ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14.01.2004 N 05-3/31

Головам господарських судів України

У зв'язку з набранням з 1 січня 2004 року чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та Господарським кодексом України ( 436-15 ) вважаємо за необхідне звернути увагу на деякі питання застосування господарськими судами законодавства у розгляді справ, пов'язаних із захистом права на об'єкти інтелектуальної власності.

1. Положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та Господарського кодексу України ( 436-15 ) у розгляді справ зазначеної категорії повинні застосовуватись з урахуванням правил, викладених у цих Кодексах.

1.1. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ), положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

1.2. Відповідно до пункту 4 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України ( 436-15 ) цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України ( 436-15 ), зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

2. Відповідно до частини 2 статті 154 Господарського кодексу України ( 436-15 ) до відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

У Цивільному кодексі України ( 435-15 ) положення про право інтелектуальної власності викладено у Книзі четвертій "Право інтелектуальної власності".

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

У Господарському кодексі України ( 436-15 ) особливості регулювання майнових відносин у господарській діяльності щодо використання прав інтелектуальної власності викладено у главі 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності".

Отже захист прав інтелектуальної власності здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України ( 436-15 ).

3. Відповідно до статті 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. А згідно з частиною 2 цієї статті якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

З урахуванням викладених вимог Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Цивільного кодексу України ( 435-15 ) господарські суди мають застосовувати міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Перелік таких договорів наведено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 08.10.2003 N 01-8/1199 ( v1199600-03 ) "Про нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності".

4. Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. Отже судам у вирішенні спорів слід застосовувати також правила законів у сфері інтелектуальної власності, до яких відносяться Закони України "Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ), "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм" ( 1587-14 ), "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" ( 2953-14 ), "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ), "Про охорону прав на промислові зразки" ( 3688-12 ), "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 ), "Про охорону прав на зазначення походження товарів" ( 752-14 ), "Про охорону прав на сорти рослин" ( 3116-12 ), "Про племінну справу у тваринництві" ( 3691-12 ), "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" ( 621/97-ВР ). Крім того, окремі правила про права інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад, у частині 4 статті 15 Закону України "Про науково-технічну інформацію" ( 3322-12 ), статті 5 Закону України "Про лікарські засоби" ( 123/96-ВР ) тощо.

5. У застосуванні законів про охорону прав на об'єкти інтелектуальної власності судам слід враховувати зміну термінів окремих об'єктів інтелектуальної власності. Так, знаки для товарів і послуг за Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (стаття 420, глава 44) та Господарським кодексом України ( 436-15 ) (статті 155, 157-158) визначено як торговельні марки (знаки для товарів і послуг), а фірмове найменування як комерційне (фірмове) найменування (стаття 420, глава 43 Цивільного кодексу України, статті 155, 159 Господарського кодексу України).

6. У зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та Господарського кодексу України ( 436-15 ), якими врегульовано питання про право інтелектуальної власності на комерційне найменування, з 1 січня 2004 року в Україні не застосовується Положення про фірму, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927 року ( n0002400-27 ).