Приєднуйтесь.
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Шицького І.Б., суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Потильчака О.І., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф., Ґуля В.С., за участі представників: Одеської міської ради - К.О.С, компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" - Ш.Н.В., розглянувши касаційну скаргу компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" на постанову Вищого господарського суду України від 11 травня 2006 року у справі N 22/401-05-10793 за позовом Одеської міської ради до акціонерного комерційного банку "Порто-франко", акціонерного комерційного банку "ХФБ Банк Україна" про зобов'язання погашення облігацій у розмірі 18800000 грн., В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2005 року Одеська міська рада звернулася до суду із позовом до акціонерного комерційного банку "Порто-франко" про зобов'язання погашення облігацій у розмірі 18800000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідно до договору від 10 квітня 1997 року акціонерний комерційний банк "Порто-франко" (генеральний агент з розміщення і погашення облігацій) від імені Одеської міської ради (емітента) випустив облігації Одеської міської позики 1997 року випуску на суму 18800000 грн., які були передані компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" (покупцю).
Оскільки зобов'язання органів місцевого самоврядування міста Одеси за вказаними облігаціями виконані, позивач просив суд про задоволення своїх вимог.
Під час розгляду справи Одеська міська рада доповнила свої позовні вимоги та просила залучити у якості другого відповідача акціонерний комерційний банк "ХФБ Банк Україна" і зобов'язати його повернути акціонерному комерційному банку "Порто-франко" спірні облігації, які наявні у нього відповідно до виписок про залишки на рахунку в цінних паперах N 005042 від 17 жовтня 2005 року.
Ухвалою від 2 лютого 2006 року господарський суд Одеської області залучив у якості другого відповідача акціонерний комерційний банк "ХФБ Банк Україна".
Рішенням господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року позов задоволено, зобов'язано акціонерний комерційний банк "ХФБ Банк Україна" повернути акціонерному комерційному банку "Порто-франко" облігації Одеської міської позики 1997 року, які наявні в акціонерному комерційному банку "ХФБ Банк Україна" відповідно до виписок про залишки на рахунках в цінних паперах N 005042 від 17 жовтня 2005 року, після чого зобов'язано акціонерний комерційний банк "Порто-франко" погасити зазначені облігації.
10 березня 2006 року компанія "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" подала апеляційну скаргу, в якій просила вказане судове рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року в прийнятті зазначеної апеляційної скарги було відмовлено на підставі статті 91 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2006 року вказану ухвалу апеляційного господарського суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 27 липня 2006 року за касаційною скаргою компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2006 року.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови і передачу справи до Одеського апеляційного господарського суду для прийняття вищезазначеної апеляційної скарги до розгляду. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність постанови суду касаційної інстанції положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ), міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед", Одеської міської ради, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в прийнятті апеляційної скарги компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" на рішення господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року, Вищий господарський суд України зробив висновок про те, що вказана компанія не є стороною у справі, а тому не має права на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Вирішуючи спір, господарський суд Одеської області встановив, що одним із власників облігацій Одеської міської позики 1997 року випуску є Кіпрська компанія "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед", яка у 1997 році придбала вказані облігації номінальною вартістю 18800000 грн.
Стаття 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначає одними з основних засад судочинства законність та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 1 листопада 1996 року N 9 ( v0009700-96 ) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що оскільки Конституція України ( 254к/96-ВР ), як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) закріплено право осіб, яких не було залучено до участі у справі, на касаційне оскарження рішень і постанов суду, що стосується їх прав і обов'язків. Обмеження права на апеляційне оскарження для цих осіб суперечить статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Відмовляючи в прийнятті апеляційної скарги компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" на рішення господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року, апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків скаржника. Вирішення спору без залучення його до участі у справі тягне за собою наслідки, передбачені пунктом 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) і є безумовною підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права залишено Вищим господарським судом України поза увагою.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 11 травня 2006 року та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до Одеського апеляційного господарського суду для прийняття апеляційної скарги компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" на рішення господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 11 травня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року скасувати.
Справу направити на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду для прийняття апеляційної скарги компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед" на рішення господарського суду Одеської області від 1 березня 2006 року.
