Приєднуйтесь.
П О С Т А Н О В А Іменем України
09.12.2003 Справа N 32/206
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Молоко" на постанову Вищого господарського суду України від 24.07.2003 р. у справі за позовом Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Молоко" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 56 875 грн., В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2003 р. Фонд приватизації комунального майна Печерського району м. Києва (далі - Фонд) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Магазин "Молоко" про розірвання договорів купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 2.10.1997 р. N 157 та нежитлового приміщення від 3.07.2002 р. N 365, а також стягнення штрафу у розмірі 56 875 грн. за недотримання покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідач, в порушення вимог п.5.2 Договору N 157 від 2.10.1997 р. та п.5.2 Договору N 365 від 3.07.2002 р., у листопаді 2002 р. змінив спеціалізацію магазину, що відповідно до п.5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) є підставою для визнання договору недійсним у зв'язку з невиконанням стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п.2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) строк зобов'язань відповідача 120 за договором N 157 від 2.10.1997 р. щодо збереження спеціалізації та профілю діяльності об'єкта приватизації минув 2.10.2002 р., а у договорі N 365 від 3.07.2002 р. строк дії аналогічних зобов'язань не зазначено.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.03.2003 р. у позові відмовлено та визнано недійсним положення п.5.2. договору N 365 від 3.07.2002 р. з моменту укладення. Суд виходив з того, що встановлення у п.5.2 договору N 157 від 2.10.1997 р. вимоги до відповідача зберігати спеціалізацію та профіль діяльності об'єкта впродовж не менше 10 років суперечить положенням п.2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), а тому недотримання цієї вимоги після сплину п'ятирічного терміну не може бути підставою для розірвання договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2003 р. рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2003 р. залишено без змін з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2003 р. скасовано рішення господарського суду від 24.03.2003 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2003 р., а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, з посиланням на неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи.
13.11.2003 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою ТОВ "Магазин "Молоко" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2003 р. Скарга мотивується виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах та неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Скасовуючи судові рішення у справі і направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд грунтував свою постанову тим, що суди неповно з'ясували обставини справи і неправильно застосували норми матеріального і процесуального права.
З такими висновками не можна погодитись на таких підставах.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що Фонд продав магазину за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 2.10.1997 р. N 157 державне майно цілісного майнового комплексу державного підприємства роздрібної торгівлі N 252 "Молоко" по вул. П.Орлика, 10 у м. Києві, а за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 3.07.2002 р. N 365 нежитлове приміщення (підвал та перший поверх) загальною площею 233, 2 кв. м у житловому будинку по вул. П.Орлика, 10а у м. Києві.
Вартість майна, розрахунки його оплати, передача майна у власність магазину здійснено з дотриманням умов договорів N 157 і N 365 і сторонами не оспорюється.
Пунктом 5.2 Договору N 157 передбачено зберегти спеціалізацію та профіль діяльності об'єкта, як підприємства торгівлі продовольчими товарами впродовж не менше 10 років.
Відчуження майна, що є у комунальній власності регулюється п.4. ст. З Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (далі - Закон).
Стаття 27 Закону ( 2163-12 ) визначає термін дії зобов'язань покупця за договором купівлі-продажу, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, який не повинен перевищувати п'яти років. Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що положення договору N 157 щодо збереження профілю магазину впродовж не менше десяти років суперечить п.2 ст. 27 Закону, і після сплину п'яти років не може бути підставою для його розірвання.
Згідно зі ст. 60 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) недійсна частина угоди не тягне за собою недійсність інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення її недійсної частини.
Встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд, згідно з п.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. N 02-5/111 ( v_111800-99 ) та керуючись ч.1 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ), може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю, або частково.
Оскільки у п.5.2 Договору N 365 сторони не узгодили строк, протягом якого Магазин не має права змінювати профіль об'єкта приватизації, відповідно до вимог п.2 ст. 27 Закону ( 2163-12 ), тому господарські суди на підставі ст. 48, 60 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) правомірно визнали недійсним п.5.2 Договору N 365.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ).
Фонд не заперечує відсутність доказів про невиконання чи неналежне виконання Магазином умов договорів N 157 та 365.
На час розгляду справи в господарському суді профіль діяльності Магазину не змінився, тому апеляційний суд прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав, передбачених п.2 ст. 27 та п.5 ст. 29 Закону ( 2163-12 ) щодо розірвання договорів N 157 та 365 та застосування до Магазину санкцій у вигляді штрафу.
Таким чином, висновки Вищого господарського суду України щодо неповного встановлення судами всіх обставин справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права помилкові.
За таких обставин, незаконна постанова суду касаційної інстанції підлягає скасуванню, а законна і обгрунтована постанова апеляційного суду має залишитися в силі.
Керуючись ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата П О С Т А Н О В И Л А:
касаційну скаргу ТОВ "Магазин "Молоко" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 24.07.2003 р. скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2003 р. залишити в силі.
