ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Р О З'Я С Н Е Н Н Я

N 02-5/618 від 06.11.2000
     м.Київ

Арбітражним судам України

Про внесення змін до деяких роз'яснень президії
                 Вищого арбітражного суду України

{ Із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого Господарського суду N 04-5/1799 ( v1799600-04 ) від 15.10.2004 Постановами Вищого господарського суду N 6 ( v0006600-12 ) від 23.03.2012 N 7 ( va007600-13 ) від 21.02.2013 N 10 ( v0010600-13 ) від 29.05.2013 N 11 ( v0011600-13 ) від 29.05.2013 N 14 ( v0014600-13 ) від 17.12.2013 }

У зв'язку із змінами, які сталися у чинному законодавстві, та з метою однакового і правильного вирішення спорів президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне внести зміни до деяких своїх роз'яснень.

1. У пункті 11 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 19.03.93 N 01-6/482 ( v_482800-93 ) "Про практику застосування ст.119 Арбітражного процесуального кодексу України" слова і цифри "Інструкції Мінфіну України від 26.03.92 N 4 щодо порядку сплати державного мита" замінити словами і цифрами "Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 ( z0050-93 )".

{ Пункт 2 фактично втратив чинність у зв'язку з втратою чинності Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду N 01-6/438 ( v_438800-93 ) від 16.04.93, до якого вносились зміни } 2. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 16.04.93 N 01-6/438 ( v_438800-93 ) "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів":

2.1. В абзаці другому пункту 2 виключити слова і цифру "та пункту 3 Правил обміну непродовольчих товарів, куплених у роздрібній торговій мережі";

2.2. Доповнити роз'яснення пунктом 14 такого змісту:

"14. Правовідносини, які виникають у зв'язку із застосуванням державними органами щодо підприємств, установ, організацій встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення встановлених правил здійснення підприємницької діяльності, не є цивільно-правовими. Тому відсутні правові підстави для застосування до відповідних правовідносин строків позовної давності, передбачених Цивільним кодексом України ( 1540-06 )".

3. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 21.09.93 N 01-6/1025 ( v1025800-93 ) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ зі спорів за участю іноземних суб'єктів господарської діяльності".

3.1. Пункти 1 і 2 замінити одним пунктом 1, виклавши його у такій редакції:

"1. Згідно із статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Виходячи з вимог статей 12-14 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - АПК) та статей 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, підлягають вирішенню Вищим арбітражним судом України, арбітражними судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя у межах їх підсудності".

У зв'язку з цим пункти 3 і 4 вважати відповідно пунктами 2 і 3;

3.2. У другому реченні абзацу першого пункту 2 виключити слово "України".

В абзаці другому цього ж пункту слова "міждержавними договорами чи угодами України" замінити словами "чинним законодавством, у тому числі міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України";

3.3. Доповнити роз'яснення новим пунктом 4 такого змісту:

"4. Відповідно до статті 12 АПК ( 1798-12 ) підвідомчий арбітражному суду спір може бути передано на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Передбачене згаданою нормою право може бути реалізовано як після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими пунктом 5 статті 80 АПК ( 1798-12 ), так і до звернення до арбітражного суду з позовом, зокрема шляхом укладення арбітражної угоди і включення її до договору (контракту) у формі арбітражного застереження.

Якщо відповідну умову включено до цивільно-правової угоди, то одностороння відмова від її виконання не припускається.

Виходячи з цього арбітражний суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в арбітражному суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Підсудність арбітражним судам справ у спорах за участю нерезидентів у таких випадках визначається за загальними правилами згідно з розділом III АПК ( 1798-12 )".

{ Пункт 4 втратив чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду N 14 ( v0014600-13 ) від 17.12.2013 }

5. В абзаці першому пункту 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.06.95 N 02-5/458 ( v_458800-95 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" виключити слова "(прокурорів, що подали позов)".

6. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 08.02.96 N 02-5/62 ( v5_62800-96 ) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ арбітражним судам":

6.1. В абзаці другому підпункту 2.6 пункту 2 слова і цифри "згідно зі статтями 348 та 349 Цивільного процесуального кодексу України таке рішення є виконавчим документом (пункт 17 статті 348 ЦПК)" замінити словами і цифрами "згідно з пунктом 14 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) таке рішення підлягає виконанню Державною виконавчою службою";

6.2. В абзаці першому пункту 6 слова і цифри "та статті 45" замінити словами і цифрою "та статті 5".

6.3. В абзаці першому пункту 14 виключити друге речення і доповнити цей пункт новим абзацом такого змісту:

"Якщо однією з сторін у справі про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном є органи згадані у пункті 1 частини першої статті 14 АПК ( 1798-12 ), такі справи підлягають розгляду Вищим арбітражним судом України.

7. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 N 02-5/95 ( v5_95800-96 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди":

7.1. В абзаці другому пункту 4 слова і цифри "підприємству чи організації, зазначеній у статті 1 АПК" замінити словами "юридичній особі";

7.2. В абзаці першому пункту 10 слово "підпункту" замінити словом "пункту".

8. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 N 02-5/109 ( v_109800-96 ) "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону "Про свободу совісті та релігійні організації":

8.1. Назву, вступну частину і пункт 1 після слова "Закону" доповнити словом "України";

8.2. У пунктах 3, 9, підпункті 9.4 пункту 9, пункті 11 виключити слово "України" після абревіатури "АПК";

8.3. У пункті 10:

8.3.1. Друге і третє речення першого абзацу викласти у такій редакції: "Відповідно до пункту 14 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) згадане рішення підлягає виконанню Державною виконавчою службою. Тому за таких обставин немає спору, а існує можливість примусового виконання відповідного рішення за правилами, викладеними у названому Законі";

8.3.2. У другому абзаці слова "Арбітражного процесуального кодексу України" замінити абревіатурою "АПК".

9. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/334 ( v_334800-96 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств":

9.1. У пункті 14 назву Закону України викласти у такій редакції: "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ). У цьому ж пункті виключити слова "державним" після слова "управляти" (в обох абзацах пункту) і "державного" після слова "майна";

9.2. Друге речення абзацу другого пункту 20 викласти у такій редакції:

"У разі якщо за заявою про визнання недійсними установчих документів останні визнані недійсними у певній частині і це не тягне за собою недійсності установчих документів в цілому, то у арбітражного суду немає правових підстав для зобов'язання власника (органу, уповноваженого створювати підприємство) здійснювати його ліквідацію";

9.3. Доповнити роз'яснення новим пунктом 23 такого змісту:

"23. Підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України. Частина дев'ятнадцята статті 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) пов'язує втрату підприємством статусу юридичної особи із виключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже саме лише визнання арбітражним судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття арбітражним судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру".

У зв'язку з цим пункт 23 вважати пунктом 24.

{ Пункт 10 втратив чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду N 6 ( v0006600-12 ) від 23.03.2012 }

{ Пункт 11 втратив чинність на підставі Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду N 04-5/1799 ( v1799600-04 ) від 15.10.2004 }

12. В абзаці третьому підпункту 2.2 пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 06.08.97 N 02-5/276 ( v_276800-97 ) "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про підприємництво" (у редакції роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.06.98 N 02-5/202 ( v_202800-98 ) слова "частина сімнадцята" замінити словами "частина дев'ятнадцята".

13. У підпункті 3.3 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.02.92 N 01-6/244 ( v_244800-92 ) "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України" (у редакції роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 ( v_289800-97 ) виключити абзац п'ятий. У зв'язку з цим абзаци шостий і сьомий вважати відповідно абзацами п'ятим і шостим.

{ Пункт 14 втратив чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду N 7 ( va007600-13 ) від 21.02.2013 }

{ Пункт 15 втратив чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду N 11 ( v0011600-13 ) від 29.05.2013 }

16. У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 ( v5_35800-00 ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів":

16.1. Пункт 2 доповнити абзацом такого змісту:

"Арбітражним судам слід мати на увазі, що Кодекс України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) визначає суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення лише фізичну особу (у тому числі службову), а не юридичну особу (підприємство, установу, організацію). Тому відсутні правові підстави для застосування статті 38 названого Кодексу ( 80731-10 ) до правовідносин, які виникають у зв'язку з притягнення державними органами підприємств, установ і організацій до встановленої законодавством відповідальності за вчинення протиправних дій, у тому числі за порушення встановлених правил здійснення підприємницької діяльності";

16.2. У пункті 3 слова "нормативних актів" замінити словами "нормативно-правових актів".