Протокол про правила ліцензування імпорту державами - учасницями Угоди про створення зони вільної торгівлі

Статус Протоколу див. ( 997_747 )

( Протокол ратифіковано Законом N 2734-III ( 2734-14 ) від 20.09.2001 )

{ Про припинення дії Протоколу додатково див. Договір ( 997_n25 )від 18.10.2011 }

Дата підписання: 30.11.2000 р.

Дата ратифікації: 20.09.2001 р.

Уряди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, які далі іменуються Сторонами,

з метою виконання своїх зобов'язань по Угоді про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 р. ( 997_051 ) і Протоколу від 2 квітня 1999 р. про внесення змін і доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 р. ( 997_181 ) у частині забезпечення режиму вільної торгівлі на митній території держав Сторін,

прагнучи до зближення національного законодавства держав Сторін для ефективного функціонування зони вільної торгівлі,

визнаючи, що неналежне використання процедури ліцензування імпорту товарів може стримувати розвиток взаємної торгівлі,

погодилися про нижченаведене:

Стаття 1

Сфера дії

Правила ліцензування імпорту, обумовлені цим Протоколом, регулюють взаємини Сторін, що виникають у зв'язку з імпортом товарів, що походять з митної території однієї зі Сторін і призначених для митних територій інших Сторін.

Митна територія держав Сторін визначається відповідно до їхнього національного законодавства.

Стаття 2

Загальні положення

1. Для цілей цього Протоколу ліцензування імпорту товарів визначається як адміністративний захід регулювання зовнішньоторговельної діяльності, що передбачає видачу уповноваженим державним органом Сторони ліцензії на імпорт певних видів товарів на підставі заяви та/або інших документів, необхідних для оформлення ліцензії.

2. Кожна зі Сторін публікує в національних офіційних виданнях і повідомляє Виконавчому комітету Співдружності Незалежних Держав правила ліцензування імпорту, а також інформацію про внесені в них зміни і доповнення.

Офіційна публікація здійснюється в терміни, визначені національним законодавством і міжнародними зобов'язаннями держави кожної Сторони.

3. Форма заяви про видачу ліцензії і порядок її подання повинні бути по можливості спрощені й відповідати вимогам національного законодавства і міжнародних зобов'язань держави Сторони-імпортера.

При поданні заяви про видачу ліцензії уповноважений державний орган Сторони-імпортера може вимагати документи й інформацію, необхідні для належного оформлення ліцензії відповідно до національного законодавства та міжнародних зобов'язань держави Сторони-імпортера.

4. Умови даного Протоколу не вимагають від Сторін розголошення конфіденційної інформації, що суперечить національним інтересам держав Сторін чи порушує законні права суб'єктів господарювання на захист комерційної таємниці.

Стаття 3

Автоматичне ліцензування імпорту товарів

1. Автоматичне ліцензування імпорту товарів є адміністративний захід регулювання зовнішньоторговельної діяльності, що не має на меті кількісного обмеження чи запровадження дозвільного порядку щодо імпорту товарів на митну територію держав Сторін.

Автоматичне ліцензування імпорту товарів має обов'язковий характер і здійснюється у будь-якому випадку. Підставою для одержання ліцензії є заяви і/або інші документи, надані зацікавленим об'єктом господарювання у встановленому порядку.

2. Автоматичне ліцензування імпорту товарів здійснюється при дотриманні наступних принципів:

а) процедура одержання ліцензії на імпорт товарів повинна бути максимально спрощена, для того щоб не обмежувати імпорт товарів, що ліцензуються;

б) усі суб'єкти господарювання Сторін, незалежно від форми власності, що подали заяву про видачу ліцензії на імпорт товарів і/або інші необхідні документи і виконали усі формальності, передбачені нормативними правовими актами Сторони-імпортера, мають рівні права на одержання такої ліцензії;

в) заява про видачу ліцензії і/або інші необхідні документи можуть подаватися в будь-який робочий день до митного оформлення товарів;

г) ліцензія видається за можливості негайно, при цьому термін видачі не повинен перевищувати 15 робочих днів з дати отримання заяви і/або інших необхідних документів, що відповідають встановленим вимогам.

3. Автоматичне ліцензування імпорту товарів є тимчасовим заходом, що діє доти, поки зберігаються обставини, що викликали його введення.

Стаття 4

Ліцензування імпорту товарів з метою встановлення кількісних обмежень чи дозвільного порядку

1. Ліцензування імпорту при встановленні кількісних обмежень чи дозвільного порядку є заходом адміністративного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який застосовується у випадку встановлення кількісного обмеження чи дозвільного порядку імпорту товарів певного виду на митні території Сторін.

Процедура ліцензування імпорту при встановленні кількісних обмежень чи дозвільного порядку здійснюється у відповідності зі статтею 2 цього Протоколу, а також пунктами 2 - 9 цієї статті і повинна бути адекватною до тієї мети, для якої вона вводиться.

2. У випадку введення ліцензування, що не переслідує мети кількісного обмеження імпорту, Сторонам повинна бути надана інформація, що роз'яснює причину введення такого ліцензування.

3. На запит Сторони, зацікавленої в торгівлі певним товаром, запитувана Сторона надає інформацію, що стосується:

- застосування обмежень імпорту;

- кількості ліцензій із зазначенням обсягу імпортованих товарів;

- статистичних даних про вартість і/або обсяг ліцензованого товару, що імпортується з держав Сторін.

4. Сторона, що застосовує ліцензування імпорту товарів з метою встановлення кількісного обмеження, публікує загальний розмір квот, що встановлюють кількість і/або вартість товарів, дату початку і закінчення дії квот і будь-які їхні зміни в терміни, визначені пунктом 2 статті 2 дійсного Протоколу.

5. У випадку розподілу квот між державами-експортерами Сторона, що застосовує кількісне обмеження імпорту, негайно інформує інші зацікавлені Сторони про частки держав-експортерів у встановлюваній квоті і публікує цю інформацію в терміни, визначені пунктом 2 статті 2 даного Протоколу.

6. Суб'єкти господарювання Сторін незалежно від форми власності, які виконують вимоги, встановлені нормативними правовими актами Стороною, яка імпортує, мають рівні права на звернення з заявою про видачу ліцензії і на розгляд такої заяви. Якщо у видачі ліцензії відмовлено, то заявнику повідомляється причина відмовлення. Заявник має право на оскарження чи перегляд такого рішення відповідно до національного законодавства держави Сторони, яка імпортує.

7. Якщо заяви розглядаються в порядку надходження, то термін розгляду заяви не повинен перевищувати 30 робочих днів з дати одержання заяви.

Якщо всі заяви розглядаються одночасно, то термін розгляду заяв не повинен перевищувати 60 робочих днів з дати закінчення оголошеного терміну приймання заяв.

8. Термін дії ліцензії повинен бути достатнім для того, щоб не перешкоджати імпорту, в тому числі з віддалених джерел, крім особливих випадків, коли імпорт здійснюється для задоволення непередбачених короткострокових потреб.

9. При розподілі квот у ліцензії указується держава-експортер. У випадку відсутності такого розподілу власники ліцензій вільні у виборі джерел імпорту.

Стаття 5

Орган, що координує дії Сторін щодо виконання цього Протоколу

Спостереження за ходом виконання цього Протоколу і проведення консультацій з будь-яких питань, що стосуються його виконання, здійснює Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав.

Стаття 6

Повідомлення

1. Сторони, що встановлюють процедуру ліцензування чи вносять зміни в цю процедуру, повідомляють про це Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав протягом 60 днів з дати опублікування відповідної інформації.

2. Повідомлення про правила ліцензування імпорту товарів включає наступні відомості:

перелік товарів, що підлягають автоматичному ліцензуванню або ліцензуванню з метою встановлення кількісних обмежень чи дозвільного порядку;

назва уповноваженого державного органу для подання заяв і/чи інших необхідних документів, а також інформацію про правила ліцензування;

дату і назву національних офіційних видань, у яких публікуються правила ліцензування імпорту товарів;

мету введення ліцензування імпорту товарів;

планований термін дії ліцензій.

3. Повідомлення про внесення змін у правила ліцензування повинні містити відомості, зазначені в пункті 2 цієї статті.

4. Сторони повідомляють Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав про національні офіційні видання, що містять інформацію, передбачену пунктом 2 статті 2 цього Протоколу.

5. Сторони інформують Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав про зміни законів й інших нормативних правових актів з питань, що стосуються цього Протоколу, та про їхнє застосування. Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав систематизує отриману інформацію і доводить її до відома держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав.

Стаття 7

Виконання даного Протоколу

1. Сторони протягом 12 місяців з дати набрання чинності цим Протоколом:

здійснять заходи, необхідні для реалізації цього Протоколу;

направлять у Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав переліки товарів, що ліцензуються, з зазначенням режимів, які застосовуються, і правил ліцензування відповідно до пункту 2 статті 6 цього Протоколу.

2. Виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав сприяє Сторонам в одержанні інформації з питань, що стосуються ліцензування імпорту товарів.

Стаття 8

Заключні положення

1. Цей Протокол підлягає ратифікації і набуває чинності з дня здачі депозитарію третьої ратифікаційної грамоти. Для держав Сторін, що ратифікували його пізніше, він набуває чинності з дня здачі ними депозитарію своїх ратифікаційних грамот.

2. За загальною згодою Сторін до цього Протоколу можуть бути внесені зміни і доповнення, що оформляються окремими протоколами, що набирають чинності відповідно до процедури, передбаченої для набрання чинності цим Протоколом.

3. Спірні питання, пов'язані з застосуванням чи тлумаченням цього Протоколу, вирішуються шляхом консультацій.

4. Цей Протокол діє протягом 5 років із дня його вступу в силу. Після закінчення цього терміну цей Протокол автоматично продовжується щоразу на наступний 5-річний період, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.

5. Кожна зі Сторін може вийти з цього Протоколу, направивши депозитарію письмове повідомлення про свій намір не пізніше ніж за 6 місяців до виходу, попередньо врегулювавши свої зобов'язання, що виникли відповідно до цього Протоколу.

6. Даний Протокол відкритий для приєднання інших держав, що визнають його положення, шляхом передачі депозитарію відповідних документів про таке приєднання.

7. Застереження до цього Протоколу не допускаються.

Здійснено в місті Мінську 30 листопада 2000 року в одному дійсному екземплярі російською мовою. Справжній екземпляр зберігається у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав, що направить кожній державі, що підписала це Рішення, його засвідчену копію.

За Уряд                                   За Уряд
 Азербайджанської Республіки               Республіки Молдова

За Уряд                                   За Уряд
 Республіки Вірменія                       Російської Федерації

За Уряд                                   За Уряд
 Республіки Білорусь                       Республіки Таджикистан

За Уряд                                   За Уряд
 Грузії                                    Республіки Туркменистан

За Уряд                                   За Уряд
 Республіки Казахстан                      Республіки Узбекистан

За Уряд                                   За Уряд
 Киргизької Республіки                     України

Заява Республіки Білорусь до Протоколу про правила ліцензування імпорту в державах - учасниках Угоди про створення зони вільної торгівлі

Білоруська сторона використовувані в тексті Протоколу поняття: "національні законодавства Сторін", "митні території Сторін", "уповноважений державний орган Сторони", "суб'єкти господарської діяльності Сторін", "нормативні акти Сторони-імпортера,", "національне законодавство Сторони-імпортера" розуміє відповідно в наступних значеннях: "національні законодавства держав Сторін", "митні території держав Сторін", "уповноважений державний орган держави Сторони", "суб'єкти господарської діяльності держав Сторін", "нормативні акти держави Сторони-імпортера", "національне законодавство держави Сторони-імпортера".