Він стає остаточним після ухвалення загального бюджету Союзу. Якщо є належним, він відповідним чином коригується.

12. Правління якомога оперативніше повідомляє Європейському Парламенту і Раді про свій намір реалізувати будь-який проект, який може призвести до істотних фінансових витрат за рахунок бюджету, зокрема, про будь-які проекти з нерухомим майном, як, наприклад, купівля або оренда будівель, а також повідомляє про це Комісії. До будь-якого будівельного проекту, який матиме значний вплив на бюджет Агентства, застосовується Делегований регламент Комісії (ЄС) № 1271/2013 (-43).

Якщо Європейський Парламент чи Рада повідомили про намір видати висновок щодо певного проекту, вони надсилають такий висновок Правлінню протягом шести тижнів з дати повідомлення про проект.

Стаття 121
Виконання та контроль бюджету

1. За виконання бюджету Агентства відповідає Виконавчий директор.

2. До 1 березня після завершення кожного фінансового року, бухгалтер Агентства передає робочу фінансову звітність бухгалтеру Комісії і Рахунковій Палаті. Бухгалтер Агентства також надсилає звіт про бюджетне і фінансове управління за фінансовий рік бухгалтеру Комісії до 1 березня після завершення кожного фінансового року. Бухгалтер Комісії консолідує робочу фінансову звітність установ і децентралізованих органів відповідно до статті 147 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 966/2012 (-44).

3. До 31 березня після завершення кожного фінансового року виконавчий директор передає звіт про бюджетне і фінансове управління за відповідний фінансовий рік Європейському Парламенту, Раді, Комісії і Рахунковій Палаті.

4. Згідно зі статтею 148 Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012, після отримання зауважень Рахункової палати до робочої фінансової звітності Агентства бухгалтер складає остаточну фінансову звітність Агентства під свою відповідальність, та виконавчий директор подає її на розгляд Правлінню.

5. Правління видає висновок щодо остаточної фінансової звітності Агентства.

6. До 1 липня після завершення кожного фінансового року бухгалтер Агентства надсилає остаточну фінансову звітність до Європейського Парламенту, Комісії і Рахункової палати разом із висновком Правління.

7. Остаточну звітність публікують в Офіційному віснику Європейського Союзу до 15 листопада після завершення кожного фінансового року.

8. Виконавчий директор надсилає Рахунковій палаті відповідь на її зауваження до 30 вересня після завершення кожного фінансового року. Він також надсилає таку відповідь Правлінню і Комісії.

9. Виконавчий директор подає до Європейського Парламенту, на вимогу останнього, будь-яку необхідну інформацію для застосування процедури звільнення від відповідальності за виконання бюджету за відповідний фінансовий рік, як передбачено статтею 165(3) Регламенту (ЄС, Євратом) № 966/2012.

10. Європейський Парламент за рекомендацією Ради кваліфікованою більшістю до 15 травня року n + 2 ухвалює рішення щодо звільнення Виконавчого директора від відповідальності за виконання бюджету за рік n.

Стаття 122
Боротьба із шахрайством

1. З метою боротьби із шахрайством, корупцією та іншою незаконною діяльністю, Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 (-45) застосовується без обмежень.

2. Агентство приєднується до Міжінституційної угоди від 25 травня 1999 року між Європейським Парламентом, Радою Європейського Союзу та Комісією Європейських співтовариств щодо внутрішніх розслідувань Європейського бюро боротьби із шахрайством (OLAF) (-46) протягом шести місяців з 11 вересня 2018 року та ухвалює відповідні положення, застосовні до його персоналу, використовуючи зразок, визначений у додатку до зазначеної угоди.

3. Рахункова палата має повноваження проводити аудит, - на підставі документів та виїзних інспектувань, - усіх бенефіціарів грантів, підрядників і субпідрядників, які отримали кошти Союзу від Агентства.

4. Європейське бюро боротьби із шахрайством може проводити розслідування, у тому числі виїзні перевірки та інспектування, відповідно до положень і процедур, установлених у Регламенті (ЄС, Євратом) № 883/2013 та Регламенті Ради (Євратом, ЄС) № 2185/96 (-47), з метою встановлення факту шахрайства, корупції або будь-якої іншої незаконної діяльності, що негативно впливає на фінансові інтереси Союзу, у зв’язку з грантом або договором, що фінансується Агентством.

5. Без обмеження параграфів 1-4, угоди про співпрацю з третіми країнами або міжнародними організаціями, договори, грантові угоди та грантові рішення Агентства повинні містити положення, які прямо уповноважують Рахункову Палату та Європейське бюро боротьби із шахрайством здійснювати такі аудити і розслідування відповідно до їхніх компетенцій.

Стаття 123
Правила безпеки щодо захисту секретної та чутливої незасекреченої інформації

Агентство ухвалює власні правила безпеки, які є еквівалентними правилам безпеки Комісії для захисту секретної інформації Європейського Союзу (EUCI) та чутливої незасекреченої інформації, як визначено в Рішеннях Комісії (ЄС, Євратом) 2015/443 (-48) і (ЄС, Євратом) 2015/444 (-49). Правила безпеки Агентства повинні охоплювати, між іншим, положення про обмін такою інформацією, її опрацювання та зберігання.

Стаття 124
Оцінювання

1. Не пізніше ніж 12 вересня 2023 року та один раз на п’ять років у подальшому Комісія проводить оцінювання відповідно до настанов Комісії, щоб оцінити ефективність Агентства стосовно його цілей, повноважень і завдань. Таке оцінювання має на меті оцінити вплив цього Регламенту, Агентства і його робочих практик на встановлення високого рівня безпеки цивільних польотів. У межах оцінювання розглядають можливу необхідність зміни повноважень Агентства, а також фінансові наслідки будь-якої такої зміни. Оцінювання повинне враховувати позиції Правління та стейкхолдерів як на рівні Союзу, так і на національному рівні.

2. Якщо Комісія вважає, що продовження діяльності Агентства більше не є обґрунтованим з огляду на поставлені цілі, повноваження і завдання, вона може запропонувати внести до цього Регламенту відповідні зміни або скасувати його.

3. Комісія передає результати оцінювання разом зі своїми висновками Європейському Парламенту, Раді та Правлінню. План дій з графіком додають у відповідних випадках. Результати оцінювання та рекомендації підлягають оприлюдненню.

Стаття 125
Фінансові правила

Фінансові правила, які застосовуються до Агентства, ухвалює Правління після консультацій із Комісією. Такі фінансові правила не повинні відступати від Делегованого регламенту (ЄС) № 1271/2013, окрім випадків, коли такий відступ є особливо необхідним для ведення діяльності Агентства, та Комісія попередньо надала згоду на такий відступ.

Стаття 126
Збори і тарифи

1. Збори і тарифи стягуються за:

(a) видачу і поновлення сертифікатів та реєстрацію декларацій Агентством відповідно до цього Регламенту, а також діяльність Агентства, пов’язану з наглядом, щодо видів діяльності, яких стосуються такі сертифікати і декларації;

(b) публікації, підготовку та надання будь-яких інших послуг Агентством, що повинні відображати фактичні витрати на кожну окрему надану послугу;

(c) опрацювання апеляцій.

Усі збори і тарифи повинні бути виражені і сплачені в євро.

2. Сума зборів і тарифів повинна бути встановлена на такому рівні, щоб забезпечити, що відповідний дохід покриває всі витрати на діяльність, пов’язані з наданими послугами, та щоб уникнути значного накопичення надлишку. Усі видатки Агентства, нараховані персоналу, залученому до діяльності, зазначеної у параграфі 1, зокрема пропорційний внесок працедавця до пенсійної програми, повинні бути відображені у таких витратах. Збори і тарифи повинні бути доходами Агентства від діяльності, пов’язаної з послугами, за які збори і тарифи повинні бути сплачені.

3. Бюджетні надлишки, отримані за рахунок зборів і тарифів, використовують для фінансування подальшої діяльності, пов’язаної зі зборами і тарифами, або для покриття збитків. У разі регулярного значного позитивного чи негативного результату бюджету рівень зборів і тарифів переглядають.

4. Після консультацій з Агентством відповідно до пункту (i) статті 98(2) Комісія ухвалює імплементаційні акти про встановлення детальних правил стосовно зборів і тарифів, які стягує Агентство, із зазначенням, зокрема, дій, за які, згідно з пунктами (c) і (d) статті 120(1), стягуються такі збори і тарифи, та суми зборів і тарифів і способу їх сплати. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 127(3).

ГЛАВА VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 127
Процедура Комітету

1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

4. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 8 Регламенту (ЄС) №182/2011 у поєднанні зі статтею 4 того самого Регламенту.

Стаття 128
Здійснення делегованих повноважень

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надається Комісії за умов, встановлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статтях 19, 28, 32, 39, 47, 54, 58, 61, 62(13), 68(3), 84(4), 105 і 106, надається Комісії на 5 років, починаючи з 11 вересня 2018 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до кінця п’ятирічного періоду. Делегування повноважень автоматично подовжується на терміни такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого терміну.

3. Делегування повноважень, зазначених у статтях 19, 28, 32, 39, 47, 54, 58, 61, 62(13), 68(3), 84(4), 105 і 106, може бути в будь-який час відкликане Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делегування повноважень, зазначених у такому рішенні. Таке рішення набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу, або з пізнішої дати, вказаної у ньому. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акту Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, встановлених у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року.

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона повинна одночасно повідомити про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт, зазначений у статтях 19, 28, 32, 39, 47, 54, 58, 61, 62(13), 68(3), 84(4), 105 і 106, набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж двох місяців з дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт не було висловлено жодних заперечень, або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту чи Ради.

Стаття 129
Участь європейських третіх країн

Агентство є відкритим до участі європейських третіх країн, які є сторонами Чиказької конвенції, або які уклали міжнародні угоди з Союзом, на підставі яких вони ухвалили або застосовують право Союзу у сферах дії цього Регламенту.

Такі міжнародні угоди можуть включати положення, які визначають, зокрема, характер і обсяг участі відповідної європейської третьої країни у роботі Агентства, у тому числі положення про фінансові внески та персонал. Агентство може укладати згідно зі статтею 90(2) робочі угоди з компетентним органом відповідної європейської третьої країни для реалізації таких положень.

Стаття 130
Угода про штаб-квартиру та умови функціонування

1. Необхідні домовленості стосовно розміщення, передбаченого для Агентства в державі-члені ведення діяльності, та обладнання, яке має бути надано такою державою-членом, разом зі спеціальними правилами, застосовними у державі-члені ведення діяльності до Виконавчого директора, членів Правління, персоналу Агентства і членів їхніх родин, повинні бути встановлені в угоді про штаб- квартиру між Агентством і державою-членом, у якій розташований офіс Агентства.

2. Держава-член ведення діяльності Агентства забезпечує необхідні умови для безперебійного функціонування Агентства, у тому числі належне багатомовне шкільне навчання та належне транспортне сполучення.

Стаття 131
Санкції

Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушення положень цього Регламенту й імплементаційних актів, ухвалених на його підставі, та вживають усіх необхідних заходів для забезпечення їх виконання. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

Стаття 132
Опрацювання персональних даних

1. Що стосується опрацювання персональних даних у рамках цього Регламенту, держави-члени повинні виконувати свої завдання відповідно до цього Регламенту згідно з національними законами, регламентами чи адміністративними положеннями відповідно до Регламенту (ЄС) № 2016/679.

2. Що стосується опрацювання персональних даних у рамках цього Регламенту, Комісія і Агентство повинні виконувати свої завдання відповідно до цього Регламенту згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.

Стаття 133
Зміни до Регламенту (ЄС) № 2111/2005

У статті 15 Регламенту (ЄС) № 2111/2005 параграфи 1-3 викласти у такій редакції:

«1. Комісії допомагає комітет («Комітет ЄС з безпеки польотів»). Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.».

Стаття 134
Зміни до Регламенту (ЄС) № 1008/2008

Внести до Регламенту (ЄС) № 1008/2008 такі зміни:

(1) у статті 4 пункт (b) викласти у такій редакції:

«(b) він має дійсний сертифікат експлуатанта, виданий згідно з Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1139 (*1) національним органом держави-члена, декількома національними органами держав-членів, що діяли спільно відповідно до статті 62(5) зазначеного Регламенту, або Агентством з безпеки польотів Європейського Союзу.

__________
(*-1) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1139 від 4 липня 2018 року про спільні правила у галузі цивільної авіації та про створення Агентства з безпеки польотів Європейського Союзу, та про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2111/2005, (ЄС) № 1008/2008, (ЄС) № 996/2010, (ЄС) № 376/2014 та директив Європейського Парламенту і Ради 2014/30/ЄС та 2014/53/ЄС, а також про скасування регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 552/2004 та (ЄС) № 216/2008 та Регламенту Ради (ЄЕС) № 3922/91 (ОВ L 212, 22.8.2018, с. 1).»;

(2) Статтю 6 викласти у такій редакції:

«Стаття 6
Сертифікат експлуатанта

1. Умовою надання і дійсності ліцензії експлуатанта є наявність дійсного сертифіката експлуатанта із зазначенням діяльності, охопленої такою ліцензією експлуатанта.

2. Усі зміни, внесені до сертифіката експлуатанта повітряного перевізника Співтовариства, повинні бути відображені, залежно від випадку, у його ліцензії експлуатанта.

Орган, відповідальний за сертифікат експлуатанта, якомога швидше повідомляє компетентному органу ліцензування про будь-які релевантні пропоновані зміни до сертифіката експлуатанта.

3. Орган, відповідальний за сертифікат експлуатанта, та компетентний орган ліцензування погоджують заходи для проактивного обміну інформацією, релевантною для оцінювання та збереження сертифіката експлуатанта і ліцензії експлуатанта.

Такий обмін може включати, але не обмежуватися нею, інформацію стосовно фінансових, організаційних заходів і заходів щодо власності повітряного перевізника Співтовариства, які можуть вплинути на безпечність чи платоспроможність його експлуатації, або які можуть сприяти здійсненню органом, відповідальним за сертифікат експлуатанта, його діяльності з нагляду, пов’язаної з безпекою. Якщо інформація надається на умовах конфіденційності, необхідно вжити заходів для забезпечення належного захисту інформації.

3a. Якщо існує ймовірність того, що необхідне буде вжиття заходів правозастосування, орган, відповідальний за сертифікат експлуатанта, та компетентний орган ліцензування повинні якомога швидше проконсультуватися перед вжиттям таких заходів та співпрацювати для вирішення питання до вжиття заходів. У разі вжиття заходів орган, відповідальний за сертифікат експлуатанта, та компетентний орган ліцензування якомога швидше повідомляють один одному про вжиття таких заходів.»;

(3) у статті 12 параграф 1 викласти у такій редакції:

‘1. Повітряне судно, що його використовує повітряний перевізник Співтовариства, підлягає реєстрації, на вибір держави-члена, компетентний орган якої видає ліцензію експлуатанта, у її власному національному реєстрі або в національному реєстрі іншої держави-члена. Проте у разі використання повітряного судна за договором оренди повітряного судна без екіпажу чи за договором оренди повітряного судна з екіпажом згідно зі статтею 13, таке повітряне судно може бути зареєстроване у національному реєстрі будь-якої держави-члена або третьої країни.».

Стаття 135
Зміни до Регламенту (ЄС) № 996/2010

Статтю 5 Регламенту (ЄС) №996/2010 викласти у такій редакції:

«Стаття 5
Обов’язок проводити розслідування

1. Щодо кожного нещасного випадку чи серйозного інциденту, який стосується повітряного судна, до якого застосовується Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1139 (*2), проводять розслідування щодо безпеки у державі-члені, у якій стався нещасний випадок чи серйозний інцидент.

2. Якщо місце нещасного випадку чи серйозного інциденту, який стосується повітряного судна, до якого застосовується Регламент (ЄС) 2018/1139, та яке зареєстроване у державі-члені, неможливо точно встановити як розташоване на території будь-якої держави, розслідування щодо безпеки проводить орган розслідувань щодо безпеки держави-члена реєстрації.

3. Обсяг розслідувань щодо безпеки, згаданих у параграфах 1, 2 і 4, та процедуру проведення таких розслідувань щодо безпеки визначає орган розслідувань щодо безпеки з урахуванням наслідків нещасного випадку чи серйозного інциденту та досвіду, який він очікує отримати з таких розслідувань для підвищення рівня безпеки польотів.

4. Органи розслідувань щодо безпеки можуть розслідувати інші нещасні випадки, ніж згадані у параграфах 1 і 2, а також нещасні випадки чи серйозні інциденти, які стосуються інших типів повітряних суден, згідно з національним законодавством держав-членів, якщо вони очікують отримати з таких розслідувань досвід для підвищення рівня авіаційної безпеки.

5. Як відступ від параграфів 1 і 2 цієї статті, відповідальний орган розслідувань щодо безпеки, з урахуванням очікуваного досвіду для підвищення рівня безпеки польотів, який можна отримати з такого розслідування, може не ініціювати розслідування щодо безпеки, якщо нещасний випадок чи серйозний інцидент стосується безпілотного повітряного судна, щодо якого не вимагається сертифікат чи декларація згідно зі статтею 56(1) і (5) Регламенту (ЄС) 2018/1139, або пілотованого повітряного судна з максимальною злітною масою нижче чи на рівні 2250 кг, або якщо жодна особа не отримала смертельних чи серйозних поранень.

6. Розслідування щодо безпеки, згадані у параграфах 1, 2 і 4, не мають на меті встановлення винних осіб чи відповідальності. Вони проводяться незалежно і окремо від та без обмеження будь-яких судових чи адміністративних проваджень, які мають на меті встановлення винних осіб чи відповідальності.

Стаття 136
Зміни до Регламенту (ЄС) № 376/2014

У статті 3 Регламенту (ЄС) №376/2014 параграф 2 викласти у такій редакції:

«2. Цей Регламент застосовується до подій та іншої інформації, пов’язаної з безпекою, що стосується цивільних повітряних суден, до яких застосовується Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1139 (*3).

Проте зазначений Регламент не застосовується до подій та іншої інформації, пов’язаної з безпекою, що стосується безпілотних повітряних суден, щодо яких не вимагається сертифікат чи декларація згідно зі статтею 56(1) і (5) Регламенту (ЄС) 2018/1139, якщо результатом таких події або іншої інформації, пов’язаної з безпекою, що стосується таких безпілотних повітряних суден, не стало смертельне чи серйозне поранення особи, або якщо вони не стосуються повітряних суден, окрім безпілотних повітряних суден.

Держави-члени можуть вирішити застосовувати цей Регламент також до подій та іншої інформації, пов’язаної з безпекою, що стосується цивільних повітряних суден, до яких не застосовується Регламент (ЄС) 2018/1139.

Стаття 137
Зміни до Директиви 2014/30/ЄС

У статті 2(2) Директиви 2014/30/ЄС пункт (b) викласти у такій редакції:

«(b) Таке авіаційне обладнання, якщо воно підпадає під дію Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1139 (*4) та призначене виключно для використання в повітрі:

(i) повітряні судна, окрім безпілотних повітряних суден, а також пов’язані з ними двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання;

(ii) безпілотні повітряні судна, а також пов’язані з ними двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання, конструкції яких сертифіковані згідно зі статтею 56(1) зазначеного Регламенту, та які призначені для експлуатації тільки на частотах, встановлених Регламентом радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку для захищеного використання в аеронавігації.

Стаття 138
Внесення змін до Директиви 2014/53/ЄС

У додатку до Директиви 2014/53/ЄС пункт 3 викласти в такій редакції:

«3. Таке авіаційне обладнання, якщо воно підпадає під дію Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1139 (*5) та призначене виключно для використання в повітрі:

(a) повітряні судна, окрім безпілотних повітряних суден, а також пов’язані з ними двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання;

(b) безпілотні повітряні судна, а також пов’язані з ними двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання, конструкції яких сертифіковані згідно зі статтею 56(1) зазначеного Регламенту, та які призначені для експлуатації тільки на частотах, встановлених Регламентом радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку для захищеного використання в аеронавігації.

Стаття 139
Скасування

1. Регламент (ЄС) № 216/2008 скасувати з 11 вересня 2018 року.

2. Регламент (ЄС) № 552/2004 скасувати з 11 вересня 2018 року. Проте статті 4, 5, 6, 6a і 7 зазначеного Регламенту та додатки III і IV до нього залишаються чинними до дати початку застосування делегованих актів, зазначених у статті 47 цього Регламенту, та тією мірою, якою такі акти охоплюють предмет відповідних положень Регламенту (ЄС) № 552/2004, та у будь-якому разі не пізніше ніж до 12 вересня 2023 року.

3. Регламент (ЄЕС) № 3922/91 скасувати з дати початку застосування детальних правил, ухвалених згідно з пунктом (a) статті 32(1), щодо обмежень часу польоту і службового часу та вимог щодо часу відпочинку для авіатаксі, екстреної медичної служби та експлуатації комерційного авіаційного транспорту, що здійснюються літаками з одним пілотом.

4. Покликання на скасовані Регламенти, зазначені у параграфах 1, 2 і 3, необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і, залежно від випадку, читати відповідно до кореляційної таблиці у додатку X.

Стаття 140
Перехідні положення

1. Сертифікати та певні специфікації льотної придатності, видані або визнані згідно з Регламентом (ЄС) № 216/2008, та декларації, подані або визнані згідно із зазначеним Регламентом, і його імплементаційні правила залишаються чинними та вважаються виданими, поданими і визнаними згідно з відповідними положеннями цього Регламенту, у тому числі для цілей застосування статті 67.

2. Не пізніше ніж 12 вересня 2023 року імплементаційні правила, ухвалені на підставі Регламентів (ЄС) № 216/2008 і (ЄС) № 552/2004, повинні бути адаптовані до цього Регламенту. До адаптації будь-які покликання у таких імплементаційних правилах на:

(a) «комерційну експлуатацію» тлумачать як покликання на пункт (i) статті 3 Регламенту (ЄС) № 216/2008;

(b) «моторизоване повітряне судно складної конструкції» тлумачать як покликання на пункт (i) статті 3 Регламенту (ЄС) № 216/2008;

(c) «прилади» тлумачать як покликання на пункт (29) статті 3 цього Регламенту;

(d) «свідоцтво приватного пілота» тлумачать як покликання на свідоцтво, згадане у статті 7(7) Регламенту (ЄС) № 216/2008.

3. Агентство видає, не пізніше, ніж через два роки після 11 вересня 2018 року, згідно зі статтею 76(1) і 76(3) цього Регламенту, висновки стосовно пропозицій щодо внесення змін до Регламентів Комісії (ЄС) № 748/2012 (-50), (ЄС) № 1321/2014 (-51), (ЄС) № 1178/2011 (-52), і (ЄС) № 965/2012 (-53) та до застосовних сертифікаційних специфікацій з метою їх адаптації, що стосується повітряних суден, призначених головним чином для спортивного і рекреаційного використання, до цього Регламенту.

4. До 12 вересня 2021 року Агентство видає керівні матеріали для добровільного використання державами-членами з метою сприяння розробленню пропорційних національних правил стосовно проектування, виробництва, технічного обслуговування та експлуатації повітряних суден, перелічених у додатку I.

5. Як відступ від статей 55 і 56, відповідні положення Регламенту (ЄС) № 216/2008 залишаються чинними до набуття чинності делегованими актами, зазначеними у статті 58, та імплементаційними актами, зазначеними у статті 57 цього Регламенту.

6. Держави-члени скасовують або коригують чинні двосторонні угоди, укладені з третіми країнами, у сферах, охоплених цим Регламентом, якомога швидше після набуття чинності цим Регламентом та в будь-якому разі до 12 вересня 2021 року.

Стаття 141
Набуття чинності

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.

Вчинено у Страсбурзі, 4 липня 2018 року.

__________
(-1) ОВ С 75, 10.03.2017, с. 111.
(-2) ОВ С 88, 21.03.2017, с. 69.
(-3) Позиція Європейського Парламенту від 12 червня 2018 року (ще не опублікована в Офіційному віснику) та рішення Ради від 26 червня 2018 року.
(-4) Регламент Європейського Парламенту і Ради 549/2004 від 10 березня 2004 року про встановлення рамки для створення Єдиного європейського неба (рамковий Регламент) (ОВ L 96, 31.03.2004, с. 1).
(-5) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 216/2008 від 20 лютого 2008 року про загальні правила в галузі цивільної авіації та про створення Європейського агентства з безпеки польотів, та про скасування Директиви Ради 91/670/ЄЕС, Регламенту (ЄС) № 1592/2002 і Директиви 2004/36/ЄС (ОВ L 79, 19.03.2008, с. 1).
(-6) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 376/2014 від 3 квітня 2014 року про звітування, аналіз та вжиття подальших заходів щодо подій у сфері цивільної авіації, про внесення змін до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 996/2010 та про скасування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/42/ЄС та Регламентів Комісії (ЄС) № 1321/2007 і (ЄС) № 1330/2007 (ОВ L 122, 24.04.2014, с. 18).
(-7) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил та загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13).
(-8) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 1).
(-9) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/30/ЄС від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо електромагнітної сумісності (ОВ L 96, 29.03.2014, с. 79).
(-10) Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/53/ЄС від 16 квітня 2014 року про гармонізацію законодавств держав-членів щодо надання на ринку радіообладнання та про скасування Директиви 1999/5/ЄС (ОВ L 153, 22.05.2014, с. 62).
(-11) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 996/2010 від 20 жовтня 2010 року про розслідування та запобігання нещасним випадкам та інцидентам у сфері цивільної авіації та про скасування Директиви 94/56/ЄС (ОВ L 295, 12.11.2010, с. 35).
(-12) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №45/2001 від 18 грудня 2000 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних установами та органами Співтовариства і про вільний рух таких даних (ОВ L 8, 12.01.2001, с. 1).
(-13) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1592/2002 від 15 липня 2002 року про загальні правила в галузі цивільної авіації та про створення Європейського агентства з безпеки польотів (ОВ L 240, 07.09.2002, с. 1).
(-14) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1285/2013 від 11 грудня 2013 року про імплементацію та експлуатацію європейських систем супутникової навігації та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 876/2002 і Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 683/2008 (ОВ L 347, 20.12.2013, с. 1).
(-15) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2111/2005 від 14 грудня 2005 року про створення переліку повітряних перевізників Співтовариства, які підлягають забороні на експлуатацію в межах Співтовариства, про повідомлення пасажирам повітряного транспорту про особу повітряного перевізника, який здійснює експлуатацію, та про скасування статті 9 Директиви 2004/36/ЄС (ОВ L 344, 27.12.2005, с. 15).
(-16) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року щодо реєстрації, оцінювання, авторизації та обмеження реалізації хімічних речовин (REACH), створення Європейського хімічного агентства, внесення змін до Директиви 1999/45/ЄС та про скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 793/93 та Регламенту Комісії (ЄС) № 1488/94, а також Директиви Ради 76/769/ЄЕС та директив Комісії 91/155/ЄЕС, 93/67/ЄЕС, 93/105/ЄС та 2000/21/ЄС (ОВ L 396, 30.12.2006, с. 1).
(-17) Рішення Ради (СЗБП) 2015/1835 від 12 жовтня 2015 року про визначення статуту, місця розташування та операційних правил Європейського оборонного агентства (ОВ L 266, 13.10.2015, с. 55).
(-18) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1049/2001 від 30 травня 2001 року стосовно публічного доступу до документів Європейського Парламенту, Ради та Комісії (ОВ L 145, 31.05.2001, с. 43).
(-19) ОВ L 123, 12.05.2016, с. 1.
(-20) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 552/2004 від 10 березня 2004 року про взаємодійність Європейської мережі організації повітряного руху (Регламент про взаємодійність) (ОВ L 96, 31.03.2004, с. 26).
|(-21) Регламент Комісії (ЄС) № 1033/2006 від 4 липня 2006 року про встановлення вимог до процедур підготовки планів польотів на етапі передпольотного планування для Єдиного європейського неба (ОВ L 186, 07.07.2006, с. 46).
(-22) Регламент Комісії (ЄС) № 1032/2006 від 6 липня 2006 року про встановлення вимог до систем автоматизованого обміну польотними даними для цілей сповіщення, координації та передачі польотів між органами диспетчерського обслуговування повітряного руху (ОВ L 186, 07.07.2006, с. 27).
(-23) Регламент Комісії (ЄС) № 633/2007 від 7 червня 2007 року про встановлення вимог до застосування протоколу передачі польотних повідомлень для цілей сповіщення, координації та передачі польотів між органами диспетчерського обслуговування повітряного руху (ОВ L 146, 08.06.2007, с. 7).
(-24) Регламент Комісії (ЄС) № 262/2009 від 30 березня 2009 року про встановлення про встановлення вимог до координованого призначення і використання кодів запитувачів режиму S для Єдиного європейського неба (ОВ L 84, 31.03.2009, с. 20).
(-25) Регламент Комісії (ЄС) № 29/2009 від 16 січня 2009 року про встановлення вимог до послуг лінії передачі даних для Єдиного європейського неба (ОВ L 13, 17.01.2009, с. 3).
(-26) Регламент Комісії (ЄС) № 73/2010 від 26 січня 2010 року про встановлення вимог до якості аеронавігаційних даних та аеронавігаційної інформації для Єдиного європейського неба (ОВ L 23, 27.01.2010, с. 6).
(-27) Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) № 1206/2011 від 22 листопада 2011 року про встановлення вимог до пізнавального індексу повітряного судна для спостереження для Єдиного європейського неба (ОВ L 305, 23.11.2011, с. 23).
(-28) Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) № 1207/2011 від 22 листопада 2011 року про встановлення вимог до робочих характеристик та взаємодійності спостереження для Єдиного європейського неба (ОВ L 305, 23.11.2011, с. 35).
(-29) Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) № 1079/2012 від 16 листопада 2012 року про встановлення вимог до розділення голосових каналів для Єдиного європейського неба (ОВ L 320, 17.11.2012, с. 14).
(-30) Регламент Ради (ЄЕС) № 3922/91 від 16 грудня 1991 року про гармонізацію технічних вимог та адміністративних процедур у сфері цивільної авіації (ОВ L 373, 31.12.1991, с. 4).
(-31) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1008/2008 від 24 вересня 2008 року про спільні правила функціонування повітряного обслуговування у Співтоваристві (ОВ L 293, 31.10.2008, с. 3).
(-32) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 551/2004 від 10 березня 2004 року про організацію і використання повітряного простору в Єдиному європейському небі (Регламент про повітряний простір) (ОВ L 96, 31.03.2004, с. 20).
(-33) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 550/2004 від 10 березня 2004 року про надання аеронавігаційних послуг в Єдиному європейському небі (Регламент про надання послуг) (ОВ L 96, 31.03.2004, с. 10).
(-34) Рішення Ради 2009/320/ЄС від 30 березня 2009 року про затвердження проекту Європейського генерального плану ОрПР Дослідної програми організації повітряного руху в рамках Єдиного європейського неба (SESAR) (ОВ L 95, 09.04.2009, с. 41).
(-35) Регламент Ради (ЄС) № 219/2007 від 27 лютого 2007 року про заснування спільного підприємства для розроблення європейської системи організації повітряного руху нового покоління (SESAR) (ОВ L 64, 02.03.2007, с. 1).
(-36) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року щодо вимог до акредитації та ринкового нагляду у сфері реалізації продуктів та про скасування Регламенту (ЄЕС) № 339/93 (ОВ L 218, 13.08.2008, с. 30).
(-37) Рішення Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄС від 9 липня 2008 року про спільні рамки для реалізації продуктів та про скасування Рішення Ради 93/465/ЄЕС (ОВ L 218, 13.08.2008, с. 82).
(-38) Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС від 13 жовтня 2003 року про створення схеми торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Союзу та про внесення змін до Директиви Ради 96/61/ЄС (ОВ L 275, 25.10.2003, с. 32).
(-39) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 300/2008 від 11 березня 2008 року про спільні правила у сфері авіаційної безпеки цивільної авіації та про скасування Регламенту (ЄС) № 2320/2002 (ОВ L 97, 09.04.2008, с. 72).
(-40) Регламент Комісії (ЄС) № 677/2011 від 7 липня 2011 року про встановлення детальних правил для імплементації функцій мережі організації повітряного руху (ОрПР) та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 691/2010 (ОВ L 185, 15.07.2011, с. 1).
(-41) Регламент Ради (ЄЕС, Євратом, ЄСВС) №259/68 Ради від 29 лютого 1968 року про встановлення Положень про персонал та Умов працевлаштування інших службовців Європейських співтовариств та спеціальних заходів, які тимчасово застосовуються до посадових осіб Комісії (ОВ L 56, 04.03.1968, с. 1).
(-42) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 від 11 вересня 2013 року щодо розслідувань, які проводить Європейське бюро боротьби із шахрайством (OLAF), та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №1073/1999 та Регламенту Ради (Євратом) №1074/1999 (ОВ L 248, 18.09.2013, с. 1).
(-43) Делегований регламент Комісії (ЄС) №1271/2013 від 30 вересня 2013 року про рамковий фінансовий регламент для органів, зазначених у статті 208 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 966/2012 (ОВ L 328, 07.12.2013, c. 42).
(-44) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 966/2012 від 25 жовтня 2012 року про фінансові правила, застосовні до загального бюджету Союзу, та про скасування Регламенту Ради (ЄС, Євратом) № 1605/2002 (ОВ L 298, 26.10.2012, с. 1).
(-45) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС, Євратом) № 883/2013 від 11 вересня 2013 року щодо розслідувань, які проводить Європейське бюро боротьби із шахрайством (OLAF), та про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №1073/1999 та Регламенту Ради (Євратом) №1074/1999 (ОВ L 248, 18.9.2013, с. 1).
(-46) ОВ L 136, 31.05.1999, с. 15.
(-47) Регламент Ради (Євратом, ЄС) № 2185/96 від 11 листопада 1996 року про виїзні перевірки та інспектування, які проводить Комісія для захисту фінансових інтересів Європейських Співтовариств від шахрайства та інших порушень (ОВ L 292, 15.11.1996, c. 2).
(-48) Рішення Комісії (ЄС, Євратом) 2015/443 від 13 березня 2015 року про безпеку в Комісії (ОВ L 72, 17.03.2015, с. 41).
(-49) Рішення Комісії (ЄС, Євратом) 2015/444 від 13 березня 2015 року про правила безпеки для захисту засекреченої ЄС інформації (ОВ L 72, 17.03.2015, с. 53).
(-50) Регламент Комісії (ЄС) № 748/2012 від 3 серпня 2012 року про встановлення імплементаційних правил з сертифікації льотної придатності та екологічної безпеки повітряних суден і пов’язаних з ними виробів, складових частин та приладів, а також із сертифікації організацій, що займаються проектуванням і виробництвом (ОВ L 224, 21.08.2012, с. 1).
(-51) Регламент Комісії (ЄС) № 1321/2014 від 26 листопада 2014 року про підтримання льотної придатності повітряних суден та аеронавігаційних продуктів, складових частин та приладів, та про схвалення організацій і персоналу, задіяних у таких завданнях (ОВ L 362, 17.12.2014, с. 1).
(-52) Регламент Комісії (ЄС) № 1178/2011 від 3 листопада 2011 року про встановлення технічних вимог і адміністративних процедур, пов’язаних із екіпажем цивільної авіації, відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 216/2008 (ОВ L 311, 25.11.2011, с. 1).
(-53) Регламент Комісії (ЄС) № 965/2012 від 5 жовтня 2012 року про встановлення технічних вимог та адміністративних процедур, пов’язаних із повітряними перевезеннями, відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 216/2008 (ОВ L 296, 25.10.2012, с. 1).

ДОДАТОК I

Повітряні судна, зазначені у пункті (d) статті 2(3)

1. Цей Регламент не застосовують до таких категорій пілотованих повітряних суден:

(a) історичних повітряних суден, які відповідають таким критеріям:

(i) повітряні судна:

- початкова конструкція яких була створена до 1 січня 1955 року; та

- виробництво яких було припинене до 1 січня 1975 року;

або

(ii) повітряні судна, які мають очевидне історичне значення, пов’язане із:

- участю у визначній історичній події,

- суттєвим кроком у розвитку авіації, або

- важливою роллю, яку вони відіграли у збройних силах держави-члена;

або

(b) повітряних суден, спеціально призначених або змінених для дослідницьких, експериментальних чи наукових цілей, які, ймовірно, будуть випущені в дуже обмеженій кількості;

(c) повітряних суден, у тому числі постачуваних у формі комплекту, щонайменше 51 % завдань із виготовлення і збору яких виконуються аматором або неприбутковим об’єднанням аматорів для власних цілей, що не мають комерційного характеру;

(d) повітряних суден, які використовувалися збройними силами, якщо такі повітряні судна не належать до типу, щодо якого Агентство ухвалило стандарт проектування;

(e) літаків, вимірювана швидкість звалювання або мінімальна швидкість стійкого польоту у посадковій конфігурації яких не перевищує 35 вузлів індикаторної повітряної швидкості (CAS), вертольотів, паральотів, планерів та мотопланерів, які мають не більше ніж два місця і максимальну злітну масу (МЗМ), як зареєстровано державами-членами, не більше ніж:

(f) одномісних і двомісних автожирів із МЗМ не більше ніж 600 кг;

(g) реплік повітряних суден, які відповідають критеріям пунктів (a) або (d), структурна конструкція яких подібна до структурної конструкції оригінальних повітряних суден;

(h) аеростатів та дирижаблів з одним чи двома місцями та максимальним розрахунковим об’ємом не більше ніж 1200 м-3 у разі використання гарячого повітря та не більше ніж 400 м-3 у разі використання іншого аеростатного газу;

(i) будь-яких інших пілотованих повітряних суден, максимальна порожня маса яких разом з паливом становить не більше ніж 70 кг.

2. Крім того, цей Регламент не застосовується до:

(a) прив’язних повітряних суден без рушійної установки, якщо максимальна довжина прив’язі становить 50 м, та якщо:

(i) МЗМ повітряного судна разом з корисним навантаженням становить менше ніж 25 кг; або

(ii) у випадку повітряних суден, легших за повітря, максимальний розрахунковий об’єм повітряного судна становить менше ніж 40 м-3;

(b) прив’язних повітряних суден із МЗМ не більше ніж 1 кг.

ДОДАТОК II

Суттєві вимоги до льотної придатності

1. ЦІЛІСНІСТЬ ПРОДУКТУ

Цілісність продукту, у тому числі захист від загроз інформаційній безпеці, повинна забезпечуватися для всіх очікуваних умов польоту протягом строку служби повітряного судна. Дотримання всіх вимог підтверджують за допомогою оцінювання або аналізу, підкріпленого, за необхідності, випробуваннями.

1.1. Конструкції та матеріали

1.1.1. Цілісність конструкції повинна забезпечуватися у межах різних експлуатаційних режимів, та достатньою мірою за їх межами, повітряного судна, у тому числі його рушійної установки, та зберігатися протягом строку служби повітряного судна.

1.1.2. Усі частини повітряного судна, вихід з ладу яких може призвести до порушення цілісності конструкції, повинні відповідати зазначеним нижче умовам без небезпечної деформації або виходу з ладу. До них належать усі деталі значної маси і засоби їх фіксації.

(a) Необхідно враховувати всі комбінації навантажень, виникнення яких можна обґрунтовано очікувати у межах та достатньою мірою за межами мас, діапазону центра ваги, експлуатаційних режимів і строку служби повітряного судна. Це стосується навантажень, пов’язаних із поривами вітру, маневрами, наддуванням, рухомими поверхнями, системою керування та рушійною установкою, у польоті і на землі.

(b) Необхідно враховувати навантаження і ймовірні несправності, викликані вимушеною посадкою на землю чи на воду.

(c) Залежно від типу експлуатації, динамічні наслідки повинні бути передбачені реакцією конструкції на такі навантаження, з урахуванням розміру і конфігурації повітряного судна.

1.1.3. Повітряне судно не повинне піддаватися впливу аеропружної нестабільності та надмірної вібрації.

1.1.4. Процеси виробництва та матеріали, використані для виготовлення повітряного судна, повинні забезпечувати наявність відомих і відтворюваних структурних властивостей. Необхідно враховувати будь-які зміни у характеристиках матеріалу, пов’язані з середовищем експлуатації.

1.1.5. Необхідно забезпечити, наскільки це можливо, щоб наслідки циклічного навантаження, погіршення стану довкілля, випадкових пошкоджень і пошкоджень із дискретних джерел не порушували цілісності конструкції до рівня, нижчого за рівень прийнятної залишкової міцності. Усі необхідні інструкції для забезпечення підтримання льотної придатності в цьому контексті повинні бути оприлюднені.

1.2. Рушійна установка

1.2.1. Цілісність системи рушійної установки (тобто двигуна і, у відповідних випадках, повітряного гвинта) повинна бути доведена у межах та достатньою мірою за межами експлуатаційних режимів рушійної установки та зберігатися протягом строку служби рушійної установки, з урахуванням ролі рушійної установки у загальній концепції безпеки повітряного судна.

1.2.2. Рушійна установка повинна виробляти, у встановлених для неї межах, тягу чи потужність, яка вимагається від неї за всіх необхідних умов польоту, з урахуванням впливу на довкілля та умов довкілля.

1.2.3. Процес виробництва та матеріали, використані для виготовлення рушійної установки, повинні забезпечувати наявність відомих і відтворюваних структурних властивостей. Необхідно враховувати будь-які зміни у характеристиках матеріалу, пов’язані з середовищем експлуатації.

1.2.4. Наслідки циклічного навантаження, погіршення стану довкілля і експлуатаційної деградації та можливі подальші несправності частин не повинні порушувати цілісність рушійної установки до рівня, нижчого за прийнятний рівень. Усі необхідні інструкції для забезпечення підтримання льотної придатності в цьому контексті повинні бути оприлюднені.

1.2.5. Усі необхідні інструкції, інформація і вимоги до безпечної і правильної взаємодії між рушійною установкою і повітряним судном повинні бути опубліковані.

1.3. Системи та обладнання (окрім невстановленого обладнання):

1.3.1. Повітряне судно не повинне мати особливостей конструкції або деталей, які, як засвідчив досвід, є небезпечними.

1.3.2. Повітряне судно, у тому числі зазначені системи, та обладнання, необхідне для оцінювання типової конструкції або згідно з правилами експлуатації, повинні функціонувати належним чином за будь-яких передбачуваних умов експлуатації у межах та достатньою мірою за межами експлуатаційних режимів повітряного судна, з належним урахуванням середовища експлуатації системи чи обладнання. Інші системи чи обладнання, які не вимагаються для сертифікації типу або згідно з правилами експлуатації, та які функціонують належним чи неналежним чином, не повинні знижувати рівень безпеки чи негативно впливати на належне функціонування будь-яких інших систем чи обладнання. Керування системами чи обладнанням не повинне вимагати виняткових навичок чи сили.

1.3.3. Системи і обладнання повітряного судна, які розглядаються окремо та у взаємодії один з одним, повинні бути спроектовані таким чином, щоб жодна одинична несправність, яка не вважається малоймовірною, не призводила до повної відмови обладнання, та щоб між імовірністю виникнення несправності і серйозністю її впливу на повітряне судно та його пасажирів існувала зворотна залежність. З огляду на зазначений вище критерій, прийнятною є необхідність належної поправки на розмір та широку конфігурацію повітряного судна, а також на те, що це може перешкоджати відповідності такому критерію одиничної несправності деяких частин та систем вертольотів і малих літаків.

1.3.4. Інформація, необхідна для безпечного здійснення польоту, та інформація про небезпечні умови має надаватись екіпажу або сервісному персоналу, залежно від випадку, у чіткій, зрозумілій та однозначній формі. Системи, обладнання і засоби контролю, у тому числі знаки та оголошення, мають бути спроектовані та розташовані таким чином, щоб мінімізувати помилки, які можуть призвести до виникнення небезпеки.

1.3.5. Для мінімізації небезпеки у зв’язку з обґрунтовано ймовірними загрозами, у тому числі загрозами для інформаційної безпеки, для повітряного судна та його пасажирів як усередині повітряного судна, так і поза його межами, необхідно вжити конструктивних запобіжних заходів, у тому числі заходів попередження можливості виникнення серйозної несправності або порушення функціонування невстановленого обладнання.

1.4. Невстановлене обладнання

1.4.1. Невстановлене обладнання має здійснювати свою безпекову функцію або функцію, важливу для безпеки, належним чином за будь-яких передбачуваних умов експлуатації, якщо така функція не може бути також здійснена в інший спосіб.

1.4.2. Керування невстановленим обладнанням не повинне вимагати виняткових навичок чи сили.

1.4.3. Невстановлене обладнання, яке функціонує належним чи неналежним чином, не має знижувати рівень безпеки чи негативно впливати на належне функціонування будь-якого іншого обладнання, системи чи приладу.

1.5. Підтримання льотної придатності

1.5.1. Щоб забезпечити дотримання стандарту льотної придатності щодо типу повітряного судна та будь-яких пов’язаних із ним частин протягом строку служби повітряного судна, необхідно встановити всі необхідні документи, у тому числі інструкції щодо підтримання льотної придатності, та забезпечити доступ до них.

1.5.2. Якщо це необхідно для підтримання льотної придатності, необхідно надати засоби для інспектування, налаштування, змащування, від’єднання чи заміни частин і невстановленого обладнання.

1.5.3. Інструкції щодо підтримання льотної придатності повинні бути надані у формі керівництва або керівництв, залежно від кількості даних, які мають бути надані. Керівництва повинні охоплювати інструкції з технічного обслуговування і ремонту, інформацію про обслуговування, процедури виявлення і усунення несправностей та інспектування у форматі, який передбачає практичне застосування.

1.5.4. В інструкціях щодо підтримання льотної придатності повинні бути зазначені обмеження льотної придатності, які визначають час кожної обов’язкової заміни, інтервали між інспектуваннями та відповідну процедуру інспектування.

2. АСПЕКТИ ЛЬОТНОЇ ПРИДАТНОСТІ В ХОДІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПРОДУКТУ

2.1. Для забезпечення безпеки осіб на борту або на землі під час експлуатації продукту необхідно підтвердити, що були дотримані такі умови:

(a) необхідно встановити види експлуатації, для яких повітряне судно затверджене, а також обмеження та інформацію, необхідні для безпечної експлуатації, у тому числі екологічні обмеження та характеристики;

(b) керування та маневрування повітряним судном має бути безпечним за всіх очікуваних умов експлуатації, у тому числі після несправності однієї чи, якщо доцільно, кількох рушійних установок, з урахуванням розміру і конфігурації повітряного судна. Необхідно належним чином враховувати силу пілота, конструкцію кабіни екіпажу, робоче навантаження пілота, а також інші аспекти, пов’язані з людським фактором, етап польоту та його тривалість;

(c) повинна існувати можливість здійснення плавного переходу від одного етапу польоту до іншого без виняткових навичок пілотування, пильності, сили або робочого навантаження за будь-яких можливих умов експлуатації;

(d) повітряне судно повинне мати таку стійкість, яка забезпечить, щоб вимоги, висунуті до пілота, не були надмірними, з урахуванням етапу польоту і його тривалості;

(e) необхідно встановити процедури для нормальної експлуатації, для несправності та для умов аварійної ситуації;

(f) необхідно надати попередження або інші стримувальні заходи, призначені для уникнення перевищення меж нормального режиму польоту, залежно від типу повітряного судна;

(g) характеристики повітряного судна та його систем повинні забезпечувати можливість безпечного повернення з можливих граничних меж режимів польоту.

2.2. Членам екіпажу має бути наданий доступ до експлуатаційних обмежень та іншої інформації, необхідної для безпечної експлуатації.

2.3. Експлуатація продукту має бути захищена від небезпек, які виникають внаслідок несприятливих зовнішніх та внутрішніх умов, у тому числі умов довкілля.

(a) Зокрема, залежно від типу експлуатації, небезпечні умови не мають бути спричинені явищами, такими як, але не виключно, несприятливими погодними умовами, блискавкою, зіткненням із птахами, полями високочастотного випромінювання, озоном тощо, яких можна обґрунтовано очікувати в ході експлуатації продукту, з урахуванням розміру і конфігурації повітряного судна;

(b) Відділення салону, залежно від типу експлуатації, повинні забезпечувати пасажирів відповідними умовами перевезення та належним захистом від будь-яких очікуваних небезпек, що виникають під час повітряних перевезень або призводять до аварійних ситуацій, у тому числі від загроз пожежі, диму, токсичних газів та швидкого зниження тиску, з урахуванням розміру і конфігурації повітряного судна. Повинні бути вжиті заходи для надання пасажирам будь-якого можливого шансу уникнути серйозних ушкоджень та швидко евакуюватися з повітряного судна, а також для їх захисту від впливу гальмівної сили у разі вимушеної посадки на землю чи воду. За необхідності пасажирам потрібно забезпечити надання чітких та однозначних знаків або оголошень для надання інструкцій щодо належної безпечної поведінки, а також розташування і правильного використання захисного обладнання. Необхідне захисне обладнання повинне бути легко доступним;

(c) Відділення екіпажу, залежно від типу експлуатації, мають бути обладнані таким чином, щоб полегшувати здійснення повітряних перевезень, у тому числі засобами, що забезпечують ситуаційну обізнаність та управління будь-якими очікуваними ситуаціями і аваріями. Умови у відділеннях екіпажу не повинні перешкоджати екіпажу виконувати свої завдання, та такі відділення мають бути спроектовані таким чином, щоб запобігти втручанню під час експлуатації та неналежному використанню засобів керування.

3. ОРГАНІЗАЦІЇ (У ТОМУ ЧИСЛІ ФІЗИЧНІ ОСОБИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПРОЕКТУВАННЯ, ВИРОБНИЦТВО, ПІДТРИМАННЯ ЛЬОТНОЇ ПРИДАТНОСТІ АБО ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ)

3.1. Залежно від виду діяльності, затвердження організації видають у разі виконання таких умов:

(a) організація повинна мати всі засоби, необхідні для сфери її роботи. Такі засоби включають, але не обмежуються об’єктами, персоналом, обладнанням, інструментами і матеріалами, документами щодо завдань, зобов’язань і процедур, доступом до релевантних даних та веденням записів;

(b) залежно від розміру організації та типу діяльності, яку вона здійснює, організація повинна імплементувати та підтримувати систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, управляти ризиками для безпеки та прагнути до постійного вдосконалення такої системи;

(c) за необхідності організація укладає домовленості з іншими релевантними організаціями для забезпечення постійного дотримання суттєвих вимог до льотної придатності, визначених у цьому додатку;

(d) організація повинна запровадити систему повідомлення про події в рамках системи управління згідно з пунктом (b) та домовленостями відповідно до пункту (c) для сприяння постійному вдосконаленню безпеки. Система повідомлення про події повинна відповідати застосовному праву Союзу.

3.2. У випадку організацій з підготовки персоналу для здійснення технічного обслуговування умови пунктів 3.1(c) і 3.1(d) не застосовуються.

3.3. Фізичні особи, які здійснюють технічне обслуговування, повинні набути та підтримувати відповідний рівень теоретичних знань, практичних навичок та досвіду для певного виду діяльності.

ДОДАТОК III

Суттєві вимоги до екологічної сумісності, що стосуються продуктів

1. Продукти повинні бути спроектовані таким чином, щоб мінімізувати шум, наскільки це можливо, з урахуванням пункту 4.

2. Продукти повинні бути спроектовані таким чином, щоб мінімізувати викиди, наскільки це можливо з урахуванням пункту 4.

3. Продукти повинні бути спроектовані таким чином, щоб мінімізувати викиди внаслідок випаровування або витікання рідин, з урахуванням пункту 4.

4. Необхідно враховувати будь-які компроміси між конструктивними заходами, призначеними для мінімізації шуму, викидів різних видів та витікання рідин.

5. У ході мінімізації шуму і викидів необхідно враховувати загальний діапазон нормальних умов експлуатації та географічних зон, у яких шум і викиди повітряного судна викликають занепокоєння.

6. Системи та обладнання повітряного судна, необхідні з міркувань охорони довкілля, повинні бути спроектовані, вироблені та обслуговувані таким чином, щоб вони функціонували належним чином за будь-яких передбачуваних умов експлуатації. Їхня надійність повинна бути співмірною їхньому передбачуваному впливу на екологічну сумісність продукту.

7. Будь-які інструкції, процедури, засоби, керівництва, обмеження та інспектування, необхідні для забезпечення постійної відповідності авіаційного продукту суттєвим вимогам, визначеним у цьому додатку, повинні бути встановлені та надані цільовим користувачам у чіткій формі.

8. Організації, залучені до проектування, виробництва і технічного обслуговування авіаційного продукту, повинні:

(a) мати усі необхідні засоби для забезпечення відповідності авіаційного продукту суттєвим вимогам, визначеним у цьому додатку; та

(b) за необхідності укладати домовленості з іншими релевантними організаціями для забезпечення відповідності авіаційного продукту суттєвим вимогам, визначеним у цьому додатку.

ДОДАТОК IV

Суттєві вимоги до екіпажу повітряного судна

1. ПІДГОТОВКА ПІЛОТА

1.1. Загальні вимоги

Особа, яка здійснює підготовку з пілотування повітряного судна, повинна мати достатню освіту, фізичні і розумові здібності для того, щоб набути, підтримувати та демонструвати відповідні теоретичні знання і практичні навички.

1.2. Теоретичні знання

Пілот повинен набути та підтримувати рівень знань, що відповідає функціям, які він здійснює на повітряному судні, та є пропорційним ризикам, пов’язаним із відповідним видом діяльності. Такі знання повинні включати щонайменше таке:

(a) повітряне право;

(b) загальні знання про повітряні судна;

(c) технічні аспекти, пов’язані з категорією повітряного судна;

(d) характеристики та планування польоту;

(e) характеристики та обмеження персоналу;

(f) метеорологію;

(g) навігацію;

(h) експлуатаційні процедури, у тому числі управління ресурсами;

(i) принципи польоту;

(j) зв’язок; та

(k) нетехнічні навички, у тому числі розпізнавання загроз і помилок та управління ними.

1.3. Підтвердження та підтримання теоретичних знань

1.3.1. Набуття та підтримання теоретичних знань необхідно підтвердити шляхом постійного оцінювання протягом підготовки та, у відповідних випадках, шляхом проведення іспитів.

1.3.2. Необхідно підтримувати належний рівень компетентності теоретичних знань. Дотримання такої умови підтверджують за допомогою регулярних оцінювань, іспитів, випробувань або перевірок. Частота проведення іспитів, випробувань або перевірок повинна бути пропорційною рівню ризику, пов’язаного з діяльністю.

1.4. Практичні навички

Пілот повинен набути та підтримувати практичні навички, необхідні для здійснення ним своїх функцій на повітряному судні. Такі навички повинні бути пропорційними ризикам, пов’язаним із видом діяльності, та охоплювати, якщо це доцільно для функцій, які пілот здійснює на повітряному судні, таке:

(a) передпольотні заходи та заходи під час польоту, у тому числі визначення характеристик повітряного судна, маси і балансу, інспектування і обслуговування повітряного судна, планування витрат палива/енергії, оцінювання погодних умов, планування маршруту, обмеження повітряного простору та доступність злітно-посадкової смуги;

(b) експлуатацію аеродрому і схеми руху;

(c) запобіжні заходи та процедури для попередження зіткнень;

(d) контроль повітряного судна за допомогою позакабінного зорового орієнтира;

(e) льотні маневри, у тому числі в критичних ситуаціях, та пов’язані з ними маневри для виведення повітряного судна з небезпечного просторового положення, якщо цього можна досягти з технічної точки зору;

(f) зльоти та посадки за нормальних умов та при боковому вітрі;

(g) політ виключно за інструментами, залежно від типу діяльності;

(h) експлуатаційні процедури, у тому числі навички командної роботи та управління ресурсами, залежно від типу експлуатації, одноосібно або у складі екіпажу;

(i) навігацію та імплементацію правил повітряних перевезень і пов’язаних з ними процедур, з використанням, залежно від випадку, зорового орієнтира або засобів навігації;

(j) дії у разі порушення нормальної експлуатації або аварійної ситуації, у тому числі у разі модельованих несправностей обладнання повітряного судна;

(k) дотримання процедур обслуговування повітряного руху та комунікації;

(l) спеціальні аспекти типу чи класу повітряного судна;

(m) додаткову практичну підготовку, яка може бути необхідна для пом’якшення ризиків, пов’язаних із конкретною діяльністю; та

(n) нетехнічні навички, у тому числі розпізнавання загроз і помилок та управління ними за допомогою належної методики оцінювання у поєднанні з оцінюванням технічних навичок.

1.5. Підтвердження та підтримання практичних навичок

1.5.1. Пілот повинен підтвердити здатність виконувати процедури і маневри з рівнем компетентності, що відповідає функціям, здійснюваним на повітряному судні, шляхом:

(a) експлуатації повітряного судна з урахуванням його обмежень;

(b) застосування здорового глузду і льотної майстерності;

(c) застосування аеронавігаційних знань;

(d) підтримання управління повітряним судном у будь-який час у спосіб, який забезпечує успішний результат процедури чи маневру; та

(e) застосування нетехнічних навичок, у тому числі розпізнавання загроз і помилок та управління ними за допомогою належної методики оцінювання у поєднанні з оцінюванням технічних навичок.

1.5.2. Необхідно підтримувати належний рівень компетентності практичних навичок. Дотримання такої умови підтверджують за допомогою регулярних оцінювань, іспитів, випробувань або перевірок. Частота проведення іспитів, випробувань або перевірок повинна бути пропорційною рівню ризику, пов’язаного з діяльністю.

1.6. Володіння мовою

Пілот повинен володіти мовою на рівні, що відповідає функціям, здійснюваним на повітряному судні. Таке володіння повинне включати:

(a) здатність розуміти документи, які містять інформацію про погодні умови;

(b) використання аеронавігаційних карт маршрутів, відправлення і підходу та пов’язаних із ними документів, які містять аеронавігаційну інформацію; та

(c) здатність спілкуватися з іншими членами льотного екіпажу та аеронавігаційними службами протягом усіх етапів польоту, у тому числі в ході підготовки до польоту, мовою, що її використовують для радіозв’язку під час польоту.

1.7. Тренажери відтворення умов польоту

Якщо тренажер відтворення умов польоту (FSTD) використовують для підготовки або для підтвердження того, що практичні навички були набуті або підтримані, такий FSTD повинен відповідати заданому рівню робочих характеристик у сферах, релевантних для виконання відповідного завдання. Зокрема, відтворення конфігурації, характеристик керування, робочих характеристик повітряного судна та поведінки систем повинні належним чином імітувати повітряне судно.

1.8. Курс підготовки

1.8.1. Підготовка здійснюється шляхом проходження курсу підготовки.

1.8.2. Курс підготовки повинен відповідати таким умовам:

(a) для кожного типу курсу повинна бути розроблена програма; та

(b) курс підготовки повинен включати розподіл теоретичних знань і практичний льотний інструктаж (у тому числі комплексну підготовку), якщо застосовно.

1.9. Інструктори

1.9.1. Теоретичний інструктаж

Теоретичний інструктаж повинні проводити інструктори з належною кваліфікацією. Вони повинні:

(a) мати відповідні знання у сфері, у якій проводять інструктаж; та

(b) бути здатними використовувати належні методологічні прийоми.

1.9.2. Льотний інструктаж та інструктаж з відтворенням умов польоту

Льотний інструктаж та інструктаж з відтворенням умов польоту повинні проводити належним чином кваліфіковані інструктори, які мають такі кваліфікації:

(a) відповідають вимогам щодо теоретичних знань і досвіду, придатним для інструктажу, який вони проводять;

(b) здатні використовувати належні методологічні прийоми;

(c) застосовували на практиці методологічні прийоми в таких льотних маневрах і процедурах, у яких вони мають намір проводити льотний інструктаж;

(d) підтвердили здатність проводити інструктаж у тих сферах, у яких вони мають намір проводити льотний інструктаж, у тому числі допольотний, післяпольотний і наземний інструктаж; та

(e) регулярно проходять повторну підготовку для забезпечення актуальності стандартів інструктажу.

Льотні інструктори, які проводять підготовку на повітряному судні, також мають право діяти як командири повітряного судна, стосовно якого вони проводять підготовку, окрім підготовки на нових типах повітряних суден.

1.10. Екзаменатори

Особи, які відповідають за оцінювання навичок пілотів, повинні:

(a) відповідати вимогам до льотних інструкторів та до інструкторів у сфері відтворення умов польоту; та

(b) бути здатними оцінювати ефективність пілота та проводити льотні випробування і перевірки.

2. ВИМОГИ ДО ДОСВІДУ - ПІЛОТИ

Особа, яка діє як член льотного екіпажу, інструктор або екзамінатор, повинна набути та підтримувати достатній досвід для здійснення таких функцій, якщо імплементаційні акти, ухвалені на підставі цього Регламенту, не передбачають підтвердження компетенції згідно з пунктом 1.5.

3. ПРИДАТНІСТЬ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я - ПІЛОТИ

3.1. Медичні критерії

3.1.1. Усі пілоти повинні періодично підтверджувати придатність за станом здоров’я для задовільного виконання своїх посадових обов’язків з урахуванням виду діяльності. Відповідність необхідно підтверджувати шляхом належного оцінювання на основі найкращої авіамедичної практики з урахуванням виду діяльності та погіршення фізичних і розумових здібностей внаслідок віку.

Придатність за станом здоров’я, що включає фізичну і розумову придатність, означає, що пілот не страждає від жодних захворювань або не має інвалідності, що призводили б до нездатності пілота:

(a) виконувати завдання, необхідні для експлуатації повітряного судна;

(b) виконувати призначені обов’язки у будь-який час; або

(c) правильно оцінювати своє середовище.

3.1.2. Якщо придатність за станом здоров’я не повністю підтверджена, можуть бути імплементовані пом’якшувальні заходи для забезпечення еквівалентного рівня безпеки польоту.

3.2. Авіамедичні екзаменатори

Авіамедичний екзаменатор повинен:

(a) бути кваліфікованим та ліцензованим у сфері медицини;

(b) отримати підготовку у сфері авіаційної медицини та регулярно проходити повторну підготовку у сфері авіаційної медицини для забезпечення актуальності стандартів такого оцінювання; та

(c) набути практичних знань та досвіду стосовно умов, у яких пілоти виконують свої обов’язки.

3.3. Авіамедичні центри

Авіамедичні центри повинні відповідати таким умовам:

(a) мати всі засоби, необхідні для сфери обов’язків, пов’язаних із їхніми привілеями. Такі засоби включають, але не обмежуються об’єктами, персоналом, обладнанням, інструментами і матеріалами, документами щодо завдань, зобов’язань і процедур, доступом до релевантних даних та веденням записів;

(b) залежно від типу здійснюваної діяльності і розміру організації, імплементувати та підтримувати систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, здійснювати управління ризиками для безпеки та прагнути до постійного вдосконалення такої системи; та

(c) за необхідності укладати домовленості з іншими релевантними організаціями для забезпечення постійної відповідності таким вимогам.

4. ЧЛЕНИ КАБІННОГО ЕКІПАЖУ

4.1. Загальні вимоги

Члени кабінного екіпажу повинні:

(a) регулярно проходити підготовку і перевірку для набуття і підтримання належного рівня компетентності для виконання своїх призначених обов’язків, пов’язаних із безпекою; та

(b) періодично проходити оцінювання придатності за станом здоров’я для безпечного виконання своїх призначених обов’язків, пов’язаних із безпекою. Відповідність необхідно підтверджувати шляхом належного оцінювання на основі найкращої авіамедичної практики.

4.2. Курс підготовки

4.2.1. Якщо це доцільно для типу експлуатації чи привілеїв, підготовка здійснюється шляхом проходження курсу підготовки.

4.2.2. Курс підготовки повинен відповідати таким умовам:

(a) для кожного типу курсу повинна бути розроблена програма; та

(b) курс підготовки повинен включати розподіл теоретичних знань і практичний інструктаж (у тому числі комплексну підготовку), якщо застосовно.

4.3. Інструктори кабінного екіпажу

Інструктаж повинні проводити інструктори з належною кваліфікацією. Такі інструктори повинні:

(a) мати відповідні знання у сфері, у якій проводять інструктаж;

(b) бути здатними використовувати належні методологічні прийоми; та

(c) регулярно проходити повторну підготовку для забезпечення актуальності стандартів інструктажу.

4.4. Екзаменатори кабінного екіпажу

Особи, відповідальні за перевірку кабінного екіпажу, повинні:

(a) відповідати вимогам до інструкторів кабінного екіпажу; та

(b) бути здатними оцінювати ефективність кабінного екіпажу та проводити перевірки.

5. ОРГАНІЗАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ

Організація з підготовки, яка надає послуги з підготовки пілота чи кабінного екіпажу, повинна відповідати таким вимогам:

(a) мати всі засоби, необхідні для сфери обов’язків, пов’язаних із їх діяльністю. Такі засоби включають, але не обмежуються об’єктами, персоналом, обладнанням, інструментами і матеріалами, документами щодо завдань, зобов’язань і процедур, доступом до релевантних даних та веденням записів;

(b) залежно від підготовки, що проводиться, і розміру організації, організація повинна імплементувати та підтримувати систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, здійснювати управління ризиками для безпеки, у тому числі ризиками, пов’язаними з погіршенням стандартів підготовки, та прагнути до постійного вдосконалення такої системи; та

(c) за необхідності укладати домовленості з іншими релевантними організаціями для забезпечення постійної відповідності таким вимогам.

ДОДАТОК V

Суттєві вимоги до повітряних перевезень

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Політ не повинен здійснюватися, якщо члени екіпажу та, у відповідних випадках, інший оперативний персонал, залучений до підготовки і здійснення польоту, не ознайомлені із застосовними законами, регламентами і процедурами, які стосуються виконання їхніх завдань, встановлених щодо зон, які мають бути перетнуті, аеродромів, що ними заплановано скористатися, та пов’язаних із ними аеронавігаційних засобів.

1.2. Політ повинен здійснюватися із дотриманням операційних процедур, визначених у льотному керівництві, або, якщо необхідно, у керівництві з експлуатації, щодо підготовки до польоту та його здійснення.

1.3. Перед кожним польотом повинні бути визначені ролі та обов’язки кожного члена екіпажу. Командир повітряного судна несе відповідальність за експлуатацію і безпеку повітряного судна та за безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів і вантажу на борту.

1.4. Предмети чи речовини, які можуть становити значний ризик для здоров’я, безпеки, майна чи довкілля, такі як небезпечні вантажі, зброя і боєприпаси, не повинні перевозитися на будь-яких повітряних суднах, якщо не застосовуються спеціальні процедури та інструкції з техніки безпеки для пом’якшення пов’язаних із ними ризиків.

1.5. Усі необхідні дані, документи, записи та інформацію для реєстрації дотримання умов, зазначених у пункті 5.3, щодо кожного польоту необхідно зберігати, забезпечувати доступ до них та захищати їх від несанкціонованого внесення змін протягом мінімального періоду часу, що відповідає типу експлуатації.

2. ПІДГОТОВКА ДО ПОЛЬОТУ

Політ не повинен розпочинатися, якщо всіма доступними раціональними засобами не було засвідчене дотримання таких умов:

(a) відповідні засоби, безпосередньо необхідні для польоту та безпечної експлуатації повітряного судна, у тому числі засоби зв’язку і засоби навігації, доступні для здійснення польоту, з урахуванням доступної документації служби аеронавігаційної інформації;

(b) екіпаж ознайомлений із розташуванням і використанням аварійно-рятувального обладнання, та пасажири поінформовані про його розташування і використання. Екіпажу та пасажирам повинна надаватися достатня інформація, пов’язана з експлуатацією та специфічна для встановленого обладнання, стосовно процедур дій у надзвичайних ситуаціях та використання кабінного обладнання забезпечення безпеки;

(c) командир повітряного судна повинен переконатися у тому, що:

(i) повітряне судно придатне до польоту, як зазначено в пункті 6;

(ii) повітряне судно належним чином зареєстроване та відповідні сертифікати щодо нього перебувають на борту повітряного судна;

(iii) прилади та обладнання, як зазначено в пункті 5, необхідні для здійснення польоту, встановлені на повітряному судні та працюють, якщо вони не є необов’язковими відповідно до застосовного ПМО чи еквівалентного документа;

(iv) маса повітряного судна і розташування центру ваги дають змогу здійснити політ у межах, встановлених у документації щодо льотної придатності;

(v) уся ручна поклажа, зареєстрований багаж і вантаж належним чином завантажені і захищені; та

(vi) експлуатаційні обмеження повітряного судна, як зазначено в пункті 4, не будуть перевищені у будь-який час протягом польоту.

(d) льотний екіпаж повинен мати доступ до інформації стосовно метеорологічних умов на аеродромах відправлення, призначення та, якщо застосовно, на запасних аеродромах, а також стосовно умов на маршруті. Особливу увагу необхідно приділяти потенційно небезпечним атмосферним умовам;

(e) необхідно вжити належних пом’якшувальних заходів або запровадити плани на випадок надзвичайних ситуацій для подолання потенційно небезпечних атмосферних умов, які можуть виникнути під час польоту;

(f) для польоту на основі візуальних правил польотів метеорологічні умови на маршруті повинні бути такими, що забезпечать можливість дотримання таких правил польоту. Для польоту на основі правил польоту за приладами аеродром призначення та, якщо застосовно, запасний аеродром (аеродроми), на яких повітряне судно може здійснити посадку, обираються з урахуванням, зокрема, прогнозованих метеорологічних умов, доступності аеронавігаційного обслуговування, доступності наземного обладнання та процедур польоту за приладами, затверджених державою, у якій розташований аеродром призначення та/або запасний аеродром;

(g) кількість палива/енергії для рушійної установки та витратних матеріалів на борту повинна бути достатньою для забезпечення безпечного завершення запланованого польоту з урахуванням метеорологічних умов, будь-яких елементів, які впливають на ефективність повітряного судна, та будь-яких очікуваних затримок у польоті. Крім того, на випадок непередбачуваних обставин на борту повинен бути запас палива/енергії. За необхідності повинні бути встановлені процедури для управління запасами палива/енергії під час польоту.

3. ПОВІТРЯНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Щодо повітряних перевезень повинні виконуватися всі такі умови:

(a) якщо застосовно для типу повітряного судна, під час зльоту і посадки та у будь-який час, коли командир повітряного судна вважає це необхідним в інтересах безпеки, кожен член екіпажу повинен перебувати на своєму робочому місці та використовувати передбачені системи фіксації;

(b) якщо застосовно для типу повітряного судна, усі члени льотного екіпажу, які мають перебувати в кабіні екіпажу, повинні перебувати і залишатися на своєму робочому місці з пристібнутими ременями безпеки, окрім випадків, коли їхня відсутність зумовлена фізіологічними чи експлуатаційними потребами;

(c) якщо застосовно для типу повітряного судна і типу експлуатації, перед зльотом і посадкою, під час рулювання та у будь-який час, коли це вважається необхідним в інтересах безпеки, командир повітряного судна повинен забезпечити, щоб кожен пасажир перебував на своєму місці та був належним чином захищений;

(d) політ повинен здійснюватися таким чином, щоб зберігати належне ешелонування від інших повітряних суден та забезпечувати достатню висоту над перешкодами на всіх етапах польоту. Таке ешелонування повинне щонайменше відповідати вимогам застосовних правил повітряних перевезень, залежно від типу експлуатації;

(e) політ продовжують тільки у випадку, якщо відомі умови принаймні еквівалентні умовам, зазначеним у пункті 2. Крім того, у разі польоту на основі правил польоту за приладами підхід до аеродрому не продовжують нижче певної визначеної висоти або за межами певної позиції, якщо не дотримано передбачених критеріїв видимості;

(f) у разі аварійної ситуації командир повітряного судна повинен забезпечити, щоб усі пасажири пройшли інструктаж щодо дій у такій аварійній ситуації відповідно до умов;

(g) командир повітряного судна повинен вжити всіх необхідних заходів для того, щоб мінімізувати наслідки деструктивної поведінки пасажира для польоту;

(h) повітряне судно не повинне вирулюватися на зону руху повітряних суден на аеродромі, або його ротор не повинен бути увімкнений, якщо особа за кермом не має належної компетенції;

(i) за необхідності повинні використовуватися застосовні процедури управління запасами палива/енергії під час польоту.

4. РОБОЧІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОВІТРЯНОГО СУДНА ТА ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ОБМЕЖЕННЯ

4.1. Повітряне судно необхідно експлуатувати згідно з його документацією щодо льотної придатності та всіма відповідними операційними процедурами і обмеженнями, як викладено у його затвердженому льотному керівництві або в еквівалентній документації, залежно від випадку. Льотне керівництво або еквівалентна документація повинні бути доступні екіпажу та постійно оновлюватися щодо кожного повітряного судна.

4.2. Незважаючи на пункт 4.1, для експлуатації вертольотів може бути дозволений короткочасний політ поза експлуатаційними обмеженнями швидкості і висоти, за умови забезпечення безпеки.

4.3. Експлуатація повітряного судна повинна відповідати вимогам застосовної документації щодо охорони довкілля.

4.4. Політ не повинен розпочинатися або продовжуватися, якщо планові характеристики повітряного судна не забезпечують можливості, з урахуванням усіх факторів, які суттєво впливають на його рівень ефективності, здійснити всі етапи польоту у межах відповідних відстаней/зон та висоти над перешкодами за запланованої експлуатаційної маси. До факторів ефективності, які суттєво впливають на зліт, політ за маршрутом та підхід/посадку, належать, зокрема:

(a) операційні процедури;

(b) барометрична висота аеродрому;

(c) погодні умови (температура, вітер, опади і дальність видимості);

(d) розмір, нахил і стан зони зльоту/посадки; та

(e) стан корпусу повітряного судна, силової установки або систем з урахуванням можливого псування.

4.5. Такі фактори необхідно враховувати безпосередньо як експлуатаційні параметри або опосередковано за допомогою допусків чи припустимих відхилень, які можуть бути враховані при плануванні ефективності залежно від типу операції.

5. ІНСТРУМЕНТИ, ДАНІ ТА ОБЛАДНАННЯ

5.1. Повітряне судно має бути обладнане всім навігаційним обладнанням, обладнанням зв’язку та іншим обладнанням, необхідним для запланованого польоту, з урахуванням положень щодо повітряного руху та правил повітряних перевезень, застосовних на будь-якому етапі польоту.

5.2. Якщо релевантно, повітряне судно має бути обладнане всім необхідним обладнанням забезпечення безпеки, медичним, евакуаційним і рятувальним обладнанням, з урахуванням ризиків, пов’язаних з ділянками експлуатації, запланованими маршрутами, висотою польоту та тривалістю польоту.

5.3. Необхідно забезпечити оновлення всіх даних, необхідних для здійснення польоту, та доступ до них на борту повітряного судна, з урахуванням застосовних положень щодо повітряного руху, правил повітряних перевезень, висоти польотів та зон експлуатації.

6. ПІДТРИМАННЯ ЛЬОТНОЇ ПРИДАТНОСТІ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ СУМІСНОСТІ ПРОДУКТІВ

6.1. Експлуатація повітряного судна не повинна здійснюватися, якщо:

(a) повітряне судно не придатне до польоту та не перебуває у хорошому стані для безпечної й екологічно сумісної експлуатації;

(b) експлуатаційне та аварійно-рятувальне обладнання, необхідне для запланованого польоту, непридатне;

(c) документ щодо льотної придатності та, якщо застосовується, сертифікат щодо шуму на місцевості повітряного судна недійсні; та

(d) технічне обслуговування повітряного судна не здійснювалося відповідно до застосовних вимог.

6.2. Перед кожним польотом або серією послідовних польотів повітряне судно повинне інспектуватися шляхом передпольотної перевірки для встановлення його придатності для запланованого польоту.

6.3. Експлуатація повітряного судна не повинна здійснюватися, якщо воно не було допущене до експлуатації кваліфікованою особою чи організацією після технічного обслуговування. Підписаний допуск до експлуатації повинен містити, зокрема, основні деталі проведеного технічного обслуговування.

6.4. Записи, необхідні для підтвердження льотної придатності і стану екологічної сумісності повітряного судна, потрібно зберігати та захищати від несанкціонованого внесення змін протягом періоду часу, що відповідає застосовним вимогам до льотної придатності, якщо інформація, що міститься в таких записах, не була замінена новою інформацією, еквівалентною за сферою застосування і детальністю, проте у будь-якому разі не менше ніж 24 місяці.

6.5. Усі зміни і ремонт повинні відповідати суттєвим вимогам до льотної придатності та, якщо застосовується, екологічної сумісності продуктів. Обґрунтувальні дані на підтримку відповідності вимогам до льотної придатності і вимогам до екологічної сумісності продуктів необхідно зберігати та захищати від несанкціонованого внесення змін.

6.6. Обов’язком експлуатанта повітряного судна є забезпечити, щоб третя сторона, яка здійснює технічне обслуговування, відповідала вимогам експлуатанта до безпеки і захисту.

7. ЧЛЕНИ ЕКІПАЖУ

7.1. Кількість членів і склад екіпажу потрібно визначати з урахуванням:

(a) сертифікаційних обмежень повітряного судна, у тому числі, у відповідних випадках, відповідної демонстрації аварійної евакуації;

(b) конфігурації повітряного судна; та

(c) типу і тривалості експлуатації.

7.2. Командир повітряного судна повинен мати повноваження віддавати будь-які команди та вживати всіх належних заходів для цілей безпеки експлуатації і безпеки повітряного судна, осіб та/або майна, що перебувають на такому повітряному судні.

7.3. У разі аварійної ситуації, яка ставить під загрозу експлуатацію або безпеку повітряного судна та/або осіб на борту, командир повітряного судна повинен вжити будь-яких заходів, які він вважає необхідними в інтересах безпеки. Якщо такі заходи передбачають порушення місцевих положень чи процедур, командир повітряного судна несе відповідальність за невідкладне повідомлення відповідного місцевого органу.

7.4. Без обмеження пункту 8.12, якщо на борту перебувають інші особи, аварійні чи аномальні ситуації можуть імітуватися тільки за умови, що такі особи були належним чином повідомлені перед початком польоту та знають про пов’язані з такими ситуаціями ризики.

7.5. Жоден член екіпажу не повинен допускати погіршення виконання своїх завдань/вироблення рішень настільки, щоб це ставило під загрозу безпеку польоту, через наслідки втоми, з урахуванням, між іншим, накопиченої втоми, нестачі сну, кількості секторів, які пролетіло повітряне судно, нічних чергувань або змін часових поясів. Періоди відпочинку повинні тривати достатню кількість часу, щоб члени екіпажу могли подолати наслідки попереднього службового часу та добре відпочити перед початком наступного службового польотного часу.

7.6. Член екіпажу не повинен виконувати свої призначені обов’язки на борту повітряного судна під впливом психоактивних речовин чи алкоголю, або якщо він не здатний виконувати такі обов’язки через травму, втому, прийом ліків, хворобу чи з іншої подібної причини.

8. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО КОМЕРЦІЙНОГО АВІАЦІЙНОГО ТРАНСПОРТУ АБО ІНШИХ ВИДІВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ, НА ЯКІ ПОШИРЮЮТЬСЯ ВИМОГИ ЩОДО СЕРТИФІКАЦІЇ ЧИ ПОДАННЯ ДЕКЛАРАЦІЇ, ЗДІЙСНЮВАНИХ ЛІТАКАМИ, ВЕРТОЛЬОТАМИ ЧИ КОНВЕРТОПЛАНАМИ

8.1. Експлуатація повинна здійснюватися тільки за таких умов:

(a) експлуатант повітряного судна повинен мати, безпосередньо або шляхом укладення угод з третіми сторонами, засоби, необхідні для масштабу і обсягу експлуатації. Такі засоби включають, але не обмежуються повітряними суднами, об’єктами, структурою управління, персоналом, обладнанням, документацією про завдання, зобов’язання і процедури, доступом до релевантних даних та веденням записів;

(b) експлуатант повітряного судна повинен використовувати лише належним чином кваліфікований і підготовлений персонал та імплементувати і підтримувати програми навчання та перевірки членів екіпажу й іншого відповідного персоналу, необхідні для забезпечення чинності їхніх сертифікатів, кваліфікаційних відміток і кваліфікацій;

(c) залежно від типу здійснюваної діяльності і розміру організації, експлуатант повітряного судна повинен імплементувати та підтримувати систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, здійснювати управління ризиками для безпеки та прагнути до постійного вдосконалення такої системи;

(d) експлуатант повітряного судна повинен запровадити систему повідомлення про події в рамках системи управління відповідно до пункту (c) для сприяння постійному вдосконаленню безпеки. Система повідомлення про події повинна відповідати застосовному праву Союзу.

8.2. Експлуатація повинна здійснюватися тільки згідно з керівництвом з експлуатації експлуатанта повітряного судна. Таке керівництво повинне включати всі необхідні інструкції, інформацію та процедури для повітряного судна, що експлуатується, та для виконання оперативним персоналом своїх обов’язків. Повинні бути зазначені обмеження, що застосовуються до часу польоту, службового польотного часу та періодів відпочинку членів екіпажу. Керівництво з експлуатації і його редакції повинні відповідати затвердженому льотному керівництву, за необхідності до нього повинні бути внесені зміни.

8.3. Залежно від випадку, експлуатант повітряного судна встановлює процедури для мінімізації наслідків деструктивної поведінки пасажира для безпеки повітряних перевезень.

8.4. Експлуатант повітряного судна повинен розробити і підтримувати програми безпеки, адаптовані до повітряного судна і типу експлуатації, які включають, зокрема:

(a) захист кабіни льотного екіпажу;

(b) карту перевірок процедури огляду повітряного судна;

(c) програми підготовки; та

(d) захист електронних і комп’ютерних систем для запобігання навмисному і ненавмисному втручанню і пошкодженню системи.

8.5. Якщо заходи безпеки можуть негативно вплинути на безпечність експлуатації, необхідно оцінити ризики та розробити відповідні процедури для пом’якшення таких ризиків для безпеки, що може потребувати використання спеціалізованого обладнання.

8.6. Експлуатант повітряного судна призначає одного пілота з льотного екіпажу командиром повітряного судна.

8.7. Запобігання втомі здійснюється за допомогою системи управління втомою. Для польоту або серії польотів така система повинна враховувати час польоту, службовий польотний час, періоди роботи та пристосовані періоди відпочинку. Обмеження, встановлені в рамках системи управління втомою, повинні враховувати всі релевантні фактори, які впливають на втому, такі як, зокрема, кількість секторів, які пролетіло повітряне судно, перетин часових поясів, нестачу сну, порушення добових ритмів, нічний час, розташування, сукупний службовий час у межах певного періоду часу, обмін призначеними завданнями між членами екіпажу та забезпечення наявності посиленого екіпажу.

8.8. Експлуатант повітряного судна повинен забезпечити, щоб завдання, зазначені в пункті 6.1 та описані в пунктах 6.4 і 6.5, контролювалися організацією, відповідальною за управління підтриманням льотної придатності, яка повинні відповідати вимогам додатка II, пункту 3.1, і додатка III, пунктів 7 і 8.

8.9. Експлуатант повітряного судна повинен забезпечити, щоб допуск до експлуатації, який вимагається згідно з пунктом 6.3, був виданий організацією, яка має кваліфікацію для технічного обслуговування продуктів, частин і невстановленого обладнання. Організація повинна відповідати вимогам додатка II, пункту 3.1.

8.10. Організація, згадана в пункті 8.8, створює керівництво організації з описом усіх процедур організації для підтримання льотної придатності для їх використання відповідним персоналом та керівництва таким персоналом.

8.12. Карта перевірок повинна бути доступна для використання за потреби членами екіпажу на всіх етапах експлуатації повітряного судна за нормальних, аномальних та аварійних умов і ситуацій. Необхідно встановити процедури для будь-яких обґрунтовано передбачуваних аварійних ситуацій.

8.13. Аварійні чи аномальні ситуації не повинні імітуватися, якщо на борту перебувають пасажири чи вантаж.

ДОДАТОК VI

Суттєві вимоги до кваліфікованих суб’єктів

1. Кваліфікований суб’єкт, його директор і персонал, відповідальний за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією і наглядом, не можуть безпосередньо або як уповноважені представники брати участь у проектуванні, виробництві, реалізації або технічному обслуговуванні продуктів, частин, невстановленого обладнання, компонентів чи систем або у їх експлуатації, наданні послуг чи використанні. Це не виключає можливості обміну технічною інформацією між залученими організаціями та кваліфікованим суб’єктом.

Перший підпараграф не перешкоджає організації, створеній з метою просування повітряного спорту чи авіації дозвілля, мати право на акредитацію як кваліфікований суб’єкт, за умови, що вона підтвердить, згідно з вимогами органу з акредитації, що вона вжила належних заходів для запобігання конфлікту інтересів.

2. Кваліфікований суб’єкт і персонал, відповідальний за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією і наглядом, повинен виконувати свої обов’язки з максимально можливою професійною сумлінністю і максимально можливою технічною компетентністю та повинен бути вільним від будь-якого тиску і стимулів будь-якого, зокрема фінансового, типу, які могли б вплинути на його судження і рішення або результати сертифікації і нагляду, зокрема, з боку осіб або груп осіб, яких стосуються такі результати.

3. Кваліфікований суб’єкт повинен наймати персонал і мати у своєму розпорядженні засоби, необхідні для належного виконання технічних і адміністративних завдань, пов’язаних із процесами сертифікації і нагляду; він також повинен мати доступ до обладнання, необхідного для проведення виняткових перевірок.

4. Кваліфікований суб’єкт і його персонал, відповідальний за проведення розслідувань, повинен мати:

(a) належну технічну і професійну підготовку або достатні експертні знання, отримані в ході досвіду відповідної діяльності;

(b) задовільні знання вимог щодо сертифікації і нагляду, які вони здійснюють, та належний досвід таких процесів;

(c) здатність, необхідну для складання заяв, протоколів та звітів для підтвердження того, що сертифікація і нагляд були здійснені.

5. Необхідно гарантувати неупередженість персоналу, відповідального за виконання завдань, пов’язаних із сертифікацією і наглядом. Винагорода такого персоналу не повинна залежати від кількості проведених розслідувань або результатів таких розслідувань.

6. Кваліфікований суб’єкт повинен здійснювати страхування відповідальності, за винятком випадків, коли одна держава-член взяла на себе відповідальність згідно з її національним правом.

7. Персонал кваліфікованого суб’єкта повинен дотримуватись професійної таємниці стосовно всієї інформації, отриманої під час виконання своїх завдань згідно з цим Регламентом.

ДОДАТОК VII

Суттєві вимоги до аеродромів

1. ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, ІНФРАСТРУКТУРА ТА ОБЛАДНАННЯ

1.1. Зона руху

1.1.1. Аеродроми повинні мати визначену зону для посадки і зльоту повітряних суден, яка відповідає таким умовам:

(a) злітно-посадкова зона повинна мати розміри і характеристики, придатні для повітряних суден, призначених для використання об’єкта;

(b) за необхідності злітно-посадкова зона повинна мати тримкість, достатню для витримування повторюваних операцій цільових повітряних суден. Від зон, які не призначені для повторюваних операцій, вимагається тільки здатність витримувати повітряне судно;

(c) злітно-посадкова зона повинна бути спроектована таким чином, щоб забезпечити відтік води та запобігти застою води, що може становити неприйнятний ризик для експлуатації повітряних суден;

(d) нахил та зміни нахилу злітно-посадкової зони не повинні створювати неприйнятний ризик для експлуатації повітряних суден;

(e) характеристики поверхні злітно-посадкової зони повинні бути належними для використання цільовими повітряними суднами; та

(f) злітно-посадкова зона повинна бути вільною від об’єктів, які можуть створювати неприйнятний ризик для експлуатації повітряних суден.

1.1.2. Якщо існує декілька призначених злітно-посадкових зон, вони не повинні створювати неприйнятний ризик для експлуатації повітряних суден.

1.1.3. Призначені злітно-посадкові зони повинні бути оточені певними зонами. Такі зони призначені для захисту повітряних суден, які пролітають над ними під час операцій зльоту чи посадки, або пом’якшення наслідків недольоту до злітно-посадкової зони чи викочування за її межі та повинні відповідати таким умовам:

(a) розміри таких зон повинні відповідати цільовій експлуатації повітряного судна;

(b) нахил та зміни нахилу таких зон не повинні створювати неприйнятний ризик для експлуатації повітряного судна;

(c) такі зони повинні бути вільними від об’єктів, які можуть створювати неприйнятний ризик для експлуатації повітряних суден. Це положення не виключає можливості розташування в таких зонах крихкого обладнання, якщо це необхідно для сприяння експлуатації повітряного судна; та

(d) кожна з таких зон повинна мати достатню тримкість для здійснення свого призначення.

1.1.4. Такі зони аеродрому, а також пов’язані з ними прилеглі території, які використовуватимуться для вирулювання чи паркування повітряних суден, повинні бути спроектовані таким чином, щоб забезпечити безпечну експлуатацію повітряних суден, які використовуватимуть певний об’єкт, за всіх запланованих умов та відповідати таким умовам:

(a) такі зони повинні мати тримкість, достатню для витримування повторюваних операцій цільових повітряних суден, за винятком зон, які призначені тільки для нерегулярного використання, від яких вимагається тільки здатність витримувати повітряне судно;

(b) такі зони повинні бути спроектовані таким чином, щоб забезпечити відтік води та запобігти застою води, що може становити неприйнятний ризик для експлуатації повітряних суден;

(c) нахил та зміни нахилу таких зон не повинні створювати неприйнятний ризик для експлуатації повітряного судна;

(d) характеристики поверхні таких зон повинні бути належними для використання цільовими повітряними суднами; та

(e) такі зони повинні бути вільними від об’єктів, які можуть створювати неприйнятний ризик для повітряних суден. Це положення не виключає розміщення паркувального обладнання, необхідного для такої зони, у спеціально визначених місцях чи зонах.

1.1.5. Інша інфраструктура, призначена для використання повітряними суднами, також повинна бути спроектована таким чином, щоб використання такої інфраструктури не створювало неприйнятного ризику для повітряного судна, що її використовує.

1.1.6. Конструкції, будівлі, обладнання чи зони для зберігання повинні бути розташовані та спроектовані таким чином, щоб не створювати неприйнятний ризик для експлуатації повітряних суден.

1.1.7. Повинні бути передбачені відповідні засоби запобігання проникненню в зону руху несанкціонованих осіб, несанкціонованих транспортних засобів чи тварин, які є достатньо великими, щоб створити неприйнятний ризик для експлуатації повітряних суден, без обмеження національних і міжнародних положень про захист тварин.

1.2. Висота над перешкодами

1.2.1. Щоб захистити повітряні судна, які наближаються до аеродрому для посадки або для відправлення з аеродрому, необхідно встановити маршрути або зони прибуття і відправлення. Такі маршрути або зони повинні забезпечувати повітряним суднам необхідну висоту над перешкодами, розташованими у зоні, прилеглій до аеродрому, з урахуванням фізичних характеристик місцевості.

1.2.2. Така висота над перешкодами повинна відповідати етапу польоту та типу здійснюваної експлуатації. Необхідно також враховувати обладнання, яке використовують для визначення положення повітряного судна.

1.3. Аеродромне обладнання забезпечення безпеки, у тому числі візуальні і невізуальні засоби

1.3.1. Засоби повинні відповідати призначенню, бути розпізнаваними та надавати однозначну інформацію користувачам за всіх цільових умов експлуатації.

1.3.2. Аеродромне обладнання забезпечення безпеки повинне функціонувати належним чином за передбачуваних умов експлуатації. В умовах експлуатації чи у разі несправності аеродромне обладнання забезпечення безпеки не повинне спричиняти неприйнятний ризик для безпеки польотів.

1.3.3. Засоби та їхня система електропостачання повинні бути спроектовані таким чином, щоб такі несправності не призводили до надання користувачам неналежної, оманливої чи недостатньої інформації або до переривання надання основної послуги.

1.3.4. Необхідно забезпечити належні засоби захисту, щоб уникнути пошкодження чи порушення роботи таких засобів.

1.3.5. Джерела випромінювання або наявність рухомих чи нерухомих об’єктів не повинні заважати чи негативно впливати на ефективність аеронавігаційних систем зв’язку, навігації і нагляду.

1.3.6. Необхідно забезпечити доступ відповідного персоналу до інформації про експлуатацію і використання аеродромного обладнання забезпечення безпеки, у тому числі до чітких показників умов, які можуть створити неприйнятні ризики для безпеки польотів.

1.4. Дані про аеродром

1.4.1. Потрібно сформувати та постійно оновлювати дані, пов’язані з аеродромом і доступними послугами.

1.4.2. Дані повинні бути точними, читабельними, повними і недвозначними. Необхідно підтримувати належний рівень дійсності і цілісності таких даних.

1.4.3. Користувачам та відповідним провайдерам АНО повинен бути забезпечений своєчасний доступ до даних із використанням достатньо надійного і швидкого способу зв’язку.

2. ЕКСПЛУАТАЦІЯ І УПРАВЛІННЯ

2.1. Обов’язки оператора аеродрому

Оператор аеродрому відповідає за експлуатацію аеродрому. Обов’язки оператора аеродрому:

(a) оператор аеродрому повинен мати, безпосередньо або через домовленості з третіми сторонами, усі засоби, необхідні для забезпечення безпечної експлуатації повітряного судна на аеродромі. Такі засоби включають, але не обмежуються об’єктами, персоналом, обладнанням і матеріалами, документами щодо завдань, зобов’язань і процедур, доступом до релевантних даних та веденням записів;

(b) оператор аеродрому перевіряє, щоб вимоги пункту 1 виконувалися в будь-який час, або вживає належних заходів для пом’якшення ризиків, пов’язаних із недотриманням таких вимог. Повинні бути встановлені та застосовані процедури для своєчасного доведення таких заходів до відома всіх користувачів;

(c) оператор аеродрому встановлює та імплементує відповідну програму аеродрому щодо управління ризиками для дикої природи безпосередньо або через домовленості з третіми сторонами;

(d) оператор аеродрому забезпечує, безпосередньо або через домовленості з третіми сторонами, щоб рух транспортних засобів і осіб у зоні руху та інших експлуатаційних зонах узгоджувався з рухом повітряних суден для уникнення зіткнень і пошкодження повітряних суден;

(e) оператор аеродрому забезпечує, щоб процедури для пом’якшення ризиків, пов’язаних з експлуатацією аеродрому в зимовий період, за несприятливих погодних умов, в умовах обмеженої видимості чи вночі, якщо застосовно, були встановлені та імплементовані;

(f) оператор аеродрому укладає домовленості з іншими релевантними організаціями для забезпечення постійного дотримання суттєвих вимог до аеродромів, визначених у цьому додатку. Такі організації включають, але не виключно, експлуатантів повітряних суден, провайдерів АНО, провайдерів послуг наземного обслуговування, провайдерів ПУП та інші організації, діяльність чи продукти яких можуть впливати на безпеку повітряного судна;

(g) оператор аеродрому перевіряє, щоб організації, залучені до зберігання і розподілення палива/енергії для рушійної установки повітряного судна, мали процедури для забезпечення того, щоб повітряне судно було забезпечене паливом/енергією без домішок та правильної специфікації для рушійної установки;

(h) керівництва з експлуатації і технічного обслуговування обладнання аеродрому повинні бути доступними, застосовуватися на практиці та охоплювати інструкції з технічного обслуговування і ремонту, інформацію про обслуговування, процедури виявлення і усунення несправностей та інспектування;

(i) оператор аеродрому встановлює, безпосередньо або через домовленості з третіми сторонами, та імплементує план дій аеродрому в аварійних ситуаціях, який охоплює сценарії аварійних ситуацій, які можуть виникнути на аеродромі чи на прилеглих територіях. Такий план повинен узгоджуватися, у відповідних випадках, з планом дій населення в аварійних ситуаціях;

(j) оператор аеродрому забезпечує, безпосередньо або через домовленості з третіми сторонами, наявність на аеродромі відповідних рятувальних і протипожежних служб. Такі служби повинні реагувати на інцидент чи нещасний випадок із належною терміновістю та включати щонайменше обладнання, вогнегасні речовини і належну кількість персоналу;

(k) оператор аеродрому повинен залучати до експлуатації та технічного обслуговування аеродрому тільки підготовлений і кваліфікований персонал, а також безпосередньо або через домовленості з третіми сторонами імплементувати і підтримувати програми підготовки і перевірки для забезпечення підтримання компетентності всього відповідного персоналу;

(l) оператор аеродрому забезпечує, щоб будь-яка особа, яка має дозвіл на доступ без супроводу в зону руху чи інші експлуатаційні зони, мала належну підготовку і кваліфікацію для такого доступу;

(m) рятувальний і протипожежний персонал повинен мати належну підготовку і кваліфікацію для роботи на аеродромі. Оператор аеродрому імплементує і підтримує, безпосередньо або через домовленості з третіми сторонами, програми підготовки і перевірки для забезпечення підтримання компетентності такого персоналу; та

(n) весь рятувальний і протипожежний персонал, від якого потенційно може вимагатися діяти в авіаційних аварійних ситуаціях, повинен періодично підтверджувати свою придатність за станом здоров’я для задовільного виконання своїх посадових обов’язків, з урахуванням виду діяльності. У цьому контексті придатність за станом здоров’я, що включає фізичну і розумову придатність, означає, що персонал не страждає від жодних захворювань або не має інвалідності, що можуть призводити до нездатності такого персоналу:

- виконувати завдання, необхідні для роботи у разі авіаційних аварійних ситуацій;

- виконувати свої призначені обов’язки у будь-який час; або

- правильно сприймати своє оточення.

2.2. Системи управління

2.2.1. Залежно від типу здійснюваної діяльності і розміру організації, оператор аеродрому імплементує та підтримує систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, здійснює управління ризиками для безпеки та прагне до постійного вдосконалення такої системи.

2.2.2. Оператор аеродрому запроваджує систему повідомлення про події в рамках системи управління відповідно до пункту 2.2.1 для сприяння постійному вдосконаленню безпеки. У відповідних випадках сторони, перелічені в пункті 2.1(f), повинні брати участь у аналізі інформації такої системи повідомлення про події. Система повідомлення про події повинна відповідати застосовному праву Союзу.

2.2.3. Оператор аеродрому розробляє керівництво аеродрому та діє згідно з таким керівництвом. Такі керівництва повинні включати всі необхідні інструкції, інформацію та процедури для аеродрому, системи управління та для оперативного і для виконання сервісним персоналом своїх обов’язків.

3. ПРИЛЕГЛІ ДО АЕРОДРОМУ ТЕРИТОРІЇ

3.1.1. Повітряний простір навколо зон руху аеродрому повинен бути захищеним від перешкод таким чином, щоб забезпечити відповідну експлуатацію повітряних суден на аеродромах без створення неприйнятного ризику, спричиненого виникненням перешкод навколо аеродрому. Таким чином, потрібно розробити і імплементувати поверхні для моніторингу перешкод та здійснювати постійний моніторинг для виявлення будь-яких правопорушних проникнень.

3.1.2. Будь-які посягання на такі поверхні вимагають оцінювання, щоб виявити, чи створює об’єкт неприйнятний ризик. Будь-який об’єкт, який становить неприйнятний ризик, повинен бути вилучений, або повинно бути вжито відповідних пом’якшувальних заходів для захисту повітряних суден, які користуються аеродромом.

3.1.3. Інформація щодо будь-яких неусунених перешкод повинна бути опублікована, за потреби такі перешкоди повинні бути позначені та, якщо необхідно, освітлені вогнями.

3.2. Необхідно здійснювати моніторинг загроз, пов’язаних із людською діяльністю та землекористуванням, таких як, але не виключно, елементи з переліку, наведеного нижче. Ризик, спричинений такими загрозами, повинен бути оцінений та пом’якшений залежно від випадку:

(a) будь-які розробки чи зміни в землекористуванні у зоні аеродрому;

(b) можливість турбулентності, викликаної перешкодою;

(c) використання небезпечних, нечітких чи оманливих вогнів;

(d) засліплення, викликане великими поверхнями з високою відбивною здатністю;

(e) створення зон, які можуть сприяти активності дикої природи на територіях, прилеглих до зони руху аеродрому; та

(f) джерела невидимого випромінювання або наявність рухомих чи нерухомих об’єктів, які можуть заважати чи негативно впливати на ефективність аеронавігаційних систем зв’язку, навігації і нагляду.

3.3. Держави-члени повинні забезпечити встановлення плану дій у аварійних ситуаціях щодо авіаційних аварійних ситуацій, що виникають у зоні аеродрому.

4. ПОСЛУГИ НАЗЕМНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

4.1. Обов’язки провайдера послуг наземного обслуговування

Провайдер послуг наземного обслуговування відповідає за безпечне здійснення своєї діяльності на аеродромі. Обов’язки провайдера:

(a) провайдер повинен мати всі засоби, необхідні для забезпечення безпечного надання послуг на аеродромі. Такі засоби включають, але не обмежуються об’єктами, персоналом, обладнанням і матеріалами;

(b) провайдер повинен дотримуватися процедур, які містяться у керівництві аеродрому, у тому числі процедур стосовно переміщення його транспортних засобів, обладнання і персоналу та ризиків, пов’язаних із експлуатацією аеродрому взимку, вночі та за несприятливих погодних умов;

(c) провайдер повинен надавати послуги наземного обслуговування згідно з процедурами та інструкціями експлуатанта повітряного судна, якого він обслуговує;

(d) провайдер повинен забезпечити, щоб керівництва з експлуатації і технічного обслуговування обладнання для наземного обслуговування були доступними, застосовувалися на практиці та охоплювали інструкції з експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, інформацію про обслуговування, процедури виявлення і усунення несправностей та інспектування;

(e) провайдер повинен залучати тільки належним чином підготовлений і кваліфікований персонал та забезпечувати імплементацію і підтримку програм підготовки і перевірки для забезпечення підтримання компетентності всього відповідного персоналу;

(f) провайдер повинен забезпечити, щоб його персонал був фізично і психічно придатним до виконання своїх посадових обов’язків з урахуванням виду діяльності та, зокрема, його потенційного впливу на безпеку та захищеність.

4.2. Системи управління

4.2.1. Залежно від типу здійснюваної діяльності і розміру організації, провайдер імплементує та підтримує систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, здійснює управління ризиками для безпеки та прагне до постійного вдосконалення такої системи. Така система повинна узгоджуватися з системою управління оператора аеродрому.

4.2.2. Провайдер запроваджує систему повідомлення про події в рамках системи управління відповідно до пункту 4.2.1 для сприяння постійному вдосконаленню безпеки. Без обмеження інших обов’язків щодо повідомлення, провайдер передає інформацію про всі події до системи повідомлення оператора аеродрому, експлуатанта повітряного судна та, якщо релевантно, до системи повідомлення провайдера обслуговування повітряного руху. Система повідомлення про події повинна відповідати застосовному праву Союзу.

4.2.3. Провайдер розробляє керівництво з послуг наземного обслуговування та діє згідно з таким керівництвом. Таке керівництво повинне включати всі необхідні інструкції, інформацію та процедури для надання послуг, системи управління та для виконання сервісним персоналом своїх обов’язків.

5. ПОСЛУГИ З УПРАВЛІННЯ НА ПЕРОНІ (ПУП)

5.1. Провайдер ПУП надає свої послуги згідно з операційними процедурами, які містяться в керівництві аеродрому.

5.2. Залежно від типу здійснюваної діяльності і розміру організації, провайдер ПУП імплементує та підтримує систему управління, у тому числі управління безпекою, для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку.

5.3. Провайдер ПУП укладає формальні домовленості з оператором аеродрому та провайдером обслуговування повітряного руху, які містять опис обсягу послуг, які він повинен надавати.

5.4. Провайдер ПУП запроваджує систему повідомлення про події в рамках системи управління відповідно до пункту 5.2 для сприяння постійному вдосконаленню безпеки. Без обмеження інших обов’язків щодо повідомлення, провайдер передає інформацію про всі події до системи повідомлення оператора аеродрому та, якщо релевантно, до системи повідомлення провайдера обслуговування повітряного руху.

5.5. Провайдер ПУП бере участь у програмах забезпечення безпеки, встановлених оператором аеродрому.

6. ІНШЕ

Без обмеження обов’язків експлуатанта повітряного судна, оператор аеродрому забезпечує, щоб, за винятком аварійних ситуацій з повітряними суднами, відхилення до запасного аеродрому чи інших умов, визначених для кожного окремого випадку, аеродром чи його частини не використовували повітряні судна, для яких за нормальних умов не призначене проектування і операційні процедури аеродрому.

ДОДАТОК VIII

Суттєві вимоги до ОрПР/АНО та до диспетчерів управління повітряним рухом

1. ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ

1.1. Усі повітряні судна, у тому числі залучені до діяльності, згаданої у статті 2(3)(a), на всіх етапах польоту або у зоні руху аеродрому, повинні експлуатуватися згідно з загальними правилами експлуатації та будь-якими застосовними процедурами, визначеними для використання повітряного простору.

1.2. Усі повітряні судна, за винятком залучених до діяльності, згаданої у статті 2(3)(a), повинні бути обладнані необхідними компонентами та експлуатуватися відповідним чином. Компоненти, використані у системі ОрПР/АНО, також повинні відповідати вимогам пункту 3.

2. ОБСЛУГОВУВАННЯ

2.1. Аеронавігаційна інформація і дані для користувачів повітряного простору для цілей аеронавігації

2.1.1. Дані, що їх використовують як джерело аеронавігаційної інформації, повинні бути належної якості, повними й актуальними та надаватися своєчасно.

2.1.2. Аеронавігаційна інформація повинна бути точною, повною, актуальною, недвозначною, отриманою з законних джерел, достатньо цілісною та у форматі, доступному користувачам.

2.1.3. Розповсюдження такої аеронавігаційної інформації серед користувачів повітряного простору повинне бути своєчасним та здійснене з використанням достатньо надійних і оперативних засобів зв’язку, захищених від навмисного і ненавмисного втручання та пошкодження.

2.2. Метеорологічна інформація

2.2.1. Дані, що їх використовують як джерело аеронавігаційної метеорологічної інформації, повинні бути належної якості, повними та актуальними.

2.2.2. Аеронавігаційна метеорологічна інформація повинна бути, наскільки це можливо, точною, повною, актуальною, достатньо цілісною і недвозначною, щоб задовольняти потреби користувачів повітряного простору. Аеронавігаційна метеорологічна інформація повинна бути отримана з законного джерела.

2.2.3. Розповсюдження такої аеронавігаційної метеорологічної інформації серед користувачів повітряного простору повинне бути своєчасним та здійснене з використанням достатньо надійних і оперативних засобів зв’язку, захищених від втручання та пошкодження.

2.3. Обслуговування повітряного руху

2.3.1. Дані, що їх використовують як джерело для надання обслуговування повітряного руху, повинні бути належної якості, повними та актуальними.

2.3.2. Надання обслуговування повітряного руху повинне бути достатньо точним, повним, актуальним та недвозначним для задоволення потреб користувачів у безпеці.

2.3.3. Автоматизовані інструменти надання інформації чи порад користувачам повинні бути належним чином спроектовані і виготовлені та належним чином обслуговуватися для забезпечення їхньої придатності для цільового призначення.

2.3.4. Обслуговування повітряного руху і пов’язані з ним процеси повинні передбачати належне ешелонування між повітряними суднами та запобігати зіткненням між повітряними суднами і перешкодами у районі маневрування аеродрому, а також, у відповідних випадках, надавати допомогу в захисті від інших небезпечних факторів у повітрі та забезпечувати швидке і своєчасне узгодження з усіма відповідними користувачами і прилеглими ділянками повітряного простору.

2.3.5. Зв’язок між обслуговуванням повітряного руху і повітряними суднами та між відповідними органами обслуговування повітряного руху повинен бути своєчасним, чітким, правильним і недвозначним, захищеним від втручання і загальнозрозумілим та, якщо застосовно, визнаним усіма залученими суб’єктами.

2.3.6. Необхідно вжити заходів для виявлення можливих аварійних ситуацій та, у відповідних випадках, для ініціювання дієвих пошуково-рятувальних операцій. Такі заходи повинні щонайменше включати належні механізми попередження, заходи і процедури координації, заходи і персонал для ефективного охоплення зони відповідальності.

2.4. Послуги зв’язку

Послуги зв’язку повинні досягти належних характеристик доступності, цілісності, безперервності і своєчасності та підтримувати їх. Вони повинні бути оперативними та захищеними від втручання і пошкодження.

2.5. Навігаційні послуги

Навігаційні послуги повинні досягти належного рівня ефективності щодо керування, позиціонування і, якщо це передбачено, надання інформації про час та підтримувати його. Критерії ефективності включають точність, цілісність, законність джерела, доступність та безперервність надання послуг.

2.6. Послуги зі спостереження

Послуги зі спостереження повинні визначати відповідне розташування повітряного судна у повітрі та інших повітряних суден і наземних транспортних засобів на поверхні аеродрому з належними характеристиками точності, цілісності, законності джерела, безперервності і ймовірності виявлення.

2.7. Організація потоків повітряного руху

Тактична організація потоків повітряного руху на рівні Союзу повинна використовувати і надавати достатньо точну й актуальну інформацію щодо обсягу і характеру запланованого надання послуг, що впливає на повітряний рух, та координувати і вести переговори щодо зміни маршруту або відстрочення потоків руху для зменшення ризику перевантаження в повітрі чи на аеродромах. Організація потоків здійснюється з метою оптимізації наявних потужностей у використанні повітряного простору та сприяння процесам організації потоків повітряного руху. Вона ґрунтується на безпечності, прозорості й ефективності та забезпечує надання потужностей у гнучкий і своєчасний спосіб згідно з європейським аеронавігаційним планом.

Заходи, зазначені у статті 43, стосовно організації потоків, повинні сприяти ухваленню оперативних рішень провайдерами аеронавігаційного обслуговування, операторами аеродромів і користувачами повітряного простору та охоплювати такі сфери:

(a) планування польоту;

(b) використання наявних потужностей повітряного простору протягом усіх етапів польоту, у тому числі розподілення слотів на маршруті;

(c) використання маршрутів у рамках загального повітряного руху, у тому числі:

- створення єдиної публікації для координування маршрутів і руху;

- варіанти відхилення загального повітряного руху від густонаселених районів; та

- правила визначення пріоритетів щодо доступу до повітряного простору в рамках загального повітряного руху, зокрема у періоди перевантаження і кризи; та

(d) узгодженість планів польоту і слотів в аеропорту та необхідне узгодження з прилеглими регіонами, у відповідних випадках.

2.8. Менеджмент повітряного простору

Необхідно здійснювати моніторинг, координувати та своєчасно оприлюднювати інформацію щодо призначення певних обсягів повітряного простору для певного використання для зменшення ризику небезпечного зближення повітряних суден за будь-яких обставин. З урахуванням організації військової діяльності та пов’язаних із нею аспектів, за які несуть відповідальність держави-члени, менеджмент повітряного простору також повинен сприяти однаковому застосуванню концепції гнучкого використання повітряного простору, як описано IKAO та як імплементовано згідно з Регламентом (ЄС) № 551/2004, для сприяння менеджменту повітряного простору та організації повітряного руху в рамках спільної транспортної політики.

2.9. Дизайн процедури польоту

Процедури польотів повинні бути належним чином спроектовані, перевірені і валідовані перед їх впровадженням і використанням повітряними суднами.

3. СИСТЕМИ І КОМПОНЕНТИ

3.1. Загальні вимоги

Системи ОрПР/АНО і компоненти ОрПР/АНО, які забезпечують передачу відповідної інформації на повітряне судно і з повітряного судна та на землі, повинні бути належним чином спроектовані, виготовлені, встановлені, захищені від несанкціонованого втручання, а також належним чином обслуговуватися і експлуатуватися для забезпечення їхньої придатності для цільового призначення.

Системи і процедури повинні включати, зокрема, системи і процедури, необхідні для сприяння таким функціям і послугам:

(a) Менеджменту повітряного простору;

(b) Організації потоків повітряного руху;

(c) Обслуговування повітряного руху, зокрема систем опрацювання польотних даних, систем опрацювання даних спостереження та систем інтерфейсу «людина-машина»;

(d) Зв’язку, у тому числі зв’язку «земля-земля/космос», «повітря-земля» та «повітря-повітря/космос»;

(e) Навігації;

(f) Спостереженню;

(g) Службам аеронавігаційної інформації; та

(h) Метеорологічному обслуговуванню.

3.2. Цілісність, ефективність і надійність системи та компонентів

Цілісність і ефективність, пов’язана з безпекою, систем і компонентів на повітряному судні, на землі чи в космосі, повинна бути придатною для їхнього цільового призначення. Вони повинні відповідати необхідному рівню операційної ефективності за всіх передбачуваних умов їх експлуатації та протягом всього строку їхньої служби.

Системи ОрПР/АНО і компоненти ОрПР/АНО повинні бути спроектовані і побудовані та обслуговуватися і експлуатуватися з використанням належних і затверджених процедур таким чином, щоб забезпечити безперебійне функціонування Європейської мережі організації повітряного руху (EATMN) за будь-яких обставин і на всіх етапах польоту. Безперебійність функціонування може проявлятися, зокрема, у формі спільного користування інформацією, включно з відповідною інформацією про оперативний статус, загального розуміння інформації, порівнюваних робочих характеристик опрацювання і пов’язаних із ними процедур, що дають змогу здійснювати загальне операційне функціонування, узгоджене для всієї або частини EATMN.

EATMN, її системи та їхні компоненти повинні підтримувати, на скоординованій основі, нові узгоджені і затверджені концепції експлуатації, які покращують якість, стійкість і дієвість аеронавігаційних послуг, зокрема, з точки зору безпеки і пропускної спроможності.

EATMN, її системи та їхні компоненти повинні підтримувати послідовне впровадження цивільної'/військової координації в обсязі, необхідному для ефективної організації повітряного простору і потоків повітряного руху, а також безпечного й ефективного використання повітряного простору всіма користувачами шляхом застосування концепції гнучкого використання повітряного простору.

Для досягнення цих цілей EATMN, її системи та їхні компоненти повинні підтримувати своєчасний обмін між цивільними та військовими сторонами правильною та послідовною інформацією, що охоплює всі етапи польоту, без обмеження політики безпеки чи оборонної політики, у тому числі вимог щодо конфіденційності.

3.3. Проектування систем і компонентів

3.3.1. Системи і компоненти повинні бути спроектовані таким чином, щоб відповідати застосовним вимогам щодо безпеки і захищеності.

3.3.2. Системи і компоненти, які розглядаються спільно, окремо та у взаємодії один з одним, повинні бути спроектовані таким чином, щоб між імовірністю того, що будь-яка несправність може призвести до виходу з ладу всієї системи, і серйозністю її впливу на безпеку обслуговування існувала зворотна залежність.

3.3.3. Системи і компоненти, які розглядаються окремо і в поєднанні один з одним, повинні бути спроектовані з урахуванням обмежень, пов’язаних із можливостями і характеристиками персоналу.

3.3.4. Системи і компоненти повинні бути спроектовані таким чином, щоб забезпечити їх захист та захист інформації, яку вони передають, від шкідливих взаємодій із внутрішніми чи зовнішніми елементами.

3.3.5. Інформація, необхідна для виробництва, встановлення, експлуатації і технічного обслуговування систем і компонентів, а також інформація щодо небезпечних умов, має надаватися персоналу у чіткій, зрозумілій та однозначній формі.

3.4. Підтримання рівня обслуговування

Необхідно підтримувати рівень безпеки систем і компонентів під час обслуговування та в ході внесення будь-яких змін до обслуговування.

4. КВАЛІФІКАЦІЯ ДИСПЕТЧЕРІВ УПРАВЛІННЯ ПОВІТРЯНИМ РУХОМ

4.1. Загальні вимоги

Особа, яка проходить підготовку як диспетчер управління повітряним рухом або як студент-диспетчер управління повітряним рухом, повинна мати достатню освіту, фізичні і розумові здібності для того, щоб набути, підтримувати та підтверджувати відповідні теоретичні знання і практичні навички.

4.2. Теоретичні знання

4.2.1. Диспетчер управління повітряним рухом повинен набути та підтримувати рівень знань, що відповідає посадовим обов’язкам, які він виконує, та є пропорційним ризикам, пов’язаним із відповідним видом обслуговування.

4.2.2. Набуття та підтримання теоретичних знань необхідно підтвердити шляхом постійного оцінювання протягом підготовки або проходження відповідних іспитів.

4.2.3. Необхідно підтримувати належний рівень теоретичних знань. Дотримання такої умови підтверджують за допомогою регулярних оцінювань або іспитів. Частота проведення іспитів повинна бути пропорційною рівню ризику, пов’язаного з видом обслуговування.

4.3. Практичні навички

4.3.1. Диспетчер управління повітряним рухом повинен набути та підтримувати практичні навички, необхідні для виконання ним своїх посадових обов’язків. Частота проведення іспитів повинна бути пропорційною ризикам, пов’язаним із видом обслуговування, та охоплювати, якщо це доцільно для посадових обов’язків, які він виконує, таке:

(a) експлуатаційні процедури;

(b) аспекти, специфічні для конкретних завдань;

(c) аномальні й аварійні ситуації; та

(d) людський фактор.

4.3.2. Диспетчер управління повітряним рухом повинен підтвердити здатність виконувати відповідні процедури і завдання з рівнем компетентності, що відповідає посадовим обов’язкам, які він виконує.

4.3.3. Необхідно підтримувати задовільний рівень компетентності практичних навичок. Дотримання такої умови верифікують шляхом регулярних оцінювань. Частота проведення таких оцінювань повинна бути пропорційною складності і рівню ризику, пов’язаного з видом обслуговування та виконуваними завданнями.

4.4. Володіння мовою

4.4.1. Диспетчер управління повітряним рухом повинен підтвердити таку здатність розмовляти англійською і розуміти англійську, яка дозволяє йому ефективно спілкуватися у голосовому режимі (телефон/радіотелефон) та в ситуаціях особистого спілкування на конкретні теми, пов’язані з роботою, у тому числі в аварійних ситуаціях.

4.4.2. Якщо це необхідно у визначеному обсязі повітряного простору для цілей надання обслуговування повітряного руху (ОПР), диспетчер управління повітряним рухом повинен також мати здатність розмовляти національною мовою (мовами) та розуміти її мірою, яка описана вище.

4.5. Комплексні тренажери (STD)

Якщо STD використовують для практичного тренування стосовно ситуаційної обізнаності й людського фактора або для підтвердження того, що навички були набуті чи збережені, він повинен мати рівень ефективності, який дає змогу належним чином імітувати робоче середовище й оперативні ситуації відповідно до тренування, що проводиться.

4.6. Курс підготовки

4.6.1. Підготовка здійснюється шляхом проходження курсу підготовки, який може включати теоретичний і практичний інструктаж, у тому числі, у відповідних випадках, підготовку на STD.

4.6.2. Для кожного типу підготовки необхідно розробити і затвердити курс.

4.7. Інструктори

4.7.1. Теоретичний інструктаж проводять інструктори з належною кваліфікацією. Вони повинні:

(a) мати відповідні знання у сфері, у якій проводять інструктаж; та

(b) підтвердити здатність використовувати належні методологічні прийоми.

4.7.2. Інструктаж щодо практичних навичок повинні проводити належним чином кваліфіковані інструктори, які мають такі кваліфікації:

(a) відповідають вимогам щодо теоретичних знань і досвіду, придатним для інструктажу, який вони проводять;

(b) підтвердили здатність проводити інструктаж і використовувати належні методологічні прийоми;

(c) застосовували на практиці методологічні прийоми в таких процедурах, у яких вони мають намір проводити інструктаж; та

(d) регулярно проходять повторну підготовку для забезпечення актуальності методичної компетентності.

4.7.3. Інструктори, які здійснюють практичну підготовку, також можуть бути диспетчерами управління повітряним рухом. або бути уповноваженими діяти як такі.

4.8. Оцінювачі

4.8.1. Особи, які відповідають за оцінювання навичок диспетчерів управління повітряним рухом, повинні:

(a) підтвердити здатність оцінювати ефективність та проводити випробування і перевірки диспетчерів управління повітряним рухом; та

(b) регулярно проходити повторну підготовку для забезпечення актуальності стандартів оцінювання.

4.8.2. Оцінювачі практичних навичок також можуть бути диспетчерами управління повітряним рухом або бути уповноваженими діяти як такі у сферах, щодо яких проводиться оцінювання.

4.9. Придатність за станом здоров’я диспетчерів управління повітряним рухом

4.9.1. Усі диспетчери управління повітряним рухом повинні періодично підтверджувати придатність за станом здоров’я для задовільного виконання своїх посадових обов’язків. Відповідність необхідно підтверджувати шляхом належного оцінювання з урахуванням погіршення фізичних і розумових здібностей внаслідок віку.

4.9.2. Підтвердження придатності за станом здоров’я, що включає фізичну і розумову придатність, включає підтвердження відсутності будь-яких захворювань або інвалідності, що призводили б до нездатності особи, яка надає послуги управління повітряним рухом (УПР):

(a) належним чином виконувати завдання, необхідні для надання послуг УПР,

(b) виконувати призначені обов’язки у будь-який час; або

(c) правильно оцінювати своє оточення.

4.9.3. Якщо придатність за станом здоров’я не може бути повністю підтверджена, можуть бути імплементовані пом’якшувальні заходи для забезпечення еквівалентного рівня безпеки.

5. ПРОВАЙДЕРИ ПОСЛУГ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ

5.1. Надання послуг повинне здійснюватися тільки за таких умов:

(a) провайдер послуг має, безпосередньо або шляхом укладення угод з третіми сторонами, засоби, необхідні для масштабу і обсягу послуги. Такі засоби включають, але не обмежуються системами, об’єктами, у тому числі джерелами живлення, структурою управління, персоналом, обладнанням та його технічним обслуговуванням, документацією про завдання, зобов’язання і процедури, доступом до релевантних даних та веденням записів;

(b) провайдер послуг розробляє та постійно оновлює керівництва з управління і експлуатації, пов’язані з наданням його послуг, та діє згідно з такими керівництвами. Такі керівництва повинні включати всі необхідні інструкції, інформацію та процедури для експлуатації, системи управління та для виконання оперативним персоналом своїх обов’язків;

(c) залежно від типу здійснюваної діяльності і розміру організації, провайдер послуг імплементує та підтримує систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, здійснює управління ризиками для безпеки та прагне до постійного вдосконалення такої системи;

(d) провайдер послуг залучає лише належним чином кваліфікований і підготовлений персонал та імплементує і підтримує програми навчання та перевірки персоналу;

(e) провайдер послуг встановлює офіційні взаємодії з усіма стейкхолдерами, які можуть безпосередньо впливати на безпечність його послуг, для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку;

(f) провайдер послуг встановлює та імплементує план реагування, що охоплює аварійні й аномальні ситуації, які можуть виникнути стосовно його послуг, у тому числі на випадок подій, які призведуть до значного погіршення чи переривання його діяльності;

(g) провайдер послуг запроваджує систему повідомлення про події в рамках системи управління відповідно до пункту (c) для сприяння постійному вдосконаленню безпеки. Система повідомлення про події повинна відповідати застосовному праву Союзу; та

(h)провайдер послуг вживає заходів для верифікації дотримання вимог щодо ефективності безпеки будь-якої системи чи компонента, які він експлуатує, у будь-який час.

5.2. Надання послуг УПР повинне здійснюватися тільки за таких умов:

(a) запобігання втомі персоналу, який надає послуги УПР, здійснюється за допомогою системи розкладу змін. Така система розкладу змін повинна враховувати періоди роботи, службовий час та пристосовані періоди відпочинку. Обмеження, встановлені в рамках системи розкладу змін, повинні враховувати релевантні фактори, які впливають на втому, такі як, зокрема, нестачу сну, порушення добових ритмів, нічний час, сукупний службовий час у межах певного періоду часу, а також обмін призначеними завданнями між персоналом;

(b) запобігання стресу персоналу, який надає послуги УПР, здійснюється за допомогою освітніх і профілактичних програм;

(c) провайдер послуг УПР повинен мати процедури для верифікації того, що когнітивне судження персоналу, який надає послуги УПР, не погіршене, або що його придатність за станом здоров’я належна; та

(d) провайдер послуг УПР повинен враховувати експлуатаційні і технічні обмеження, а також людський фактор, у ході планування й експлуатації.

5.3. Надання послуг зв’язку, навігації та/або спостереження повинне здійснюватися тільки за таких умов:

Провайдер послуг повинен своєчасно інформувати відповідних користувачів повітряного простору і органи ОПР про робочий статус (та зміни в ньому) його послуг, які він надає для цілей ОПР.

5.4. Організації з підготовки

Організація з підготовки, яка здійснює підготовку персоналу, який надає послуги УПР, повинна відповідати таким вимогам:

(a) мати всі засоби, необхідні для сфери обов’язків, пов’язаних із їх діяльністю. Такі засоби включають, але не обмежуються об’єктами, персоналом, обладнанням, методологією, документами щодо завдань, зобов’язань і процедур, доступом до релевантних даних та веденням записів;

(b) залежно від підготовки, що проводиться, і розміру організації, імплементувати та підтримувати систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, здійснювати управління ризиками для безпеки, у тому числі ризиками, пов’язаними з погіршенням стандартів підготовки, та прагнути до постійного вдосконалення такої системи; та

(c) укласти домовленості з іншими релевантними організаціями для забезпечення постійного дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку.

6. АВІАМЕДИЧНІ ЕКЗАМЕНАТОРИ І АВІАМЕДИЧНІ ЦЕНТРИ

6.1. Авіамедичні екзаменатори

Авіамедичний екзаменатор повинен:

(a) бути кваліфікованим та ліцензованим у сфері медицини;

(b) отримати підготовку у сфері авіаційної медицини та регулярно проходити повторну підготовку у сфері авіаційної медицини для забезпечення актуальності стандартів такого оцінювання; та

(c) набути практичних знань та досвіду стосовно умов, у яких диспетчери управління повітряним рухом виконують свої обов’язки.

6.2. Авіамедичні центри

Авіамедичні центри повинні відповідати таким умовам:

(a) мати всі засоби, необхідні для сфери обов’язків, пов’язаних із їхніми привілеями. Такі засоби включають, але не обмежуються об’єктами, персоналом, обладнанням, інструментами і матеріалами, документами щодо завдань, зобов’язань і процедур, доступом до релевантних даних та веденням записів;

(b) залежно від типу здійснюваної діяльності і розміру організації, імплементувати та підтримувати систему управління для забезпечення дотримання суттєвих вимог, визначених у цьому додатку, здійснювати управління ризиками для безпеки та прагнути до постійного вдосконалення такої системи; та

(c) укласти домовленості з іншими релевантними організаціями для забезпечення постійного дотримання вимог, визначених у цьому додатку.

ДОДАТОК IX

Суттєві вимоги до безпілотних повітряних суден

1. СУТТЄВІ ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ, ВИРОБНИЦТВА, ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БЕЗПІЛОТНИХ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН

1.1. Експлуатант і дистанційний пілот безпілотного повітряного судна повинні бути ознайомленими із застосовними правилами Союзу і національними правилами, пов’язаними з цільовими видами експлуатації, зокрема щодо безпеки, приватності, захисту даних, відповідальності, страхування, захищеності й охорони довкілля. Експлуатант і дистанційний пілот повинні бути здатними забезпечити безпечність експлуатації та безпечне ешелонування безпілотного повітряного судна від людей на землі та від інших користувачів повітряного простору. Це включає хороше знання інструкцій з експлуатації, наданих виробником, правил безпечного і нешкідливого для довкілля використання безпілотних повітряних суден у повітряному просторі та відповідних функціональних можливостей безпілотних повітряних суден і застосовних правил повітряних перевезень і процедур ОрПР/АНО.

1.2. Безпілотне повітряне судно повинне бути спроектоване і сконструйоване таким чином, щоб воно відповідало своєму цільовому призначенню, та щоб його можна було експлуатувати, налаштовувати і обслуговувати без ризику для осіб.

1.3. Якщо це необхідно для пом’якшення ризиків, пов’язаних із безпекою, приватністю, захистом персональних даних, захищеністю або довкіллям, що виникають у результаті експлуатації, безпілотне повітряне судно повинне мати відповідні специфічні характеристики і функціональні можливості, у яких враховуються принципи приватності і захисту персональних даних згідно з конструкцією і за замовчуванням. Відповідно до потреб, такі характеристики і функціональні можливості повинні забезпечувати легку ідентифікацію повітряного судна та характеру і цілі експлуатації та дотримання застосовних обмежень, заборон чи умов, зокрема стосовно експлуатації в певних географічних зонах, на певній відстані від експлуатанта чи на певній висоті.

1.4. Організація, відповідальна за виробництво чи реалізацію безпілотного повітряного судна, повинна надати експлуатанту безпілотного повітряного судна та, у відповідних випадках, організації, яка здійснює технічне обслуговування, інформацію щодо виду експлуатації, для якого спроектоване безпілотне повітряне судно, а також інформацію щодо обмежень та інформацію, необхідну для його безпечної експлуатації, у тому числі щодо експлуатаційних і екологічних характеристик, обмежень льотної придатності та процедур дій у аварійних ситуаціях. Така інформація повинна бути надана у чіткій, зрозумілій та однозначній формі. Експлуатаційні можливості безпілотного повітряного судна, що його можуть використовувати у видах експлуатації, для яких не вимагається сертифікат чи декларація, повинні забезпечувати можливість введення обмежень, які відповідають правилам повітряного простору, застосовним до таких видів експлуатації.

2. ДОДАТКОВІ СУТТЄВІ ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ, ВИРОБНИЦТВА, ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БЕЗПІЛОТНИХ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН, ЗГАДАНИХ У СТАТТІ 56(1) І (5)

З урахуванням цілей, визначених у статті 1, для забезпечення безпеки людей на землі та інших користувачів повітряного простору у ході експлуатації безпілотного повітряного судна з урахуванням, за необхідності, рівня ризику експлуатації, необхідно дотримуватися таких вимог:

2.1. Льотна придатність

2.1.1. Безпілотне повітряне судно повинне мати такі характеристики чи деталі або бути спроектованим таким чином, що дає йому можливість задовільним чином підтвердити безпеку особи, яка експлуатує безпілотне повітряне судно, або третіх сторін у повітрі чи на землі.

2.1.2. Безпілотне повітряне судно повинне забезпечувати таку цілісність продукту, яка є пропорційною ризику за всіх передбачуваних умов польоту.

2.1.3. Керування та маневрування безпілотним повітряним судном має бути безпечним за необхідності за всіх очікуваних умов експлуатації, у тому числі після виходу з ладу однієї чи, якщо доцільно, кількох систем. Необхідно належним чином враховувати людський фактор, зокрема наявні знання щодо факторів, які сприяють безпечній експлуатації технологій людьми.

2.1.4. Безпілотні повітряні судна та їхні двигуни, повітряні гвинти, частини, невстановлене обладнання і обладнання для дистанційного контролю безпілотних повітряних суден повинні функціонувати належним чином за будь-яких передбачуваних умов експлуатації у межах та достатньою мірою за межами виду експлуатації, для якого повітряне судно було спроектоване.

2.1.5. Безпілотні повітряні судна та їхні двигуни, повітряні гвинти, частини, невстановлене обладнання і обладнання для дистанційного контролю безпілотних повітряних суден, які розглядаються окремо та у взаємодії один з одним, повинні бути спроектовані таким чином, щоб імовірність виникнення несправності і серйозність її впливу на людей на землі і на інших користувачів повітряного простору були пом’якшені на основі принципів, встановлених у статті 4(2).

2.1.6. Будь-яке обладнання для дистанційного контролю безпілотних повітряних суден, залучене до експлуатації, повинне бути таким, щоб полегшувати здійснення повітряних перевезень, у тому числі засоби, що забезпечують ситуаційну обізнаність та управління будь-якими очікуваними ситуаціями і аваріями.

2.1.7. Організації, залучені до проектування безпілотних повітряних суден, двигунів і повітряних гвинтів, повинні вживати запобіжних заходів для мінімізації небезпечних факторів, які виникають внаслідок умов усередині чи ззовні безпілотного повітряного судна і його систем, які, як показав досвід, впливають на безпеку. Це включає захист від втручання за допомогою електронних засобів.

2.1.8. Процеси виробництва, матеріали і компоненти, що їх використовують для виробництва безпілотних повітряних суден, повинні забезпечувати належні і відтворювані властивості і характеристики, що відповідають конструктивним властивостям.

2.2.Організації

Організації, залучені до проектування, виробництва, технічного обслуговування та експлуатації безпілотних повітряних суден та пов’язаних з ними послуг і підготовки, повинні відповідати таким умовам:

(a) організація повинна мати всі необхідні засоби для сфери своєї діяльності та забезпечувати дотримання суттєвих вимог та вимог делегованого акту, згаданого у статті 58, і імплементаційних актів, зазначених у статті 57, релевантних для її діяльності;

(b) організація повинна імплементувати та підтримувати систему управління для забезпечення дотримання релевантних суттєвих вимог, здійснювати управління ризиками для безпеки та прагнути до постійного вдосконалення такої системи. Така система управління повинна бути пропорційною виду діяльності і розміру організації;

(c) організація повинна запровадити систему повідомлення про події в рамках системи управління безпекою для сприяння постійному вдосконаленню безпеки. Така система повідомлення повинна бути пропорційною виду діяльності і розміру організації;

(d) за необхідності організація повинна укласти домовленості з іншими організаціями для забезпечення постійного дотримання релевантних суттєвих вимог.

2.3. Особи, залучені до експлуатації безпілотних повітряних суден

Будь-яка особа, залучена до експлуатації безпілотних повітряних суден, у тому числі дистанційний пілот, повинна мати обов’язкові знання та навички, необхідні для забезпечення безпеки експлуатації та пропорційні ризику, пов’язаному з видом експлуатації. Така особа повинна також підтвердити придатність за станом здоров’я, якщо це необхідно для зниження ризиків, пов’язаних із відповідним видом експлуатації.

2.4. Експлуатація

2.4.1. Експлуатант безпілотного повітряного судна несе відповідальність за експлуатацію та повинен вжити всіх належних заходів для забезпечення безпеки експлуатації.

2.4.2. Політ повинен здійснюватися згідно із застосовними законами, регламентами і процедурами, які стосуються виконання його завдань, встановленими щодо зони, повітряного простору, аеродромів чи об’єктів, що ними заплановано скористатися, та, якщо застосовно, пов’язаних із ними систем ОрПР/АНО.

2.4.3. У ході експлуатації безпілотних повітряних суден повинна бути забезпечена безпека третіх сторін на землі й інших користувачів повітряного простору та мінімізовані ризики, які виникають внаслідок несприятливих зовнішніх і внутрішніх умов, у тому числі умов довкілля, шляхом дотримання належної відстані ешелонування на всіх етапах польоту.

2.4.4. Експлуатація безпілотного повітряного судна повинна здійснюватися тільки за умови його льотної придатності та за умови, що обладнання й інші компоненти і системи, необхідні для цільового виду експлуатації, є доступними і придатними.

2.4.5. Безпілотні повітряні судна та операції з безпілотними повітряними суднами повинні забезпечувати дотримання відповідних прав, гарантованих правом Союзу.

2.4.6. Експлуатант безпілотного повітряного судна повинен забезпечити, щоб повітряне судно було обладнане необхідним навігаційним обладнанням, обладнанням зв’язку, спостереження, виявлення і уникнення, а також іншим обладнанням, що вважається необхідним для безпеки запланованого польоту з урахуванням характеру експлуатації, положень щодо повітряного руху та правил повітряних перевезень, застосовних на будь-якому етапі польоту.

2.5. Суттєві вимоги, пов’язані з електромагнітною сумісністю і радіочастотним спектром, до безпілотних повітряних суден, а також до пов’язаних із ними двигунів, повітряних гвинтів, частин і невстановленого обладнання, конструкції яких сертифіковані згідно зі статтею 56(1), та які призначені для експлуатації тільки на частотах, встановлених Регламентом радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку для захищеного використання в аеронавігації

2.5.1. Безпілотні повітряні судна, двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання повинні бути спроектовані і виготовлені таким чином, з урахуванням рівня науково-технічного розвитку, щоб забезпечити, щоб:

(a) електромагнітні завади, які вони створюють, не перевищували рівня, при перевищенні якого радіо- і телекомунікаційне обладнання чи інше обладнання не може працювати за призначенням; та

(b) вони мали рівень стійкості до електромагнітних завад, який забезпечує їм здатність працювати без неприйнятного погіршення використання за призначенням.

2.5.2. Безпілотні повітряні судна, двигуни, повітряні гвинти, частини і невстановлене обладнання повинні бути спроектовані і виготовлені таким чином, з урахуванням рівня науково-технічного розвитку, щоб забезпечити ефективне користування та підтримання ефективного користування радіочастотним спектром для уникнення шкідливих радіозавад.

3. СУТТЄВІ ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ДО БЕЗПІЛОТНИХ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН

Безпілотні повітряні судна повинні відповідати вимогам до екологічних характеристик, визначеним у додатку III.

4. СУТТЄВІ ВИМОГИ ДО РЕЄСТРАЦІЇ БЕЗПІЛОТНИХ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН І ЇХНІХ ЕКСПЛУАТАНТІВ ТА ДО МАРКУВАННЯ БЕЗПІЛОТНИХ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН

4.1. Без обмеження обов’язків держав-членів відповідно до Чиказької конвенції, безпілотні повітряні судна, проектування яких підлягає сертифікації згідно зі статтею 56(1), повинні бути зареєстровані відповідно до імплементаційних актів, зазначених у статті 57.

4.2. Експлуатанти безпілотних повітряних суден повинні бути зареєстровані відповідно до імплементаційних актів, зазначених у статті 57, якщо вони експлуатують будь-яке з таких повітряних суден:

(a) безпілотне повітряне судно, яке у разі зіткнення може передати людині кінетичну енергію вище 80 джоулів;

(b) безпілотне повітряне судно, експлуатація якого становить ризик для приватності, захисту персональних даних, захищеності чи довкілля;

(c) безпілотне повітряне судно, конструкція якого підлягає сертифікації згідно зі статтею 56(1).

4.3. Якщо застосовується вимога щодо реєстрації згідно з пунктом 4.1 чи 4.2, відповідне безпілотне повітряне судно повинне бути марковане і ідентифіковане окремо відповідно до імплементаційних актів, зазначених у статті 57.

ДОДАТОК X

Кореляційна таблиця